1367
Мрії не здійснюються
Зустріч G20 навряд чи приведе до реальних результатів - занадто великі національні відмінності, а виходить, прагнення і потреби лідерів найбільших країн світу. Проте Україні варто пильно стежити за тим, про що домовлятимуться у Лондоні.
Лідери G20 вкотре почнуть спробу врятувати світ від економічної кризи. Місце зустрічі - Лондон, що перебуває в її епіцентрі. Список завдань для учасників незвичайно короткий і конкретний. Перше - розробити реальний план стимулювання світової економіки. Друге, довгострокове завдання - почати реформування світової фінансової системи, а якщо точніше - впровадити більш строге фінансове регулювання.
Правда, це тільки загальні ідеї. А от як їх реалізувати, і повинні обговорювати на саміті. При цьому кожен учасник зустрічі в Лондоні відвідає її зі своїм конкретним бажанням. Ми спробували з’ясувати, хто, з ким, і кому з гостей Лондона 2 квітня пощастить більше за всіх - його бажання здійсниться.
Гордон Браун, прем'єр-міністр Великобританії, закликатиме до вірності відкритому ринку і до відмови від протекціонізму.
Останні тижні британського прем'єра були для нього певним зовнішньополітичним бенефісом. Він активно їздив світом - у США, ЄС, Латинську Америку, Африку. І майже скрізь намагався донести до своїх співрозмовників одну просту думку: світову торгівлю потрібно рятувати. А для цього - боротися із протекціонізмом.
Ця проблема сьогодні звучить чи не на кожному кроці. За останнім даними СОТ, падіння обсягів світової торгівлі в 2009 році складе щонайменше 9%, а обмеження доступу на внутрішні ринки ще більше погіршить ситуацію. Правда, Брауном рухає не тільки турбота про майбутнє держав, орієнтованих на експорт. Головна причина його нинішньої позиції - внутрішньополітична.
З поглибленням кризи в Британії міцніє опозиція, а рейтинг самого Брауна впевнено падає. На цьому тлі саміт G20 у Лондоні буде як ніколи доречним. Адже за результатами листопадового саміту прем'єрові вдалося набути ореол світового лідера і рятівника світової економіки, що просто накрутило його рейтинг у державі. Зараз є шанс це повторити. Із цією метою Браун і почав "обходжувати" керівництво інших, насамперед європейських, країн. Завжди "прохолодний" у відносинах з ЄС Браун розуміє: якщо він не зуміє переконати у своїй правоті навіть "рідну" Європу, то Росія, Китай або Бразилія навряд чи до нього прислухаються. Крім того, єднання з Європою стало головним козирем Брауна в боротьбі з опозицією. З розпалом кризи Лондон побоюється залишитися наодинці зі своїми економічними проблемами. Тим часом лідер опозиційної Консервативної партії Девід Камерон відомий як розпачливий євроскептик. І своїми діями Браун просто намагається показати: він товаришує із ЄС, а значить, з ним Британія має більше шансів на допомогу європейській родині".
Однак континентальна Європа дещо ображена на британського прем'єра. Привід для образ - нещодавній заклик Брауна "Британські робочі місця для британських робітників". Тому, щоб помиритися із Брюсселем, йому довелося заявити про протилежне. І розписатися в бажанні відстояти відкриті ринки.
Що приймуть: Якщо 2 квітня Браун і досягне бажаного, то тільки формально. Країни G20 знову дадуть обіцянку уникати будь-яких протекціоністських заходів, так само, як обіцяли зробити це 15 листопада у Вашингтоні. І так само, як минулого разу, кожен охочий зможе обійти цю обіцянку, офіційно її не порушуючи. "Вони зможуть удатися до заходів непрямого протекціонізму або не настільки очевидних заходів щодо захисту власного ринку", - говорить Ян Рендольф, глава департаменту суверенних ризиків IHS Global Insight.
