6999
"Ъ": Дмитро Фірташ: Я нагодував Україну, я нагодував "Газпром", а за все весілля заплатила Європа
— Енергетика
Газова схема, що дозволяла Україні одержувати газ за ціною нижче, ніж країни Європи, припинила своє існування. Україна і Росія перейшли до нового етапу прямих взаємин, відмовившись від газового посередника RosUkrEnergo.
Газова війна
- У чому причина нинішнього газового конфлікту?
- Я можу сказати однозначно - те, що говорить Юлія Володимирівна (Тимошенко.- ред.), що конфлікт нібито почався через мене, - це неправда. По-перше, 31 грудня мене не було ні в Україні, ні в Росії. Я був у Швейцарії, і ніяк не міг вплинути на ці процеси. Просто уряд провалив переговори, і Юлія Тимошенко, як завжди, стала шукати винного. Вона - політик і розуміє, що доведеться відповідати перед людьми, перед підприємствами за те, що в країні немає газу. Пригадайте березень місяць і її заяву - що вона сказала? Що тепер існують прозорі відносини, уряд навів порядок, у газовій сфері корупції немає і взагалі все добре. А сьогодні вона говорить, що все погано.
Ми ж всі тверезі люди, уявіть собі ситуацію: працює президент Росії, прем'єр-міністр Росії, голова правління ВАТ "Газпром", весь російський уряд, з української сторони - президент, прем'єр-міністр, уряд, голова НАК, і поставте перед собою питання: яким чином я можу вплинути на переговірний процес? Вона в перший раз спіткнулася на газі, у другий раз - те ж саме, і от тепер вже втретє вона наступає на ті ж граблі. У неї, мені здається, це вже перетворилося в ідею фікс - будь-яким чином захопити газову галузь. А воно їй не йде, от стало, як кістка в горлі, і все, не йде.
- Так все-таки, через що почалася газова війна?
На мій погляд, проблема виникла тому, що в ході переговорів кожний хотів чути тільки себе. Російська сторона чула те, що хотіла чути, українська сторона чула те, що хотіла чути. А от коли наступив момент підписання контрактів, виникли проблеми. Тому що документ - це вже "конкретна тема", яку треба робити і погоджувати, а тут вступають юристи, фахівці, фінансисти, починають рахувати, і от тут починаються пояснювальні записки і службові записки один одному. І коли сідають за стіл переговорів - сідає один начальник от з таким списком претензій та інший начальник з іншим списком претензій. На цьому етапі домовитися просто не змогли. А часу вже не залишилося.
- Тобто ви стверджуєте, що проблема в непрофесіоналізмі переговірників?
- Скоріше в тому, що вони один одного не чули або не казали один одному те, що повинні були казати. Коли були досягнуті домовленості, усі заявили, що домовилися про прямі поставки газу. Володимир Путін зрозумів ці заяви по-своєму. Він сказав, що його влаштовують прямі відносини, тому що він не хоче займатися дотацією України і хоче прямо постачати газ за ринковими цінами. Уряд України теж хотів прямих відносин. Сказати сказали, а детально схему ніхто не продумав. Виявилося, що "Нафтогаз" такий же посередник, як і будь-яка інша компанія, тільки більше дорогий. Тому що при вхідній ціні $179,5 за тисячу кубометрів "УкрГаз-Енерго" продавало газ усередині країни по $185. А як тільки цей же газ з березня 2008 року став продавати "Нафтогаз", ціна здійнялася до $313. Вся справа в підході.
Я виріс у Західній Україні, у нас трохи по-іншому все влаштовано. Гарний господар - у нас кажуть "газда" - перш ніж розвалити старий будинок, будує новий і тільки потім ламає старий. Що зробила Юлія Володимирівна? Взяла розвалила всю контрактну базу, видалила компанії з ринку, але нічого не побудувала. Всі переговори повинні були бути завершені до початку опалювального сезону. А коли на вулиці мороз, вести переговори складно. Уряд саме створив ситуацію, за якої "Газпром" одержав перевагу в переговорах. Інше питання - як він нею скористався. От це й стало причиною газового конфлікту.
- Можливо, різка реакція Росії обумовлена бажанням приватизувати українські ГТС?
- Я не обізнаний в цьому.
- Як ви ставитеся до пропозиції Росії продавати газ по $450 за тисячу кубометрів?
