1967
(Без)Візові пристрасті
А ще у Секретаріаті президента спробували "злякати" європейців введенням візового режиму. Відбій на всіх рівнях оголосили практично відразу, але без осаду не обійшлося.
"Одержи фашист гранату"?
Перспективі, що замаячіла на обрії, змусити європейців знову їздити в Україну за візами, судячи з бурхливості обговорення, у перші вихідні квітня вдалося на рівних "поборотися" і з Конституцією "по Ющенко", і з достроковими президентсько-парламентськими виборами. Кілька фраз заступника глави Секретаріату президента Ігоря Попова в ефірі радіо "Свобода" сколихнули всіх. Хвиля заяв політиків, коментарів експертів, "кухонних" міркувань супротивників і прихильників введення візового режиму для європейців ризикувала перетворитися на цунамі. Але - захлинулася сама собою після декількох висловлень президента, МЗС і ненав'язливого спростування від СП, що знову таки прозвучали через пресу. Щоправда, розраховувати на те, що пристрасті стишуться миттєво, теж не варто. Як свідчить практика - з настільки хворобливими темами "легко" не буває.
Квітневе висловлення Ігоря Попова, "перекручені слова" якого цитувалися у форматі "Незабаром ми скасуємо безвізовий режим з Європою і виграємо від цього. Це трапиться вже незабаром. Можливо, навіть до Празького саміту 7 травня цього року", важко назвати громом серед ясного неба. Хоча глава держави регулярно декларує не тільки успіхи на шляху євроассоциации, але й прориви в області візових взаємин України і ЄС, його канцелярія із завидною періодичністю робить заяви, що погано вписуються у схему "повного взаєморозуміння в даному питанні".
"Зараз... відповідні державні органи розробляють свої пропозиції. Одна з них - повернення до видачі віз громадянам країн ЄС, які будуть одержувати їх у пунктах пропуску через державний кордон" - Віктор Балога, березень 2009. "Нам також буде потрібно переглянути свою позицію щодо рішення, прийнятого у 2005 році (про введення безвізового режиму із країнами ЄС і деякими іншими європейськими державами)" - теж Віктор Балога, листопад 2008. "Теоретично, як надзвичайний захід, я не виключаю поновлення введення візового режиму з певними країнами (ЄС)", - а це вже заступник Віктора Балоги Андрій Гончарук, серпень 2008... Наведеними висловленнями "антивізова" риторика Секретаріату президента не вичерпується. Як мінімум декларативно Банкова (за винятком президента, куди обережнішого у формулюваннях) цілком за "перегляд підходів". Щоправда, практика показує, що далі "декларацій" справа зазвичай і не заходить.
Перша, головна і найбільш близька душам багатьох причина, якою пояснюють необхідність терміново ввести візи для європейців - "асиметричність" стану справ. Українські візи для європейців скасовані майже чотири роки тому, а Старий світ з відповідною люб'язністю зовсім не поспішає. Більше того, давно очікуваний спрощений візовий режим, правильніше, та форма, яку він набуває у консульствах низки європейських держав, викликає масу дорікань.
Перевищення суми візового збору, вимога додаткових документів, ускладнення процедури одержання "пільгових" віз, неетичне відношення консульських працівників до громадян України - перелік основних претензій до посольств відомий усім. Ще один момент, озвучений, зокрема й у ході скандального інтерв'ю Ігоря Попова, - побажання охоронців порядку. "Правоохоронні органи скаржаться, що через те, що європейці заходять до нас без віз - кожні три місяці вони виловлюють якогось "педофіла" або "маніяка", - цитуються слова заступника глави СП. Підстави для збурювання є, але що ж з ними робити?..
Варіацій на тему "і як же жити далі?" - безліч. Можна залишити все "як є" і далі поглиблювати співробітництво з Євросоюзом у напрямку світлого безвізового майбутнього. Можна все-таки ввести для європейців обмеження - від "повновагих" віз до консульського збору під час перетину кордону. До слова, ідея про платність відвідування української території виявилася особливо близька Володимиру Литвину. "Я їм (юристам) запропонував підготувати пропозицію, щоб увести на пунктах прикордонного пропуску плату за в'їзд - не візовий режим", - поділився ініціативою спікер.
І, нарешті, можна активно "педалювати" тему повернення візового режиму для європейців, використовуючи її як піар-інструмент. З одного боку, Віктор Балога висловлював переконаність у тому, що повернення віз "повинно спонукати уряди європейських держав до реального спрощення візового режиму для громадян України, передбаченого угодою з ЄС". Концепція "не хочете по-гарному - будемо по-поганому" звучить, безумовно, гордо, але не занадто перспективно. У той же час, як відзначають експерти, подібний захист прав візових споживачів може служити скоріше "ліками" для внутрішнього застосування. "Але це (заяви про скасування візового режиму) більше піар-хід для нашого внутрішнього споживання, для наших політиків, оскільки вже починається передвиборний сезон, і політики намагаються продемонструвати свою турботу про громадян", - уважає директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України Григорій Перепелиця.
У такому випадку турбота про громадян, що проявляється представниками Секретаріату президента набуває дивного відтінку, оскільки чи не головним євроінтегратором у країні вважається президент. Втім, і в цьому є свій резон: замість того щоб пояснювати, чому заявлені Віктором Ющенком строки прийняття тих або інших епохальних рішень від реальних відрізняються, у багатьох випадках, на роки, простіше вчасно обвинуватити "непоступливих" європейців. При цьому сам глава держави впевнений, що все буде добре.
