1626
Україна чекає виборів... у Штатах
— Казна та Політика
Чогось вживати вже пізно. Думати треба було раніше. Тепер доведеться сидіти перед телевізором і, затамувавши подих, очікувати своєї долі. Великий американський тоталізатор покаже, чи правильно були вкладені гроші, витрачено час і сили. Наступає момент істини.
Приблизно з такими думками зустрінуть сьогоднішній день багато мільйонів землян. Сьогодні світ довідається ім'я нового американського президента. І хоча в житті звичайного українця мало що зміниться, українську еліту це питання серйозно хвилює. Не меншу тривогу відчувають представники американського бізнесу, волею доль занесені в нашу країну. Хто ж з них опиниться на коні (читай "ослу" або "слоні")? Відповідь на це питання може дати аналіз рівня контактів з представниками республіканців і демократів, досягнутий до 4 листопада.
Україна без артикля
Незалежній Україні було вже 14 років, а він все казав "the Ukraine". Позначалися старі стереотипи: до незалежності певний артикль перед назвою України казав про те, що вона входить до складу СРСР. Сьогодні Барак Обама настільки грубих помилок вже не робить. Але не занадто глибоке знання питань зовнішньої політики, у тому числі і проблем України - все ще є його головною відмінністю від республіканця Маккейна в "українському питанні".
Маккейн давно є сенатором і знайомий з Україною протягом тривалого часу. Свій вклад в "українізацію" Маккейна внесло навіть те, що він обирався від штату Аризона. А тут, за словами Леоніда Кожари, у минулому - посла України в США, дуже сильна українська діаспора. І оскільки практично вся діаспора підтримує республіканців, для Маккейна, безумовно, мало сенс "позагравати" з американськими виборцями українського походження.
Обама став сенатором всього кілька років тому. Він спритно оперує в економічній тематиці, але не занадто сильний у міжнародних питаннях. Хоча щиро намагається надолужити упущене. Тому, одержавши дипломатичний паспорт, він взяв у свій перший візит на посту сенатора (в 2005 році) як вчителя-попутника Річарда Лугара. Цей американський сенатор більше десяти років керував комітетом конгресу США із зовнішньої політики. І, до речі, свій перший візит Обама зробив до СНД, відвідав і Україну.
Сьогодні свої пробіли в сфері міжнародних відносин намагається компенсувати за рахунок аутсорсинга - залучень знань і досвіду ззовні. В його команді вже ціла низка "сильних" радників, які володіють українським питанням у досконалості: колишні держсекретарі США Збігнев Бжезинський і Мадлен Олбрайт, а також відомий дипломат Річард Холбрук. Проте, кандидатові від демократів дотепер ставлять за провину недоробки в питаннях зовнішньої політики.
Але це, можливо, єдина відмінність між кандидатами від "слонів" й "ослів" в українському питанні. У цілому ж в погляді на роль і відносини з Україною Маккейн та Обама єдині. Демократ обіцяє підтримати прагнення Банкової зробити Україну членом НАТО і сприяти її економічному розвитку. Республіканець додає, що подбає ще й про те, щоб у Брюсселі побачили - Білий дім підтримує бажання Києва стати членом ЄС. Але обидва, по суті, пообіцяли, що хто б не прийшов до влади у Вашингтоні, Україна залишиться під крилом у США.
"Терра інкогніта" і республіканці
Українські політики невибагливі. Переконливим аргументом, що схилив їх на бік Республіканської партії, стали останні вісім років, які провів у Білому домі республіканець Джордж Буш. Українським політикам вистачило. Вистачило для того, щоб не тільки Україна для Обами, але й Обама для більшості українських політиків став багато в чому "терра інкогніта".
Відносини з республіканцями в наших співвітчизників набагато тісніше, ніж з колегами з Демократичної партії США. Головний прихильник республіканської партії в Україні - і це ні для кого не секрет - президент Віктор Ющенко. Ставить за обов'язок посада - як президент він повинен спілкуватися в США, насамперед, зі своїм колегою. Зобов'язують і родинні зв'язки. Дружина українського президента Катерина Ющенко працювала у свій час у команді Буша-старшого.
До речі, політичні пристрасті Віктора Ющенка видні неозброєним поглядом. Причому не тільки в політиці, але й у бізнесі. Ющенко, наприклад, став головним українським лобістом інтересів компанії Vanco у конфлікті з прем'єр-міністром навколо прав на розробку Причорноморського шельфу (і зробив це, як стверджують наші співрозмовники, не без рекомендацій американського посла).
У Партії регіонів відносини з американськими республіканцями також краще, ніж з демократами. Пол Манафорд, наприклад, провідний політтехнолог, який займався виборчими кампаніями Рональда Рейгана, Джорджа Буша та Віктора Януковича, за словами Михайла Савківа, глави Українського конгресового комітету Америки, швидше за все, республіканець. До того ж, у рядах Партії регіонів виявилися відразу два колишні посли України в США - Костянтин Грищенко та Леонід Кожара. Обидва вони працювали в США вже під час президентства республіканця Буша.
На цьому тлі знайомство з претендентом від демократів виглядає куди блідіше. Віктор Ющенко з Обамою, безумовно, знайомий. Вони, наприклад, зустрічалися під час першого візиту кандидата від демократів в Україну. Але тоді в молодому сенаторі-афроамериканці з Іллінойсу радникам українського президента складно було побачити майбутнього кандидата в президенти країни. І Обама, у США оточений з усіх боків журналістами, у нашій країні, за його словами, почував себе нікому невідомим туристом.