- Взагалі, це нонсенс, коли виносять на телебачення обговорення контрактів і ціни. Ви багато бачили у світі компаній, які обговорюють контрактну ціну по телебаченню?
- Газовий конфлікт може бути пов'язаний з боргом "Газпрому" з боку RosUkrEnergo?
- Всі гроші, які одержує RosUkrEnergo, автоматично перераховуються "Газпрому". RosUkrEnergo робить просту річ - одержує гроші і відразу платить. Є тільки три платежі, які виплачує компанія: плата за транспорт, покупка газу, податки - це все. І раз на рік виплачуються дивіденди. Наприкінці березня - збори акціонерів. Після цього, коли ми одержуємо річний аудит, все закінчено - у травні йде розподіл дивідендів, кожен акціонер одержує свої дивіденди. Компанія не бере гроші ні на що інше. Борг, що залишився на сьогоднішній день,- це $650 млн за минулий рік, які "Нафтогаз" повинен ще заплатити.
- Це борг або пені і штрафи?
- У березні минулого року президенти Віктор Ющенко і Володимир Путін, прем'єр-міністри Віктор Зубків та Юлія Тимошенко, а також глави "Газпрому" і "Нафтогаза" підписали договір. Вони його підписали з помпою. І в цьому договорі були враховані штрафи і пені, які у випадку затримки платежів повинен був виплатити "Нафтогаз". Є ще одна проблема (не забувайте, що компанія RosUkrEnergo практично рік повністю фінансувала "Нафтогаз") - НАК наприкінці квітня заплатила гроші, а в основному за рік виявилася повинна $2-2,5 млрд. Вдумайтеся в цю цифру. Знаєте, на кому всі ці кредити висіли? На RosUkrEnergo. "Газпром" не брав цих кредитів - ми розраховувалися з ним вчасно. Нам "Газпром" без грошей газ не давав.
Ми йшли в банки, брали кредити, платили за них відсотки і розраховувалися з "Газпромом". Якщо ми десь мали пені, ми теж їх платили. Тому я вважаю, що це не коректне питання. Все, що ми брали, ми платили. Що це значить - що пені, штрафи треба списати? Хочу відзначити, що пені і штрафи, які нам повинен "Нафтогаз", менше відсотків, заплачених нами банкам за кредити, які ми були змушені брати через затримку платежів НАК.
- Тобто ви вважаєте, що "Нафтогаз" з вами не розрахувався?
- Так. Це залізний факт. І правильно говорить Володимир Путін, що "Нафтогаз" все ще повинен "Газпрому" як акціонерові RosUkrEnergo.
- Ви будете доводити це в суді?
- Нехай вони це доводять, а не ми. Ситуація проста - є контракт, у ньому чітко прописаний розмір пені і штрафів. Контракт треба виконувати.
- Чи виплатили ви "Газпрому" дивіденди за роботу RUE в 2007 році?
- Так, звичайно. Торік.
- Як виник борг "Нафтогаза" перед "Газпромом"?
- Чому в 2006 році з'явилася компанія "УкрГаз-Енерго"? Ніхто не дає відповіді. А я скажу, чому. За багато років вже стало очевидним, що збір грошей з українських промислових споживачів дуже складний процес. Після того як ти їх зібрав, розрахуватися з постачальником газу ще складніше. Але, помітьте, в 2006-му, 2007-му і на 1 січня 2008 року ми жодного разу не чули, що Україна щось повинна. Розрахунки були 100%. За рахунок чого ми домагалися таких розрахунків? За рахунок того, що в нас була компанія "УкрГаз-Енерго".
Вона продавала газ кінцевим споживачам. І ми навчили ринок за ці роки платити передоплату і поводитися дисципліновано. Першочерговим завданням "УкрГаз-Енерго" були розрахунки за газ з постачальником та оплата податків. Для нас "УкрГаз-Енерго" не була прибутковою компанією - вона брала $2-3 комісійних з тисячі кубометрів, це мізер. Ця компанія потрібна була для забезпечення своєчасних розрахунків. У березні з ініціативи прем'єр-міністра Юлії Тимошенко цю схему зламали, і газ почала продавати НАК "Нафтогаз України", але вже за іншою ціною. Промисловість продовжувала розраховуватися на 100%. А з нами розрахувалися за рахунок того, що взяли майже $2,8 млрд кредиту в Нацбанку і залишилися ще повинні $650 млн. Ставлю запитання - куди пішли гроші?
