1848
Третього не дано
Імовірно, вже в січні жителі столиці зможуть прочитати оголошення "Віддам пентхаус з видом на Софію за півціни" або зустріти на Хрещатику Maybach з табличкою "Продається. Терміново. Недорого". У найгіршому разі кредитори заберуть цей нехитрий засіб пересування або елітне житло в рахунок погашення боргів. Подібний катаклізм - звичайно, жарт, але істина в цьому є. Адже для українських та російських великих бізнесменів світова фінансова криза - це не тільки досить умовне падіння капіталізації, але й цілком реальна загроза втрати контролю над підприємствами через корпоративні борги.
Впливова газета The New York Times стверджує, що кредитні зобов'язання декількох російських компаній вже значно перевищують їхню капіталізацію. Яскравий приклад - Олег Дерипаска, який ризикує втратити контроль над "Норильським нікелем". Як не сумно, але України це теж стосується безпосередньо. До кінця поточного року вітчизняні компанії повинні погасити $8,8 млрд. боргів за зовнішніми позиками (а це майже чверть золотовалютних резервів НБУ). Є в нас і свій "Дерипаска" - це Костянтин Жеваго, який на початку жовтня змушений був продати 20% акцій Ferrexpo, щоб розрахуватися з кредиторами з JP Morgan.
Але якщо росіяни в найкритичніший момент можуть розраховувати на потужну підтримку держави, яка назбирала пів трильйона доларів золотовалютних резервів, то українські бізнесмени будуть виглядати сиротами, залишеними напризволяще. Обтяжена політичними звадами та "газовими кайданами" держава не зможе активно захистити українські активи від зміни власника. Надія тільки на кредит Світового валютного фонду, за який ще доведеться поборотися. Єдине, що поки радує - це відсутність в українських компаніях технічних дефолтів. Виходить, за рахунками ще платимо.
Кредит недовіри
21 жовтня президент України Віктор Ющенко був не в дусі. На зустрічі з редакторами провідних економічних видань йому довелося озвучувати дуже незручні цифри. За його словами, у четвертому кварталі поточного року банківський сектор економіки повинен обслужити $4,3 млрд. кредитних зобов'язань, інші сектори - $3,4 млрд. У цілому, тільки приватний сектор економіки під кінець року повинен погасити $8,8 млрд. Причиною поточних гігантських витрат є те, що 20% корпоративних зобов'язань є короткостроковими, тобто їх треба погасити в найближчі місяці.
Корпоративні короткострокові борги української сторони становлять $28 млрд. і на даний момент - це один з найбільших показників серед країн з таким же рівнем розвитку економіки. Очевидно, що в умовах "усихання" ліквідності у світових фінансових системах деякі вітчизняні компанії не мають достатній запас міцності для того, щоб або погасити таку поточну заборгованість перед фінансовими кредиторами, або вчасно перекредитуватися.
Тим часом авторитетне міжнародне агентство Fitch знизило суверенний рейтинг України ВВ- до рівня В+. Від цього першими постраждали представники гірничо-металургійної та енергетичної галузей: знизився довгостроковий рейтинг групи "Метінвест", Донбаської паливно-енергетичної компанії (ДПЕК) та НАК "Нафтогаз України". Одночасно Fitch понизило рейтинг євробондів "Нафтогазу", випущених на суму $500 млн. з погашенням в 2009 році. Знижені також рейтинги корпорації "ІСД" та компанії "Інтерпайп".
Переглядаючи рейтинги, агентство Fitch враховувало поточні складності з ліквідністю в українській банківській системі, які позначаються на ситуації із щоденними потребами цих компаній, а також брало до уваги вплив уповільнення економіки в країні та регіоні. З урахуванням поточної ринкової волатильності Fitch сфокусувалося на боргу компаній, термін погашення якого наступає до січня 2009 року, і виходив з того, що банки, які надають кошти в іноземній валюті і є кредиторами українських компаній по короткострокових кредитах, можуть не рефінансувати такі кредитні лінії. Це означає, що компанії, що не мають чистого виторгу в іноземній валюті (головним чином, доларах або євро), будуть змушені покладатися на ослаблену банківську систему країни.
