8003
Що робити з іпотечними кредитами?
— Кредит&Депозит
Пропозиції конвертувати валютні кредити в гривню - нерозумні... Потрібно виходити з того, що криза не буде вічною, і завдання полягає в певній стабілізації ситуації з кредитними ризиками на два-три роки...
Ситуація, що склалася з якістю кредитних портфелів банків, особливо в сфері іпотечних кредитів, досить нестандартна і потребує нестандартних рішень. Очевидним є факт, що за весь період незалежності України і становлення національної банківської системи Національний банк країни ще ніколи не стикався з настільки реальною загрозою погіршення фінансової ситуації і навіть банкрутства більшості комерційних банків.
Різке погіршення економічної ситуації в Україні - як в результаті глобальної фінансової кризи, так і в результаті грубих помилок урядових чиновників і керівництва НБУ, - привело до істотного падіння доходів фізичних та юридичних осіб, знецінювання гривні і значного підвищення процентних ставок по вже виданих кредитах.
Це все загрожує масовими неповерненнями кредитів як від юридичних, так і від фізичних осіб. Величезною соціальною проблемою можуть стати десятки і навіть сотні тисяч іпотечних кредитів. Безробіття і різке скорочення реальних доходів багатьох позичальників, які одержали кредити під заставу житла, в результаті чого не мають можливості їх обслуговувати, можуть привести до соціального вибуху.
Пропозиції урядових чиновників і депутатів конвертувати іпотечні валютні кредити в гривню - нерозумні, тому що в цьому випадку виникне проблема невідповідності гривневих кредитів банків та їхніх зобов'язань в іноземній валюті не тільки перед іноземними кредиторами, але й перед українськими фізичними особами, які мають валютні депозити. Що, у свою чергу, може привести знову ж до банкрутства багатьох банків. Відверто непрофесійною є також ідея надання фізичним особам, які опинилися без роботи, так званих «кредитних канікул» по іпотечних кредитах на період економічної кризи.
Спірність такого способу вирішення проблеми пов'язана з тим, що не визначено, за рахунок чого в цьому випадку комерційні банки будуть виконувати свої зобов'язання по іноземних кредитах і депозитах в іноземній валюті. Крім того, досить багато тих, хто ще має роботу та одержав іпотечні кредити, вже не можуть їх обслуговувати або через падіння курсу гривні до іноземних валют, або у зв'язку з істотним підвищенням процентних ставок по цих кредитах.
Не можна односторонньо дивитися на ситуацію та звинувачувати лише комерційні банки в підвищенні відсотків, хоча деякі з них і справді поводяться відносно позичальників дуже некоректно. Справа в тому, що в банків свої проблеми. Фінансове становище їх погіршується, відтік депозитів продовжиться. Єдина можливість утримати вкладників - це значно підняти процентні ставки по депозитах, що, у свою чергу, спричиняє необхідність нарощувати процентні ставки по кредитах.
Що ж робити в цій ситуації? З одного боку, держава не може брати на себе всю відповідальність по всіх кредитних зобов'язаннях позичальників, тому що ніяких бюджетних коштів і золотовалютних резервів країни не вистачить на погашення цих кредитів за державний рахунок. Але з іншого боку - уряд і Національний банк не можуть відсторонитися від цієї проблеми, тому що вона загрожує масовим банкрутством банків і соціальним вибухом - як через втрату заощаджень, так й у зв'язку із втратою десятками тисяч сімей своїх приміщень.
На мою думку, потрібно виходити з того, що криза не буде вічно, і завдання полягає в певній стабілізації ситуації з кредитними ризиками на наступні два-три роки. Для цього доречно було б використати не інструмент «кредитних канікул», а піти шляхом надання фізичним особам додаткових дешевих гривневих кредитів на суму, достатню для річного платежу по іпотечному кредиту, - як для оплати відсотків, так і виплати основної суми боргу.
Якщо буде потреба, така ж сума кредиту може бути надана в 2010 році. Самі ці кредити повинні видаватися терміном до десяти років. Ключова умова - низька процентна ставка (до 5-7% річних).
У такому випадку ці кредити не зменшують реальну заборгованість позичальників, але й не є петлею, що лише відтягує ситуацію. Джерелом цих банківських кредитів повинне стати цільове рефінансування Національного банку з низькою процентною ставкою. При цьому банки зобов'язані видати кредити позичальникам з маржею не більш як 1,5-2%, з урахуванням всіх комісійних. Крім того, банки, одержавши річну оплату по цих іпотечних кредитах, повинні весь процентний дохід направити на формування резервів по кредитних операціях.
Яка ціна питання і які плюси від вирішення проблеми іпотечних кредитів саме в такий спосіб?
За статистичними даними Національного банку, загальний обсяг іпотечних кредитів, наданих фізичним особам, станом на початок жовтня, досягав близько 60,5 млрд. грн., що еквівалентно на той момент приблизно 12 млрд. дол. США. З огляду на те, що практично всі іпотечні кредити фізичним особам надавалися в іноземній валюті, можемо вважати саме цю цифру більш-менш реальною щодо загальної заборгованості по іпотечних кредитах. При цьому понад 41 млрд. грн. іпотечних кредитів видано на термін більш ніж 10 років. Банки, як правило, їх видавали на термін від 15 до 20 років.
Таким чином, навіть у найгіршому разі, загальна сума необхідного рефінансування Національного банку на ці цілі в наступному році може становити суму, еквівалентну 1-1,5 млрд. дол. Якщо ситуація буде важкою і в 2010 році, - то ще приблизно стільки ж. Тобто навіть якщо уявити, що вся сума такого цільового рефінансування буде потім спрямована на покупку іноземної валюти, загальний обсяг необхідних валютних витрат не є критичним для центрального банку.
Плюсами такого методу вирішення проблеми іпотечних кредитів є те, що, по-перше, банки одержують номінальні доходи і не будуть мати простроченої заборгованості; по-друге, вони одержать можливість саме за рахунок цієї валюти виконувати свої зобов'язання по іноземних валютних кредитах і по валютних депозитах; по-третє, не будуть відбиратися житлові приміщення фізичних осіб, тобто не буде провокуватися соціальна напруга; по-четверте, держава нічого не дарує цим позичальникам, а лише відсуває строки виконання зобов'язань; по-п'яте, такий шлях не має потреби в додаткових витратах державного бюджету, що в наших умовах є досить істотним плюсом.
Крім фізичних осіб, доречно вивчити застосування такого механізму до валютних кредитів підприємств, а також деяких сфер малого і середнього бізнесу.
Борис Кушнірук, економіст
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