Коли президент Росії говорить, що ми продавали газ по $179,5, а українська промисловість одержувала газ по $313 через якихось посередників, усі подумали, що мова йде про RosUkrEnergo. Ні, хлопці, вибачите. RosUkrEnergo продавала газ на кордоні України. "УкрГаз-Енерго" вже не продавало газ. Вони вивели компанію із цієї схеми. Однак на ринку з'явилися посередники, які постачали газ промисловості. І це посередники "Нафтогаза", на рахунках яких й осіла більша частина цього боргу.
Контроль над роздробом
- Уряд підозрює, що ви контролюєте роздріб. Це пов'язане з недавньою вашою заявою. Ви дійсно купили 75% українських облгазів?
- Ні, не купив. Коли я казав, що ми контролюємо 75% ринку, я мав на увазі, що дві третини газу, що споживає Україна, поставляється RosUkrEnergo. Ще я сказав, і це ніяк не стосувалося попереднього твердження, що в нас є опціони на придбання деяких облгазів. Звичайно, не 75% всіх облгазів у країні. Що стосується цих опціонів - якщо ми вирішимо, то викупимо пакети акцій цих облгазів. Якщо ні, то не купимо.
- Про які облгази мова йде?
- Я не хочу зараз це обговорювати.
- Коли ви плануєте скористатися вашими опціонами?
- Не знаю. Якщо так все буде тривати, ми можемо зовсім відмовитися.
- У RosUkrEnergo є контракти на закупівлю середньоазіатського газу в "Газпром експорту" до 2029 року і на транзит його до 2010 року. Що буде з цими контрактами у випадку переходу на прямі поставки "Газпрому" і "Нафтогаза"?
- Не бачу тут великої проблеми. RosUkrEnergo - досить велика компанія, для нас український бізнес ніколи не був прибутковим. Тому, якщо з нас знімуть зобов'язання з постачання в Україну, я буду навіть радий.
- Що ви будете робити в цьому випадку?
- Скористаємося опціоном по покупці облгазів і будемо обслуговувати ці активи (посміхається).
Історія RosUkrEnergo
- Не могли б ви розповісти, як з'явилася RosUkrEnergo?
- Мені 43 роки. Я вчився в радянській школі, виріс у селі. Мій батько був інструктором у ДТСААФ, мама працювала на цукровому заводі головним бухгалтером. Так що особливих перспектив у мене не було - якийсь інститут, посада інженера або якогось там технолога, ну стати директором заводу - це була моя стеля. Але одного чудового дня Радянського Союзу не стало. Коли я йшов до армії, він був, а повернувся - його вже не було. Фактично він ще був, але грошей вже нікому не платили. Після армії я пропрацював вісім або дев'ять місяців, жодного разу не одержавши зарплати. На початку 1990-х приїхав до Москви із сотнею доларів у кишені. Навіть за тих часів це були не дуже великі гроші. Нас було багато, ми крутились, намагалися щось продати, щось купити, зібрали якісь гроші.
Потім у Москві це робити ставало все складніше. Тоді ми в готелі "Росія" познайомилися з людиною з мінторга Туркменії. Після розвалу Радянського Союзу Україна газ одержувала, але не розуміла, який і кому гроші віддавати, а Росія не розуміла, який газ продає і як гроші зібрати. Туркменія взагалі не розуміла, що відбувається, тому що вона ніколи у своєму житті нічого не продавала і нічого не купувала. Туркменбаши не знав, що йому робити. Він повинен був нагодувати свою країну. От нам і запропонували: "Хлопці, ми можемо брати все, що ви хочете, і ціни дуже гарні".
Ну, звичайно, ми дуже запалилися. Тільки не врахували одну річ - що взяти вони візьмуть, тільки віддавати буде нема чого. Ми необачно зібрали всі гроші, які в нас були, за тих часів зібрали мільйон доларів на 20 чоловік. Завантажили масло, маргарин, ну всяке-всяке, і відправили. Для туркменів тоді найголовніше було нагодувати людей. Продукти ми відправили, почекали тиждень, два, місяць, а гроші відтіля не йдуть. Я, який всіх умовляв, виявився крайнім. Мені і їхати до Туркменії. Я приїхав до Туркменії, в якій ніколи не був, подивився і жахнувся, я зрозумів, що "вскочив" і подітися мені нікуди, і от тут все почалося.
