Рецепт олігарха


Рецепт олігарха

Антикризова стратегія українських олігархів поки що зводиться до масових звільнень, згортання інвестиційних програм і вибивання пільг.

Усіх оптимізувати

Наприкінці жовтня компанію Ferrexpo Костянтина Жеваго (група "Фінанси та Кредит") покинув Майк Оппенгеймер, який раніше обіймав посаду генерального директора. Гірничорудну компанію очолив особисто Жеваго. Мільярдер прийняв Оппенгеймера на роботу три роки тому.

Наявність у компанії досвідченого незалежного топ-менеджера була однією з умов успішного IPO (Ferrexpo розмістилася на Лондонській фондовій біржі влітку 2007-го): за західними стандартами корпоративного управління власник підприємства не повинен виконувати функції гендиректора. Зараз Костянтина Жеваго мало цікавить, як західні інвестори, що вклали гроші в акції Ferrexpo, сприймуть звільнення найманого менеджера і призначення власника компанії на посаду гендиректора: в умовах кризи імідж прозорої компанії - ніщо, скорочення витрат - усе.

Інші українські бізнес-групи поки що не змінювали склад керівників - топ-менеджерів груп і генеральних директорів окремих підприємств. Жеваго більше за інших українських олігархів потерпає від фінансових проблем: бізнесмен не лише скоротив витрати на зарплату генерального директора Ferrexpo, а й відмовився практично від усіх інвестиційних планів на 2009 рік, зокрема від купівлі меткомбінату Kremi-kovtzi в Болгарії.

На думку аналітиків, інші українські олігархи навряд чи зважаться на звільнення ключових топ-кадрів у 2009-му однак зарплати гендиректорів будуть знижені щонайменше на 20%. На відміну від Костянтина Жеваго, вони зараз економлять на звичайних працівниках. Практично на всіх заводах, які належать українським мільярдерам, скорочують робочий час. ММК ім. Ілліча Володимира Бойко перейшов на чотириденний робочий тиждень.

Група "ІСД", за інформацією Федерації роботодавців України, відправила в неоплачувану відпустку частину працівників Алчевського метзаводу. Російська група "Евраз" вирішила на 46% скоротити фонд оплати праці на Дніпропетровському метзаводі імені Петровського і перейти на триденний робочий тиждень. Макіївський метзавод, який входить до компанії "Метінвест" (група "СКМ"), скоротив зарплати частині персоналу.

Однак на урізанні зарплат робітникам багато не зекономиш. Олігархи здебільшого відправляють у неоплачувані відпустки і скорочують робочі тижні на підконтрольних їм металургійних підприємствах, що простоюють останні два місяці внаслідок різкого падіння зовнішнього і внутрішнього попиту на металопродукцію. Економія на зарплатах у цьому випадку незначна: за даними ІК "Юпрас-Капітал", частка зарплат у собівартості, наприклад, сталевої заготовки становить лише 5,5–14,5%.

А ось на сировину при виплавці сталевої заготовки припадає приблизно 70% собівартості. Тому для багатьох олігархів завдання № 1 - мінімізувати сировинні витрати. Багато власників українських метзаводів ведуть переговори з найбільшим постачальником залізорудної сировини в Україні - компанією "Метінвест" - про зниження цін на ЗРС.

Меткомбінат "Запоріжсталь", наприклад, тепер купує сировину на комбінатах Метінвесту на 40% дешевше, ніж у липні цього року - по $70 за тонну. ММК ім. Ілліча і ІСД намагаються вибити з Ахметова ще більші знижки: металурги хочуть купувати ЗРС у Метінвесту за $50 за тонну. "Ціна на залізорудний концентрат має бути максимум 50$/т, інакше наша продукція не буде конкурентоспроможною. Собівартість випуску гарячекатаного рулону зараз становить 440$/т, а на ринку він продається за 360–370$/т", - пояснює необхідне зниження цін на ЗРС почесний голова правління ММК ім. Ілліча Володимир Бойко.

Падіння цін на сировину вигідне не лише сталеварам, а й Метінвесту. Через металургійну кризу на світовому ринку попит на залізну руду впав у рази, більшість закордонних виробників ЗРС скорочують обсяги виробництва і зазнають збитків. "При вартості сировини 70$/т Метінвест все одно працюватиме прибутково. Коли ЗРС на українському ринку коштувала 120$/т (кілька місяців тому), Метінвест отримував надприбутки", - каже аналітик ІГ "Сократ" Дмитро Хорошун.