Робота над "позитивізмом"
Теоретично Україна може піти на повернення візового режиму для громадян ЄС - це передбачають, зокрема, і підписані угоди з Євросоюзом. Наприклад, другий пункт статті 1 Угоди про спрощений порядок видачі віз говорить: "У випадку відновлення Україною візового режиму поїздок для громадян ЄС або окремих категорій громадян ЄС, спрощення оформлення віз, що діє в рамках цієї угоди для громадян України, автоматично в умовах взаємності буде застосовуватися до відповідних громадян ЄС". Можна припустити, що для Європи повернення віз не стане трагедією, хіба що для Брюсселя - не кращим прикладом української послідовності (можливо, екстрене скасування віз і було передчасним, але справа вже зроблена), а для простих громадян - додатковим аргументом не на користь відвідування України. Крім того, подібне рішення могло б стати проявом мудрої іронії долі: варто було тестувати скасування віз до "Євробачення-2005", щоб повернути їх до "Євро-2012"...
У кожному разі, український зовнішньополітичний "мейнстрім", втіленням якого з обов'язку служби є представники Міністерства закордонних справ і багато в чому за велінням душі президент, дотримується думки про те, що у нас із Європою у візовому відношенні майже повний порядок. Так у МЗС наполягають на тому, що нинішні умови для європейців "доцільні", а над діючими пільгами для українців треба ще попрацювати. "Міністерство внесло пропозиції, підкресливши, що було б доцільно залишити існуючі умови, при цьому активно вести переговори про ослаблення, зм'якшення візових умов для громадян України аж до введення безвізового режиму", - уважає прес-секретар міністерства Василь Кирилич. Наявність проблем з видачею віз за спрощеним режимом не заперечує ніхто. А президент навіть відзначив цю проблему окремо після зустрічі із президентом Європарламенту Гансом-Гертом Поттерінгом: "Є одна проблема, що сьогодні, на мій погляд, зменшує той позитивізм, що був досягнутий, - це адміністрування за даним питанням (видача віз). Подальша ж робота над "позитивізмом" (послуговуючись терміном президента) повинна активно початися вже до червня. Саме на початку літа планується скласти "дорожню карту" досягнення Україною безвізового режиму.
На перспективу їздити в Європу без віз в Україні розраховують уже давно, але поки не занадто дієво. Безумовно, відразу чекати відповідного реверансу в стилі 2005 року було передчасно, і, проте, темпи процесу лібералізації візового режиму тішать більше дипломатів, ніж звичайних громадян. Вступ у силу Угоди про спрощений порядок видачі був своєрідним проривом. У березні МЗС рапортувало, що за 2008 рік кількість віз, виданих посольствами країн ЄС, збільшилася на чверть, а відмов скоротилася вдвічі. У той же час Україна була б не проти "розвивати ідею": розширити пільгові категорії, збільшити строки перебування на території Євросоюзу, зробити візи безкоштовними, скасувати їх, нарешті - але в Європі поки не занадто поспішають, навпроти, "тішать" новими біометричними параметрами.
З одного боку, просування до кращого обіцяють у Брюсселі найближчим часом. У тій таки "дорожній картіі", підписання якої планується на червень-липень, європейці обіцяють урахувати всі вимоги, які повинна виконати Україна для того, щоб перспектива введення безвізового режиму стала реальністю. Серед попередніх зазвичай називають упорядковування системи видачі закордонних паспортів, перехід на біометричні "виїзні документи", "остаточне рішення" питання міграційної політики. Зі строками, щоправда, неясно - Володимир Огризко свого часу розраховував "до 2012 року", але є й менш оптимістичні настрої. Але нехай у "дорожній карті" не буде зафіксована дата впровадження безвізового режиму, на думку дипломатів, її прийняття буде помітним кроком уперед. Тим більше що "у теорії" лібералізація візового режиму (аж до скасування, що маячить в майбутньому) Україні "світить" на багатьох фронтах - і як можливий елемент угоди про асоціації, і в рамках нової ініціативи ЄС - "Східного партнерства".
З іншого боку, Україна повинна чимало зробити і для того, щоб Брюссель змилостивився. Своєрідною, але ефективною "перевіркою на вошивість" найближчими роками можуть стати дії в рамках Угоди про реадмісії, що набуває чинності з 1 січня 2010 року. Не секрет, що лояльність ЄС прямо залежить від ефективності, з якою Україна зможе виконувати роль бар'єра для небажаних мігрантів. Функція, звичайно, незавидна, але сперечатися з реальністю складно. Є ще, щоправда, і сумнівний "проєвропейський" імідж України: країна третього світу і постійних політичних криз, джерело дешевої й часто нелегальної робочої сили, спірний транзитер такого важливого російського газу... І над ним теж ще потрібно працювати і працювати. Хоча, звичайно, можна вирішити питання і простіше - за типом періодично спливаючої пропозиції Секретаріату президента. Тільки не факт, що "симетрична" дія викличе симетричну ж реакцію і переконає Брюссель у тому, що він має справу із сильним і принциповим партнером. Втім, бездумно і бездіяльно розраховувати на європейську взаємність - теж не варто. "Дорожню карту" подужає той, хто йде, а не підстрибує на місці зі словами "Я гарний, любіть мене!".
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
