2591
Гроші є. Що далі?
— Кредит&Депозит
Труднощі із залученням кредиту МВФ для України залишилися позаду. Але з'явилися нові і куди більш серйозні проблеми - куди витратити $16,4 млрд. На ці гроші є два претенденти - уряд Юлії Тимошенко і Нацбанк на чолі з Володимиром Стельмахом. І кожний знає, як їх правильно витратити - зі своєї точки зору
Сполучені Штати, Євросоюз у цілому, його окремі країни, Японія... Всі вони вже підготували антикризові пакети для стимулювання економічного зростання. Деякі (США, наприклад) не обійшлися одним пакетом, і за першою "ластівкою" пішла друга. Україна також не залишилася осторонь - залучила від МВФ кредит на $16,4 млрд. Причому перший транш від Фонду в розмірі $4,5 млрд. уже одержала і готується витратити його "на благо економіки". Тільки от чи стануть кредитні кошти МВФ дійсно універсальними ліками для порятунку економіки від рецесії? Чи виявляться всього лише місцевою анестезією для окремих ринків?
Все залежить від того, на що будуть витрачені мільярди, що надійшли від Фонду. Їх можна пустити на забезпечення грошово-кредитної політики Нацбанку (тобто перерахувати в золотовалютні резерви країни) або ж на потреби бюджетної політики (тобто на інвестиційні проекти, які уряд запланував для підтримки стагнуючих галузей або на фінансування соціальних витрат, яким загрожує "заморожування" через переорієнтацію бюджетних витрат на більш пріоритетні цілі). У процес розподілу грошей МВФ втручатися не буде - йому досить і схвалення урядової антикризової програми. Однак очевидно: грошей на вирішення всіх проблем не вистачить, доведеться розставляти пріоритети. А основним "головним болем" для України на сьогоднішній день є валютний ринок, тому найбільш імовірно, що залучені у МВФ кошти підуть на збереження монетарною владою контролю над валютним ринком.
Нацбанк
Механізм того, як гроші Фонду будуть "прокручуватися" в Україні, якщо потраплять до рук Нацбанку, досить простий. НБУ, що зобов'язується разом з урядом рефінансувати і рекапіталізувати проблемних позичальників, поповнить свої валютні резерви, а потім зробить емісію гривні. Свіжонадруковані гроші Нацбанк видасть нужденним організаціям в обмін на право власності. Підприємства відразу віднесуть ці гроші на міжбанк, куплять валюту і сплатять свої зовнішні борги. От і все.
Як видно із цієї схеми, про стимулювання вітчизняної економіки тут мова не йде. "Кредит МВФ сам по собі не вирішить економічних проблем. У цьому випадку МВФ представляє інтереси великого іноземного бізнесу. Український бізнес у загальній масі несе загрозу для іноземних банків, оскільки ми винні більше, ніж можемо віддати. Саме для того, щоб українські борги хоч якось віддавалися, нам і видали цей кредит", - відзначає Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE-Україна. За словами експерта, ефект кредиту полягає в тому, що підприємства переходять у розпорядження держави, а їх борги лягають на плечі платників податків. Іноземні ж кредитори одержують назад свої гроші.
Уряд /bp>
У той же час витратити позичені у МВФ мільярди на бюджетні програми було б у нинішній ситуації як мінімум необачно. За словами Мар'яна Заблоцького, аналітика ВАТ "Ерсте Банк", в умовах кризи ефективність фіскальних стимулів, зокрема шляхом стимулювання споживання, оцінюється неоднозначно. Звичайно під час економічного спаду країни, що розвиваються, до яких належить і Україна, використовують фіскальну підтримку економіки вдвічі рідше, ніж розвинені країни. З одного боку, при використанні бюджетних стимулів у країнах, що розвиваються, віддача економіки сильніша, ніж у розвинених, з іншого боку - економічний спад у них, як правило, глибший.
Більшість країн, особливо, що розвиваються, у часи економічних спадів дотримуються стримуючої політики, що дозволяє уряду розібратися із зовнішнім боргом (як суверенним, так і корпоративним). Для цього, щоб уникнути розширення бюджетного розриву, уряду доводиться або знижувати бюджетні витрати, або збільшувати податкове навантаження. Перевага подібного підходу в тому, що звичайно він асоціюється зі швидким зростанням економіки після кризи. За словами Мар'яна Заблоцького, стримуюча або, як її ще називають, консервативна фіскальна політика, на відміну від стимулюючої, призводить до зменшення приросту грошової маси, дозволяє скоротити держборг і веде до зростання експорту, тобто зменшує дефіцит торговельного балансу.