У негативній оцінці українських активів своїх колег підтримав також авторитетний Standard & Poor's, помістивши довгостроковий кредитний рейтинг ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та "Інтерпайп Лімітед" у список CreditWatch з негативним прогнозом. При цьому агентство відзначило, що невисокі показники ліквідності "Азовсталі" відображають низьку ліквідність її материнської компанії "Метінвест Холдинг" і можуть ще зменшуватися в міру ослаблення доступу до фінансування.
Все це підвищує на ринку ймовірність того, що деякі великі компанії будуть продані за борги. Адже зараз дуже складно спрогнозувати, коли й скільки грошей буде в компанії й чи зможе вона вчасно виконати свої зобов'язання перед власниками її бондів. Крім того, зниження рейтингу ставить хрест на можливості компанії перекредитуватися за допомогою залучення коштів західних банків. На думку аналітиків, компанії, що не мають програми хеджування валютних ризиків або виторгу в іноземній валюті, особливо гостро відчують підвищення боргового навантаження.
Час збирати камені
Українських боржників умовно можна розділити на три групи. По-перше, це бізнес-імперії, що виросли на позиках. Вони й опинилися в найризикованішому становищі, тому що моторніше за інших розширювали свій бізнес і влазили в найбільші борги, позичаючи гроші в західних банків під заставу акцій власних компаній. Вони надзвичайно сильно залежать від кон'юнктури зовнішніх ринків та якщо в нинішніх умовах не одержать нову порцію великого кредиту - можуть попросту розвалитися. Типовими представниками цієї групи є "ІСД" та Ferrexpo.
Друга група більше стабільна. Це бізнесмени, які взяли кредити для розширення своєї присутності на внутрішньому ринку. У них і борги менше та ринок збуту стабільніше. Діагноз: виживуть навіть в умовах наступної мінімальної кредитної підтримки. Яскравий приклад тому - автомобілебудівна корпорація "Богдан".
До третьої групи відносяться компанії з досить міцним запасом ліквідності: "Метінвест", "АрселорМіттал Кривій Ріг" та інші. Вони розраховують в основному на власні кошти й навіть мільярдні позики (як в Ахметова) не є критичними, оскільки легко перекриваються прибутком.
На словах представники найбільших боржників виражають спокій і впевненість у завтрашньому дні. Приміром, віце-президент консорціуму "Індустріальна група" (управляюча компанія "ІСД") Олександр Пилипенко завірив, що зниження рейтингу в цілому не позначиться на виконанні корпорацією своїх зобов'язань по кредитах. Але паралельно "ІСД" почала звертати свої інвестиційні проекти в Україні. Мова йде про модернізацію та розвиток виробництва на Алчевському меткомбінаті (сума капіталовкладень - $2 млрд.) і Дніпропетровському меткомбінаті ім. Дзержинського ($1,2-1,5 млрд.).
Для підприємств, що "виросли на кредитах", дуже симптоматичною є нинішня поведінка Ferrexpo. Напередодні стало відомо, що Костянтин Жеваго згортає свій "проект року", а можливо й десятиріччя, - покупку болгарського меткомбінату "Креміковці". Це сталося після того, як наймолодший український мільярдер розпрощався з 20% акцій свого гірничорудного концерну Ferrexpo в обмін на погашення поточних боргових зобов'язань перед JPMorgan.
Хмари згущаються й над "Запоріжсталлю". Меткомбінат активно залучав позикові кошти для переходу на конверторне виробництво, що вимагає мінімум $2 млрд. Перший кредит в $250 млн. запорожці одержали цього літа.
Крім ГМК, найбільші кредитні зобов'язання мають НАК "Нафтогаз України", що за підсумком першого півріччя 2008 року мав перед банками рекордну в Україні довгострокову заборгованість на суму 7,25 млрд. грн., короткострокову - 0,82 млрд. грн. та "Укртелеком", який має довгострокові кредити банків на суму 2,23 млрд. грн., інші довгострокові зобов'язання - 0,13 млрд. грн., короткострокові кредити банків - 0,098 млрд. грн. та інша поточна заборгованість - 0,42 млрд. грн.
