255
Експорт електроенергії падає
— Енергетика
Україна знижує кількісні показники обсягу експорту електроенергії, збільшуючи при цьому грошовий виторг. Поки експорт кіловат-годин регулюється адміністративно, однак майбутні обсяги поставок електрики за кордон визначить ринок.
За вісім місяців цього року держпідприємство "Укрінтеренерго" експортувало 5 252,6 млн. квт-годин електроенергії, що на 23% менше від аналогічного показника торішнього періоду. За даними Мінпаливенерго, скорочення поставок електрики за кордон відбулося за рахунок припинення експортних поставок у Білорусію із 1 липня 2007 р. і Росію з 1 жовтня 2007 р. Разом з тим зниження обсягів експортованої електроенергії супроводжується збільшенням вартісних показників експорту в грошовому вираженні.
Так, за інформацією першого заступника міністра палива та енергетики Олега Бугаєва, при загальному зниженні обсягу експортних поставок на 26% за сім місяців 2008 р. Україні в той же час удалося збільшити грошовий виторг від експорту на 6,5%, заробивши $253 млн. Збільшення грошового потоку виявилося можливим завдяки відмові торік від поставок електрики в Росію та Білорусію за заниженими цінами. Минули ті часи, коли український уряд вважав основним завданням в енергетичній експортній політиці завоювання закордонних ринків електрики за всяку ціну. Колись, в 2003 р., Андрій Клюєв, будучи на той час головою парламентського комітету з ПЕК, допускав можливість експорту електроенергії навіть зі збитками з метою закріплення країни на стратегічно важливому експортному енергетичному напрямку.
З тих пір багато чого змінилося. У міру збільшення внутрішніх тарифів та їх наближення до європейського рівня, зі збільшенням споживання потужності в країні і загостренням вугільного дефіциту головним в Україні стало питання енергозабезпечення, насамперед, власних вітчизняних споживачів. Отже, експорт кіловат-годин за кордон повинен бути комерційно вигідним. На сьогодні мірилом комерційної вигоди в Україні вважається розмір внутрішнього оптового тарифу на кіловат-годину. Вважається, що експорт виправданий тільки за цінами вищими від внутрішньої оптової ціни. Подібний підхід є, звичайно ж, досить умовним, якщо, приміром, урахувати, що майже чверть розміру внутрішнього енерготарифу в Україні становлять так звані дотаційні сертифікати, за допомогою яких промисловість дотує населення, що купує кіловат-годину за заниженою ціною. Здавалося б, причому тут європейські споживачі до проблем перехресного субсидування в нашому енергоринку? Однак в Україні поки відсутня конкурентна модель оптового ринку, що дозволяє визначати ціну струму за допомогою ринкових механізмів, як у Європі.
Вітчизняний енергоринок відрізняється високим рівнем адміністрування, ціновими перекосами, а також державним монополізмом у сфері експорту. "Укрінтеренерго", починаючи із середини 90-х, коли відроджувався експорт електрики з України в Європу, і дотепер укладало довгострокові експортні контракти з європейськими дистриб’юторами на умовах партнерства і за принципом "як домовимося, так і буде". Відповідно, переговорний процес супроводжувався в країні голосними корупційними скандалами.
Однак незабаром ціну кіловат-години по експортних контрактах буде визначати аукціон: це відбудеться вже в наступному році за умови прийняття Верховною Радою відповідного законопроекту. А ще через якийсь час, у міру інтеграції української енергосистеми в загальноєвропейську, ринкову ціну кіловат-години, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку будуть визначати самі його учасники. Плати за міждержавні перерізи ліній електропередач і поставляй - туди, де дорожче і краще. Якщо, звичайно, на той час буде що поставляти, а в Європі як і раніше буде дорожче.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
