1834
Газиати
— Енергетика
Безперервні заклинання Кремля про братерство українського і російського народів проходять перевірку на істинність у задушливій атмосфері болотних газів.
Чергове новорічне шоу "Росія закручує вентиль Україні", з усією очевидністю, готувалося в Москві давно і ретельно. Як показали події і заяви останнього тижня під цей захід були підведені не тільки матеріальні ресурси, але й підготовлена значна база для інформаційної війни, у координатах якої горезвісний доктор Геббельс нині здається лише милим добрим казкарем.
Втім, перші ознаки того, що Україну очікує в Новому 2009 році, виявилися ще в листопаді минулого року, коли значна делегація "Газпрому" роз'їхалася європейськими столицями, де цілком серйозно в напівконфіденційному режимі заздалегідь попереджала про майбутні проблеми з транзитом газу через територію України. Обґрунтовували росіяни свій прогноз неможливістю домовитися з НАК "Нафтогаз України" через існуючі мільярдні борги. Важко судити, наскільки переконливі були аргументи "Газпрому", але можна припустити, що саме цей європейський вояж приніс зовсім протилежні результати. Європа, яка вже повністю усвідомила, що газ для Росії є не комерційним товаром, а інструментом політики, недвозначно натякнула Україні, що та може розраховувати на підтримку "цивілізованого світу" у відносинах з "Газпромом", тільки якщо питання боргів буде вирішене максимально швидко і у повному обсязі.
І те, що питання боргів за газ та умов його поставки в Україну і Європу для Росії є найважливішим інструментом "примуса до покірності", підтвердилося дуже швидко. Коштувало "Нафтогазу" 17 грудня 2008 року перевести 800 млн доларів на рахунок погашення боргу за російський газ перед "РосУкрЕнерго", як у Кремлі намітилася явна паніка, що переходить у неприкриту істерію. Очевидно, що російські правителі ніяк не розраховували, що Україна в умовах фінансової кризи і штучно спровокованого неймовірного падіння курсу гривні зможе вишукати ресурси на погашення своїх зобов'язань. Що у свою чергу підривало підстави для гегемоністської політики "Газпрому" на переговорах з "Нафтогазом" про контракт на 2009 рік. Тому, мудруючи досить лукаво, газовий монополіст оперативно, вже 18 грудня, поширив заяву про те, що нібито сам "Нафтогаз" повідомив російським контрагентам про свою неможливість до кінця 2008 року погасити частину боргу, що залишилася. І у зв'язку із цим "Газпром" у черговий раз попередив всіх європейських споживачів про ризики одержання газу після 1 січня.
Але, як незабаром з’ясувалося, "Газпром" відверто брехав. Ніякої заяви "Нафтогаза" про неможливість сплатити борг до 1 січня в природі не було. Але це був тільки початок відкритої і цинічної інформаційної війни проти України.
У розпал переговорів між делегацією "Нафтогаза" на чолі з Олегом Дубиной і "Газпрому" на чолі з Олексієм Міллером, що проходили в Москві 30 грудня, прийшло повідомлення, що Україна перелічила "РосУкрЕнерго" частину боргу, що залишилася, в розмірі 1,5 мільярда доларів. Що відразу ж послужило сигналом до початку "веселого політичного кордебалету".
У той же день "Газпром" створив "оперативний штаб" з відключення газу Україні, про що не забув сповістити увесь світ. А наступного дня, 31 грудня, переговори з "Нафтогазом" про поставки і транзит газу були перервані. Прокремлівський рупор РІА "Новини" з посиланням на анонімне джерело в Секретаріаті Президента України сповістив, що це Віктор Ющенко дав команду української делегації на зрив переговорів і відкликав її до Києва. Як незабаром з'ясувалося, РІА "Новини" відверто брехало. Президент України не відкликав українську делегацію і не давав вказівок на припинення переговорів.
До речі кажучи, вже в році, що наступив, "Газпром" змінив версію зриву переговорів, пославшись на те, що в делегації "Нафтогаза" не було ніяких повноважень на підписання контрактів на 2009 рік. Але й це виявилося відвертою брехнею.
Попутно ситуація супроводжувалося неправдою "Газпрому" трохи меншого масштабу, начебто того, що нібито "Нафтогаз" погодився одержати передоплату за транзит газу за старими тарифами, щоб погасити свій поточний борг, та інше. Що не додавало довіри в процес переговорів
А в самий переддень Нового року президент Росії Дмитро Медведєв вільно або мимоволі озвучив кремлівську заповітну мрію, на якій, зважаючи на все, і будувався розрахунок примуса України. Він заявив, що влада України, мовляв, є заручниками різних олігархічних кланів, що не дозволяє досягати з ними конструктивних домовленостей. У зв'язку з чим, він закликав владу України до якнайшвидшого прийняття "розумних рішень", а інакше Медведєв пообіцяв простим українцям великі труднощі. Все це ґрунтувалося на твердженні, що українські гроші дотепер не надійшли на рахунки "Газпрому" (хоча це вже є його проблемою взаємин з "РосУкрЕнерго" - авт.), а тому в Росії нібито немає ніяких юридичних підстав без контракту з 1 січня 2009 року постачати газ до України. А під "розумним рішенням" малося на увазі беззастережне прийняття підвищення ціни на газ із 179,5 доларів за тисячу кубометрів до 250 доларів з незмінною ставкою транзиту.