У Партії регіонів, за словами Леоніда Кожари, з представником американських демократичних сил також знайомі. І хоча формальних контактів між українськими та американськими партіями сьогодні не існує, на неофіційному рівні багато членів партій вже знайомі, відзначає колишній посол України в США.
Втім, з "ослами" є ще один момент. Справа в тому, що навіть ті в Україні, хто приділяв демократам уваги не менше, ніж республіканцям, завжди орієнтувалися на Хілларі Клінтон - головного внутріпартійного суперника Обами. Вони з чоловіком взагалі користувалися в Україні куди більшою популярністю, ніж спадкоємець Білла Клінтона Джордж Буш. Але її програш більше молодому й у багатьох відносинах більше проблемному суперникові став для українських політиків (у тому числі й для Партії регіонів) не меншим подивом, ніж для американських.
На цьому тлі перемога Обами повинна порадувати політичного опонента Віктора Ющенка і Віктора Януковича - Юлію Тимошенко. Спочатку їй дуже важко давалися відносини і з "ослами", і зі "слонами". Глава українського кабінету довгий час не приїжджала до США. А тому спочатку для неї було важливо просто налагодити контакт з американським керівництвом. Тому, приїхавши в лютому 2007 року як лідер української опозиції, вона почала проводити роботу відразу з двох напрямків - і з демократами, і з республіканцями. Знайти мову з республіканцями Тимошенко, звичайно ж, може. Але от хоче цього далеко не завжди. Це показала ситуація навколо Vanco - позиція американської сторони, що змусила похвилюватися президента Ющенка, не переконала прем'єр-міністра перемінити гнів на милість і відмовитися від претензій до офшорної нафтовидобувної компанії.
До речі, напевно радість від перемоги Обами (якщо переможе він) відчуває й "навколополітичний" мільярдер Віктор Пінчук. "Пінчук спілкується з американським мільярдером Джорджем Соросом. А той, у свою чергу, яро критикує Джорджа Буша і "ставить" на Обаму", - говорить Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центра ім. Разумкова. До того ж, ні для кого не є секретом тісне знайомство Пінчука з головним демократом 1990-х - Біллом Клінтоном. Торік він, приміром, навіть приїжджав на саміт "Ялтинська європейська стратегія", організований Віктором Пінчуком.
А як же янкі?
Ставку на республіканців зробила й більшість американських компаній, що працюють в Україні. Правда, щоб довідатися, кого саме підтримує та або інша компанія, зовсім не обов'язково запитувати, хто й за кого буде голосувати. Розкрити цей секрет легко дозволяє американське законодавство. Адже керівництво компаній голосує за "своїх" кандидатів грішми.
На благо республіканської партії $250 тис. пожертвував Август Буш-третій з компанії-виробника Heineken Anheuser-Busch. На користь Маккейна зробили внески головний лобіст Citigroup, віце-президент з Global Government Affairs Нік Каліо (щонайменше, $50 тис.) і віце-президент зі взаємин з федеральним урядом США Кристін Бургесон.
Свою симпатію кандидатові від республіканців грішми виразили Джеррі Лимон, глобальний управляючий партнер з клієнтів і ринків компанії Deloitte and Touche і Картер Пейті – управляючий партнер компанії PricewaterhouseCoopers. Він виклав на потреби республіканців ні багато ні мало півмільйона доларів. А Джон Чемберс, директор Cisco Communications, і Стів Болмер, директор Microsoft, і зовсім входять у найближче оточення Маккейна. І, звичайно ж, теж не забули зробити внесок у підтримку республіканської партії. Чемберс, наприклад, виділив на ці цілі $100 тис.
Можливо, такій активній підтримці зобов'язане вічне прагнення бізнесу до стабільності. Але, імовірно, секрет криється в одному з головних постулатів республіканців - підтримувати національного виробника, що особливо необхідно компаніям у світлі нинішньої фінансової кризи.
Прихильники демократичної партії від американського бізнесу в Україні, звичайно, теж є. Їхній флагман - Pepsico. Старший віце-президент цієї компанії Уахід Хамід віддав на благо справи Обами щонайменше $100 тис. А ще одним затятим прихильником демократів є Кріс Полад, син виконавчого директора компанії Роберта Полада та онук банкіра-мільярдера Карла Полада. Але в цілому власники та управляючі бізнесу за демократів голосують рідше. Серед виключень - представники кіноіндустрії та шоу-бізнесу, виробники аудіо-відео апаратури (Sony, Apple), фармацевти і медики. Останні, приміром, голосують за Обаму з тієї простої причини, що демократи намагаються узаконити загальну медичну страховку. А це буде означати більше платоспроможних клієнтів для лікарів і госпіталів. А виходить, і великі доходи для них.
Правда, смаки керівництва можуть не збігатися з думкою персоналу компаній. В Cisco, наприклад, "у грошовому еквіваленті" прихильників республіканців виявилося вдвічі менше, ніж прихильників демократів (408,4 тис. проти 774,8 тис.). Така ж ситуація в Citigroup й в Microsoft. Але саме підтримка з боку топів є знаковою - адже топ-менеджмент лобіює не просто приватні інтереси. Таким чином, він просуває інтереси всього свого бізнесу. А хто просуне їх успішніше - буде залежати від того, хто виграє в гонці - "слони" або "осли". Так що всідайтеся перед телевізорами - шоу починається.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
