12806
Середній клас житиме нижче від середнього
— Казна та Політика
Найбільшим українським дивом насправді стало те, що вітчизняні чиновники-високопосадовці визнали нарешті факт кризи в країні. Правда, навіть при цьому вони – втім, як завжди, – не до кінця щирі.
По-перше, влада досі повністю не визнала, що проблеми країни не обмежуються кризою фінансового сектора. Насправді йдеться про масштабну економічну кризу.
По-друге, досі ніхто з можновладців не визнав, що економічна криза в Україні тільки, щонайбільше, на 10% спровокована світовою фінансовою кризою, а на 90% - це результат роботи вітчизняних "умільців".
Самообман
Не народ України, а саме чиновники-високопосадовці раз у раз проїдали бюджети, розтринькували шалені гроші від продажу підприємств, ігнорували корупцію та рейдерство, а з населенням загравали соціальними подачками.
Результат закономірний. Управлінські помилки, які нагромаджувалися роками, кинули серйозний виклик економіці країни. Ті експериментували, інші відсторонено спостерігали за тим, що відбувається. Мало хто намагався протистояти "екзотичній" економічній політиці, коли навесні поточного року Нацбанк уперто наполягав на ревальвації національної грошової одиниці.
Саме влітку НБУ мав усі можливості для того, щоб накопичити "зайвих" 9 млрд. дол. США у своїх золотовалютних резервах. Ці мільярди американських доларів, які могли б нині за лічені дні стабілізувати ситуацію у фінансовому секторі, тепер перебувають за межами України.
Здавалося б, є азбучні істини: ринки металів не зростають безмежно, прогнила інфраструктура не може служити вічно, дешеві енергоносії - це не назавжди, ціна квадратного метра нерухомості, створена з нескінченних поборів і відкотів, - надута кулька. Цю абетку зобов’язаний знати кожен помічник міністра, який себе шанує, не кажучи вже про чиновників вищого рангу.
Правда полягає в тому, що за популізм і некомпетентність чиновників заплатить населення.
Бумеранг популізму
Мільярди незароблених гривень, роздані, зокрема, і чиновницькій номенклатурі та спекулянтам на ринках нерухомості й землі, важким тягарем тиснуть на економіку. Дедалі гірша кон’юнктура на світових ринках обмежує приплив валюти в країну. Бульки ринку нерухомості й землі готові лопнути найближчим часом. Про рейдерів, які повеселилися з "Промінвестом", схоже, поговорили та й забули. Фінансова криза плавно перекочується на сектор реальної економіки. Хвилями по галузях починає накочуватися безробіття, а люди, котрі під зав’язку набралися кредитів, втрачають платоспроможність.
Лавина кредитних "неповернень" може замкнути кільце уже в першій половині наступного року. Все це - закономірний "врожай" політики популізму та "проїдання", яка з завидною впертістю проводиться в нашій країні впродовж останніх років.
Малий бізнес стане дрібним. Якщо залишиться на плаву
Що несе з собою економічна криза для простих людей і для бізнесу?
Для середнього і великого бізнесу такі екстремальні обставини в деяких випадках – просто зменшення норми прибутку, в інших випадках - навіть можливість трохи "заробити" і скупити задешево активи менш удачливих конкурентів. Простих же людей економічна криза поставить на межу виживання.
А ось представники малого бізнесу - частина нашого середнього класу, просто стануть жити "нижче від середнього".
Малі підприємці, які зуміли створити свій невеличкий бізнес в умовах суворих вітчизняних реалій, в умовах кругової поруки українського чиновництва, процвітання "кумівства" на всіх рівнях, муситимуть пережити справді нелегкі часи.
Ще кілька місяців тому допомагало втримуватися на належному рівні й розвивати малий бізнес мікрокредитування. Представники найбільших українських банків набирали армії агентів, які із завидною впертістю, методом "прочісування", неодноразово відвідували всі торгові точки населеного пункту, всі доступні підприємства виробничої сфери та сфери послуг із надією заробити чималі комісійні від продажу мікрокредитів.
Тепер же шляхом нескладного експерименту - зателефонувавши в більш ніж десяток відділень великих банківських установ – вдалося отримати досить цікавий результат. В умовах фінансової кризи валютний кредит (принаймні для простих громадян і малого бізнесу) "ні під що" і "ні на що" отримати практично неможливо.
Що ж до кредитних ресурсів у гривні, то їх усе ще видають, але, по-перше, під досить ризиковані для розвитку бізнесу відсотки (цифри наближаються або перевищують поріг у 25% річних). По-друге, навіть цілком благополучні фінансові установи намагаються видавати такі ресурси насамперед або ж суб’єктам, у яких у цьому банку розміщений депозит, або постійним, перевіреним роками клієнтам.
Є й фінансові установи, які і в цій складній ситуації видають кредити всім охочим. Ось тільки якість застави має бути супернадійною. В одному з банків із участю закордонного капіталу відповіли, що радо візьмуть у заставу новеньке авто й видадуть під нього кредит на суму до 80% його вартості, а ось брати в заставу "будь-яку нерухомість" наразі відмовляються...
Банкіри очікують дворазового падіння цін на житло?
В інших банках відповіли, що все ще згодні взяти в заставу квартири, проте в межах до 50% їхньої оцінної вартості, попередивши, що оцінна вартість буде на порядок нижчою за цифри, які мелькають у спеціалізованих виданнях з оголошеннями про продаж житла. Тобто фактично вийде до 25-30% ринкової вартості нерухомості.
