1220
Чи мають українські облігації майбутнє?
— Фондовий ринок
"Деякі фондові інструменти стали дуже популярними - ті ж корпоративні облігації, наприклад", - розхвалював минулої осені ринок корпоративних бондів в інтерв'ю газеті "Дело" голова ДКЦПФР Анатолій Балюк.
Дійсно, рік тому боргові папери були найпривабливішим інструментом на вітчизняному фондовому ринку. Але ситуація кардинально змінилася - від ринку, що динамічно розвивається, залишилися одні руїни. "Тепер ринку облігацій, за великим рахунком, немає. Кількість угод мінімальна, а більшість із тих трансакцій, що проводяться на ПФТС, мають вочевидь технічний характер", - пояснює аналітик інвесткомпанії "Ренесанс Капітал Україна" Анастасія Головач.
Підтверджують слова експерта і цифри. За перші два тижні листопада з корпоративними бондами на біржі ПФТС було проведено всього 37 угод на суму 150 мільйонів гривень. Для порівняння, за аналогічний період минулого року кількість угод склала 249, а сума перевищила 1,3 мільярди гривень.
Згортання ринку більш ніж в 6 разів у першу чергу пов'язане із проблемами вітчизняних банків. "Ринок локальних облігацій більш ніж на 80% контролювався банками. А зараз у банківській системі значні проблеми з ліквідністю. Тому знайти покупця на корпоративні бонди дуже важко", - говорить аналітик інвесткомпанії "Фоїл Сек’юрітіз" Володимир Габрієлян.
Через істотний надлишок пропозиції ціни на облігації пішли вниз. Приміром, найбільші брокери ринку зараз виставляють такі котирування на покупку бондів, при яких прибутковість більшості облігацій перевищує 30% (прибутковість облігації росте пропорційно зменшенню її вартості). Наприклад, бонди "Агромату" (серії 1-А) зараз купують із дисконтом, що забезпечує прибутковість 30%, холдингу "Атлант-М" (1-А) - 48%, заводу "Донецьксталь" (1-З) - 52%. Не набагато нижча прибутковість й у банківських облігацій: папери Альфа-Банку (Україна) (1-І) готові купити при прибутковості не менше 30%, VAB Банку (1-F) - 38,7%, Мегабанку (1-І) - 38,4%.
Оферти є - дефолтів немає
Є у вітчизняного ринку облігацій і одна надзвичайно позитивна якість. Незважаючи на серйозні проблеми з поточною ліквідністю, які зазнають українські компанії вже не перший місяць, ніхто з них не оголосив навіть технічний дефолт (коли позичальник порушив договір позики, найчастіше прострочив виплати з відсотків або основній сумі боргу). Приміром, у Росії з початку цього року було зафіксовано 32 технічні дефолти і 12 банкрутств емітентів.
Бездоганна ретельність наших емітентів під час кризи викликає подив в експертів. "У нас почали говорити про дефолти ще в серпні і пророкували на вересень масові технічні дефолти, а надалі і банкрутство позичальників. Але, як бачимо, поки що цього не відбулося", - говорить Володимир Габрієлян. Ще більш дивно відсутність дефолтів виглядає на тлі того, що власники облігацій намагаються позбутися від них усілякими способами - у тих випадках, де була передбачена можливість дочасного продажу паперів емітенту, вони не втратили шанс цим скористатися. "Практично вже півроку всі облігації пред'являються до оферти (дочасний викуп). При цьому інвестор не дивиться на прибутковість паперів або на надійність емітента - в умовах кризи ліквідності всі намагаються вийти в "кеш", - пояснює начальник управління інвестиційно-банківських послуг Укрсоцбанку Ерік Найман.