Барак Обама, президент США, відправиться в Лондон, щоб отримати від усіх учасників саміту прийняття пакетів заходів щодо фіскального стимулювання економік.
США накачують в ушкоджену фінансову систему, незалежно від кон’юнктурної допомоги, $2 трлн. Минулого тижня була представлена ще одна програма - глави Казначейства США Тіма Гайтнера. Для пожвавлення банківського сектора він запропонував влити в економіку ще $1 трлн.
Очікується, що американський президент зможе переконати лідерів інших країн прийняти такі ж масштабні плани щодо фіскального стимулювання своїх економік. У Білому домі впевнені, що це допоможе пожвавити попит на всіх ринках і у такий спосіб стане ковтком свіжого повітря для американських виробників. Рупором Барака Обами в цьому питанні виступив Тім Гайтнер. Він закликав ще більше урізати податки і збільшити держвидатки, довівши обсяг фіскального стимулювання національних економік у поточному і наступному році до 2% ВВП. "Чим сильнішою буде відповідь, тим швидше прийде одужання", - спробував він підбадьорити інші держави.
До подібних заходів, вважає президент Світового банку Роберт Зеллік, потрібно було б додати рятування банків від "поганих" активів. "Без цього, - говорить він, - фіскальне стимулювання надасть лише тимчасове полегшення без довгострокового ефекту".
Що приймуть: Візит Обами у Лондон стане першим його відвідуванням іншого континенту на посаді президента, але навряд чи настільки ж голосним він буде з погляду досягнутих результатів. Проти запропонованих ним заходів уже виступила Німеччина. Ангела Меркель завжди з підозрою ставилася до дорогих "ліків" для економіки. А міністр фінансів Пеєр Штайнбрюк заявив: "Немає ніякого сенсу накачувати в нашу економіку усе більше і більше грошей, у той час як довіру на фінансових ринках відновити дотепер не вдалося". Від масштабних планів фіскального стимулювання відмовився навіть Гордон Браун, що у свій час витратив багато зусиль на лобіювання цієї ідеї. 25 березня він заявив, що вже в бюджеті на наступний місяць Британія відмовляється від масштабних фіскальних заходів. Світові лідери зрозуміли: уливання величезних коштів в економіку - не панацея.
Інакше кажучи, умовити всіх учасників взяти на себе настільки "важкі" зобов'язання буде не під силу навіть американському президентові. У найкращому разі додаткові зобов'язання в цьому питанні візьмуть на себе лише окремі країни. Така ж доля очікує і викуп в банків "поганих" активів. Глобальний план у цьому питанні прийнятий не буде, а G20 обмежаться тим, що пообіцяють вирішувати проблему "поганих" боргів своїх банків у приватному порядку.
Ангела Меркель, федеральний канцлер Німеччини, наполягатиме на ретельнішому регулюванні світових фінансових ринків, а також на тому, щоб Люксембург і Швейцарія припинили бути "податковим раєм" для німецьких інвесторів.
Можливо, канцлер ніколи і не подумала б відбирати в цих держав статус офшорних фінансових зон, якби не криза. Але в результаті рецесії податкові відрахування в скарбницю Німеччини істотно знизилися. Це, у свою чергу, змушує уважніше стежити за тим, що діється на фінансових ринках.
Приводом до "хрестового походу" на офшорні зони для Німеччини, а разом з нею і Франції, стало те, що декілька інвестфондів, розташованих у Люксембурзі, виявилися утягненими в аферу Бернарда Медоффа. У результаті інвестори по всьому світі, зокрема у Франції і Німеччині, втратили $50 млрд. Герцогство не бажало розкривати інформацію про своїх резидентів податковим органам з інших країн і тим самим накликало на себе гнів інших європейських держав. У результаті ОЕСР включив низку офшорних зон - Швейцарію, Люксембург, Австрію, Сингапур і Гонконг - у свій список "недружелюбних" територій з пільговим режимом оподатковування. Тепер Берлін і Париж активно закликають G20 упорядкувати, нарешті, офшорні території, які, приховуючи інформацію від податкових органів інших держав, становлять загрозу для стабільності економік. З подібної причини Меркель наполягає і на жорсткішому регулюванні фінансових ринків.
