15069
Знущання над доларом
— Валюта
Уявіть: у вас у кишені - чекова книжка, чеки в якій не закінчуються, скільки б ви їх не роздавали. Ви заходите в будь-який магазин, розплачуєтеся своєю "кишеньковою валютою", анітрошки не піклуючись про питання її переведення в готівку. Але, раптом, то тут, то там ваші чеки починають приймати з небажанням, нишком цікавлячись - а чи немає у вас чого-небудь надійнішого? Золота, скажімо, або на крайній випадок срібла...
Подібні погляди "нишком" стосовно своєї, колись настільки бажаної валюти, сьогодні все частіше починає ловити на собі США. До кінця нинішнього року з боку декількох країн скопився вже "цілий кошик" обіцянок знизити залежність національних економік від американського долара. Одні обіцяють знизити частку долара як резервної валюти, інші говорять про перехід у торгівлі зі своїми головними партнерами на місцеві валюти або євро. "Інвестгазета" спробувала зрозуміти, що буде зі світовою економікою, якщо всі вже дані обіцянки будуть виконані.
Непомітний відхід
Спочатку за "антидоларову роботу" взялася Сирія. Ще в 2005 році її національні резерви зберігалися винятково в американській валюті, але вже до середини 2006-го половина резервів була переведена в євро. Частково на євро Дамаск перейшов й у розрахунках з країнами-покупцями своєї нафти - основного джерела валютних надходжень країни. Потім представник Європейської комісії Клаус Реглінг заявляв про те, що країни Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) мають всі передумови для введення єдиної валюти, аналогічної євро.
І понеслося... Одна за іншою держави почали грати в гру "знизь роль долара у своїй економіці". Одні знижують частку доларових накопичень у своїх резервах. Інші, як країни Перської затоки, думають про створення регіонального валютного союзу. Ще в далекому 1981-му Бахрейн, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія, Оман та ОАЕ обзавелися ідеєю економічної інтеграції, що пізніше оформилася в намір створити валютний союз, і прийняти єдину грошову одиницю - "динар Затоки", реальним забезпеченням якої буде нафта.
У випадку введення нової валюти вона займе левину частку міжнародних резервів цих країн і "окупує" розрахунки в торгівлі між ними (щоправда, від переходу на єдину валюту відмовився Оман). А треті країни просто відмовляються від "послуг" американської валюти у двосторонніх торговельних операціях. Так, Іран наприкінці квітня 2008 року повністю припинив продавати свою нафту на світові ринки за долари. Аргентина та Бразилія частково відмовилися від долара у своїх взаємних розрахунках, вирішивши проводити угоди між малим і середнім бізнесом у реалах і песо. І при цьому пообіцяли, що їх перехід на частковий взаєморозрахунок прямо (песо) стане першим кроком із введення єдиної валюти для країн МЕРКОСУР (найбільшого об'єднання в Південній Америці, економіка країн якого становить більше 75% сукупного ВВП континенту).
Нарешті, у листопаді прем'єр Росії Володимир Путін, "підхопивши тренд", також зробив пропозицію своєму торговельному партнерові. Ця пропозиція, адресована прем'єр-міністрові Держради Китаю Вень Цзябао, закликала Пекін при укладанні торговельних угод між двома країнами відмовитися від використання долара США і перейти на розрахунок у рублях і/або юанях.
При цьому, в цілому рухаючись в одному напрямку, країни ставлять перед собою зовсім різні цілі.
Цілі різні, методи - єдині
Одні прагнуть убезпечити себе від економічних ризиків. "Зниження частки національних резервів у доларі стосовно резервів в інших валютах і диверсифікованість cash - це відповідь національних урядів на цілу низку факторів, - говорить Ян Рендольф, глава відділу суверенних ризиків компанії Global Insight. - Це й збільшення ролі альтернативних валют, таких як євро, і прагнення зменшити загрозу втрат від зниження курсу долара, і розуміння того, що долар може знижуватися й далі". А крім того, говорить Рендольф, країнами рухає усвідомлення того, що в зростаючій світовій економіці економіка США буде займати все більше скромну роль.
Якщо ж казати про торгівлю, то при великих масштабах двостороннього товарообігу непрямі конвертації (скажімо, рубель-долар, потім долар-ліра) супроводжуються величезними збитками і втратою часу.
Двигун антидоларових рухів інших - політика та амбіції. Так, хоча для Ірану, Сирії та Венесуели економічне підґрунтя для зниження ролі долара у своїй економіці, безумовно, існує, але, насамперед це - реакція Тегерана, Дамаска і Каракаса на політичне протистояння зі США. У випадку з Росією її прагнення перейти у взаємних розрахунках на рубль - це й зовсім спроба зіграти нову економічну роль. Якщо не глобально, то на регіональному рівні. Невипадково "пропозиція" Москви пролунала вже не тільки на адресу Пекіна, але й на адресу країн СНД і В'єтнаму. І так само невипадкове бажання Кремля перевести в рублі розрахунок за поставку своїх енергоресурсів з усіма країнами СНД, у тому числі й з Україною. Адже це змусило б Київ і всі інші країни купувати російський рубль в обсягах, необхідних для оплати імпорту російського газу. А в червні нинішнього року, під час Петербурзького економічного форуму президент РФ Дмитро Медведєв прямо заявив, що хоче перетворити рубль у ключову регіональну резервну валюту, і це цілком укладається в прагнення Білокам'яної "виростити" Росію до рівня міжнародного фінансового центра. І з можливістю рубля зайняти бажане місце погодився навіть Джон Ліпскі, перший заступник директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду. Щоправда обмовився: якщо Москва хоче, щоб коли-небудь її "рублеві" плани стали реальністю, їй потрібно боротися з інфляцією і зберігати стабільне економічне зростання.
