2790
Чому холонуть батареї
— Енергетика
Масові відключення гарячої води в українській столиці сигналізують про близькість повного розвалу комунальної системи країни. Головна причина - відсутність взаємодії і взаємоконтролю дій державної влади і місцевого самоврядування.
"Це була спланована провокація", - пояснила прем'єр-міністр Юлія Тимошенко те, що з 11 до 14 грудня була припинена подача гарячої води в декількох київських районах. Чотири дні без гарячої води обходилися жителі понад п'яти тисяч житлових будинків, а також 184 лікувальні заклади, 133 школи, 276 дитячих садків у тринадцятьох житлових масивах. Виступивши 17 грудня на черговому засіданні Кабінету міністрів, Юлія Тимошенко заявила, що комунальну кризу влаштував мер столиці Леонід Черновецький, і тільки завдяки зусиллям уряду вдалося нормалізувати обстановку.
У цей час перед будинком Кабміну прихильники Черновецького проводили акцію протесту проти політики уряду, що, на їхню думку, привела до позбавлення киян комунальних послуг. Раніше Черновецький заявляв, що в проблемах із забезпеченням теплом жителів столиці винна компанія "Нафтогаз України". З 18 листопада київським котельням майже на 30% понизили тиск газу. Температура в будинках стала падати, і керуюча міськими ТЕЦ компанія "Київенерго" була змушена припинити подачу гарячої води.
НАК "Нафтогаз України", у свою чергу, обвинувачує столичну владу, що не компенсувала "Київенерго" різницю між установленими тарифами та економічно обґрунтованими (як того вимагає закон про ЖКГ) і тому не може виплатити держкомпанії борг в 200 млн гривень. Черновецький відповідає, що сам "Нафтогаз України" заборгував "Київенерго" близько 250 млн гривень за комунальні послуги, але не погоджується зробити взаємозалік боргу, вимагаючи провадити розрахунки.
До четверга 18 грудня всі сторони конфлікту знайшли загального винуватця. І НАК, і "Київенерго" у своїх прес-релізах заявили, що столична влада зобов'язана розрахуватися з підприємствами-постачальниками комунальних послуг, після чого всі зможуть повернути один одному борги. Заручниками цих заплутаних відносин між представниками різних рівнів влади виявилися споживачі - підприємства і жителі столиці. За їхній рахунок київська влада, піднявши тарифи на комунальні послуги, розраховує закривати діри в бюджеті, а постачальники послуг - зводити свій фінансовий баланс.
Загадкові аргументи
З першого грудня в Києві тарифи на опалення і гарячу та холодну воду збільшені як мінімум у півтора і як максимум у десять з половиною раз - залежно від категорії споживачів. Є також проект розпорядження про підвищення плати за обслуговування будинків і прибудинкових територій для всіх споживачів з 1,10 до 13,50 гривні за квадратний метр. Причому жителям дореволюційних будинків і "хрущовок" доведеться платити більше, ніж тим, хто живе в новобудовах. Критерії - кількість обслуговуючих будинок працівників ЖЕКів і рівень їхньої зарплати. А із січня 2009 року квартплата киян збільшиться у два-п'ять разів, а для деяких комерційних підприємств комунальні послуги подорожчають у десять разів. Бюджетні установи (школи та лікарні) будуть платити більше за комунальні послуги в середньому в півтора рази.
Такі заходи пояснюються необхідністю досягти економічно обґрунтованого рівня тарифів, інакше підприємства "Київенерго", "Київгаз" і "Київводоканал", працюючи собі в збиток, не зможуть забезпечувати надання якісних комунальних послуг (у повному обсязі). В одному з прес-релізів, які АК "Київенерго" розіслала напередодні відключення гарячої води, повідомлялося, що це - єдиний спосіб зберегти тепло в будинках. Але на той же аргумент - "привести тарифи до рівня економічно обґрунтованих" - посилався президент Віктор Ющенко, коли скасовував перше розпорядження Черновецького наприкінці жовтня про підвищення тарифів на опалення і гарячу та холодну воду для юридичних осіб. Про це говориться й у постанові Державної інспекції із цін і рішенні Антимонопольного комітету. Тим часом мер Києва без особливих зусиль відхилив всі ці протести. Уже в другому розпорядженні він виключив з переліку бюджетних організацій, яким розцінки на тарифи підвищені, секретаріат президента, установи Верховної Ради і уряду. Президентові цього виявилося досить, і останні розпорядження Черновецького від 27 листопада він не скасовував.