Що приймуть: Зважаючи на все, Німеччина виявиться в числі щасливчиків - обидві її вимоги будуть прийняті. Про необхідність більш строгого підходу до регулювання фінансових ринків лідери країн G20 говорили ще у листопаді. І ні тоді, ні зараз розумність такого кроку не піддавалася сумніву. Очевидно, банки тепер стануть менш вимогливими до капіталу - вищі, хедж-фонди і квазібанки прямого інвестування опиняться в сфері відповідальності спеціальних регуляторних органів. "Під контроль потраплять багатотрильйонні ринки фінансових деривативів, які бурхливо розвивалися протягом останніх кількох років", - говорить аналітик IHS Global Insight. А в цілому, судячи з початкових начерків комюніке G20, світовий фінансовий сектор стане безпечнішим і нуднішим.
Успіх на Ангелу Меркель чекає і у питанні територій "податкового раю". Лідери країн G20 відмовляться від банківської таємниці. А виходить, тепер Швейцарія, Ліхтенштейн & Со повинні будуть відповідати правилам ОЕСР у питанні транскордонного обміну інформацією між податковими адміністраціями.
Дмитро Медведєв, президент РФ, приїде на зустріч відстоювати споконвічне бажання Москви - зробити світ багатополярним.
У питанні реформування і регулювання світової фінансової системи в німецького канцлера в Лондоні буде несподіваний однодумець - Дмитро Медведєв. Правда, серед побажань Москви в цьому питанні є один цікавий нюанс - вона пропонує не тільки оздоровити і зміцнити цю систему, але й реорганізувати її так, щоб її стабільність була заснована на взаємодії декількох великих центрів. Так, виступаючи за перегляд ролі і мандата МВФ, Росія виступає за створення "регіональних фондів і механізмів фінансування, капітал яких формувався б за рахунок коштів країн того чи іншого регіону". І які, по суті, могли б стати джерелом антикризових коштів для держав замість МВФ. Як приклад наводиться антикризовий фонд ЄврАзЕС, над створенням якого Москва працює в цей момент. У тих же міжнародних фінансових організаціях, які вже існують, скажімо, МВФ або Форумі фінансової стабільності, роль таких країн, як Росія, упевнені в Москві, повинна бути помітно посилена. По суті, ця пропозиція - традиційна спроба Кремля підкреслити право РФ бути одним із центрів сили і відмова від визнання лідируючої ролі США та її "ставлеників" - МВФ і Світового банку - у світі.
Що приймуть: Заперечувати лідируючі позиції МВФ марно. Його роль дійсно буде переглянута, але - убік серйозного розширення повноважень і функцій. Фонду, мабуть, будуть надані функції регулювання світової фінансової системи. Йому ж G20 "вручить ключі" для допомоги всім нужденним державам. Втім, у питаннях контролю світової фінансової системи МВФ все-таки повинен буде взаємодіяти з тими фінансовими регуляторними органами, які створюються зараз у США і ЄС. Крім того, країни, що розвиваються, досягнуть, нарешті, того, щоб МВФ і Світовий банк перестали бути "європейсько-американським банківським клубом". Сьогодні більшість голосів у цих організаціях належить США, Японії і країнам ЄС, а їхніми главами, за неофіційною домовленістю, можуть бути тільки представники США і Євросоюзу. Міністри фінансів G20, приміром, уже погодилися, що надалі МВФ і Світовий банк зможуть очолювати представники не тільки США і ЄС, але й інших держав.
Ху Цзиньтао, голова КНР, запропонує іншим країнам відходити від долара як від світової резервної валюти.
