5227
Не стріляйте в піаніста
— Казна та Політика
Відновлення економічного зростання може відбуватися багатьма шляхами, і кожний з них Україні до снаги. Однак спочатку треба зробити вибір. Як це вже зробили сусіди по регіону, що опинилися не в кращій ситуації, ніж Україна. І хоча бюджет-2009 вже прийнятий, час внести в нього виправлення ще є
Одна з вічних проблем, з якою зіштовхуються укладачі будь-яких бюджетів (державних, корпоративних, сімейних), - це необхідність прогнозувати розвиток тих факторів, які відіграють ключову роль у житті суспільства, компанії або родини. Але, як відомо, робити прогнози - справа невдячна, тим більше під час фінансової кризи. І особливо в Україні, де завтрашній курс гривні на міжбанку, напрямок котирувань на фондовому ринку і дії політиків, які не обмежують себе ніякими зобов'язаннями, можна хіба що вгадати, але ніяк не спрогнозувати. Крім того, як сказав колишній директор бюджетного управління Конгресу США Рудольф Пеннер, біда не в тому, що економісти не вміють передбачати, а в тому, що політики вимагають занадто оптимістичних прогнозів. У результаті без змін у бюджеті "по ходу справи" просто не обійтися.
Державний бюджет України на 2009 рік у цьому правилі - не виключення. Виправлень до державного кошторису, прийнятого тільки місяць тому, чекаємо від дня на день - за підсумками січня, як домовилися між собою президент Віктор Ющенко та прем'єр-міністр Юлія Тимошенко після прийняття далекого від досконалості бюджету. Справа отут не тільки в завищених макроекономічних показниках та у ціні на газ, яка закладалася ще до підписання контракту з Росією.
Проблема й у невідповідності документа умовам, які МВФ висунув Україні при наданні кредиту в $16,4 млрд., і в тому, що, незважаючи на урізування соціальних витрат, його навряд чи можна назвати антикризовим. Втім, українські політики - не єдині, хто страждає від надлишку оптимізму та нездатності скласти більш-менш реалістичний та ефективний фінансовий план на рік, що наступив. Ця ж проблема зараз "захопила" і країни Центральної та Східної Європи, де також наближається хвиля виправлень до бюджетів.
Внутрішній валовий продукт
У той час як МВФ ще в жовтні поставив Україні страшний діагноз - скорочення економіки на 3% в 2009 році, українська влада продовжує сподіватися на "либонь пощастить" і вірити в продовження зростання економіки і цього року. Правда, віра в краще відвідала не всіх членів Кабміну, а головним чином тільки ту людину, чиє слово в суперечці завжди останнє - прем'єр-міністра. Саме Юлія Тимошенко настояла на внесенні в бюджет прогнозу по темпах зростання ВВП на рівні 0,4%, у той час як міністр фінансів Віктор Пинзеник пропонував набагато більше правдоподібний варіант - 5% економічного спаду (прогноз Кабміну, оприлюднений у грудні). У ЗМІ навіть пройшли чутки, що за підсумками дискусії щодо бюджету прем'єр-міністр вимагала від Пинзеника написати заяву про добровільну відставку, але членам партії "Реформи і порядок" вдалося вмовити Тимошенко не гарячкувати.
Як би там не було, на сьогоднішній день ми маємо державний бюджет, розрахований на 0,4%-е зростання ВВП. І це притому, що на руках у нас - стрімко падаючий експорт, основа економічного зростання в Україні останні кілька років, купівельна спроможність населення, що знижується, і зовсім вже кволий приплив інвестицій у країну.
З проблемою неадекватного прогнозування зіткнулися й у країнах по сусідству. Так, у Польщі недооцінка економічних похолодань (3,7% бюджетних замість 2% прогнозу Єврокомісії) привела до переоцінки податкових надходжень та, отже, до перебільшення держприбутків. Як заявив у польській Gazeta Wyborcza Станіслав Гомулка, колишній заступник міністра фінансів, зростання надходжень від прибуткового корпоративного податку на 16% - просто казка, як і закладені в бюджет доходи від ПДВ і податку на доходи фізосіб. Наприклад, прогнози по останньому базувалися на припущенні про продовження зростання зайнятості, у той час як натомість росте тільки безробіття.
