Суд Лінча


Суд Лінча

Вперше зробивши торгівлю ЦП доступною для людей з середніми прибутками, Чарльз Меррілл і Едмунд Лінч змогли створити найбільший інвестиційний банк світу.

Шлях до багатства

Інвестбанк Merrill Lynch був названий на честь своїх засновників - Чарльза Меррілла і Едмунда Лінча. Шлях Меррілла до багатства - типове втілення американської мрії: з грязі в князі. Його батьки не були особливо забезпеченими людьми. Відправивши сина здобувати вищу освіту, вони не змогли утримувати його.

Спочатку Чарльз підробляв, щоб сплачувати навчання, але грошей не вистачало, і він змушений був залишити коледж. Працював у газеті, намагався підробляти в любительській бейсбольній команді, загалом, виживав, як умів. У 22 роки влаштувався кур'єром в офісі текстильної компанії Patchogue-Plymouth Mills в Нью-Йорку. Використовувати людину з неповною вищою освітою як посильного - трохи безглуздо, вирішили в цій фірмі і почали доручати Чарльзу більш кваліфіковану роботу.

Він же прагнув довести, що вміє працювати краще за інших, і через два роки став директором цієї компанії. У 1909 р. Чарльз перейшов до більшої фірми George H.Burr&Co, яка торгувала паперами. Заповзятливий 24-річний хлопець створив там новий департамент з управління боргами і випуску цінних паперів. Успіхи, досягнуті в цій фірмі, дозволили Чарльзу заробити певні кошти для початку власного бізнесу. У 1914 р., у віці 29 років, він відкрив компанію Charles E.Merrill&Co, а роком пізніше запросив як ділового партнера Едмунда Лінча і перейменував компанію в Merrill Lynch.

Нова фірма спеціалізувалася на торгівлі цінними паперами. І секретом перших її успіхів був вдалий вибір об'єкта інвестицій. Одними з перших серед брокерів і банкірів партнери побачили перспективу у такому виді бізнесу, як мережа продуктових магазинів. Доти в США продукти продавали в основному дрібні крамарі. Merrill Lynch допоміг знайти гроші першопрохідцям бізнесу у створенні мереж магазинів - компаніям S.S.Kresge (згодом отримала назву K-Mart, а в 2005 р. була поглинена конкурентом Sears) і Safeway Stores.

Ця операція, в якій Меррілл виступив не лише організатором, але й інвестором, вважалася однією з найвдаліших. До 1931 р. Safeway Stores мала вже 3500 магазинів у всіх штатах, а до 1956 р., коли Чарльз Меррілл помер, компанія займала вже 2-е місце на ринку роздрібної торгівлі в США.

В 1928 р., майже за рік до початку Великої Депресії, Чарльз Меррілл, маючи інтуїцію успішного інвестора, кілька разів заявляв, що фондовий ринок США перегрітий, і радив своїм клієнтам продати акції американських компаній. Люди, які прислухалися до цієї поради, потім дякували Меррілла - вже в жовтні 1929 р. ці цінні папери нічого не коштували. Сам порадник зумів убезпечити і себе від Депресії. У 1930-і роки, коли від масового безробіття і голоду в США загинули близько 8 млн людей, Чарльз Меррілл безбідно жив у своєму маєтку в Палм-біч в спекотному штаті Флорида.

В цей час він взагалі не займався звичайним бізнесом (фондового ринку не було, банки розорені, кому потрібні фінансові радники?). Він отримував прибутки від тих магазинів, у будівництво яких встиг раніше інвестувати гроші, - First National Stores, Safeway Stores, S.S.Kresge і Family Circle.

Повернення

В 1940 р. Чарльз Меррілл повернувся на фондовий ринок. Але його партнер Едмунд Лінч на той час вже помер, а багато заощаджень було витрачено за роки Великої Депресії. Тому в 1941 р. Чарльз погодився на злиття з компанією E.A.Pierce and Company. Нова фірма отримала довшу назву Merrill Lynch, Pierce, Fenner and Beane і стала найбільшою на ті часи брокерською компанією світу з представництвами в 93 містах США.

На той час Чарльзу Мерріллу були вже 54 роки, він був одружений втретє, мав двох синів і дочку. До речі, молодший син Джеймс Меррілл став видатним американським поетом. Він удостоївся безлічі престижних премій за збірки віршів, у тому числі і Пулітцерівської премії. А все почалося з того, що забезпечений батько хотів дати синові хорошу освіту. Джеймс з дитинства вивчав іноземні мови і літературу. Батько не вчинив, як багато інших фінансових магнатів, примушуючи сина продовжити власний бізнес. Він не лише не заважав поетичним захопленням сина, але і видав першу збірку його віршів. Пізніше сам Джеймс стане меценатом: будучи відомим поетом, він створить власний фонд для фінансування видання творів талановитих молодих авторів.