Ще одне бажання Росії, пов'язане із самітом G20, виявилося в неї одним на двох із КНР. Минулого тижня Пекін виступив на користь того, щоб лідери найбільших держав поміркували про введення нової світової резервної валюти. "Виникнення нинішньої кризи та її поширення на увесь світ показали те, які системні ризики несе існуюча сьогодні міжнародна монетарна система", - заявив 23 березня Жоу Ксяочуан, глава китайського центробанку. І щоб уникнути цих ризиків надалі, запропонував країнам усього світу розширити використання у своїх резервах спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rights, SDR), - інструмента, що використовується головним чином як одиниця розрахунку МВФ.
Зробити світові подібну пропозиція Пекін змусив страх. Китай напрочуд стійкий до нинішньої кризи. Єдине, чого Піднебесна дійсно боїться, - так це того, що на країні негативно позначаться заходи США щодо уливання ліквідності в американську економіку. "Китай як найбільший власник фінансових доларових активів стурбований потенційним інфляційним ризиком надрукованих ФРС США грошей", - говорить Ку Хонгбін, головний економіст по Китаю HSBC. Обсяг міжнародних резервів КНР, які вона зберігає в американських доларах, сьогодні становить $2 трлн. Інфляція долара не тільки знецінить резерви країни, але й знизить купівельну спроможність американського населення - найбільшого споживача китайських товарів.
У свою чергу, SDR як резервна валюта могла би стати "стабільною в довгостроковій перспективі та усунути вади, властиві національним валютам, заснованим на кредитах". Правда, сьогодні вартість SDR базується на кошику тільки чотирьох валют - американського долара, ієни, євро і фунта стерлінгів. Тому Жоу Ксяочуан пропонує розширити не тільки обсяги використання SDR, але й сам кошик валют, додавши до нього грошові одиниці найбільших економік світу. Згодом, заснований на широкому кошику валют, цей інструмент зміг би витіснити нинішні резервні валюти. Крім того, глава китайського центробанку запропонував створити систему угод між SDR та іншими валютами так, щоб він міг бути використаний у міжнародній торгівлі і фінансових транзакціях.
Що приймуть: Навряд чи бажанню китайського керівництва судитиметься збутися. Принаймні, на лондонському форумі. Гордон Браун не поспішає виносити це питання на порядок денний саміту. Проти виступив і президент Обама. "США - країна з найсильнішою економікою і найбільш стабільною політичною системою у світі, - заявив він 24 березня, підкресливши: - Я впевнений і в американській економіці, і в доларі".
Втім, питання - у позиції не тільки Штатів. Ні уряд США, ні керівництво МВФ не стояли "над душею" у глав центробанків найбільших країн світу, щоб вони зберігали свої резерви саме в доларах (у ньому зберігаються близько 65% усіх світових валютних резервів). Принаймні, на цьому наполягає аналітик IHS Global Insight Ян Рендольф. "Той факт, що долар є резервною валютою - незалежне рішення, що приймається кожним окремим центробанком провідних країн світу, - говорить він. - Так само, як і те, що американський долар став під час кризи "тихою гаванню" по всьому світі - усього лише результат великої кількості окремих незалежних рішень, прийнятих інвесторами на ринках і керуючими в центробанках".
До речі, пропозиція Пекіна викликає у Вашингтоні не тільки гнів, але й саркастичні посмішки. Білий дім дуже довго намагався змусити Китай відв'язати юань від долара. "Але розширивши використання SDR і включивши в його кошик китайський юань, Пекіну доведеться зробити свою валюту повністю конвертованою, - говорить Рендольф. - Це означає відмовитися від прив'язки юаня до долара, а разом з тим - і від нинішньої політики обмінних курсів Китаю як такої".
Віктор Ющенко, президент України, сподіватиметься, що країни G20 погодяться надати "матеріальну допомогу" світу, що розвивається.
