3875
Економісти прогледіли кінець вільного ринку
— Кредит&Депозит
Кредитна криза, що почалася влітку минулого року, стала першим голосним сигналом до того, що епоха правління "невидимої руки ринку" добігла кінця. Однак не всі це зрозуміли, і мало хто очікував, що через рік криза обватить фондові, кредитні та сировинні ринки, зіштовхне світову економіку в рецесію, пише газета "Відомості".
Більшість економістів і політиків не очікували грандіозного краху, незважаючи на лиховісні пророцтва Сороса і Рубіні. За оцінкою всесвітньо відомого фінансиста, криза є знаменням кінця "епохи кредитної експансії, заснованої на доларі як міжнародній резервній валюті". А Рубіні ще у вересні 2006 року вкрай точно спрогнозував спад на ринку нерухомості, глобальну кризу ліквідності, рецесію в США і крах інвестбанків та інших великих фінансових інститутів, як іпотечні агентства Fannie Mae і Freddie Mac. Але всі інші продовжували свято вірити у свої математичні моделі, згідно з якими фінансовий ринок продовжував працювати, а всі труднощі мають тимчасовий характер.
Прихильники ідей вільного ринку, якими керувалися уряди та економісти багатьох країн протягом останніх 25 років, стверджували, що ринок сам здатний ефективно розподіляти ризики. Так, колишній голова Федеральної резервної системи Алан Грінспен був категорично проти регулювання ринку позабіржових похідних інструментів і хедж-фондів, стверджуючи, що з їх допомогою ризики переносяться з банківської системи на численних учасників ринку і це робить її набагато більше стабільною.
Поряд з ультрам'якою грошовою політикою провідних центробанків, насамперед ФРС, яка довгий час утримувала базову ставку на рівні 1% річних, це й стало причиною виникнення кредитного пухира і його розростання до непомірних розмірів.
Дешеві кредити стимулювали поглинання на позикові кошти фондами прямих інвестицій, зростання цін на нерухомість, поширення іпотеки для високоризикованих позичальників, на яких заробляли і банки, які упаковували, і інвестори, в епоху низьких ставок жадібні до прибутковості.
Як відзначають експерти, фатальна риса пухира - впевненість не тільки в тому, що тренд буде тривати, але й у тому, що він відносно безризиковий. Ціла низка ідей, які протягом останніх років розглядалися як парадигма сучасної економіки, виявилися неспроможними. Тепер мало хто може стверджувати, що нерухомість - це найбезпечніше вкладення грошей, що нафта кінчається і ціни на неї будуть тільки рости, а ризики треба сек’юрітизувати і перекласти на тих, хто може їх нести.
Після того, як ігри у вільний ринок привели до величезних втрат, прогнози яких постійно ростуть і вже досягли 2 трлн дол., навіть його найпереконаніші прихильники, такі як Ніколя Саркозі, який виграв президентські вибори в 2007 році, обіцяючи порвати з історичною прихильністю Франції держрегулюванню. Тепер він заявляє що "ідея, що ринки завжди праві, - божевільна ідея".
"Ідея невтручання держави померла. Ідея всемогутніх ринків померла", - заявив Саркозі в жовтні на екстреному саміті лідерів Євросоюзу, під час якого було оголошено про масштабну держпідтримку фінансового сектора. Навіть Джордж Буш визнав, що йому довелося "відмовитися від принципів вільного ринку, щоб врятувати ринкову систему".
Щоб врятувати фінансову систему та економіку від краху, влада США пообіцяла 8,3 трлн дол. Це без урахування програми зі стимулювання економіки на 800 млрд дол., яку готує обраний президент Барак Обама. Країни ЄС обіцяли фінансовому сектору більше 3 трлн дол. Китай дасть економіці 586 млрд дол., а оголошені урядом Росії заходи допомоги банкам, компаніям та економіці - 9,85 трлн руб.
Останню чверть століття вважалося, що вільні ринки - найефективніший механізм розподілу ресурсів і ризиків, а втручання держави в економіку повинне бути мінімальним. Авторами цього твердження стали економісти Чиказького університету, включаючи нобелівського лауреата Мілтона Фрідмана. Його втілювали в життя Рональд Рейган і Маргарет Тетчер; в 1970-1980-і роки США, Великобританія і декілька інших країн лібералізували фінансові ринки, що призвело до їх вибухового зростання
Тепер на повний хід іде одержавлення світової економіки, що в довгочасній перспективі сповільнить економічне зростання. Вочевидь, у найближчі роки політики та економісти будуть шукати баланс між ринковими принципами і держконтролем.
За матеріалами: Point.ru
Поділитися новиною