"Багато це чи мало і як це позначиться на фінансовому стані цих компаній у період глобальної кризи, оперуючи тільки цими цифрами сказати не можна. Необхідно провести комплексну оцінку кредитоспроможності. Наприклад, одним зі значень для розрахунку є показник "захист зобов'язань". Цей показник розраховується як відношення власного капіталу компанії до всіх позикових коштів і визначає запас міцності позичальника, тобто скільки разів він зміг би розрахуватися з усіма кредиторами своїми власними коштами", - стверджує аналітик ІК "Велес Капітал" Володимир Суханов.
Отож, показник захисту зобов'язань "Нафтогазу України" дорівнює 0,48, "Азовсталі" - 1,99, "Укртелекома" - 2,31. За цим показником "Укртелеком" можна було б віднести до стабільних підприємств вище за середній рівень, а "Нафтогаз України" до підприємств-банкрутів. Але така ситуація в найбільшого вітчизняного гіганта склалася давно й проте компанія продовжує успішно працювати.
У галузевому розрізі найбільш проблемною галуззю є будівництво. Ця галузь не буде підтримана державою й власники будівельних і деволоперських компаній (крім вхідних до фінансово-промислових груп) дуже обмежені в коштах "порятунку". Почасти ця ситуація склалася через самий принцип їхньої роботи, коли головний ресурс для подальшої роботи приходив у вигляді банківського кредиту або від купленої фізичною особою "будівельної облігації".
Україна - не Росія?
Але далеко не всі економісти налаштовані песимістично та вважають, що приклад Олега Дерипаски для України не є симптоматичним. Виконавчий директор ІК "Капітал Таймс" Ігор Калмиков вважає, що повторення подібної ситуації в Україні неможливо, тому що практика залучення позикових ресурсів під заставу українських активів серед вітчизняних бізнесменів не поширена (виключення - застава акцій Ferrexpo Костянтином Жеваго).
Та й залучати велику кількість грошового ресурсу в українських бізнесменів особливої необхідності не було, оскільки виникає проблема: куди його витрачати? "Приватизація поки не почалася, великі активи поки не продаються (хоча у зв'язку з економічною ситуацією, що погіршилася, і кризою в банківському секторі можливі продажі великих активів). Можна сказати що, навпаки, в українських бізнесменів була схильність до фіксації ринкової вартості своїх активів через продаж їхньої частини стратегічним інвесторам", - стверджує експерт ІК "Капітал Таймс".
Важливим показником є відсутність серед українських компаній технічних дефолтів. Це означає, що підприємства продовжують справно платити за рахунками, а це дає надію, що вони зможуть знайти шляхи для своєчасних розрахунків й у майбутньому. Володимир Суханов практично виключає можливість дефолтів на підприємствах основних бюджетоутворюючих галузей України - гірничо-металургійної, нафтохімічної та машинобудівної. На його думку, всі вони мають достатній запас міцності для порятунку. "Їхні власники не допустять втрати бізнесу (а у випадку банкрутства компанії вона буде змушена продаватися за безцінь або ділитися між кредиторами). Звичайно, будуть скорочення, згортання частини виробництва, навіть тимчасові зупинки. Але криза рано або пізно пройде й компанії, що мають виробничі ресурси й серйозні основні кошти, збільшать свою ціну в кілька разів", - стверджує аналітик.
За оцінками ІК Concorde Capital, операційний доход українських компаній за четвертий квартал 2008 року перевищить 50 млрд. грн., тому коштів для виплати за зовнішніми боргами їм повинно вистачити.
З боргами, здається, поки що все в порядку в структур Рината Ахметова. Директор з фінансів компанії ДПЕК Юрій Риженков розповідає, що на початку 2008 року його компанія залучила кредитів більш ніж на $200 млн. Ці кошти були використані для технічного переоснащення вугільних шахт, реконструкції електроенергетичних активів, а також спрямовані на покупку акцій енергогенеруючих та енергопостачальних компаній на відкритому ринку.