- Тоді почався ваш газовий бізнес?
- Я вас хочу засмутити. За газовий бізнес я взявся тільки в 2002 році. До цього я був найбільшим постачальником товарів до Туркменії. Я постачав на $450-500 млн на рік, і газ мені для цього був не потрібний. Першим, хто став займатися газом в Україні, був Ігор Бакай. Ще за президента Леоніда Кравчука він зміркував, що товар постачати - це добре, але без розрахунків про гроші говорити нема чого. Він перший привіз від Кравчука з незалежної України папір з дозволом купувати для країни газ. Пізніше в такий спосіб з'явилося порядку 100 компаній, які постачали до Туркменії товар, а Бакай забирав газ, продавав газ в Україні, потім повертав гроші, там розрахунки були різні.
- Давайте ближче до нашого часу. Як ви з'явилися в газових відносинах Москви та України? І чому саме ви?
- Дуже просто. Останньою компанією, що займалася газовими розрахунками після Бакая, була "Ітера". У нас така ситуація вийшла, що мені просто подітися було нікуди, мені треба було забирати газ. Ви не забувайте, що до RosUkrEnergo була моя компанія ЄТГ ("Євротрансгаз".- ред.). Тоді багато хто займалися газом. Подивіться на український парламент - там біля ста чоловік, яких я називаю "туркменськими" депутатами. 40-50 з них - депутати від БЮТ - були в "Інтергазі", інші - хто в "Ітері", хто в "Республіці".
Я нічого поганого сказати не хочу, я просто кажу, що четверта частина українського парламенту - це ті, хто зробив свій статок на туркменському газі. Після 2002 року "Євротрансгаз" був останньою компанією, що незалежно займалася газом. Я тоді зрозумів, що рано чи пізно газовий ринок повинен бути впорядкований. Проблема полягала тільки в одному: яким чином забезпечити Україну недорогим газом.
- І як був упорядкований ринок?
- "Нафтогаз" почав купувати газ у Туркменії з 2002 року. Росія до 2005 року не купувала середньоазіатський газ, а займалася тільки його транзитом. На той час Росія стала могутніше, і в неї з'явилося бажання впливати на Середню Азію. Україна і Росія в боротьбі за середньоазіатський газ підвищували його вартість. Я прийшов до "Газпрому" і сказав: "Є пропозиція: давайте зробимо одну загальну компанію, щоб не дозволити туркменам підвищувати ціну". Росія уклала міжурядову угоду із середньоазіатськими країнами, оскільки їй зробити це було легше, ніж Україні. Далі "Газпромекспорт" уклав договори. А я вже уклав договір із цією компанією, відповідно до якого викуповую газ за ціною на 1$ за тисячу кубометрів більше закупівельної ціни.
Вся російська державна машина повинна була працювати на те, щоб натиснути та одержати нормальну ціну. Україна цим не займалася - її позиція щодо цього слабкіше, оскільки в неї не було грошей і були інші складності. Таким чином, був підписаний контракт до кінця 2028 року. "Газпром" із цього моменту почав торгувати середньоазіатським газом через нашу спільну компанію RosUkrEnergo. Але потрібно було знайти ще одне рішення, оскільки однаково ціна на газ залишалася високою. І я почав їх переконувати в тому, що в Україні не треба заробляти. Роль України полягає в тому, щоб забезпечити надійний транзит газу до Європи. Я вже тоді розумів, що, якщо українську економіку перевести на дорогий газ, виникне ціла низка розбіжностей, які можуть привести до кризи відносин, у тому числі в сфері транзиту.
По суті, в 2005 році я пророчив те, що відбулося в цьому. Ми повинні були знайти баланс між транспортом, продажем, експортом і внутрішнім ринком. І ми його знайшли. Ми стали дотувати вартість газу для України за рахунок прибутку, одержуваного від експорту в Європі. Все було збалансовано - транзит, його вартість і недорогий газ для України. Скільки б ми не піднімали вартість транзиту, цим би ми не змогли компенсувати зростання цін на газ.
- Але для чого потрібна була RosUkrEnergo?
- Я добре розумів, як живе Україна, тому що в мене є промислові підприємства в Україні. Я знав, скільки заводи могли заплатити. Не забувайте, що, з одного боку, я продавав газ, а з іншого боку - був одним з найбільших його споживачів.