Що вочевидь вдається власникам металургійних активів при вирішенні антикризових завдань, то це лобіювання пільг (під шумок фінансової та економічної кризи). Зокрема Меморандум про взаєморозуміння, підписаний металургами і Кабміном на початку листопада, передбачає зниження тарифів на залізничні перевезення і повернення експортного ПДВ упродовж п’яти днів (раніше держава повертала ПДВ меткомбінатам кілька місяців). Можливо, також Кабмін відтермінує виконання власниками меткомпаній своїх інвестзобов’язань. В обмін на пільги металурги погодилися зберегти робочі місця на своїх підприємствах.

Ні інвестиціям

Українські олігархи мінімізують витрати не лише за рахунок скорочення ФОП і витрат на закупівлю сировини, а й скасовуючи інвестиційні програми. За інформацією Полтавської облдержадміністрації, Костянтин Жеваго заморозив будівництво електрометалургійного заводу "Ворскласталь". Бізнесмен планував спрямувати $1,5 млрд на реалізацію проекту, який передбачалося завершити вже 2010 року.

Група "ІСД" з листопада призупинила реалізацію програми модернізації Алчевського меткомбінату (сума інвестицій у 2004-2011 роках мала сягнути майже $3,5 млрд).

Група "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина наступного року вкладе в розвиток підконтрольної їй компанії "Укррічфлот" лише 16 млн грн.

Костянтин Жеваго і Сергій Тарута планували інвестувати у свої активи здебільшого позикові кошти. Костянтин Жеваго, наприклад, навіть двічі закладав належні йому акції Ferrexpo у західних банках, щоб отримати великі кредити. Великі банківські позички зараз недоступні, тому українські олігархи й заморожують свої інвестпроекти до кращих, грошовитих, часів.

Щоправда, є й винятки. Наприклад, Ринат Ахметов особливо не розраховував на позикові кошти при модернізації чи розширенні своїх активів. Однак і він зараз змушений переглядати інвестплани. Ахметов мав намір вкласти щонайменше $4 млрд у оновлення потужностей на Макіївському метзаводі, придбаному торік у Вадима Новінського. Зараз ці інвестиції заморожені. Група "СКМ" на своїх підприємствах здебільшого проводить дрібні ремонти: на початку грудня закінчено ремонт обладнання на Зуєвській тепловій електростанції; у листопаді підписано контракт із Турбоатомом на модернізацію турбіни на підконтрольній Ахметову Курахівській ТЕС.

"Ми, як і раніше, плануємо вкласти $5 млн у реконструкцію виробництва на Азовсталі, а також $1 млн в енергетику, але через кризу в металургії переносимо терміни реалізації інших інвестиційних програм", - розповідає директор із міжнародних зв’язків і відносин з інвесторами компанії "СКМ" Джок Мендоза-Вілсон.

Про згортання інвестпрограм наразі не заявляли компанії Олександра Ярославського. У його компанії Development Construction Holding (займається будівництвом комерційної та елітної житлової нерухомості, бере участь у підготовці Харкова до Євро-2012) запевняють, що компанія не планує заморожувати інвестпроекти. Утім, у листопаді керівництво DCH вирішило здавати в оренду частину приміщень в елітному мікрорайоні Києва Воздвиженка, хоча вони спочатку планувалися для продажу. У DCH таке рішення пояснюють тим, що багато українських і закордонних клієнтів DCH самі запропонували саме таку схему співпраці. Плани DCH здавати апартаменти й офіси в оренду деякі аналітики пояснюють відсутністю в потенційних покупців квадратних метрів на Воздвиженці позикових коштів на їх викуп.

Скуповувати - не будувати

Ще один антикризовий рецепт від олігархів - додемісія. З початком кризи компанії олігархів доволі часто здійснювали додаткові емісії акцій. Херсонський суднобудівний завод (контролюється Смарт-груп Вадима Новінського) збільшив статутний фонд у 2,3 разу - на 72,1 млн грн (до 125,2 млн грн). Компанія "Кременчукм’ясо" (Костянтин Жеваго) нещодавно вирішила збільшити статутний фонд у 9,3 разу - на 26,8 млн грн (до 30 млн грн), а Полтавський ГЗК (також належить Жеваго) завдяки додемісії залучив 500 млн грн.

Більшість емісій акцій на великих українських підприємствах у 2008-му повністю викуповувалися власниками компаній. Олігархи спрямовували залучені (по суті, у самих себе) кошти на оплату короткострокових кредитів, поповнення оборотних коштів і поточну модернізацію. "Додемісія - найпростіший спосіб перенаправляти фінансові потоки з одного підприємства на інше в межах однієї бізнес-групи. Гроші заводять у певні компанії для погашення боргів, виплати зарплат, закупівлі сировини. У 2009 році більшість додаткових емісій акцій на заводах олігархів спрямовуватимуться на ті самі потреби", - прогнозує Дмитро Хорошун.

Можна також припустити, що у 2009 олігархи шукатимуть можливості мінімізувати оподаткування, а також займуться реструктуризацією боргів.

Наприклад, недавно група "ІСД" змінила умови погашення свого боргу за єврооблігаціями, випущеними в 2005 році на суму $150 млн строком на 5 років. Конкретні умови реструктуризації кредиту компанія не розкриває, відомо тільки, що ІСД отримала відстрочку за черговою облігаційною виплатою в обмін на підвищення дохідності боргових паперів.

У 2008 році українські олігархи не лише активно здійснювали додемісії, а й викуповували папери своїх компаній у міноритарних акціонерів. Наприклад, Інтерпайп НТЗ, контрольований Віктором Пінчуком, на кінець року запланував викуп своїх акцій. Група "ІСД" наприкінці листопада збільшила свою частку на Алчевському меткомбінаті з 95,5 до 95,7%.

Скуповування компаніями своїх акцій на фондовому ринку - світова тенденція. У такий спосіб їхні власники намагаються підтримати ринкову капіталізацію бізнесу - при зменшенні акцій у вільному обігу їхня ціна підвищується. "За кілька років, коли криза мине і зростання фондових ринків відновиться, багато вітчизняних олігархів виведуть свої компанії на IPO, і зароблять на власних акціях: продадуть дорожче, ніж колись купили на ринку", - пояснює тактику великих гравців Дмитро Хорошун. До того ж 2009-го вітчизняним бізнесменам буде невигідно ділитися дивідендами з міноритарними акціонерами: частину прибутку, отриманого в 2008-му, олігархи спрямують на фінансування інших проектів у складі власних бізнес-груп.

На думку аналітиків, наступного року найуспішніші під час кризи українські олігархи намагатимуться скупити здешевілі, але перспективні активи - наприклад, банки, які потребують зараз серйозного фінансового підживлення. Великі бізнесмени купуватимуть банки з метою збільшити ринкову частку належних їм фінустанов (Ігор Коломойський володіє Приватбанком, Ринат Ахметов - ПУМБ і Донгорбанком). Інша можлива мета купівлі фінансових активів - спекулятивна, тобто перепродаж банків стратегічним інвесторам після закінчення кризи. На думку аналітиків, Андрій і Сергій Клюєви, приміром, купили контрольний пакет Промінвестбанку саме для цього, сподіваючись у майбутньому вигідно перепродати фінустанову разом з невеликим Актив-банком, який також належить бізнесменам (брати Клюєви давно підшукують покупця на свій банк). Не виключено, що Дмитро Фірташ (Group DF), купуючи Надра банк, переслідував ті самі цілі.

Крім банків, олігархи можуть скупити будівельні компанії. Наступного року девелопери разом зі своїми недобудовами продаватимуться набагато дешевше за їхню ринкову вартість на піку зростання будівельного ринку в 2007 році.

Багаті не плачуть

На думку аналітиків, у 2009-му олігархічна карта України навряд чи зміниться. Наприклад, наступного року російські бізнес-групи навряд чи зможуть подужати поглинання металургійних компаній українських олігархів. "У російської металургії зараз не менше проблем, ніж у вітчизняної. У Росії металургійна криза тільки починається - росіяни ще принаймні рік із нею боротимуться", - вважає аналітик ІК Phoenix-Capital Євген Дубогриз.