Помри. Але не зараз
Поки спроби відмовлятися від долара безпідставні. "Незважаючи на всі заяви, дотепер більшість країн (особливо великих і тих, що швидко розвиваються), більшу частину надходжень від продажу сировини одержують в американській валюті", - говорить Ян Рендольф. На даний момент більша частина міжнародних резервів у країн з експортно-орієнтованою економікою сформована в доларі.
Але поступово обіцяний перехід цілої низки країн у торговельних операціях на місцеві валюти неминуче призведе до того, що центробанки цих країн будуть тримати частину своїх резервів у цих валютах. У свою чергу, це так чи інакше буде витісняти зі складу резервів долар. Обсяги доларових резервів, що витісняють місцеві валюти, будуть попадати на ринок, а збільшення пропозиції долара буде викликати зниження його вартості.
Щоправда, це не стосується порівняно невеликих обсягів торгівлі, як у випадку з Азербайджаном і Туреччиною, які говорять про перехід у двосторонній торгівлі на прямий розрахунок (манат-ліра). "Антидоларові" дії окремих, особливо порівняно невеликих країн, самі по собі серйозної загрози для американської валюти не представляють. Але якщо на торгівлю в місцевих (або в перспективі - регіональної) валютах перейдуть, скажімо, всі країни організації МЕРКОСУР, удар для долара буде значним. З населенням 266,6 млн. чоловік ця організація має сумарний ВВП (при ППС) у розмірі $2,895 трлн. А якщо подібна подія збіжиться за часом з такими ж діями з боку найбільших власників американської валюти (таких як КНР і Росія), то долар може "не вистояти", його накриє девальваційна "хвиля". Адже ще до кінця серпня, до того, як почався великий фінансовий переполох, у Пекіна були найбільші у світі валютні резерви ($1,9 трлн.), близько 60% яких були сформовані в доларі, а Росія мала треті у світі за розміром міжнародні резерви.
У свою чергу, додатковий фактор для девальвації долара (яка буде відбуватися й так з об'єктивних причин - нинішнє зростання, на думку експертів, довго не протриває) ще більше підсилить знецінювання цієї валюти. І порочне коло буде замкнуто: девальвація долара буде породжувати все більше прагнення з боку держав знижувати роль американської валюти у своїх економіках. А це буде ще більше тиснути на вартість долара.
Втім, якщо коло й замкне - то не зараз. Говорити про швидкий перехід на єдину валюту всього МЕРКОСУРа не можна, оскільки поки прямі розрахунки (песо) між Аргентиною і Бразилією проводяться тільки на рівні малого і середнього бізнесу, а виходить, займають невелику частку у двосторонній торгівлі. Обіцяний термін переходу на "єдиний динар" для країн РСАДПЗ (Рада співробітництва арабських держав Перської затоки) - 2010 рік, але введення загальної валюти ускладнюється високою інфляцією в країнах регіону. А тому глави держав РСАДПЗ не виключають, що початок обігу нової валюти буде відкладений до 2012-го або 2015 року.
Така ж ситуація з Іраном і Росією. "Незважаючи на заяви своїх урядів, нафтові компанії Росії та Ірану дотепер у розрахунках за експорт своєї сировини воліють використовувати долар", - говорить Ян Рендольф. До того ж на руку долару зіграла і фінансова криза. Вона, а також зниження світових цін на енергоресурси відклали плани Росії з перетворення у світовий фінансовий центр на середньострокову перспективу.
Як виявилося, виконати "побажання" МВФ і зберігати стабільне економічне зростання в умовах кризи для Москви практично неможливо. З початком відтоку капіталу рубль піддався серйозній загрозі девальвації, і поки відтік капіталу не припиниться, а ціни на ресурси не стабілізуються, розраховувати на міцний рубль не доводиться. У цілому, на думку Еріка Наймана, начальника управління інвестиційно-банківських послуг Укрсоцбанку, якщо рубль і стане регіональною валютою, то відбудеться це не раніше, ніж через п'ять років.
Дмитро Медведєв, президент Росії, запропонував Китаю відмовитися від американського долара у взаємній торгівлі й перейти до більш широкого використання національних валют. Москва хоче в рублях проводити розрахунки за свої енергоресурси з країнами СНД, а також перевести на рубль розрахунки з В'єтнамом.
Ху Цзиньтао, голова КНР, домовився про можливості відмови від долара у взаємних розрахунках з Бєларуссю. А китайська державна газета People's Daily закликала азіатські та європейські країни "витиснути долар США зі своїх прямих торговельних відносин" і "покладатися тільки на свої власні валюти".
Христина Фернандес де Киршнер, президент Аргентини, домовилася зі своїм бразильським колегою Луїсом Інасіу Лулой Да Сілвой про те, що розрахунки за торговельні операції між малим і середнім бізнесом цих країн будуть проводитися в бразильських реалах та аргентинських песо.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
