3179
Гра в Нацбанк
Новина про спробу відставки Володимира Стельмаха не стала несподіванкою. Скоріше, вона викликала полегшений подих у тих, хто був напоготові. Кому і навіщо обов'язково потрібно забрати нинішнього главу Нацбанку зі свого крісла, навіть в обхід Конституції?
А чи був Стельмах?
Якщо вас звільнили, це ще не означає, що на роботу вам можна не ходити. У політичному житті України цей принцип одержав широке поширення. Наприклад, скільки разів звільняли і поновлювали на посаді Станіслава Пискуна, екс-генерального прокурора України, відразу сказати досить важко. Фон для розглядів навколо Нацбанку в Раді створили похмурий. Так, 26 січня заступник глави фракції БЮТ Андрій Портнов згадав, що БЮТ може почати процедуру імпічменту Ющенку, якщо той не звільнить Стельмаха. Хоча ще 24 січня Тимошенко заявила, що імпічменту не буде - мовляв, Віктору Андрійовичу і так недовго залишилося...
Позиція "немає людини - немає проблеми" нині знайшла більше гуманний вигляд. Раніше - засилали і розстрілювали. Тепер - всього лише звільняють, так ще й намагаються зробити це офіційно. У Володимира Стельмаха було небагато варіантів уникнути публічного пороття: "занедужати", як це робили багато хто, піти у відпустку, подати у відставку самому.
Певні утруднення для глави Нацбанку викликав його вже пенсійний вік: 18 січня Володимир Семенович відсвяткував 70-річчя. Але ВР не була б ВР, якби не вигадала щось нове. Цього разу рятівною ідеєю виявилася думка про скасування своєї ж постанови про призначення Стельмаха на посаду глави НБУ. Арсеній Яценюк припустив, що тепер цим же способом у посаді зможуть відновити й колишнього прем'єра Януковича. Та й взагалі перспектива подальших дій у подібному ключі відкривається чудова. Народний гумор відразу відгукнувся жартом, що гроші з підписом Стельмаха як глави Нацбанку - недійсні.
У ситуації зі звільненням Стельмаха прем'єр не може не розуміти, що пророблена процедура з погляду легітимності здорово притягнута за вуха. Хоча подібними методами не гидував і президент, коли скасовував призначення Сюзани Станік суддею Конституційного суду. Але чорний піар - це теж піар. Ключове слово для народу в цьому випадку - "звільнення". Адже це лише для когось дії Володимира Семеновича як глави НБУ - єдино правильні і виправдані. Інших цікавить, наприклад, чому Нацбанк виділив мільярдні суми на рефінансування певних банків і лише 600 мільйонів - на покриття бюджетного дефіциту.
Піаром пахне і вся катавасія в цілому. Гучна справа зі спробою звільнення одного з головних людей держави - відмінний привід "забути" про інші, більше нагальні проблеми. Наприклад, про ціну на газ і як з нею жити... І тепер замість того, щоб вибудовувати роботу на нових умовах і думати над енергозбереженням, розуми людей марно силкуються зрозуміти, чи є все ще Стельмах главою НБУ?
Банкір відпущення
Взагалі ж Тимошенко повинне бути вигідно знаходження Стельмаха на пості НБУ: головного регулятора вже неодноразово обвинувачували у всіх гривневих проблемах, а значить - Нацбанк завжди можна було б зробити крайнім. Але ні. Юлії Володимирівні необхідний повний контроль над НБУ. Опозиція стверджує, що тепер Тимошенко фактично бореться за доступ до "друкованого верстата": для покриття 30-мільярдного дефіциту бюджету-2009 і виплати грошей бюджетникам і пенсіонерам. А відповідальність за "різке знецінювання грошової одиниці, численні спекуляції, невиконання комерційними банками своїх зобов'язань перед вкладниками, зловживання в процесі рефінансування, повна відсутність контролю НБУ за діяльністю банків" Рада своєю ж постановою поклала на самого президента.
Варто прояснити один нюанс. Знайти правду "хто правий і хто винний" неможливо. Частку відповідальності повинні розділити всі політики. Безумовно, у народу є свої симпатії та антипатії. Суспільство розділене вже не на два табори - "помаранчеві" та "блакитні". І не на три - соратників Ющенка, Тимошенко або Януковича. Поділ відбувається вже набагато глибше. І якщо Віктор Федорович поки заліг на дно й береже імідж, щоб не зіпсувати його кризовою темою, то фронтмени української політики, які залишилися, намагаються розділити між собою увагу народу. Нині існують групи тих, хто підтримує Ющенка; тих, хто критикує його дії/бездіяльності; тих, хто намагається дотримуватися нейтралітету і мовчки самостійно боротися з кризою; тих, хто сліпо вірить полум'яному лідерові БЮТ; тих, хто не розуміє кроки прем'єра або взагалі практично ненавидить Юлію Володимирівну лютою ненавистю. Але все більше збільшується кількість тих, хто поступово розуміє, що з нинішніми традиціями в українській політиці далеко не виїдеш.
Розкритикувати зараз можна всіх і вся. Можна сказати, що Ющенко та Стельмах щосили, нехай і непопулярними рішеннями, рятують те, що ще можна врятувати. Можна відзначити героїзм Тимошенко, яка бореться за виконання бюджету всіма можливими методами. Але за це ж її можна й засудити: доступ до керування Нацбанком - практично єдиний спосіб покрити бюджетний дефіцит, навіть незважаючи на катастрофічну інфляцію, що відбудеться після додаткової емісії. Бюджет-2009 - мильна булька, що лише чекає зручного моменту, щоб лопнути.
Поки ж звільнення Стельмаха затягнеться. Його напевно не уникнути, деякі питання можуть бути лише відносно терміну цієї відставки. Стельмах буде в кріслі глави Нацбанку доти, поки Тимошенко і Ющенко не домовляться. Про що може торгуватися Юлія Володимирівна з Віктором Андрійовичем? Про "свою" кандидатурі глави НБУ для Тимошенко. Про те, що Ющенку дадуть спокійно доцарювати свій президентський термін. Про плани на майбутні президентські вибори. Але от ще який момент. Багатьох своїх соратників Ющенко "кидав". Жванія, Гриценко, Червоненко - відлучених від тіла президента було досить багато. У Стельмаха теж високі шанси стати монетою в обмін на всього лише дрібну політичну вигоду для гаранта. Як кажуть, Стельмах мені друг, але...
Стельмах у відпустці може спати спокійно. Його доля зараз не залежить від його дій. Все, як звичайно, вирішується в кулуарах. Але варто нагадати політикам один нюанс. Якщо влада буде лише вирішувати свої амбіційні плани, а не вживе ніяких радикальних і діючих кроків для виходу з кризи, ці кроки почне робити народ. Підганяючи цю владу до прірви забуття, звідки повернуться буде дуже складно.
Ірина Чернуха
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