Коли ми створювали контрактну базу, купили весь середньоазіатський газ. В RosUkrEnergo було порядку 62 млрд кубометрів, ще до 17 млрд ми могли купити в Росії за комерційною європейською ціною. Тобто азіатський газ мав певну ціну, російський газ - формула, і більше нічого. Не вистачає тобі газу - купуй за комерційною ціною. Ми віддавали Україні порядку 52-55 млрд кубометрів. І в нас залишалося ще 7 млрд плюс російський. Разом ми експортували 11 млрд.
"Газпром" влаштувала схема, яку я запропонував. Компанія RosUkrEnergo забезпечувала Україну газом, а крім того, ми не залазили в російський виторг. Ми умудрялися брати середньоазіатський газ дешевше, довозити його до Європи, заробляти. Нам було спочатку зрозуміло, що Україна фізично не зможе заплатити високу ціну. Виходить, потрібний був дотаційний механізм. Ми заробляли за рахунок Європи - $2,5 млрд на рік, закрили різницю на суму, що пішла на дотування України, відняли податки, і залишилося порядку $800 млн прибутку. З них "Газпром" одержав свою половину, а я - свою. Але я сподіваюся, що заслужив цю половину.
Я це придумав. Я задовольнив одночасно всіх. Я нагодував Україну, я нагодував "Газпром", а за все весілля заплатила Європа. Що поганого я зробив? Різниця між мною і Тимошенко в тому, що вона заробляла на Україні, в Україні і за рахунок України. Я ніколи не заробляв гроші в Україні. А замість цього RosUkrEnergo за три роки дотувала Україну на $4,5-5 млрд. Вдумайтеся в цю цифру. Покажіть мені, хто ще в країну вклав стільки грошей? Половину цих грошей я виклав з власної кишені. Тепер, після того як RosUkrEnergo припинить займатися поставками газу в Україну, може відбутися те, з чим я боровся всі ці роки. Економіці України доведеться викласти більше $6 млрд додатково, і це в умовах кризи. Скажіть мені, у чому мета такої політики? Тільки заради того, щоб не було посередника в особі RosUkrEnergo, уряд готовий у кілька разів збільшити вартість газу і називає це своєю перемогою! Тоді виникає питання, а чи були взагалі переговори? Точно можна сказати, що, якщо в результаті всіх цих так званих переговорів і перестановок Україна перейде на ціну, що вже циркулює в пресі, а це біля $360 за тисячу кубометрів, це буде перемогою "Газпрому" і Росії, а українській економіці буде нанесений серйозний збиток. І, головне, ніхто не понесе ніякої відповідальності.
Бізнес групи
- Як вплинула на ваш бізнес фінансова криза? Який з напрямків опинився в найгіршому стані?
- Ми почуваємо себе досить комфортно, до кризи були готові. Ми не брали значних кредитів.
- Чи є у вас плани щодо розширення свого хімічного бізнесу в Україні? Чи плануєте ви брати участь у приватизації Одеського припортового заводу?
- Так, ми домовилися викупити частку другого акціонера "Рівноазота". Крім того, до кінця року плануємо закінчити розробку проекту зі збільшення потужностей цього підприємства в чотири рази. Фактично ми побудуємо там новий, набагато могутніший завод. Що стосується ОПЗ, ви знаєте, що ми подавали заявку минулого разу й нам, звичайно, дуже цікавий цей актив, ми б хотіли взяти участь у його приватизації.
- Які ще нові проекти ви плануєте запустити в найближчі роки?
- Металургійні проекти в Індії. Там нам належить родовище ільменитових руд, за потужністю порівнянне з Вільногірським. Ми збираємося будувати там комплекс, до якого увійде блок з виробництва титану на 100 тис. т і блок з виробництва металу на 10-12 тис. т. Поки ми на етапі одержання ліцензій. Індія гарна тим, що там діє британське право, але це бюрократична країна. Запустити проект плануємо до 2013-2014 року, його вартість оцінювалася до кризи в $2,1 млрд.
- Чи переглянете ви свої плани на ринку нерухомості?