Подібні заяви Кремля, не дивлячись на загрозливу тональність, все-таки не змогли приховати нервозність обстановки, в якій вони робилися. Що явно зовсім зайво, якби домовленості з Україною досягалися в умовах рівноправних і взаємовигідних відносинах.
Але саме розраховуючи на протиріччя між президентською та урядовою галузями української влади 1 січня Росія перекрила газовий вентиль, завбачливо розіславши групи журналістів на пункти входу і виходу транзитного газу, щоб стежити, а чи не стане Україна красти його для власних потреб. Перші звіти про злодійство "Газпром" обіцяв надати вже через дві години після перекриття вентиля. Потім термін викриття українських злодіїв перенесли на добу. Але й це якось не склалося ні тоді, ні до сьогоднішнього дня. "Нафтогаз" за рахунок своїх запасів умудряється не тільки постачати газом українських споживачів, але й без контракту фактично контрабандно забезпечувати безперебійний транзит до Європи. Правда, і отут "Газпром" зумів обвинуватити Україну в тому, що та транзитує газ не за безкоштовно, а за рахунок російського монополіста.
А от українська влада, не дивлячись ні на що, зуміла виявити консолідовану позицію в спільній заяві Президента Віктора Ющенка і прем'єра Юлії Тимошенко, в якій Росії нагадали про існуючі домовленості президентів і прем'єрів двох країн про те, що у випадку погашення боргів до 1 січня 2009 року, "Газпром" і "Нафтогаз" переходять на прямі поставки газу без посередників, поетапне, а не стрибкоподібне, підвищення ціни на газ і економічно обґрунтовані транзитні тарифи. Саме про те, що повністю зігноровано російською стороною в ході газових переговорів. Більше того, "Нафтогаз" заявив про свою готовність у будь-який момент продовжити переговори, якщо "Газпром" виявить на те бажання, і буде дотримуватися домовленостей на вищому рівні.
Однак, ситуація з переговорами свідомо загнана у глухий кут. І абсурдність позиції "Газпрому" підтвердив ...сам "Газпром", заявивши, що у зв'язку із суцільними вихідними днями в Росії гроші українського боргу перед "РосУкрЕнерго" будуть отримані "Газпромом" не раніше, ніж 12 січня. А тому, мовляв, до тієї дати борг ніхто не скасовував, штрафні санкції продовжують нараховуватися і про нові умови контракту мови бути не може. У розвиток цієї ситуації можна уявити, що буде, якщо уряд РФ і особисто Володимир Володимирович Путін вирішать продовжити новорічні вихідні в Росії ще на один-два місяці. Тоді сума штрафних санкцій досягне ого-го яких розмірів... Хоча, чому Україна повинна відповідати за розрахунки між "РосУкрЕнерго" та "Газпромом" так і залишається непоясненим фактором російської позиції.
Втім, поки ця фантасмагорія не стала реальністю, роль арбітра в україно-російському конфлікті можуть і повинні взяти на себе споживачі газу - країни Європи. А їхня позиція, на відміну від попередніх років, виявилася досить зваженою й прагматичною. У тому розумінні, що погрози "Газпрому" про неможливість поставок законтрактованих обсягів газу не принесли належного ефекту. Більше того, найбільш газозалежний партнер Росії в Європі - Німеччина - заявила, що навіть у випадку скорочення на 40% поставок російського газу, вона зможе компенсувати недостачу за рахунок альтернативних джерел. Таку ж позицію зайняли практично й всі інші європейські споживачі. А деякі, як, наприклад, Угорщина, навіть спростували чергову неправду "Газпрому" про те, що Україна скоротила їм обсяги транзиту газу.
Не набули ефекту і заклики "Газпрому" до європейських країн подавати до суду за порушення транзитних умов Енергетичної Хартії, яку Україна підписала, а от Росія (примітний момент!) порахувала умови цього договору для себе неприйнятними, а тому й відмовилася від її підписання. До речі, Росія не в захваті і від перспективи участі Євросоюзу як арбітра і посередника в урегулюванні конфлікту з Україною. І тому є вагомі причини. Оскільки вже ні для кого не секрет, що "Газпром" протистояння з "Нафтогазом" перевів з комерційної в політичну площину (чого вартий тільки згаданий новорічний спіч Д. Медведєва), то й арбітраж Європи буде виходити з політичної складової, що неминуче принесе Росії негативні наслідки, які, до речі, вже проявляються в заявах ряду європейських урядів.
В результаті ж тижневого твердого протистояння з Україною "Газпром", схоже, знайшов єдиний оптимальний для себе варіант виходу із ситуації - подачу господарського позову до Стокгольмського арбітражу. Що у свою чергу з ентузіазмом підтримав "Нафтогаз", висунувши аргументи для зустрічного позову. Чим закінчиться розгляд цієї суперечки, передбачити поки складно. Але вже очевидно, що ініціативу у вирішенні газового конфлікту бере на себе Євросоюз, в якому головує Чехія, яка скликала 5 січня надзвичайне засідання представників країн-членів ЄС для обговорення російсько-української газової кризи. А на п'ятницю ЄС викликає в Брюссель представників "Нафтогаза" і "Газпрому" для детального розбору суті взаємних претензій.
Цілком очевидно, що Росія навряд чи прийме будь-який вердикт ЄС, якщо він не буде задовольняти її політичних претензій у відношенні України, а тому можна чекати подальшого розкручування газового сюжету і кардинального переосмислення Європою архітектури енергетичної безпеки своєї власної та України як невід'ємної частини цієї конструкції.
Ігор Томм
За матеріалами: Proua.com
Поділитися новиною
