2543
Капітал у тупику
— Казна та Політика
Спроби Кабміну та міжнародних фінорганізацій домовитися про порядок рекапіталізації банків зайшли в тупик. Кабмін не може відповістити на запитання, хто і як повинен управляти проблемними банками, і зовсім не уявляє, яким чином підтримувати їх на плаву після націоналізації. Без цього рекапіталізація призведе лише до стрімкого зростання внутрішнього боргу держави і чергової хвилі спекуляцій на валютному ринку.
У принципі, в Україні існує тільки один програмний документ, що може претендувати на статус програмного,- меморандум між урядом, президентом, НБУ і МВФ.
Національний банк проводить оцінку потреб комерційних банків у капіталі, достатньому для покриття збитків і формування резервів в умовах фінансово-економічної кризи (це вже зроблено у першій і другій групі). Якщо банк не може наростити капітал самотужки, держава повинна розглянути можливість його підтримки за рахунок держбюджету, придбавши 50%+1 акцію.
Однак незважаючи на те що перші постанови уряду про методологію рекапіталізації комерційних банків з'явилися наприкінці минулого року, дотепер немає ніяких критеріїв, що визначають можливість для комерційного банку потрапити в програму державної підтримки. Це пов'язано з тим, що Кабмін не може відповістити на запитання: кому і на яких підставах довірити управління проблемними банками? Також незрозуміло, як дати їм життя після націоналізації.
За даними "ЭИ", відповідно до попередніх домовленостей із Світовим банком, при Мінфіні має бути створений підрозділ з роботи з проблемними банками, що розробить відповідні критерії і забезпечить контроль над процесом рекапіталізації і управління банками. Говорять, що Кабмін визначився з кандидатурою людини, яка може управляти цим підрозділом,- екс-керівник Укрсиббанку Олександр Адарич. Тим часом, через протиріччя всередині Кабміну і непогодженість позиції із МФО підрозділ дотепер не працює.
Джерела в Кабміні пов'язують це з тим, що роботу і методологію департаменту з роботи з проблемними банками Мінфіну повинен профінансувати Світовий банк. "Світовий
банк працює пліч-о-пліч з Міжнародним валютним фондом, і поки не будуть виконані основні умови меморандуму, проект не буде запущений і не будуть виділені кредитні кошти СБ на рекапіталізацію комерційних банків у розмірі $750 млн.",- говорить джерело в Кабміні.
У свою чергу, співрозмовники з міжнародних фінансових організацій стверджують, що всі проблеми зі створенням департаменту з роботи з проблемними банками і, власне, початок процесу рекапіталізації гальмуються через повний сумбур у свідомості працівників Кабміну і Мінфіну. Мовляв, вони зовсім не уявляють, навіщо необхідна рекапіталізація комерційних банків і що держава робитиме зі зненацька, впавшим на нього активом.
Стурбований Кабмін і відсутністю в його лавах професійних менеджерів, здатних підтримувати на плаву націоналізовані банки. "У цілому ж їх поведінка виглядає так, начебто це ми зацікавлені у виході із кризи, а вони роблять нам ласку",- говорить один з фінансистів.
Цегляна бомба
Тим часом проблеми у фінансовій системі збільшуються, і їх вирішення не терпить зволікань. У першу чергу фахівців турбує якість кредитного портфеля комерційних банків, що постійно погіршується.
У нормальних умовах банківські кредити на 40-60% забезпечують обігові кошти підприємств, однак протягом останніх 12 місяців кредитування практично повністю зупинене. Також підприємствам складно погашати старі валютні кредити. Адже 40%-а рентабельність виробництва з еквівалентним збільшенням доходів в умовах кризи неможлива.
В економіці немає ніяких передумов для покращення якості активів, що призводить до подальшого зростання потреб банків у капіталі й одночасно до збільшення відтоку внесків приватних клієнтів. В результаті бездіяльності ми одержуємо знецінені активи і повноважні за вартістю пасиви, частина яких для держави ще й подорожчала за рахунок девальвації гривні (у випадку виплати валютних внесків у збанкрутілих банках за рахунок держави).