Таким чином, польському уряду з прем'єром на чолі доведеться перекроювати бюджет, обираючи з трьох зол найменше - підняти податки, урізати витрати або збільшити бюджетний розрив з 18,2 млрд. злотих ($5,3 млрд.) до 20-30 млрд. злотих ($5,8-8,7 млрд.).
Доходи бюджету
Небезпека невірної оцінки економічного зростання криється в тому, що його завищений показник приводить до перебільшення доходів бюджету і, відповідно, зменшення бюджетного дефіциту. Саме із цієї причини, як вважає перший заступник глави Секретаріату президента Олександр Шлапак, дохідна частина держбюджету України виявилася завищена на 18 млрд. грн.
У той же час є досить великі сумніви щодо здатності уряду виконати закладений план по доходах. Перші побоювання з'явилися на початку січня, коли стало відомо, що за підсумками першої декади місяця план на цей місяць був виконаний всього на 10%. З іншого боку, держвитрати розподілені так, щоб профінансувати всіх потроху, але нікого - у достатньому обсязі. Оскільки Мінфін одержав право перерозподіляти витрати по держпрограмам, то напевно одні проекти в підсумку залишаться й зовсім без коштів і будуть заморожені, а інші одержать фінансування понад належне. Одним словом, без виправлень у бюджет не обійтися.
За рубежем проблему фінансування державних потреб вирішують сьогодні головним чином за рахунок збільшення податкового навантаження, хоча під час кризи логічніше послабити прес на бізнес, дозволивши йому направляти більшу частину доходів на інвестиції у виробництво. Так, Литва запланувала безліч реформ в оподатковуванні - збільшення акцизів на сигарети, алкоголь і пальне, підвищення податку на прибуток з 15 до 20% і ПДВ із 18 до 19%, зниження прибуткового податку з 24 до 21%. До того ж, вже з перспективою наповнення бюджету в найближчі кілька років, уряд скасовує більшу частину пільг по ПДВ, відмовляється від планів по індексації пенсій і проводить багато інших змін у податково-бюджетній політиці.
Завищення бюджетних доходів, як і заниження витрат, у тих розмірах, про які говорить Олександр Шлапак, автоматично означає, що діра в бюджеті, по суті, удвічі занижена. Але ж це й так найслабкіше місце українського бюджету-2009. Залучаючи багатомільярдну допомогу від МВФ, Україна прийняла на себе низку зобов'язань, серед яких - прийняття бездефіцитного бюджету на поточний рік. Минулого тижня в країну прибула місія МВФ для моніторингу виконання умов кредитної угоди. За результатами моніторингу, які стануть відомі в лютому, Рада директорів МВФ ухвалить рішення щодо виділення другого траншу кредиту, чому дефіцит у розмірі майже 3% ВВП може дуже сильно завадити.
Правда, Ющенко і Тимошенко вирішили не чекати, поки їх "застукають на гарячому", і самі звернулися до кредитора повинитися. "Разом з тим Верховною Радою України ухвалений 26 грудня 2008 року Закон про Державний бюджет України на 2009 рік, в якому не повною мірою вдалося відтворити окремі показники економічної програми, підтриманої МВФ. "Дозвольте завірити, що ми налаштовані на рішучі заходи із забезпечення виконання програми, включаючи і коректування показників бюджету, у тому числі що стосуються пенсійної реформи і політики доходів населення", - йдеться в листі, що президент і прем'єр направили директорові-розпорядникові МВФ Домініку Стросс-Кану.
Зниження бюджетного дефіциту, насправді, - не примха кредитора і не побажання міжнародної організації, яке можна було б з легкістю проігнорувати. Це здатне викликати серйозні наслідки. Приміром, та ж Польща воліє посилено контролювати витрати, а не нарощувати дефіцит, оскільки прагне всіма силами втриматися в рамках Маастрихтського критерію про неперевищення бюджетним дефіцитом оцінки в 3% ВВП. І поки їй це вдається - нинішній дефіцит становить 2,5% ВВП.
