2542
Капітал у тупику
— Казна та Політика
Спроби Кабміну та міжнародних фінорганізацій домовитися про порядок рекапіталізації банків зайшли в тупик. Кабмін не може відповістити на запитання, хто і як повинен управляти проблемними банками, і зовсім не уявляє, яким чином підтримувати їх на плаву після націоналізації. Без цього рекапіталізація призведе лише до стрімкого зростання внутрішнього боргу держави і чергової хвилі спекуляцій на валютному ринку.
У принципі, в Україні існує тільки один програмний документ, що може претендувати на статус програмного,- меморандум між урядом, президентом, НБУ і МВФ.
Національний банк проводить оцінку потреб комерційних банків у капіталі, достатньому для покриття збитків і формування резервів в умовах фінансово-економічної кризи (це вже зроблено у першій і другій групі). Якщо банк не може наростити капітал самотужки, держава повинна розглянути можливість його підтримки за рахунок держбюджету, придбавши 50%+1 акцію.
Однак незважаючи на те що перші постанови уряду про методологію рекапіталізації комерційних банків з'явилися наприкінці минулого року, дотепер немає ніяких критеріїв, що визначають можливість для комерційного банку потрапити в програму державної підтримки. Це пов'язано з тим, що Кабмін не може відповістити на запитання: кому і на яких підставах довірити управління проблемними банками? Також незрозуміло, як дати їм життя після націоналізації.
За даними "ЭИ", відповідно до попередніх домовленостей із Світовим банком, при Мінфіні має бути створений підрозділ з роботи з проблемними банками, що розробить відповідні критерії і забезпечить контроль над процесом рекапіталізації і управління банками. Говорять, що Кабмін визначився з кандидатурою людини, яка може управляти цим підрозділом,- екс-керівник Укрсиббанку Олександр Адарич. Тим часом, через протиріччя всередині Кабміну і непогодженість позиції із МФО підрозділ дотепер не працює.
Джерела в Кабміні пов'язують це з тим, що роботу і методологію департаменту з роботи з проблемними банками Мінфіну повинен профінансувати Світовий банк. "Світовий
банк працює пліч-о-пліч з Міжнародним валютним фондом, і поки не будуть виконані основні умови меморандуму, проект не буде запущений і не будуть виділені кредитні кошти СБ на рекапіталізацію комерційних банків у розмірі $750 млн.",- говорить джерело в Кабміні.
У свою чергу, співрозмовники з міжнародних фінансових організацій стверджують, що всі проблеми зі створенням департаменту з роботи з проблемними банками і, власне, початок процесу рекапіталізації гальмуються через повний сумбур у свідомості працівників Кабміну і Мінфіну. Мовляв, вони зовсім не уявляють, навіщо необхідна рекапіталізація комерційних банків і що держава робитиме зі зненацька, впавшим на нього активом.
Стурбований Кабмін і відсутністю в його лавах професійних менеджерів, здатних підтримувати на плаву націоналізовані банки. "У цілому ж їх поведінка виглядає так, начебто це ми зацікавлені у виході із кризи, а вони роблять нам ласку",- говорить один з фінансистів.
Цегляна бомба
Тим часом проблеми у фінансовій системі збільшуються, і їх вирішення не терпить зволікань. У першу чергу фахівців турбує якість кредитного портфеля комерційних банків, що постійно погіршується.
У нормальних умовах банківські кредити на 40-60% забезпечують обігові кошти підприємств, однак протягом останніх 12 місяців кредитування практично повністю зупинене. Також підприємствам складно погашати старі валютні кредити. Адже 40%-а рентабельність виробництва з еквівалентним збільшенням доходів в умовах кризи неможлива.
В економіці немає ніяких передумов для покращення якості активів, що призводить до подальшого зростання потреб банків у капіталі й одночасно до збільшення відтоку внесків приватних клієнтів. В результаті бездіяльності ми одержуємо знецінені активи і повноважні за вартістю пасиви, частина яких для держави ще й подорожчала за рахунок девальвації гривні (у випадку виплати валютних внесків у збанкрутілих банках за рахунок держави).