З інвестором можна домовитися
Втім, секрет надмірної фінансової стабільності і платоспроможності вітчизняних емітентів дуже простий - замість того щоб оголошувати технічний дефолт, вони воліють конфіденційно домовлятися з інвесторами про відстрочку платежів. "На сьогоднішній день уже кілька компаній перебувають у стані технічного дефолту із своїх облігацій", - стверджує директор компанії "Astrum Інвестиційний менеджмент" Максим Бланк.
Приховувати власну неплатоспроможність допомагає компаніям і нерозвиненість облігаційного ринку України. Дуже багато випусків корпоративних бондів цілком зосереджені в одного або декількох інвесторів, і емітенту нескладно домовитися з ними про перенесення платежу. "У Росії кількість технічних дефолтів за останні 10 місяців уже перевищила 30 штук. У нас також їх просто не може не бути. Я думаю, що вже багато компаній звернулися до власників своїх облігацій із проханням відтермінувати платежі або частково відкликати оферту", - говорить аналітик великої інвесткомпанії, що побажав залишитися неназваним. За його словами, багато інвесторів змушені були погодитися на нові умови емітента, тому що у протилежному випадку вибір невеликий: оголосити про дефолт емітента облігацій, судитися з ним і чекати кілька років, поки буде проходити процедура банкрутства. "А так інвестори розраховують, що компанія "випливе" і зможе розплатитися через кілька місяців", - пояснює експерт.
Емітенти "соромляться" оголошувати дефолти
Але якщо в технічному дефолті нічого страшного для інвестора немає (він, швидше за все, одержить свої кошти, але трохи пізніше), то банкрутство емітента для власників облігацій - зовсім не радісна подія. За всю історію українського боргового ринку в нас був тільки один дефолт по корпоративних бондах. У березні 2006 року компанія "Агропродукт" не змогла виконати зобов'язання перед інвесторами на 50 мільйонів гривень.
А в тому, що нинішня криза все-таки приведе до низки банкрутств, упевнені багато учасників ринку. "Реальні дефолти (банкрутства емітентів), звичайно ж, будуть. Думаю, уже до кінця цього місяця або на початку грудня один ми точно побачимо. Поки що стримуючим фактором є те, що ніхто не хоче бути першим. Але після оголошення одного дефолту інші будуть сміливіші", - вважає Ерік Найман.
Список претендентів на роль "першопрохідника" дуже широкий. До кінця року емітенти можуть зіткнутися з необхідністю виплатити по оферті близько 3 мільярдів гривень. "У підвищеній зоні ризику перебувають всі підприємства, які протягом останніх декількох років агресивно розвивалися за рахунок позикових коштів", - говорить аналітик компанії "Спарта" Андрій Шкляр. За оцінками експертів, найбільш значне боргове навантаження в компаній, що працюють у сфері рітейлу, девелопменту та у фінансовому секторі.
Переддефолтний стан багатьох емітентів може привести до істотного переділу власності в Україні. "Власники компаній стоять перед складним вибором - намагатися зберегти контроль над бізнесом, ризикуючи втратити його цілком, або врятувати бізнес, залучаючи новий акціонерний капітал і частково втрачаючи контроль над компанією", - говорить Максим Бланк.
Так, в 2009 році очікується істотне збільшення кількості вимушених продажів у секторах девелопменту, рітейлу, фінансовому та у сфері послуг, при цьому критична потреба в капіталі змусить продавців робити істотні поступки в ціні. Причому нові інвестори, швидше за все, будуть представляти великий вітчизняний і російський бізнес. "Розраховувати на інтерес західних стратегічних інвесторів до українських активів середніх розмірів у найближчому майбутньому не доводиться - зараз вони не бачать досить привабливих об'єктів для поглинання на ринках розвинених країн. Тому середнім українським компаніям варто шукати покупців серед більш сильних компаній своєї ж галузі (дружні поглинання), російських та українських ФПГ", - говорить директор департаменту інвестиційно-банківських послуг компанії "Astrum Інвестиційний менеджмент" Олена Малицька.
Борис Давиденко
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