До формулювання "економічно обґрунтовані тарифи" державні діячі прибігають як до аргументу і за, і проти підвищення тарифів ще з 2006 року, коли Київська міська державна адміністрація (КМДА) вперше різко підвищила вартість комунальних послуг. Тоді заступник мера Анатолій Голубченко повинен був надати громадськості економічні обґрунтування цього рішення. Однак жоден з опитаних "Експертом" депутатів Київради не бачив обіцяного обґрунтування. "Доти поки в кожній квартирі не будуть установлені лічильники на теплову енергію, холодну та гарячу воду, коректного обґрунтування розцінок на ці послуги бути не може. Якщо таких даних немає, тарифи повинні формуватися виходячи з рівня платоспроможності населення", - заявив "Експертові" колишній мер Києва, а нині народний депутат Олександр Омельченко. Тарифна політика регулюється безліччю нормативних документів, починаючи від законів про житлово-комунальне господарство і про теплову енергію та закінчуючи урядовими постановами про формулу тарифу. Однак при формуванні тарифів у Києві всі ці акти ігноруються.
Виборча "Турбота"
До обрання Леоніда Черновецького мером у Києві діяв однаковий тариф для всіх категорій споживачів (виключенням були тільки пільговики серед населення). У своїх розпорядженнях про підвищення тарифів Черновецький поділив споживачів на бюджетників та "інших", визначивши для бюджетників найменший відсоток підвищення. Перелік бюджетників складався на розсуд керівництва КМДА. Серед них виявилися такі небідні госпрозрахункові організації, як санаторій "Пуща-Водиця" і телерадіокомпанія "Київ".
Відповідно до закону про житлово-комунальне господарство, якщо встановлений виконавчим органом місцевої влади тариф на комунальні послуги нижче економічно обґрунтованого (таких розрахунків, як правило, немає), то ця різниця покривається з місцевого бюджету. Однак в 2008-му у київської влади з'явилися проблеми з міським бюджетом - вперше за багато років витрати в ньому перевищили доходи.
Більше половини із запланованих у столичному бюджеті на нинішній рік витрат були зроблені вже в першому кварталі року, перед перевиборами мера в травні. Близько 1,2 млрд гривень влада витратила на програму "Турбота" (грошові виплати різним категоріям киян), тобто 44% передбачених на неї в бюджеті коштів. "Цю програму придумав ще колишній мер Олександр Омельченко перед виборами в 2006 році, по суті, як механізм підкупу виборців. Але він не припускав, що її можна застосовувати в таких масштабах, як це робить Черновецький. Омельченко визначив три-чотири свята, на які малозабезпеченим виплачувалися гроші, і кілька громадських організацій, створених для підтримки соціально незахищених", - говорить керівник апарата фракції Блоку Віталія Кличка в Київраді Володимир Бондаренко. При Черновецькому за програмою "Турбота" виплачувалися десятки тисяч родичам загиблих у різних війнах, політв'язнем, багатодітним, сотні тисяч направлялися на рахунки громадських організацій (іноді без вказівки, якої саме) і десятки мільйонів гривень - на виплату одноразової грошової допомоги соціально незахищеним. Ці витрати київська влада мала намір покривати за рахунок надходжень у четвертому кварталі. Але в четвертому кварталі з'ясувалося, що бюджет недоодержав близько 40% із запланованих надходжень - у країні вибухнула фінансово-економічна криза.
