2124
У газовій війні переможців не буде
— Енергетика
Вже більше тижня триває російсько-українська газова війна, але її головними жертвами стали не задіяні в конфлікті сторони, а держави, які залежать від транзиту і поставок природного газу.
Певною мірою проблеми є і в Словаччини, і в Угорщини, але в Болгарії російсько-український газовий конфлікт викликав справжню катастрофу, пише Юрис Пайдерс у латвійській Neatkarigas Rita Avize.
Газова війна збіглася з періодом найнижчих температур за останні два роки. В Болгарії до квартир десятків тисяч жителів не постачається тепло, паливо використовується лише для того, щоб не змерзнули системи центрального опалення. Це випробування довелося на час, коли температура повітря -15 градусів. Поставки газу промисловим підприємствам Болгарії скорочені або припинені. Через недостачу електроенергії припинена її подача на декілька промислових підприємств, відключене освітлення вулиць і так далі.
Енергетичну кризу в Болгарії загострює й те, що, як і Литва, Болгарія прийнята в ЄС за умови взяти зобов'язання закрити свою АЕС. Із шести енергоблоків Козлодуєвської АЕС на виконання вимог ЄС закрито вже чотири. За великим рахунком виконання вимог ЄС тепер викликало катастрофу в Болгарії.
Поки Болгарія мерзне, обидві задіяні в конфлікті сторони обвинувачують одна одну. Україна сподівається, що Болгарія, яка мерзне, змусить Росію поступитися, а Росія впевнена, що Болгарія, яка мерзне, доб'ється посилення тиску Єврокомісії на Україну.
Поки гіганти виють, страждають ті, хто не винен.
Однак подивимося на російсько-українську газову війну зовсім нейтрально. Коротко кажучи, історія наступна. Україна не заплатила Росії за газ. Росія припинила поставки газу до проведення сплати. Україна стверджує, що нічого не винна. Хто правий? З юридичної точки зору, права Україна. Колишня газова війна закінчилася досягнутим прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко компромісом. Один з пунктів цього компромісу полягає в тому, що російський газовий монополіст продає газ не української компанії "Нафтогаз", а спеціально створеному для цієї угоди посередникові. Не даремно прізвисько Юлії Тимошенко - Газова принцеса.
В результаті попередньої газової війни була сконструйована схема, що зробила газовий бізнес непрозорим, наживатися на якому можуть ті, хто в нього задіяний. Тобто виходить, що "Газпром" у боргу є посередником. Однак посередник - це порожня оболонка. З цієї причини і Україна хоче редукувати конфлікт до комерційної суперечки. Посередник збанкрутує, щоб "Газпром" списав збитки, і життя продовжиться. Створимо нового посередника, що буде збирати борги до наступної газової війни. Тільки світ вже інший. Криза важко торкнулася Росії, і Кремль починає впорядковувати грошові потоки.
Друга проблема набагато важча. В України немає грошей на підтримку свого зовнішньополітичного курсу. У зовнішній політиці Україна заявила про просування в НАТО. Грузія в Південній Осетії воювала українськими танками, і російські МІГі були збиті виготовленими в Україні системами ПВО. Ціна за антиросійську політику - повна оплата за поставки газу. Чому Росія повинна поставляти братам-слов'янам газ за півціни, раз вони використовували його для виробництва танків, які на Кавказі застосовувалися проти російської армії?
Самостійна зовнішня політика означає оплату в повному об'ємі імпортованих енергоресурсів. Надії України на країни НАТО, які з геополітичної точки зору зацікавлені в зниженні впливу Росії в регіоні, розвіяла глобальна криза. Надій на фінансову допомогу з боку США або навіть Латвії немає ніяких. Ще гірше - під впливом глобальної кризи головні експортні галузі України (особливо металургія) зупинилися. Немає валюти. Гривня регулярно девальвує, і Україні необхідна допомога Міжнародного валютного фонду в мільярди доларів. Немає грошей на борг за газ, і немає грошей, щоб платити за газ за ціною, удвічі більшою віж тієї, яку Газпром пропонував застосовувати з 1 січня. В України немає грошей, щоб фінансувати колишню зовнішню політику, і Росія це дуже добре усвідомлює, тому газова війна придбала такі безпрецедентно великі масштаби.
У розпачливій ситуації єдина надія України - Єврокомісія, що може врятувати зовнішньополітичний курс Києва, натиснувши на Росію або, щонайменше, фінансово допомогти українцям. Так! Росія жорстоко шантажує Україну, але й українські "помаранчеві" зараз жорстоко шантажують весь Європейський союз, вимагаючи від нього більше благ за забезпечення транзиту російського газу.
З газової війни можна зробити три висновки. Перший - якщо хочеш незалежної зовнішньої політики, не вимагай пільг від тих, проти кого воюють вироблені тобою танки. Якщо хочеш незалежної зовнішньої політики, будь готовий платити за це.
Другий висновок. Умови вільного транзиту, які деякі оптимісти сподівалися нав'язати Росії, - це утопія. Декларації і положення про вільний транзит - це міф. Їх відкине перша криза. Україна, як тільки зачіпаються її інтереси, чхає на будь-яке положення про вільний транзит, і, якщо їй необхідний газ, то вона його забере, не залишивши нічого тим, хто перебуває на іншому кінці труби.
Третій висновок - енергетичну безпеку гарантують альтернативи. На жаль, у договори про вступ до ЄС для Литви і Болгарії були включені норми про закриття АЕС не в інтересах Європи або якогось вищого загального добра, а під тиском лобі французьких виробників ядерних реакторів. Умови прийому в ЄС нових членів були класичним протекціонізмом на догоду прагненню прибутку виробників атомної енергії Франції.
Пролобійовані вимоги про закриття існуючих АЕС, щоб всі в примусовому порядку використовували французькі ядерні реактори, тепер загрожують енергетичній безпеці країнам Балтії, і багатьох східноєвропейським країнам. У принципі було б нормально, якби зараз Франція заплатила за свій лобізм і компенсувала ті збитки, які принесла Болгарії нинішня енергетична криза, і та криза, що вразить країни Балтії після пролобійованого Францією закриття Ігналинської АЕС вже наступного року.
За матеріалами: inoСМИ.ru
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