Стримуюча політика також викликає більше зниження рівня інфляції, а заодно і сильніше падіння курсу національної валюти, ніж стимулююча. Крім того, стимулююча політика неефективна в умовах високих інфляційних очікувань, які на сьогоднішній день є невід'ємною частиною життя українців. Її варто проводити вже після того, як криза подолана.
Саме стримуючий підхід вибрала сьогодні для себе й Україна. Причому цілком виправдано, на думку аналітика. "Зважаючи на те, що економічний спад має глобальний характер, вибір консервативної фіскальної політики є правильним рішенням, - вважає Заблоцький. - Кошти, отримані від МВФ, повинні бути використані для рефінансування валового зовнішнього боргу економіки України і забезпечити стабільність фінансової системи країни". Поки уряд саме так і діє - обходиться власними силами, реалізовуючи різні програми для підтримки будівельної, металургійної та інших галузей. У той же час кредит, наданий Україні МВФ, відкриває для уряду можливість не посилювати і далі обмежувальну політику для покриття держборгу, а погасити заборгованості без скорочення бюджетних витрат або без додаткового навантаження на платників податків.
Тим часом, Україні все-таки варто було б придивитися до іншого шляху - комбінування змін доходів і витрат бюджету. Це не найпоширеніший спосіб боротьби з економічним спадом, звичайно він використовується лише в третині випадків. Але досвід показує, що економіки, що коректували і доходи, і витрати бюджету, зазнавали менший економічний спад у порівнянні з тими, які покладалися тільки на зменшення податків або збільшення витрат.
Побічні явища
Припинення падіння гривні і збільшення платоспроможності українських корпоративних позичальників завдяки поповненню золотовалютних резервів НБУ, звичайно, можуть бути корисними для економіки, однак уберегти її від рецесії не допоможуть. Зате допоможуть підсилити інфляцію. Справа в тому, що МВФ дав Україні гроші для того, щоб їх фактично відразу ж і повернули. Тільки не Фонду, а іноземним кредиторам. Терміновість, з якою необхідно погашати корпоративну заборгованість перед закордонними кредиторами, і стане каталізатором інфляції в наступному році. Справа в тому, що до кінця 2008 року, за даними заступника голови правління НБУ Олександра Савченка, треба виплатити до $5 млрд. Плюс близько $30 млрд. державного і корпоративного боргу в 2009-му.
"Інфляція буде, тільки не через саме одержання кредиту, а тому що НБУ включить друкувальний верстат, - пояснює Дмитро Боярчук. - І поки буде працювати ця "хитра схема" з оплати зобов'язань, емітовані гроші будуть певний час обертатися в економіці. А виходить, буде тиск на ціни". До речі, прогноз економіста щодо споживчої інфляції в наступному році становить 17,5%. Від більш сильного інфляційного ривка нас убереже, на його думку, лише слабкий внутрішній попит.
За словами Заблоцбкого, від стрімкого зростання цін убереже і впровадження змінного курсу гривні, що є однією з умов кредиту МВФ. Така зміна валютного режиму викличе спочатку девальвацію гривні. Але в середньотерміновій перспективі змінний курс гривні буде залежати від цін на зовнішніх сировинних ринках, зокрема на сталь, буде відображати оптимальний курс, необхідний для підтримки експортерів, і не спровокує інфляційних процесів.
Третій шлях або ефект доброї волі
У підсумку, кредит МВФ може стати "рятувальним" кругом для України тільки у випадку скоординованої політики між урядом і Нацбанком, по суті, підконтрольним президентові Ющенкові. Адже, з одного боку, стримуюча бюджетно-податкова політика уряду не дасть потрібного ефекту, якщо при цьому буде супроводжуватися стимулюючою політикою Нацбанку, що має на руках кредит МВФ. З іншого боку, якщо мільярди Фонду дістануться уряду, то його переорієнтація на політику стимулювання економічного зростання небезпечна сплеском інфляції, якщо остання не буде стримуватися Нацбанком. Так чи інакше - це вже питання політичної волі і погодженості дій між прем'єром і президентом.
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