За словами начальника головного управління КМДА з питань цінової політики Василя Яструбинського, збитки підприємств, що поставляють комунальні послуги, становлять один мільярд гривень на рік, і нові тарифи повинні вивести їх на беззбитковий рівень. Підприємства-монополісти на ринку комунальних послуг у столиці - "Київводоканал", "Київгаз" і "Київенерго" - самі визначають необхідний їм розмір компенсації. Причому від збільшення розміру тарифу запитувані суми на компенсацію не зменшуються. "Відбувається своєрідне рейдерство міського бюджету. Якщо в січні цього року трьом підприємствам, за їхніми даними, була необхідна дотація в 472,6 мільйона гривень на рік, то до осені вона виросла до семисот мільйонів, хоча витрати постачальників, зокрема ціна на газ, залишалися незмінними", - говорить Бондаренко.
Законодавство передбачає, що в розмір тарифу на комунальні послуги закладається норма рентабельності не більш ніж 12%. Для київських підприємств ЖКГ цього року була закладена рентабельність у десять відсотків. Однак останнє розпорядження мера Черновецького про розміри тарифів підвищує розцінки на комунальні послуги для населення мінімум на 150%, а для окремих юридичних осіб - до 950%.
На сесії Київради 18 грудня депутати внесли зміни до бюджету і скасували граничну рентабельність комунальних підприємств у десять відсотків.
Столичні тарифи на житлово-комунальні послуги ростуть не за законом про ЖКГ, а виходячи з витрат підприємств, що надають ці послуги. "На пропозицію заслухати звіт керівників трьох підприємства-постачальників комунальних послуг нам відповіли, що його вже розглядала наглядова рада і ця інформація є в комісії із ЖКГ. Однак, як повідомила комісія, таких відомостей у них немає", - підкреслив Володимир Бондаренко.
В 2006 році Київрада своїм рішенням ввела підприємства "Київводоканал", "Київгаз" та "Київенерго" у єдину акціонерну структуру закритого типу "Київенергохолдинг" (КЕХ). Депутат Київради Дмитро Андрієвський заявив "Експертові", що з 2007-го інформація про фінансовий стан холдингу закрита. Глава комісії із ЖКГ Юрій Бондар, який відмовився надати депутатам відомості про КЕХ, одночасно очолює наглядову раду холдингу. У цієї структури є всі підстави ігнорувати столичних депутатів - зараз у Київраді немає важелів впливу на її діяльність.
Акціонування столиці
Центральним підприємством у КЕХ, навколо якого й створювався холдинг, є акціонерна компанія "Київенерго". Через неї проходять платежі за опалення і гарячу воду. В управлінні цієї компанії перебувають київські ТЕЦ, які підігрівають отриману від "Київводоканалу" воду і подають її у будинки, а також забезпечують центральне опалення. Контроль над "Київенерго" гарантує контроль над всім енергохолдингом.
Коли при Олександрі Омельченку створювався КЕХ, його контролювала Київрада (61%), що має також пакет акцій в "Київводоканалі" (67%), "Київгазі" (60% + 1 акція) і 12,73% в "Київенерго" (50% належали Національній енергетичній компанії України). У підписаному колишнім мером рішенні про створення КЕХ від 5 квітня 2006 року 39% акцій холдингу поділені між двома кіпрськими компаніями Densec Ltd й Zarova Ltd (20 й 19% відповідно). Омельченко заявив "Експертові", що дрібні пакети акцій консолідували у своїх руках бізнесмени Василь Хмельницький (нині народний депутат від Партії регіонів) і Андрій Іванов (до перевиборів Київради в травні 2008 року був його депутатом, зараз створив підконтрольну фракцію "Громадський актив Києва"), скупивши їх у дрібних акціонерів - співробітників компанії. За даними Держкомісії із цінних паперів і фондовому ринку, в 2007 році Київрада не була акціонером "Київенерго". У Національної енергетичної компанії України залишається 50% акцій, інші належать двом кіпрським компаніям Kapiton Trading Ltd й Fluminea Ltd. За інформацією "Експерта", рішення про зміну структури акціонерного капіталу в КЕХ у базі даних Київміськадміністрації немає. Виходить, переділ енергетичного ринку столиці триває. У КЕХ вже представлені інтереси Донбаської паливно-енергетичної компанії (ДПЕК), що входить у бізнес-структуру Рината Ахметова System Capital Management. Генеральний директор "Київенерго" Едуард Соколовський раніше очолював "Дніпробленерго".