- Ми практично нічого такого не будували, що розраховували швидко продати. У нас була інша концепція розвитку ріелтерського напрямку. Насамперед ми придбали досить велику ділянку землі в Києві. І далі пішли за чотирма напрямками. Перше - це бізнес-центри, друге - торгові центри, третє - готелі, і ще ми збиралися будувати житло на Оболоні. За рахунок цієї диверсифікованості виграли, тому що напрямок комерційної і торговельної нерухомості залишається актуальним. Зараз, якщо є гроші, ти просто зобов'язаний будувати, адже розмір капіталовкладень на будівництво нерухомості скоротився.
Як купувалися "Надра"
- Чи відповідає дійсності інформація про те, що покупку вами пакета акцій банку "Надра" почасти фінансував "Газпром"?
- По-перше, мені ніхто ніяких грошей на покупку банку не надавав. А по-друге, в "Надра" я ще, у принципі, не ввійшов. Так, дійсно, я туди ввійду на 85%, але це буде не раніше кінця січня. Тому що в наглядацьку раду та у правління я буду введений тільки на зборах акціонерів, які відбудуться 24 січня. Зараз у банку немає жодної моєї людини, і я банком не управляю. Тобто на сьогоднішній день я до банку маю таке ж відношення, як і ви.
- Але у вас є домовленість про покупку банку?
- Я одержав право 24 січня почати аудит банку. Якщо я відчую, що там щось не так, чогось не вистачає з того, що мені обіцяне, то я маю право вийти з угоди. Юлія Тимошенко говорить, що я там вивів якісь гроші. Це чергова бутафорія. Як людина може вивести, якщо вона туди не прийшла? Угода ще тільки на самому початку.
- Хто виступив покупцем банку?
- Group DF.
- Навіщо ви купуєте "Надра"?
- Це перспективний банк. За роздробом він другий у країні після "Приватбанку", у нього 4 млн вкладників. Коли Юлія Тимошенко говорить, що це технічний банк, це неправда. Цей банк страждає від того, що в нього немає корпоративного клієнта, і ми вважаємо, що Group DF могла стати таким клієнтом. Друге, що стосується рефінансування: я хочу сказати, що рефінансування 7,2 млрд грн отримане. З них на 4 млрд грн видані під мою гарантію.
- Чому під вашу гарантію?
- Вони не хотіли його дати під гарантію банку і дали лише під мою гарантію. При цьому Юлія Тимошенко повинна мені 8 млрд кубометрів газу в ПСГ і не хоче підписати акти, тому що це $3 млрд. Коли вона розповідає, що я взяв рефінансування, і вона не знає, як я буду повертати, вона в черговий раз бреше. Нехай поверне мені газ, і я поверну Національному банку рефінансування. Насправді ми врятували банківську систему. Тому що, якби завалився банк "Надра", їй (системі.-Ъ) вже ніхто б не допоміг. На день люди виймали по $100 млн із цього банку. Ставлю запитання. Це я винен, що люди виймали стільки грошей, чи це уряд спровокував інфляцію і паніку? Ви знаєте, що я подав позов до Лондонського суду до прем'єр-міністра, тому що вона навмисне створювала паніку серед клієнтів банку. Правда, у неї це завдяки співробітникам банку не дуже добре вийшло. І сьогодні, незважаючи на всі ці спекуляції, у банку "Надра" стабільне становище.
- Відтік капіталу після вашого приходу зупинився?
- Так, я так вважаю.
- На що пішло рефінансування?
- Банк залучив біля $2 млрд синдикатів. Серед кредиторів - HSBC, Deutsche Bank, UBS. Я можу назвати дев'ять таких банків. Я привіз аудиторів з KPMG, вони всі подивилися і посміялися. Це ті зобов'язання, які банк брав на себе. Мало того, це не дострокові виплати, а планові. У них тільки на 2009 рік $600 млн виплат.
- Коли ви станете повноправним власником банку?
- За підсумками зборів акціонерів 24 січня ми напишемо листа до Нацбанку, щоб Group DF дозволили стати акціонером банку. Після аудита почнемо відповідати за банк. Зрозумійте, я не божевільний, у цей час банки не купують. Але я порахував, що ми, як група, можемо це витягнути. Але перше ніж я зайду до банку і почну щось робити, він повинен дожити. Тому що може виявитися, що, поки я купую і роблю перевірку, вже можна й не перевіряти банк. Його просто не буде. Тому і потрібно було рефінансування. Зараз все більш-менш стабілізувалося.
- Чи збираєтеся ви придбавати ще якийсь банк або обмежитеся банком "Надра"?