Крім того, ДПЕК випустила внутрішні трирічні облігації обсягом 500 млн. грн. для можливого рефінансування раніше взятих кредитів і підтримки короткострокової ліквідності. Юрій Риженков запевняє, що всі свої зобов'язання по кредитах компанія успішно виконує, тому що вертикальна інтеграція компанії робить ДПЕК самодостатньою та стійкою до зовнішніх криз. "Ми фінансуємо практично всі капітальні витрати за рахунок власних коштів, притягнуте фінансування потрібно тільки для M&A", - резюмує фінансовий директор єдиної приватної енергогенеруючої компанії в Україні.
"Метінвест" також зберігає глибокий спокій. У прес-службі холдингу стверджують, що зниження рейтингу компанії є винятково технічною процедурою, що відбулася за зниженням суверенного рейтингу країни. "Це ніяк не вплине на ліквідність активів і здатність нашої групи обслуговувати існуючі кредитні зобов'язання", - відзначили в компанії.
Але аналітики звертають увагу на великі борги метзаводу "Азовсталь", що входить у "Метінвест". Це підприємство має довгострокову заборгованість банкам на суму 848,6 млн. грн., а також 16,3 млн. грн. інших довгострокових й 2,6 млрд. грн. інших поточних зобов'язань, не враховуючи кредиторської заборгованості й зобов'язань за поточними розрахунками. У цілому підприємства Ахметова мають зовнішніх позик на суму, що перевищує $3 млрд.
Але найглибший та спокійний сон сьогодні хіба що у фінансового менеджменту "АрселорМіттал Кривій Ріг". Це підприємство розвивається переважно за рахунок власних коштів. Після того, як власником підприємства стала компанія ArcelorMittal, комбінат припинив кредитуватися в українських банках. Останньою великою позикою був кредит на $200 млн., отриманий від ЄБРР ще в 2006 році.
У галузевому розрізі борги гірничо-металургійного комплексу не виглядають критичними. В ІК Dragon Capital впевнені, що від підвищення вартості боргового капіталу нафтогазовий сектор, електроенергетика, хімія та важке машинобудування серйозно не постраждають, тому що ці галузі мають відносно невисокий рівень позикового капіталу, і така ситуація, швидше за все, збережеться в найближчі 12-18 місяців завдяки високим цінам на їхню продукцію.
Більше піддані ризику такі галузі, як будівництво, нерухомість, сектор роздрібної торгівлі та цукрова промисловість, які мають досить високу частку позикового капіталу і є найбільш чутливими до підвищення процентних ставок.
Взяти все та перерозподілити
У поточній ситуації, коли зовнішні ринки закриті, питання "де взяти гроші на погашення боргів" звучить дуже гостро. Компанії можуть розраховувати або на власні внутрішні ресурси, у тому числі вливання акціонерів, або на внутрішній ринок у країні. Ситуація ж на внутрішньому ринку повністю залежить від дій уряду та НБУ. Нацбанк намагається підтримувати ліквідність банківської системи, але це не означає, що підприємства одержать кредити. Банкам самим би розібратися зі своїми боргами. Тому в цій ситуації визначальними є рішучі дії уряду. Ігор Калмиков вважає, що в даній ситуації необхідна адресна підтримка урядом підприємств, конкретних галузей та економіки в цілому. Але це повинне втілюватися в життя після того, як будуть вироблені конкретні заходи із чіткими проміжними етапами для відстеження ситуації. Він наводить приклад Росії, де виділили конкретний банк - ВЕБ - для рефінансування "нужденних" і вказує на те, що в Україні подібну схему можна було б здійснити через Укрексімбанк, що перебуває у віданні держави.
"Коли компанії будуть розуміти правила гри, вони будуть вирішувати, що їм робити: залучати допомогу держави, провадити уливання в статутний фонд, шукати самостійно незалежне фінансування або ж проголошувати дефолт", - пояснює аналітик.
На думку віце-президента та інвестиційного управляючого Foyil Asset Management Ukraine Дмитра Мошкала, на порядку денному стоїть банальне питання "виживання" бізнесу. Для багатьох підприємств воно передбачає або банкрутство, або зміну власника. Експерт малює не занадто райдужний сценарій розвитку ситуації: "За нормальних умов функціонування кредитних ринків позиковий капітал дозволяє прискорити процеси економічного розвитку для окремо взятого підприємства. Однак кризи ліквідності, що час від часу трясуть сучасну світову економічну модель, приводять до перерозподілу власності. Виживають ті, хто в конкретний момент часу мав грошові ресурси.
Оскільки в такі моменти виникаюча криза довіри виступає як грошовий "тромб", що закупорює нормальний грошовий обіг, а при "відсутності" попиту ціни завжди знижуються, то "щасливчики" з грішми мають шанс придбати активи, що їх цікавлять, зі значною знижкою".
Для того, щоб перерозподіл власності відбувся "усередині" країни, а не "сплив" за рубіж, необхідна підтримка бізнесу з боку уряду та НБУ. На думку експерта Foyil Asset Management Ukraine, теоретично вітчизняна власність може бути захищена від зовнішніх кредиторів, тому що обсяг зовнішніх корпоративних запозичень українських компаній все ще нижче обсягу золотовалютних резервів НБУ. Однак політичні звади й "газові скандали", швидше за все, не дозволять активно захистити українські активи від зміни власника.
Володимир Суханов вказує на те, що для українських боржників існує кілька варіантів уникнути дефолта. По-перше, можна здійснити збільшення статутного фонду за допомогою додаткових уливань акціонерів. Гроші можна одержати від продажу частини акцій іншим інвесторам, резидентам і нерезидентам, а також позбувшись від дочірніх структур, непрофільних активів і частини основних коштів. Можна також пролонгувати зобов'язання на нових умовах (наприклад, за підвищеними ставками і зі збільшенням суми застави).
Суханов стверджує, що кредитування дозволене в рамках певного ліміту, і багато банків встигли до введення обмежень збільшити цей ліміт (для особливих випадків). Крім того, підприємства стратегічного значення вправі розраховувати на кредит від Нацбанку, виданий через уповноважений банк.
Аналітик Dragon Capital Олена Белан прогнозує, що боргові кошти залишаться менш доступними для українських позичальників у найближчі 12 місяців. "Зовнішні позикові кошти будуть як і раніше дорогими в умовах високого інфляційного ризику та значного дефіциту поточного рахунку. Крім того, збільшення дефіциту поточного рахунку може привести до подальшого скорочення ліквідності на внутрішньому ринку, знижуючи роль валютного ринку в забезпеченні банківської системи гривневими ресурсами", - вважає Олена Белан.
У зв'язку із цим багато компаній можуть переглянути свої інвестиційні плани, призупинити програми розвитку на 2009 рік і не виключено, що якісь з них введуть антикризове управління. Першими це зроблять компанії, які відчувають, що боргове навантаження в них на високому рівні або їм не вистачає боргових ресурсів.
Для тих, хто не розглядає можливість продажу бізнесу, або не може знайти покупців, аналітики Dragon Capital рекомендують використати можливості реструктуризації боргів. "Думаю, у сьогоднішній ситуації кредитори будуть охоче розглядати цей варіант вирішення проблеми. Можливо, що хтось спробує залучити нові борги на внутрішньому ринку, однак це досить ризиковано й неминуче приведе до фінансових проблем", - стверджує Олена Белан.
Ігор Калмиков вважає, що найбільш імовірним виглядає прихід інвесторів з Росії, хоча зараз там чимало власних привабливих активів. "Але якщо на дефолтах українських підприємств знову обпаляться іноземні інвестори, то це надовго відіб'є в них інтерес інвестувати в Україну. Також не можна забувати, що це викличе чергове зниження рейтингів, що автоматично збільшить вартість зовнішніх запозичень", - попереджає він.
Таким чином, очевидно, що думки аналітиків щодо здатності українських компаній уникнути дефолта й перерозподілу між новими власниками розділилися. Одні вважають, що вітчизняні великі бізнесмени не загрузли в боргах настільки, щоб втратити контроль над своїми активами, інші ж фактично говорять: "До зустрічі на розпродажі "майбахів". Цікаво, чи будуть серед цієї розкоші, що подешевіла, моделі, раніше використовувані урядом?
Ігор Гошовський
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