Фінансисти чудово розуміють, куди рухається український ринок нерухомості, і страхуються від можливого обвалу цін.
У тому, що це буде саме обвал, а не плавне цінове коригування руху, нині, схоже, сумніваються лише представники найбільших будівельних фірм, які самі платили величезні відкоти чиновникам, самі купували дедалі дорожчі будівельні матеріали, самі призначали й виплачували надбонуси власним топ-менеджерам, а потім усі ці шалені суми заклали в пропоновану ціну квадратного метра для кінцевого споживача. Як кажуть, самі ж загнали себе у безвихідь, а тепер звертаються до президента країни з проханням вирішувати їхні питання трохи за рахунок бюджету.
Що ж до лідера просування мікрокредитування на території країни - найбільшого "системника" банківського сектора, то ця фінансова установа все ще видає кредити. Щоправда, ні автомобілі, ні житло вона кредитувати більше не хоче. Лінійка пропонованих банківських кредитних ресурсів обмежується сумою 1 тис.(!) гривень на споживче кредитування під 36%(!) річних.
Що означає для малого бізнесу неможливість узяти кредит чи неможливість закупити товар або устаткування без передоплати? Така втрата довіри може потопити безліч малих, хоча й стабільних підприємств.
Режим жорсткої економії для всіх
Наступного року зароджувана криза, мабуть, викличе несприятливі наслідки в економіці. Темпи розвитку падатимуть. Гривня - девальвуватиме. А прості люди "незлим тихим словом" згадуватимуть тих солодкомовних політиків, завдяки яким Нацбанк країни влітку поточного року добровільно відмовився скупити мільярди американських доларів у свої резерви за смішним, як на сьогоднішній день, курсом.
Що означатиме це для населення? Зростуть як офіційні, так і неофіційні індикатори безробіття, темпи зростання заробітних плат не встигатимуть за інфляцією, і частка сімейного бюджету, що залишатиметься після всіх обов’язкових виплат, - зменшиться до мінімуму.
Знайомий "мебльовик", власник провінційної, але досить великої меблевої фірми, у приватній розмові зізнався, що останнє реально проплачене замовлення на виготовлення меблів вони отримали в перших числах вересня.
Деякі найбільші мережеві торгові комплекси країни вже оголосили безстроковий розпродаж продукції, випущеної під власною торговою маркою, і продукції партнерів-постачальників із безпрецедентними знижками – від 10 до 50%!
У столиці частина заїжджих будівельних бригад пакує валізи й повертається додому, на батьківщину - у західні області України. З’явилися й перші ознаки реекспорту робочої сили із країн Західної Європи, де проблеми хоч і в рази менші від наших, однак потреба в робочій силі також знижується, відповідно – трохи обміліє й цей потік готівкової "зелені", що надходить у країну.
Безготівковий потік також трохи всохне, оскільки вже тепер поки що незначна частина висококваліфікованих робітників, які недавно "створювали долари і євро" на металургійних та деяких інших підприємствах країни, вимушено змінила роботу в цехах свого підприємства на гру в доміно на своїх прибудинкових територіях.
Менше реальних грошей у населення - менший товарооборот у торгових і посередницьких організацій, особливо в тих-таки мебльовиків, виробників будматеріалів, продавців одягу, сувенірів, іграшок тощо.
Зменшать штати банкіри, рекламісти, страховики, офісні працівники інвестиційних та аудиторських компаній. А поки що - неоплачувані відпустки, переведення на неповний робочий день, на некваліфіковані роботи. Ну, а про таку професію, як менеджер з набору кадрів, багато підприємств забудуть через непотрібність.
Уже тепер прозорливі фірми починають заощаджувати на фонді заробітної плати. "Навіщо платити більше?" - це не телереклама відомого прального порошку, а реальне гасло, що його беруть на озброєння дедалі більше приватних підприємств.
Поки що не пізно
Можливо, світова фінансова криза наступного року піде на спад і напруга ослабне? Можливо, влада почне вживати адекватних заходів, і поточні прикрощі стануть лише незначним епізодом в економічному розвитку країни?
Якби ж то так. Але для цього насамперед потрібно, щоб запекла боротьба за посади й портфелі перетворилася на боротьбу за стабільність і передбачуваність економіки країни.
Ще справді не пізно виправити ситуацію. Так, доведеться "затягнути паски", доведеться далі (можливо, сильно) девальвувати гривню. Адже кредит МВФ - це лише вчасна швидка допомога, своєрідна відстрочка для того, щоб можна було виправити ситуацію. Певна гарантія того, що в поточному році повномасштабна криза не настане.
Перезимуємо. А ось перспективи наступного року поки що залишаються досить тривожними й невизначеними. Так, гроші Міжнародного валютного фонду трохи підстрахують і валютні курси, і банківську систему. Але гроші потрібні не тільки фінансовим установам. Майже одночасно тонути й просити грошової допомоги почали українські металурги, хіміки, будівельники, аграрії тощо.
В України було все для створення достатнього запасу міцності - розвинене сільське господарство, науковий потенціал і кваліфіковані кадри. Але не було й немає головного - консолідованої влади і послідовної прогнозованої політики.
Вадим Башта
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
