4326
Ну хай Президент, але що на свинофермі робив Стельмах?
Цього тижня Ющенко відвідав Яготинський маслозавод, а заодно й свинокомплекс "Нива Переяславщини". Перебування одягнутого в білий халат Президента на молочарні було цікавим не так його висловлюваннями щодо згубності імпорту м’яса та партійно-корупційних схем у експорті олії, як наявністю серед його челяді імпозантного голови правління НБУ Володимира Стельмаха та його першого заступника Анатолія Шаповалова. Журналісти-телевізійники допитувалися в головного банкіра країни, що ж він робить на підприємствах АПК, на що Володимир Семенович віджартувався - щось на кшталт "збиваю масло". Оскільки на оглядинах разом із високопосадовцями центробанку був і голова правління “Райффайзен-Банк - Аваль” Лавренчук, ставало зрозуміліше, чому банкіри занурилися у виробництво молока та м’яса - тижнів зо два тому НБУ видав Райффайзену мільярд гривень рефінансування саме на кредитування сільського господарства.
Ще рік тому позування чиновників НБУ на тлі свиноматок та конвеєрів розливу молока виглядало б ну дуже неприродно. Однак часи змінилися настільки, що якби навіть голова Федеральної резервної системи США Бернанке відвідав птахоферму Tyson Foods десь у Техасі, ніхто б з наших колег з Wall Street Journal чи Financial Times особливо б не здивувався. Часи ортодоксальної економіки залишилися по той бік кризи, видавництва поспіхом розміщують замовлення на оновлення нових підручників з макроекономіки, а автори нинішніх дописують додаткові розділи.
Після того, як ФРС прийняла на свій баланс акції страхових та іпотечних компаній, викупила безнадійні борги інвестиційних фондів і надала кредити автомобільним гігантам, перебування Стельмаха на молочарні та свинокомплексі поруч із Президентом не ріже око. Ще недавно думка про те, що НБУ фінансуватиме галузі економіки (хай навіть і за посередництва комбанків), видавалася б крамольною і перекреслила б будь-які перспективи кредиту МВФ, якби на той час хтось про нього взагалі заїкнувся. Однак відтоді економічна теорія та практика зазнала тектонічних зсувів.
Скажімо, придбання - з метою збільшення ліквідності в системі - безпосередньо центробанками боргових зобов’язань урядів, не кажучи про корпоративні папери приватного сектора, було досі економічним святотатством. Сьогодні quantitative easing - монетарне послаблення - є вже швидше правилом, аніж винятком у практиці більшості центробанків світу.
Так само лайливим було поняття bail out - порятунок збанкрутілих приватних економічних агентів за рахунок платників податків. Домінував беззаперечний економічний постулат: перспектива рятівного кругу, кинутого казною, заохочує безвідповідальність і безпідставні ризики. З часу порятунку (березень 2008 року) Bear Stearns шляхом його примусового сватання з J.P. Morgan коштом ФРС уже й не перерахувати випадків, скільки ж компаній було втримано на плаву за рахунок бюджету і скільки мільярдів доларів бонусів було виплачено їхнім менеджерам.
Постліберальна грошово-монетарна та фіскальна політика країн, уражених кризою (а інших майже не лишилося), прямує в незвідані території. Там править бал державний капіталізм, а крок убік від регулятивно єдино правильної лінії - поки що не розстріл, однак позбавлення ліцензії. Якщо Тетчер у ті часи дотримувалася жорсткої лінії в стосунках з шахтарями, то нині гарним тоном є платити гірникам приватних шахт зарплату за кошт державного бюджету. То для інших ці території - незвідані, для нас вони - спогад про учорашнє...
Учорашня телевізійна картинка - немов знімок із тих часів. Головний банкір країни на фоні конвеєра молочних пляшок... Єдина відмінність - сьогоднішня тара з поліетилену, а вчорашня була скляна, з широкою шийкою, кришечкою з фольги та заставною вартістю в 15 радянських копійок.
Станіслав Голубенко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