У такій складній ситуації Кабмін і повинен приймати рішення, що робити з банківською системою, для чого необхідно відповісти на питання, кого рятувати і яким чином найкраще пожвавлювати систему.
Порятунок за національною ознакою
На сьогоднішній день Кабмін і Нацбанк визначилися з кандидатурами шести найбільших банків, які можуть одержати державну підтримку: "Родовід Банк", Укрпромбанк, "Надра", Укргазбанк, "Фінанси та кредит" і (за чутками) Приватбанк. Підтримки уряду поки не попросив тільки один банк із українським капіталом, кий входить до групи найбільших,- Перший український міжнародний банк.
Якщо припустити, що всі банки з іноземним капіталом зможуть вижити завдяки підтримці материнських структур, то державі доведеться взяти на себе зобов'язання з порятунку існуючих держбанків і націоналізованих кредитно-фінансових установ. Тому цілком можливо, що на цих кандидатурах бажання держави накачувати банки капіталом і обмежиться. Адже крім обмежень з бюджетної та фіскальної політики, які накладає на уряд меморандум МВФ, існує ще й таке поняття, як обсяг ВВП, що обслуговується банківською системою. Поки що валовий продукт знизився до 20%. Навіть якщо не скоротиться ще, існуюча банківська система не потрібна для обслуговування економіки, яка скоротилася до 80% від торішнього рівня.
У цій ситуації основною проблемою Кабміну стають внески населення в тих фінансових установах, які не будуть підтримані державою. Банки першої групи (найбільші) на 1 січня контролювали 146 млрд. грн. внесків приватних клієнтів, у той час як на банки трьох груп, що залишилися, (великі, середні й малі) припадає близько 60 млрд. грн. внесків приватних осіб.
Якщо припустити, що Кабмін діятиме за планом МФО і не обмежуватиме видачу внесків у націоналізованих банках, можна припустити, що всі гроші, спрямовані НБУ і Кабміном на рефінансування комбанків та їх рекапіталізацію, знову відправляться на валютний ринок, стабілізовувати який доведеться черговими кредитними ресурсами МВФ, яких не вистачить.
Однак ця проблема трохи відстрочена в часі. А питання, що робити з націоналізованими банками, уряду доведеться вирішувати вже зараз. Адже кредитувати з їх допомогою держпідприємства або фінансувати держзамовлення не вдасться - тому що бюджет буде порожнім. Тим часом внески населення доведеться виплачувати постійно, на що немає інших джерел, крім емісії гривні Національним банком.
Виходить, що для Кабміну управління проблемними банками і виведення всієї системи із кризи неможливо здійснити без емісії гривні. Однак замість виплати цих грошей населенню, яке скуповує валюту, набагато розумнішим з боку влади було б направити емісійні ресурси на кредитування імпортозамінюючих і валютно-генеруючих виробництв. Це дозволило б стимулювати зростання внутрішнього виробництва і знизити інфляцію.
На жаль, хронологія кризи показує, що діючому президентові, керівництву НБУ і Кабміну цього не зрозуміти, а виходить, всі ми приречені на споглядання процесів падіння економіки, що не може не призвести до соціального вибуху. Втім, у нашій ситуації такий сценарій розвитку подій є, напевно, єдиним способом зламати недолугу структуру управління економікою і країною в цілому, сформовану до кризи.
Олександр Дубинський
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
Також за темою
Від сьогодні в Україні починають діяти експортні мита на сою та ріпак
Мінекономіки та бізнес запускають новий формат дерегуляції
Україна наростила валютні резерви до 46 млрд доларів
Нові штрафи до 51 тис. грн: за що доведеться заплатити
Податкова заявила про нереалістично низькі доходи деяких кафе та барів
За рахунок чого поповнюється бюджет України: податки та допомога партнерів (інфографіка)