- Ми не збираємося просто скуповувати банки. Ми взяли один банк, тому що вважаємо, що для нас безпечно перевести своє корпоративне обслуговування в банк, у якому будемо акціонерами. Ми більше не будемо тримати свої гроші в 10-15 банках, як раніше. Ви знаєте, ми єдина в Україні група, що не мала до банківської системи ніякого відношення. Ми плануємо перевести всі наші фінансові потоки в банк, ви розумієте, що після цього стійкість банку підсилиться в кілька разів? Це буде один з найнадійніших банків в Україні.
Політичні обвинувачення
- Ви маєте намір виступити перед Верховною радою з доповіддю. Що ви хочете сказати?
- З вівторка в парламенті виступило близько 50 депутатів, 40 з яких назвали моє прізвище. Жоден із цих людей не сказав жодного слова правди на мою адресу. Вони - народні депутати, на них до суду не можна подати, і вони весь час називали моє ім'я, назви моїх компаній, у чомусь обвинувачували. Я хочу заявити: раз моя особистість викликає такий інтерес у народних обранців і хтось вважає, що моя діяльність впливає на державу в цілому, я готовий прийти й детально розповісти про свій бізнес і навіть запропонувати своє бачення того, як зробити українську економіку більше стійкою, особливо в тих секторах, де я маю бізнес. Я не політик, а вони - політики, от у чому різниця. Вони людям обіцяють, а я так не можу. Якщо я сказав, що я це зроблю, значить зроблю, а інакше не треба обіцяти. Це інша життєва філософія. Я бізнесмен, і якщо я дав комусь слово, я його стримаю. А якщо один раз не стримаю, ви мені довіряти не будете. У політиків немає ніякої відповідальності, завжди найдеться причина, чому не вийшло. І я порахував, що маю право на те, щоб це сказати. Але ніхто не очікував цього в парламенті, і я так розумію, зараз проходять консультації, запрошувати мене або не запрошувати. Я як і раніше готовий виступати.
- Ви не хочете відповісти на обвинувачення про причетність президента Віктора Ющенка до газових схем?
- Я вам відразу відповім на це питання. Це дурість. Настав час припиняти цю гру навколо Віктора Ющенка. Ви багато бачили прикладів, де Віктор Ющенко заліз у якісь грошові схеми? Давайте проаналізуємо, хто взагалі про це говорить. Про це говорить Петро Симоненко. Отож, з 90-х років комуністів вже немає. Є бізнес-група, що очолює Петро Симоненко. Мене вражають ці подвійні, потрійні стандарти, безкарність депутатів. Якщо ви подивитеся на позицію Віктора Ющенка, то побачите, що він привселюдно заявляє про те, що необхідно укладати контракт не з РУЕ, а з "Нафтогазом". На жаль, але "УкрГаз-Енерго" хто закопав? Ющенко. Хто кричав із самого початку, що потрібні прямі відносини? Ющенко, на жаль. Я вважаю, що він помиляється в цьому. Він завжди казав, що краще ми заплатимо більше, ми повинні рано чи пізно перейти на один стандартний рівень, як вся Європа. А я кажу, що ми не готові, це була моя позиція і його позиція, тільки він це робить, а хтось просто це говорить.
- Як щодо обвинувачень у тому, що компанія Centrogas переводила на рахунок компанії Petrogas кошти?
- Ніякому Petrogas Centrogas ніколи не переказував гроші. Centrogas - австрійська компанія, вона перебуває в Євросоюзі, в Австрії, і платить податки в Австрії. Тому вона не може дозволити перерахувати собі $7 млрд у якийсь офшор. Тим більше, що я веду всі бізнес-операції в доларах. Я свідомо перевів всі операції в долари. І для себе зі своїми юристами прийняв рішення, що ми живемо в доларах, нехай американці бачать усе від початку до кінця, і щоб не було між нами розмов. Оскільки всі операції в цій валюті відслідковує держказначейство США. І якби з рахунку на рахунок був переведений мільярд доларів, вже весь мін'юст США "сів би на хвіст" і почав перевіряти цю операцію. Перевіряти до останньої копійки. Так не буває - це смішно. Знову ж, ми з вами страждаємо тільки від одного - що люди, які нас у чомусь обвинувачують, мають переді мною перевагу, тому що вони депутати, вони мають мандат, і вони мають захист. От вам відповідь.
Андрій Юхименко, Олег Гавриш
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною
