2614
Бідні родичі
— Казна та Політика
Дивна, проте, і не зрозуміла пересічному розуму наша держава. Що не дія - то боротьба, що не явище (погодне, зокрема) - то стихійне лихо. За урожай - боремося, за курс гривні - списи ламаємо, сніг в грудні - не до добра, а з бюджетом до кінця року і зовсім катастрофа.
Причому кожного разу обіцяємо собі виправитися і навчитися готувати сани влітку, а вози взимку, але настає час, і все починається знову: з чим зустрічати посівну - не зрозуміло, де взяти грошей на чергові електоральні "радощі" - не відомо, і як звести державний фінансовий план в умовах перманентної нестачі ресурсів, знає тільки двоє людей в країні - або Віктор Пинзеник, або Микола Азаров.
Та і їм, вічним міністрам фінансів, це "кроєння" Трішкіного каптана під назвою бюджет країни - теж як прокляття і покарання. Державна голота хоч і хитра на вигадки, але латати дірки з кожним роком все складніше: матеріальчик суцільно зношений і під руками на нитки розпадається.
Правда ця гірка - ні для кого не секрет. І народ її знає, але не ремствує, тому що голосуй - не голосуй, а замінити існуючу систему держфінансів можна тільки радикальним способом. І оскільки екстремізм, а тим більше фінансовий - це не наш метод, вибираючи з усіх бід меншу, українські громадяни віддають перевагу над шоковою бюджетною терапією (з масою непопулярних і десь антисоціальних рішень) черговій "локшині" про те, що "вже нинішній річний фінплан буде найбільш соціальним і найбільш передовим з усіх соціальних і передових".
Теоретично - кінь...
Згідно з Бюджетним кодексом, процес формування головного державного кошторису України простий і невитіюватий. З січня по серпень уряд спільно з бюджетним комітетом парламенту і місцевими органами влади готує проект державного бюджету на майбутній рік і в середині вересня (не пізніше 15 числа) представляє його Верховній Раді для обговорення в "першому читанні". Народні депутати неспішно і вдумливо читають, обговорюють, вносять поправки, радяться з експертами і повертають поданий на розгляд документ назад в Кабмін.
До середини листопада виправлений і уточнений варіант фінплану вноситься на повторне читання і не пізніше ніж 15 грудня затверджується парламентом, а потім - підписується главою держави. Дотримання цих, погодьтеся, нескладних правил дозволяє і владі, і пересічним громадянам, і бізнесу (як внутрішньому, так й іноземному) спокійно зустрічати Новий рік і бути фактично впевненим в завтрашньому дні.
Але це в теорії. На практиці ж за весь час існування Бюджетного кодексу норми про терміни подачі проектів бюджетів повністю не дотримувалися жодного разу. Більше того, затвердження бюджету в грудні перетворювалося на формальність, і в січні-березні фінплан якщо не переписували повністю, то переглядали значно. Змінилися ціни на газ, бензин або цукор (сталь, прокат та інше вугілля) - перекроюють бюджет. Зібрали менше податків, провалили план щодо митних зборів, збільшили пенсії, але при цьому не продали держмайна на черговий мільярд гривень - знову беремо в руки бюджетні ножиці. А вже якщо в країні пройшли вибори, і в Кабміні змінилася влада, тут взагалі "рятуйся хто може", тому що "в попередньому уряді працювали дилетантські дилетанти, а ми прийшли - професійні професіонали зі своїм бюджетом".
... А практично - не щастить
У нинішньому році виборів не було, і Кабмін не змінювався (поточні кадрові перестановки в обмін на коаліцію не бурться до уваги). Професійні професіонали, змінивши бюджет-2008 на свій розсуд, повинні були не тільки виконати власні фінансові установки, але і підготувати бюджет-2009, не менш професійний і "соціально" орієнтований.
Дотриматися формальностей вдалося: черговий "шедевр" фінансової думки - проект держбюджету на 2009 рік видали "на гора" якраз до 15 вересня. Правда, з "професійним" наповненням документа вийшла заминка.
Нагадаю, прибуткова частина вересневого проекту бюджету-2009 становила 285 млрд грн, витратна - 302,4 млрд грн. Зростання внутрішнього валового продукту (ВВП) запланували на рівні 6%, дефіцит - на рівні 1,4%, а показник інфляції "зупинили" на позначці 9,5%.
Реалістичність прибуткової і витратної частини держкошторису тоді, у вересні, нікого не обурила. Не здивувала і стаття про фінансування держапарату. Наприклад, одні лише "представницькі" витрати Президента України "потягнули" на 350 мільйонів гривень, і це не рахуючи ще 207,2 млн грн, виділених безпосередньо на утримання глави держави. Парламент "обійшовся" б платникам податків у більш ніж 660 млн грн, Кабмін - 501 млн грн. Що з того, що тільки на державні прийоми у Верховній Раді і Секретаріаті Президента виділили більше 16 мільйонів гривень, а на підготовку, скажімо, спортсменів-олімпійців, що представляють країну на міжнародних змаганнях, - всього 7 млн?
Такі диспропорції в очі не кинулися. А ось прогноз інфляції в 9,5% - кинувся. Перший заступник глави президентського Секретаріату Олександр Шлапак одразу ж знайшов причину помилковості кабмінівських планів. "Уряд розраховує отримувати газ по $250-260 на кордоні з Україною. На мою думку, це нереальний показник, і нам потрібно було б в обов'язковому порядку закласти до бюджету мінімум $300. Це істотно змінить всю картину бюджету", - заявив чиновник. З ним погодилися і спостерігачі, що назвали реальним показник зростання цін на 14-15% і закликали нараховувати компенсаційні виплати і соціальну допомогу не на підставі інфляційних показників, а виходячи зі зростання ВВП.