У такій складній ситуації Кабмін і повинен приймати рішення, що робити з банківською системою, для чого необхідно відповісти на питання, кого рятувати і яким чином найкраще пожвавлювати систему.
Порятунок за національною ознакою
На сьогоднішній день Кабмін і Нацбанк визначилися з кандидатурами шести найбільших банків, які можуть одержати державну підтримку: "Родовід Банк", Укрпромбанк, "Надра", Укргазбанк, "Фінанси та кредит" і (за чутками) Приватбанк. Підтримки уряду поки не попросив тільки один банк із українським капіталом, кий входить до групи найбільших,- Перший український міжнародний банк.
Якщо припустити, що всі банки з іноземним капіталом зможуть вижити завдяки підтримці материнських структур, то державі доведеться взяти на себе зобов'язання з порятунку існуючих держбанків і націоналізованих кредитно-фінансових установ. Тому цілком можливо, що на цих кандидатурах бажання держави накачувати банки капіталом і обмежиться. Адже крім обмежень з бюджетної та фіскальної політики, які накладає на уряд меморандум МВФ, існує ще й таке поняття, як обсяг ВВП, що обслуговується банківською системою. Поки що валовий продукт знизився до 20%. Навіть якщо не скоротиться ще, існуюча банківська система не потрібна для обслуговування економіки, яка скоротилася до 80% від торішнього рівня.
У цій ситуації основною проблемою Кабміну стають внески населення в тих фінансових установах, які не будуть підтримані державою. Банки першої групи (найбільші) на 1 січня контролювали 146 млрд. грн. внесків приватних клієнтів, у той час як на банки трьох груп, що залишилися, (великі, середні й малі) припадає близько 60 млрд. грн. внесків приватних осіб.
Якщо припустити, що Кабмін діятиме за планом МФО і не обмежуватиме видачу внесків у націоналізованих банках, можна припустити, що всі гроші, спрямовані НБУ і Кабміном на рефінансування комбанків та їх рекапіталізацію, знову відправляться на валютний ринок, стабілізовувати який доведеться черговими кредитними ресурсами МВФ, яких не вистачить.
Однак ця проблема трохи відстрочена в часі. А питання, що робити з націоналізованими банками, уряду доведеться вирішувати вже зараз. Адже кредитувати з їх допомогою держпідприємства або фінансувати держзамовлення не вдасться - тому що бюджет буде порожнім. Тим часом внески населення доведеться виплачувати постійно, на що немає інших джерел, крім емісії гривні Національним банком.
Виходить, що для Кабміну управління проблемними банками і виведення всієї системи із кризи неможливо здійснити без емісії гривні. Однак замість виплати цих грошей населенню, яке скуповує валюту, набагато розумнішим з боку влади було б направити емісійні ресурси на кредитування імпортозамінюючих і валютно-генеруючих виробництв. Це дозволило б стимулювати зростання внутрішнього виробництва і знизити інфляцію.
На жаль, хронологія кризи показує, що діючому президентові, керівництву НБУ і Кабміну цього не зрозуміти, а виходить, всі ми приречені на споглядання процесів падіння економіки, що не може не призвести до соціального вибуху. Втім, у нашій ситуації такий сценарій розвитку подій є, напевно, єдиним способом зламати недолугу структуру управління економікою і країною в цілому, сформовану до кризи.
Олександр Дубинський
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
Також за темою
Який регіон надав найбільше: надходження плати за землю зросли на 5,5 млрд грн
Реструктуризація держборгу: Україна завершила обмін облігацій на $2,6 мільярда
Президент підписав закон про підвищення податку на прибуток для банків на 2026 рік
Зеленський підписав закон про створення банку фінансової інклюзії
Київська митниця встановила історичний рекорд надходжень за добу
Президент анонсував нові програми прямої фінансової підтримки в 2026 році — деталі