Таким чином, платежі за гарячу воду та опалення, що становлять біля половини квартплати киян, надходять не в бюджет міста, а на рахунки компанії "Київенерго". А вона не платить податки в столичну скарбницю, оскільки нею володіють структури, зареєстровані в офшорній зоні. Проте жителі Києва, виплачуючи податки в міський бюджет, будуть не тільки платити "Київенерго" за тепло і гарячу воду за підвищеними у рази розцінками, але й компенсувати різницю в тарифах, що визначається незрозумілим для них чином. Ці гроші КЕХ може використати для погашення свого боргу перед НАК "Нафтогаз України". На останній сесії Київради 18 грудня Юрій Бондар повідомив, що заборгованість міста перед "Київенерго" з компенсації різниці в тарифах становить 500 млн гривень, а борг "Київенерго" перед компанією "Газ України" (дочірня структура НАКа) дорівнює 450 млн гривень. Разом з тим керівникам підприємств-монополістів на столичному ринку комунальних послуг вдалося зняти із себе зобов'язання із забезпечення цими послугами. Господарський суд Києва 12 грудня виніс визначення, в якому йдеться, що "Київгаз", "Київводоканал" та "Київенерго" не відповідають за відключення теплопостачання в Києві. Відповідно до закону про теплопостачання, постачальниками комунальних послуг є організації, на балансі яких значиться будинок. Підприємства, що перебувають у складі КЕХ, не мають на своєму балансі жодного будинку в столиці. Це компетенція або ЖЕКів, або кондомініумів, або, якщо установи бюджетні, - місцевих управлінь освіти, охорони здоров'я та ін.
"Київ зі столиці, що завжди була під наглядом президента, при Леоніді Черновецькому перетворився у вотчину групи бізнесменів. Представники приватного капіталу розділили між собою підприємства, що входять до ”Київенергохолдингу”, розставивши на керівних посадах своїх людей. А після того, як ці особи за такою ж схемою одержали контроль і над міським банком ”Хрещатик”, Київрада втратила контроль над рахунками, на які надходять комунальні платежі. Президент покриває авантюру, тому Черновецький і його оточення дотепер утримують владу в столиці", - заявив у розмові з "Експертом" Олександр Омельченко.
Контроль зверху, управління - знизу
Всі публічні обвинувачення на адресу Черновецького і київської влади залишаються недоведеними. Крім слідчої комісії, ініційованої Тимошенко напередодні перевиборів у травні цього року, ревізію діяльності столичної влади ніхто не проводив. Спроби ще раз переобрати мера Києва (такі плани є в нинішнього прем'єра) мають всі шанси на провал. Підкуповуючи столичну бідноту невеликими пільгами і виплатами, Черновецький ще міцніше згуртував лави своїх прихильників. Його опоненти не можуть запропонувати виборцям альтернативну стратегію управління Києвом.
Дотепер проблеми із забезпеченням комунальними послугами виникали в столиці не з об'єктивної технічної причини, а через непогодженість дій влади на різних рівнях. Але це сигнал про те, що система державного управління, що не може забезпечити громадян життєво необхідними умовами, близька до свого колапсу. Щоб вирішити проблеми з комунальною інфраструктурою, необхідно міняти систему управління ЖКГ.
"Реформу в галузі потрібно починати зі зміни механізму державного регулювання тарифів. Один з перших кроків - створення незалежного регулятора в сфері житлкомгоспу", - говорить колишній віце-прем'єр в уряді Януковича Володимир Рибак. Цей регулятор буде визначати адекватність цін і тарифів. "Комунальні підприємства і ЖЕКі сьогодні нічим і нікому не зобов'язані. У галузі повинен працювати подвійний механізм управління. Держава створює систему контролю - житлово-комунальну інспекцію, Нацкомісію, що контролює тарифи, твердий моніторинг з боку Антимонопольного комітету. А мешканцям необхідно поєднуватися в кондомініуми і особисто стежити за якістю і цінами послуг. Іншого шляху вирішення проблеми ЖКГ немає", - заявив міністр Житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко.
Ірина Гасанова, Олександр Кухтенко
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