Але повернемося до батька. У 54 роки Чарльз Меррілл зіштовзнувся з серйозною проблемою: у нього була фондова компанія, були гроші, але клієнтів не додавалося. Американці жили спогадами про Велику Депресію, після якої країна лише почала оговтуватися. Тому на фондовому ринку торгували лише дуже забезпечені люди, а клієнтів такого рангу швидко розбирають конкуренти. І Чарльз вирішив зробити торгівлю на біржі доступною для всіх. Його гаслом стало “Виведіть Уолл-стріт на велику вулицю”.

Англійською це римується: “Bringing Wall Street to Main Street”, тобто зробіть цінні папери доступними для середнього класу. Останні 16 років свого життя Чарльз Меррілл витратив на пропаганду цієї ідеї. Він розгорнув рекламні кампанії в газетах, замовляв рекламу на білбордах, яка доступно пояснювала суть діяльності брокера. Він пішов навіть далі, організувавши в країні справжню програму ліквідації фінансової неписьменності. Чарльз Меррілл і його співробітники проводили в країні семінари. Крім того, компанія оплачувала послуги нянь для тих сімей, які хотіли б відвідати семінари, але не знали, на кого залишити дітей.

Поки няні розважали малят, мами і тата слухали, як заробляти гроші на біржі. У 1998 р. журнал “Time” напише про Чарльза Меррілла: “Він зробив американців нацією акціонерів”. Це був спільний проект журналу “Time” і телеканалу CBS, який називався “Люди століття: 20 людей, які змінили наше життя”. Завдяки популяризації біржової торгівлі, Чарльз Меррілл був визнаний одним з таких людей.

В 1940-1950 рр. нова стратегія принесла успіх компанії. До 1956 р., коли засновник компанії помер, в Merrill Lynch було 115 відділень в США, 570 штатних співробітників і 100 позаштатних. За сучасними мірками це порівнянно з розмірами українського банку з розряду середніх, але в Америці 1950-х років компанія такого масштабу забезпечувала 10% всіх операцій на Нью-Йоркській фондовій біржі. Вже через 6 років після смерті Чарльза Меррілла побачила світ його перша біографія з красномовною назвою: “Людина-суперпродавець”.

В 1956 р. компанія Merrill Lynch була вибрана з 7 претендентів як головний радник і організатор публічного продажу акцій автомобільного гіганта Ford. Автомобільній компанії масовий продаж акцій приніс $600 млн, а для Merrill Lynch цей рік був першим, коли загальний обсяг організованих операцій перевищив фантастичну на ті часи суму в $1 млрд.

Інші успішні операції дозволили компанії відкрити офіси в Лондоні (1960 р.) і Токіо (1964 р.). Тим часом в компанії стало з'являтися все більше солідних клієнтів - в 1964 р. Merrill Lynch виступила організатором випуску боргових цінних паперів на $100 млн для Communications Satellite Corporation (COMSAT), а в 1971 р. запустила рекламну кампанію під гаслом “Merrill Lynch is bullish on America” (можна перекласти як “Ми граємо на підвищення Америки” і “Ми граємо на подорожчання Америки”). 1971 р. став переломним для компанії.

Досі Merrill Lynch лише торгувала акціями інших компаній, тепер фірма стала публічною, продавши свої акції на біржі. У 1974 р. її логотипом став один з символів рекламної кампанії - бик, що втілює висхідний тренд. А в 1978 р. компанія придбала міжнародний інвестиційний банк White, Weld&Co.

Merrill Lynch прагнула зайняти міцні позиції на швидко зростаючому ринку Азії. У 1982 р. був відкритий офіс в Гонгконгу, в 1985 р. він отримав статус регулярного учасника Токійської фондової біржі. З наступного року річні звіти компанії друкувалися не лише англійською, а й китайською і японською мовами. Азіатський світ дуже консервативний і зазвичай не довіряє іноземцям. Але менеджерам Merrill Lynch удалося домовитися про своє представництво навіть в комуністичному Китаї. Офіс в Шанхаї був відкритий в 1993 р.

В 1995 р., купивши компанію Smith New Court, великого торговця акціями, Merrill Lynch ще більше розширила свою присутність на фондовому ринку США. Але і цього мало: власники компанії, вірячи у власне гасло, що свідчить, що ринок буде лише зростати, продовжували відкривати нові офіси по всьому світу і поглинати конкурентів. У 1996-1998 рр. були куплені австралійська компанія McIntosh and Centaurus, таїландська Phatra Thanakit Securities, іспанська FC Inversiones Bursatiles, канадська Midland Walwyn, англійська Mercury Asset Management і відкриті 33 нові представництва в Японії. Здавалося, що успіхам не буде кінця, адже в 1997 р. загальні активи під управлінням Merrill Lynch перевищили $1 трлн.