"Незадов" кабмінівському проекту бюджету поставили місцеві власті й аграрії. Останнім здалося недостатнім запропоноване урядом відстрочення за кредитними платежами (до жовтня 2009 року) і загальний обсяг витрат на сільське господарство. А муніципалітети забили на сполох у зв'язку зі зростанням безробіття і послідовним скороченням фонду заробітної плати - основного джерела податкового наповнення місцевих бюджетів. "Замінити" зарплатовий податок, на думку урядових діячів, повинен був податок на нерухомість. Але біда: законопроект, що дозволяє стягувати додаткову плату за володіння особняками і "хатинками", досі не підписаний. Так само, як і не прописаний десяток інших "податкових" законопроектів, придуманих Юлією Тимошенко, і покликаних "дозволити бізнесу і місцевій владі дихати на повні груди".
Унікальними з погляду своєї казковості були і бюджетні плани щодо реалізації цілої низки інфраструктурних проектів - особливо, будівництва нових доріг (державного і місцевого значення), електростанцій, а також реформування ЖКГ. У своєчасності заявлених ініціатив ніхто не сумнівався, але ні у вересні, ні, тим більше, зараз - в грудні, ніхто так і не відповів: хто ж сплатить весь цей бюджетний банкет? Митниця, Податкова, Мінфін з черговою держпозикою, Всесвітній банк, що видає кредити під державні гарантії або Фонд держмайна, на якому все ще "висить" два мільярди доларів за приватизацію підприємств, що залишилися в держвласності? Питання, між іншим, одне з нагальних.
Спроба номер два
Не виключено, що в будь-який інший час такий - навіть не цілком реалістичний - бюджет був би, хай і з поправками, але прийнятий. Країна отримала б в цілому погано-бідно скроєний фінплан, а всі необхідні латочки Кабмін нашивав би потім - у звичному, ручному режимі. Але свої корективи внесла всесвітня економічна криза, відреагувати на який треба було обов'язково.
Першим відреагував Віктор Ющенко. Він запропонував уряду відкликати з парламенту проект держбюджету-2009 і почати підготовку іншого документа. Терміну на виконання доручення дали всього два тижні. Проте догоджати главі держави Кабмін не поспішав, і за два тижні лише визнав, що "був не правий". "Ми відкликаємо зараз бюджет, повністю його переробляємо і готуємо новий", - заявила прем'єр Тимошенко, пояснивши свої дії не стільки вимогою президента, скільки соціально-економічними наслідками загальносвітового колапсу.
Оцінити зусилля Кабміну стаханівськими темпами підписати новий бюджет збиралися ще 10 грудня. Потім момент істини перенесли на 19 грудня, і ось тепер нова дата - 25 грудня. Тимошенко стверджує, що бюджет готовий і вже сьогодні - 22 грудня - потрапить у Верховну Раду. Проте розкривати хоч якісь деталі документа прем'єр не стала. Зате пообіцяла зробити все для "досягнення макроекономічної стабілізації, оздоровлення і відновлення нормального функціонування фінансових ринків України, а також відновлення довіри до банківської системи, мінімізації негативних соціальних наслідків за допомогою проведення зваженої і відповідальної соціальної політики". А ще серед першочергових завдань її Кабінету - "забезпечення фундаментальних передумов кризового для розвитку України, зняття інфраструктурних обмежень розвитку, підвищення технологічного рівня індустріального виробництва, створення сучасного агропромислового комплексу". Заставою таких ось перетворень, мабуть, стане показове зростання ВВП, який наступного року запланований на рівні 0,4%, й інфляція в 9,5%.
Шкода, що в Міжнародному валютному фонді такий урядовий оптимізм абсолютно не поділяють. Там Україні готують не зростання, а навпаки - падіння ВВП на 5% з усіма витікаючими звідси наслідками. Причому не вірити експертам МВФ - собі дорожче. У своїх прогнозах співробітники Фонду помиляються вкрай рідко, а ось у нашого Кабінету - що не показник, то прокол. Так, в бюджеті (на 2008 рік) чинний ВВП, замість закладених 6,8%, становитиме не більше 3,5%, інфляція перевищить заявлені 9,6% і досягне 21,9%, а казна не дорахується 7 млрд грн податкових платежів великих компаній, зокрема НАК "Нафтогаз Україні".
Які "проколи" чекають нас наступного року - дізнаємося зовсім скоро: благо, оновлений фінансовий план країна почне обговорювати вже сьогодні. Причому прорахувати перші втрати - не викличе труднощів. Якщо до 1 січня Верховна Рада так і не затвердить заявлений бюджет, другий транш великого кредиту МВФ нам, на жаль, "не обломиться". Всі соціальні нарахування (зарплати, пенсії, стипендії, допомога) почнуть розраховувати, виходячи з показників 2008 року, а значить, грошей в гаманцях ні копійки не додасться. А ще доведеться забути і про кредити на оновлення інфраструктури, і про багатомільярдні інвестиції, і про рекордну приватизацію, й інші фінансові асигнування, тому що вільних грошей у світі мало, і конкуренція за них - жорстока. Запропонувати світу щось особливе ми не в змозі, а вкладати в Україну тільки тому, що тут дівчата красиві і прем'єр-міністр - жінка, вже не цікаво.
Олеся Сафронова
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