Міністр фінансів Польщі Яцек Ростовські з цього приводу дуже категоричний. Як він відзначив під час зустрічі міністрів фінансів ЄС, будь-які спроби підсилити економічне зростання фіскальними стимулами будуть контрпродуктивними, оскільки зростання бюджетного розриву стривожить інвесторів, і вони захочуть більше високу прибутковість по державному боргу. У приклад він наводить стрибок процентних ставок по боргових паперах у Греції та Іспанії після того, як там було оголошено про збільшення бюджетного дефіциту. Приводом для перегляду бюджету, за словами Ростовські, не можуть стати навіть макроекономічні показники, хоча польський уряд, як і його українські колеги, "промахнувся" з темпами зростання ВВП в 2009 році. Така тверда фіскальна політика під час кризи говорить про те, що в протистоянні економічному спаду Варшава робить ставку на монетарну політику, що тепер можна буде в міру необхідності послабляти, знижуючи дисконтну ставку.
Правда, не всі країни так піклуються про бюджетні показники, як поляки. Деякі вирішили проігнорувати маловтішні перспективи 2009 року для держави (наприклад, змушене нарощування бюджетного дефіциту і держборгу) і зосередитися на втриманні економіки від посилення економічного спаду. Так, Литва переживає серйозний стиск економіки (за прогнозом - на 4,8%) цього року.
Для боротьби зі спадом уряд почав проводити фіскальне стимулювання економіки, що вилилося в 2,1% бюджетного розриву в 2009-му. Однак литовський сейм не ставить собі за мету скорочувати цей розрив у нинішньому році. У Вільнюса більш далекосяжні амбіції - довести дефіцит держбюджету до 1% ВВП в 2010 році і вийти на абсолютно збалансований бюджет уже в 2011-му. Але для цього необхідні стабільно високе економічне зростання і структурні реформи. Без них, за розрахунками Єврокомісії, Литві в 2010 році "світить" у найкращому разі діра в бюджеті в розмірі 3% ВВП. Тому литовський уряд на чолі з прем'єром Андриусом Кубіліусом вирішив присвятити 2009 рік скороченню державних витрат, ослабленню впливу високої інфляції на економіку країни і підготовці ґрунту для майбутнього зростання економіки, не зациклюючись на бюджетних показниках.
Ще один малореалістичний показник, що ліг в основу держбюджету, крім темпів зростання ВВП, - інфляція на рівні 9,5%. Занижений рівень зростання цін загрожує недооцінкою вартості запланованих бюджетних витрат. Причому серйозною недооцінкою, оскільки підвищення споживчих цін на 9,5%, як передбачено в бюджеті, і на 18,8%, як обіцяє МВФ, або, скажемо, на 15-17%, як припускають вітчизняні експерти, відрізняється досить істотно при перерахунку на мільярди. Оскільки "рухати цінами" будуть не стільки внутрішні ринки, скільки подорожчання імпорту, подібних інфляційних висот нам цього року не уникнути, незважаючи на зростання безробіття і зниження споживчого попиту. Хоча, за даними Міжнародного центра перспективних досліджень і GFK Ukraine, індекс споживчих настроїв упав наприкінці 2008 року на 15,4 пункти - до восьмирічного мінімуму в 53,9. Це свідчить про падіння схильності українців до споживання, що допомогло збити індекс споживчих цін з 25,3%, які Україна досягла, за оцінками МВФ, в 2008 році.
На цінах позначилася й девальвація гривні, що стартувала восени 2008-го і яка сприяла зниженню купівельної спроможності населення. До речі, бюджетний прогноз за курсом нацвалюти - далекий від сьогоднішніх реалій рівень в 7,5 грн./$ - здатний викликати для кабмінівців як мінімум недостачу коштів на обслуговування зовнішнього боргу і фінансування імпортних держзакупівель. Хоча й додасть привабливості цифрам по українському експорту.
У цілому інфляція в багатьох країнах світу - набагато менший головний біль для тих, хто знаходиться біля влади в 2009 році, ніж в 2008-му. В основному "завдяки" економічному спаду. У країнах ЦСЄ вона навряд чи буде перевищувати 7%, а в розвинених західних економіках і зовсім буде порядку 1-3%. Тому в їхніх бюджетах інфляція закладена скоріше на завищеному рівні, ніж на заниженому, як в Україні. Наприклад, в Угорщині бюджет розраховувався чекаючи 4,5% інфляції, у той час як МВФ прогнозує 4,1%.
Олена Снежко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