Український президент на саміт G20 не запрошений - масштаби економіки України не дотягують до того, щоб увійти до списку найбільших держав світу. Але від цього увага її керівництва до того, що відбувається в Лондоні, не стане менш пильною. І якби український президент все-таки поїхав на головну квітневу зустріч, його основною пропозицією було б, звичайно, те, щоб найбільші економіки надали фінансову допомогу світу, що розвивається. І він, швидше за все, був би впевнений, що його почують, тому що сьогодні ті ж заклики звучать і від Світового банку, і від ООН, і навіть від окремих інвесторів.
На думку генсека ООН Пан Гі Муна, приміром, урятувати ситуацію змогла б підтримка держав, що розвиваються, у розмірі $1 трлн., виділити яку він закликав G20 минулої середи. А комісія ООН під керівництвом нобелівського лауреата Джозефа Стігліца, створена спеціально для того, щоб розробити шляхи реформування світової фінансової системи, і зовсім запропонувала створити нову глобальну резервну систему, яка б надавала підтримку країнам, що розвиваються, на постійній (!) основі. Ця система, упевнений Стігліц, повинна бути звільнена від права вето розвинених країн, що вони мають і активно користуються, у МВФ та інших існуючих світових фінансових організаціях.
Що приймуть: Українське керівництво чекає розчарування. Імовірність того, що лідери G20 відреагують на всі ці заклики, прямує до нуля. На Заході усе менше вірять у те, що проблеми падіння економік можуть бути вирішені простим уливанням грошей без кардинальної реструктуризації економіки. До того ж у потенційних донорів дещо зменшилася віра в розсудливість керівництва країн, що розвиваються, зокрема й України. А тому в умовах кризи ці донори надають перевагу тому, щоб і використання коштів і економічна політика країн-одержувачів допомоги були під пильним контролем.
Втім, між інтересами західних і країн, що розвиваються, у Лондоні все-таки зуміють знайти компроміс. Контроль візьме на себе МВФ, йому ж буде доручено допомагати нужденним. Щоб розширити можливості для кредитування країн, що розвиваються, приміром, лідери G20 збільшать резерви Фонду до $500 млрд. Крім того, минулого тижня МВФ подвоїв обсяги кредитування країн, найбільш постраждалих від фінансової кризи, а також "модернізував" умови виділення кредитів. До речі, всі перераховані рішення по Фонду можуть виявитися не на руку Україні. Адже щоб одержати нову допомогу МВФ, їй знадобиться вирішити з ним існуючі протиріччя. Насамперед через порушення Києвом умов надання Фондом уже обговореного кредиту на $16,4 млрд., другий транш якого "завис" у повітрі.
Реквієм по мрії. Бажання кожної окремої країни, що бере участь у саміті, можна було б перераховувати і далі. Але навіть поверхневий погляд на тематику зустрічі дає можливість усвідомити один безсторонній факт: реальних результатів прийдешня зустріч у Лондоні не принесе. І навіть серед тих рішень, які все-таки будуть прийняті, більшість виявляться "декоративними" і декларативними. Національні відмінності економік і менталітетів занадто великі, тому надзвичайно відрізняються і потреби лідерів цих країн.
Чи потрібно дивуватися, що вже напередодні саміту британські чиновники спробували - явно всупереч прагненням Гордона Брауна - підготувати громадськість до його низької результативності. "Перевіркою саміту буде те, що трапиться в наступні кілька місяців", - заявив один з них, натякаючи, що чекати конкретних кількісних рішень від зустрічі не варто. Єдиний виняток, що дозволить лідерам голосно заявити про результати, - домовленості щодо МВФ: його повноваження і сфера відповідальності будуть розширені, резерви збільшені, а директор-розпорядник Фонду Домінік Стросс-Кан сповниться усвідомленням власної важливості.
Але - на цьому продуктивність лідерів G20 поки, по суті, і вичерпається. "Навряд чи варто навіть сподіватися на те, що зустріч 2 квітня стане кінцем шляху, - говорить міністр фінансів Франції Крістін Лагард. - Скоріше, це буде ще один крок на шляху, для якого ми сьогодні вибудовуємо платформу".
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