Кому вниз

Всі попередні успіхи компанії не давали підстав для негативних прогнозів, і Merrill Lynch продовжувала розвивати свій бізнес в усьому світу на початку 2000-х років. У 2004 р. вона придбала англо-американську компанію Entergy-Koch L.P, що торгує газом і цінними паперами. У 2006 р. відкрила спільну фінансову компанію з японською Mitsubishi UFJ Financial Group. У 2007 р. купила First Republic Bank, а також іпотечну компанію First Franklin. Тоді дійсно не було причин для занепокоєння: прибуток за 2006 р. склав $7,5 млрд.

Перші офіційні повідомлення про збитки компанії стали з'являтися лише в жовтні 2007 р. - за III квартал банк втратив $2,3 млрд. В основному через списання безнадійних боргів. Відтоді ситуація лише погіршувалася. За весь 2007 р. збитки склали $8,6 млрд. За I квартал 2008 р. компанія недолічилася $1,97 млрд, за II - $4,6 млрд. При цьому в II кварталі вже почали економити на співробітниках: у квітні були звільнені 4 тис.ос. Не допомогло: за III квартал компанія зазнала збитків у розмірі $5,1 млрд. Але на той час керівництво компанії вже могло не купувати корвалол - 15 вересня було офіційно оголошено про продаж Merrill Lynch іншому банку - Bank of America.

Чому ж такий гігант, який проіснував майже століття, так швидко пішов на дно? Причина та ж, чому розорилися багато інших банків, у тому числі і конкуруючий Lehman Brothers. Так звані аналітики недооцінили ризики іпотечних цінних паперів. Крім того, рейтингові агентства багатьох ввели в оману, присвоївши найбільш проблемним, як потім з'ясувалося, паперам найвищий рейтинг. Помилялися не лише аналітики - дії менеджменту Merrill Lynch в останній рік існування були схожі на поведінку психічно хворої людини. Банк то випускав боргові цінні папери, аби залатати діри в бюджеті, то купував брокерські компанії за кордоном.

Наприклад, 15 січня 2008 р. повідомляється про випуск паперів на $6,6 млрд, а 29 липня банк продає частину акцій для залучення $8,55 млрд. Тобто начебто компанії не вистачає грошей. Але в цьому ж році з'являються і новини про нові витрати - 24 червня повідомляється про покупку брокерської компанії в Чилі - Ureta в Bianchi Corredores de Bolsa S.A. Ще раніше, 23 січня, коли було вже відомо про гігантські збитки минулого року, був відкритий новий офіс в Москві, одному з найдорожчих міст світу.

Показово і те, що ще 1 листопада 2007 р. компанію покинув голова ради директорів Стенлі О'Ніл, якого звинувачували в тому, що він не помітив настання іпотечної кризи. Ще тоді американська преса писала, що колишній директор пропонує продати банк конкурентам - банку Wachovia. Його місце зайняв Джон Сеін. Новий шеф мав дуже хороший досвід роботи, до цього він був головою ради директорів Нью-Йоркської фондової біржі. Але ситуація не покращала. Як підрахували пізніше аналітики, з липня 2007 р. по липень 2008 р. збитки Merrill Lynch склали $19,2 млрд, або $52 млн на день.

Над компанією згущувалися хмари. Влада Нью-Йорка пригрозила судовим процесом за підробку звітності, в якій фірма прагнула приховати дані про реальні збитки від іпотечної кризи. Такі ж позови загрожували подати і власті інших штатів. Питань дійсно залишається багато: якщо з липня 2007 р. по липень 2008 р. офіційно визнані збитки Merrill Lynch склали $19,2 млрд, то чому агентство Bloomberg повідомило у вересні, що загальні втрати банку від іпотечної кризи перевищили $51,8 млрд?

В історії з продажем банку не останню роль зіграло банкротство конкурентів - Lehman Brothers. Новий власник - Bank of America - одночасно проводив переговори з керівництвом Merrill Lynch і Lehman Brothers. Проте останньої миті американська влада дала зрозуміти, що не допомагатиме Lehman Brothers, і від переговорів з компанією відмовилися всі потенційні покупці.

Продаж Merrill Lynch став кінцем міфу про всемогутність інвестиційних банків. Адже покупцем виступив звичайний комерційний роздрібний банк. Виявилось, що подібні структури менш сприйнятливі до кризи в порівнянні з такими інвестиційними банками, як Merrill Lynch. Хоча Bank of America теж постраждав від кризи - його збитки склали $3 млрд.

Але і продаж - ще не кінець. 12 грудня Bank of America повідомив, що змушений буде звільнити 30-35 тис. співробітників Merrill Lynch протягом трьох найближчих років. Це 11,4% всіх працівників банку. Як підрахувало керівництво, економія від цього скорочення має скласти $7 млрд щороку.

Зараз в Bank of America працюють 247 тис.ос., з них 61 тис.ос. - персонал колишнього Merrill Lynch.

Святослав Іконніков

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування