4423
Хто банкує у фінансовій кризі?
І все-таки ми живемо в якійсь виродливій країні. Долар метається як очманілий, банки волають, весь народ ходить шокований, а винних - немає. Мало того: їх ніхто не шукає. Ні влада, ні опозиція, ні преса. Здається, єдине, що робиться добре - це створюються приводи про те, що люди на вершині влади працюють, як прокляті.
Нацбанк іде на тверді заходи, заявляючи, що намагається врятувати ситуацію. Комбанки виступають "за". У бій із кризою повинна підтягтися важка артилерія у вигляді РНБО України. Чого чекати від цього органу, не знає ніхто, тому багатьом не по собі.
Доля проблемних банків до кінця неясна. Абсолютно незрозумілі і перспективи курсу долара. Виправдання та пояснення Нацбанку виглядають абсолютно не переконливо. Більш "мутної води", у якій щасливі чиновники із задоволенням займаються ловом риби, важко собі і уявити.
Криза викликана панікою і психологічним фактором. Цю мантру не утомлюються повторювати апологети жорстких заходів регулювання ситуації. Саме чутки та інформаційна кампанія "поклала" українські банки, стверджують чиновники. У зв'язку із цим виникає два питання.
Перше: що в нас за банківська система така, що її можна "засипати" за допомогою жменьки чуток? Друге: чому НБУ спостерігав за ситуацією, не ведучи активної контр-кампанії? Адже влада була в курсі ситуації. Однак воліла спостерігати за захоплюючим дійством. Адже ще минулої осені експерти пропонували підсилити Контроль за комбанками, які вже дуже активно зайнялися споживчими кредитами. Тоді Нацбанк відскіпався півзаходами.
Те ж стосується і представників банківського лобі. Ще два тижні тому вони воліли бачити ситуацію крізь "рожеві окуляри". От, скажімо, заява Олександра Сугоняко від 2 жовтня цього року: "Світова фінансова криза допомогла Україні зробити плавне зниження темпів розвитку банківської сфери, що дозволило в майбутньому уникнути банківського колапсу... У той же час стабільність банківської системи підтримується високим рівнем довіри до банків".
З'ясувалося, що рівень довіри до банків через два тижні доведеться підтримувати вже силовими методами.
І це при тому, що проблеми з тим же "Промінвестбанком" почалися аж ніяк не восени поточного року. Про рейдерську атаку знали всі, хто хотів знати та умів читати. Так що чиновникам НБУ навряд чи варто сьогодні розповідати про те, що розвиток ситуації став "неприємним сюрпризом". Можливо усе простіше? І нинішня ситуація, пов'язана з тим, що деякі чиновники замішані в конфлікті і продовжують підтримувати величезну рейдерську схему у своїх м'яких кріслах?
З доларом ще більш цікаво. Нацбанк пояснює нинішню ситуацію трьома факторами: зниження надходження валюти від експорту металургів і хіміків; сезонним фактором; погіршенням доступу вітчизняних гравців до ресурсів на зовнішньому ринку. Все це має місце. Однак, перераховані вище фактори ніяким чином не пояснюють піврічну тактику Нацбанку на ринку.
Курс практично повністю залежить від поведінки Нацбанку. Коли ж і як виходить НБУ на міжбанк, не знає ніхто. Або майже ніхто. Політика НБУ стала настільки непередбачувана, що з'явився навіть жарт: "Курс долара в Україні залежить від того, з якої ноги зранку встане Стельмах". По-іншому пояснити систему виходу НБУ на міжбанк складно.
Наприклад, питання з недавнього: з якої причини 8 жовтня НБУ досить дивним чином намагався врегулювати ситуацію на міжбанку. По суті, зростання курсу долара і паніка були підтримані діями самого ж НБУ, що, зрештою, доблесно вирішив ситуацію.
За словами фінансистів, опитаних proUA, заспокоїти міжбанк НБУ міг зовсім невеликими інтервенціями. Але "боротьба зі спекулянтами", які, за логікою відомства пана Стельмаха, виводили капітали з України, зрештою змусила Нацбанк витратити вже близько мільярда доларів.
Останні події взагалі почали демонструвати, що в країні вже зовсім різним життям живуть "безготівковий" та "готівковий" ринок. І навіть якщо вчора курс гривні на міжбанку Нацбанку вдалося трохи зміцнити, вранці київські обмінники показали зовсім іншу спрямованість.
Така невизначеність НБУ (як й обмінного курсу) самим безпосереднім чином б'є по кишені простих громадян. Якщо згадати всі рекомендації a la "зберігайте кошти в гривнях" і заливчасті від захвату коментарі щодо ревальвації гривні, які роздавали чиновники, то стає взагалі смутно.
Створюється враження, що НБУ хоче відбити в населення бажання зберігати гроші взагалі в чому-небудь. Спочатку, навесні була підірвана довіра до долара. Потім, восени - до гривні. Після цього, "рятуючи ситуацію", чиновники почали підривати довіру до депозитів.
Звичайно, можна, як Олександр Сугоняко перейнятися надзвичайним патріотизмом і заявити, що "у деяких країнах під час таких проблем люди самі несли гроші в банки, щоб допомогти банківській системі", а хто біжить за своїми "кревними" у банк "працює проти України".
Однак, пам'ять про 90-і змушує більш критично подумати про перспективи та спробувати вгадати майбутні кроки влади. Озвучимо лише одну версію, що гуляє сьогодні. На сьогоднішній день на термінових депозитах, за оцінками експертів, перебуває близько 145 млрд. гривень. Зняти їх поки що не можливо. Значна частина цієї суми розміщена в гривні. Якщо на секунду припустити, що "хтось" захотів би знецінити ці вклади, то він би "обвалив" гривню. У результаті, вкладник найбільш природним способом фактично позбувся б не тільки прибутку по відсотках, але й частини вкладу. Зробити це в умовах нормальної ринкової обстановки практично неможливо: при різкій зміні курсу, громадяни знімали б кошти, незважаючи на часткову їх втрату. При "заморожуванні" депозитів - будь ласка. Відповідальності ніякої - усе можна списати на всемогутню світову кризу.
Звичайно, поширювати таку інформацію в ЗМІ - украй непатріотично. Однак, імовірність подібного сценарію існує. Тому пропонуємо НБУ розвіяти сумніви, а чиновникам взяти на себе політичну відповідальність і запевнити (бажано із цифрами), що різкої зміни курсу в найближчі півроку не відбудеться.
І наостанок. Складається враження, що сьогодні в Україні фактично створена кругова порука трьох основних політичних сил. Незважаючи на гостроту ситуації, ніхто не висловлює ні критики, ні моделей виходу із кризи, ні об'єктивної оцінки. З "четвертою владою" зрозуміло. Фахівців, що пишуть на фінансові теми небагато і їх легко купити.
Мовчання Президента і його команди - також зрозуміле. Тут без коментарів. БЮТ зайнятий скасуванням призначених виборів, та й поки що також персоніфікує частину влади. А от чому мовчать ті ж Регіони? Бояться критикувати Президента і Стельмаха у зв'язку з майбутніми альянсами, які обіцяні по завершенню дострокових виборів? Добродії "біло-сині", розвійте, будь ласка, сумніви. Ну і, нарешті, Де борець за права простого народу Володимир Литвин? Також не хоче сваритися з організаторами цього бедламу, розраховуючи на майбутні дивіденди? За рахунок дивідендів "пересічних українців". Невже вистачить на всіх?
Сергій Лосєв
За матеріалами: Proua.com
Поділитися новиною