Російським меткомпаніям просто забракне вільних коштів для купівлі українських активів. На кредити іноземних банків розраховувати не варто, а держбанки Росії навряд чи прокредитують придбання українських метактивів. За словами Євгена Дубогриза, російські меткомпанії, які останніми роками розширювалися за рахунок скуповування закордонних підприємств, - "Евраз груп" і "Северсталь" - зараз зайняті вирішенням своїх проблем. Обидві компанії мають високе боргове навантаження - кредити компаній становлять 0,8–1,5 EBITDA у 2008 році і 2–4 EBITDA у 2009-му. Тому реструктуризація боргів - чи не головне завдання для них. Іншим метгрупам з Росії - "Мечелу", "НЛМК" і Магнітогорському меткомбінату - зараз теж не до масштабних покупок: упродовж наступного року компанії вирішуватимуть власні фінансові проблеми й коригуватимуть плани розвитку. Хіба що група "Металлоинвест" Алішера Усманова, яка раніше вела переговори про об’єднання із SCM та ІСД, зважиться на купівлю одного з українських метактивів. "Однак цій групі набагато цікавіші видобувні компанії, ніж металургійні", - каже Євген Дубогриз.

До того ж, вітчизняні металурги, навіть попри кризу, навряд чи погодяться на продаж бізнесу за поточними ринковими цінами (тобто тими, що сформувалися на фондовому ринку). Нині вітчизняні меткомпанії оцінені ринком в 5–10 разів нижче за їхній очікуваний річний дохід. "Сумнівно, що власники ІСД або ММК ім. Ілліча погодяться розлучитися з бізнесом чи його частиною за такими скромними цінами", - вважає Євген Дубогриз.

В умовах кризи українські олігархи, швидше за все, об’єднуватимуться з місцевими конкурентами. Аналітик ІК "Конкорд Капітал" Олександр Климчук не виключає злиття Ferrexpo Костянтина Жеваго і групи "ІСД" Сергія Тарути. Жеваго володіє виробником залізорудної сировини (Полтавським ГЗК), Тарута - прокатними потужностями. При цьому обидва олігархи зараз потрепають від фінансових труднощів через падіння світового попиту на металопродукцію - тому можуть об’єднатися, щоб знизити собівартість виробництва металу і, таким чином, підвищити конкурентоспроможність своєї продукції.

Без газет і пароплавів

Наступного року деякі українські олігархи можуть продати свої іміджеві активи - газети, футбольні й баскетбольні клуби - або закрити їх, якщо не знайдуться покупці.

Медіа-бізнес зараз переживає не найкращі часи внаслідок різкого зменшення рекламних бюджетів. Наприклад холдинг "Медіа Інвест Груп" (журнали "Эксперт", "Статус", "Металл", газета "Экономические известия" тощо), підконтрольний групі "ІСД", нещодавно був змушений закрити мережу регіональних офісів тижневика "Статус". За інформацією інтернет-порталу "Телекритика", раніше у журналах "Статус" і "Эксперт" затримували виплату зарплат. Також нещодавно керівництво телеканалу "1+1" (у складі акціонерів каналу - Ігор Коломойський) скоротило штат на 200 працівників (до звільнень на "плюсах" працювали 900 осіб). Холдинг "Сьогодні Мультимедіа", підконтрольний Ринату Ахметову, на початку листопада звільнив 80 працівників, а також зупинив випуск газети "Твое", що стартувала у вересні цього року.

Скорочують українські олігархи й витрати на футбольні клуби - поки що на маркетинг і винагороди гравцям. "Ми зменшимо витрати, які можна назвати іміджевими. Аж до реклами матчів ФК "Шахтар", - заявив Сергій Палкін, генеральний директор ФК "Шахтар", фінансованого Ринатом Ахметовим. Власник футбольного клубу "Чорноморець" Леонід Климов ще в листопаді вирішив скоротити видатки на зарплати футболістів. Не виключають урізування ФОП власник київського ФК "Арсенал" Вадим Рабинович і президент ФК "Харків" Віталій Данилов.

Імовірно, що багато власників клубів у міжсезоння влаштують масовий розпродаж футболістів. Процес уже пішов. ФК "Дніпро", що належить Ігорю Коломойському, виставив на трансфер одразу 9 гравців.

Костянтин Дружерученко, Олена Шкарпова

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua