615
Закляті друзі
Індустріальний союз Донбасу" готується до воєнних дій. З індійськими союзниками. "Серйозно розглядати пропозицію ArcelorMittal - однаково, що купити квиток на війну", - заявляв у березні минулого року Олександр Пилипенко, віце-президент консорціуму "Індустріальна група", який управляє активами корпорації "ІСД", коментуючи можливість створення альянсу двох сталеливарних компаній, націленого на придбання Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.
За півтора року таємне стало очевидним - "ІСД" та "ArcelorMittal Кривій Ріг" оголосили про створення консорціуму, що, крім участі в приватизації КГЗКОРа, переслідує й інші амбіційні цілі - будівництво вантажного порту та розробку родовища марганцевих руд.
Ще півтора роки тому сама можливість альянсу "ІСД" та ArcelorMittal могла викликати хіба що скептичну посмішку. Відносини двох сталевих гігантів були далекими від безхмарних - гостра конфронтація в приватизаційних конкурсах за металургійні активи в Польщі та Угорщині найчастіше виливалася у взаємні обвинувачення та перепалки в ЗМІ. Однак зараз про минулі конфлікти не згадують - колишні "закляті друзі" вирішили виступити єдиним фронтом.
Індустріальні союзи Донбасу
Корпорації "ІСД" закріпитися на КГЗКОР куди важливіше, ніж його візаві з альянсу. Відсутність власних активів з видобутку та переробки руди - перешкода для вертикальної інтеграції бізнесу корпорації і одночасно одне з головних уразливих місць "ІСД", що робить її слабкішими в конкурентній боротьбі. Вирішити цю проблему намагалися різними шляхами. Так, майже одночасно з ініціативою "ArcelorMittal Кривій Ріг" про об'єднання зусиль навколо приватизації КГЗКОР в "ІСД" вивчали варіант злиття активів із ЗАТ "Газметалл" російського підприємця Алішера Усманова. У випадку успіху переговорів вітчизняна бізнес-група ставала співвласником одного з найбільших у СНД Лебединського ГЗКу - вирішувати проблему сировинного голоду власникам "ІСД" було б значно простіше.
Однак, за оцінками експертів, обсяг активів російської сторони та їх якість істотно перевищують обсяг та якість активів "ІСД", які вкрай потребують модернізації та інвестицій. І оскільки вартість "Газметалла" становить приблизно $10-12 млрд., а "ІСД" - $5-7 млрд., як підрахували інвестаналітики, в об'єднаній компанії росіяни могли б одержати 60-75% статутного фонду, а український сталеливарний холдинг став би їх міноритарним партнером. Проте слідом за першою хвилею інформації про прийдешній союз керівництво "ІСД" зовсім недвозначно дало зрозуміти, що готово до злиття тільки на паритетній основі.
Паралельно із цією угодою "ІСД" розглядав також перспективу злиття з об'єднанням бразильських гірничорудних компаній - Miniracoes Brasierias Reunidas SA, що у тому ж 2007 року стало одним з основних постачальників залізорудної сировини на метпідприємства корпорації. Зокрема, як підкреслив тоді Пилипенко, корпорація, яку він представляє, "не відмовиться від планів створення глобального сталеливарного холдингу навіть у тому випадку, якщо переговори з російським холдингом "Газметалл" не принесуть результатів". Експерти досить високо оцінювали шанси "ІСД" на успіх переговорів з обома компаніями, вважаючи, що союз української корпорації із бразильцями був би більш вигідним, ніж з "Газметаллом", і що сам факт переговорів з Miniracoes Brasierias Reunidas SA зробив би російську компанію більше гручною.
Однак через рік - у той самий час, коли президент України оприлюднив нову концепцію приватизації КГЗКОР - стало очевидним, що домовитися з потенційними партнерами "ІСД" не вдалося. І, мабуть, припускаючи подібний результат, у січні нинішнього року корпорація повернулася до українських постачальників, гарантувавши собі безперебійні поставки залізорудної сировини на найближчі три роки довготерміновим контрактом з "Метінвест Холдингом" Рината Ахметова.
Альянс із ArcelorMittal, на думку аналітика ІК "Ренесанс Капітал Україна" Костянтина Головка, дозволяє "Індустріальному союзу Донбасу" вирішити одночасно дві проблеми. По-перше, завдяки підсиленню власної вертикальної інтеграції "ІСД" вдасться істотно підвищити вартість своїх активів, а по-друге, забезпечити свої підприємства найбільш дорогим із трьох видів ЗРС - окатишами - саме в той період, коли ціни на сировину взагалі, включаючи і значно більш дешеву руду та концентрат, досягли пікових оцінок.
Крім того, засновники консорціуму не виключають і розширення його складу. За словами Олександра Пилипенка, для керування КГЗКОР буде створена окрема юридична особа, в якому зможуть брати участь компанії, зацікавлені у фінансуванні добудування комбінату. На думку учасників консорціуму, інтерес до даного підприємства буде продиктований гострою нестачею залізорудної сировини, що відчувають сьогодні метпідприємства.
"Якщо раптом інші учасники вважатимуть це для себе нецікавим, ми готові їм запропонувати "довгі" контракти на десять і більше років за вигідною ціновою схемою", - говорить Пилипенко. Якщо виходити з останнього посилання, то найбільш імовірними учасниками цього консорціуму могли б стати ММК ім. Ілліча та "Запорожсталь", що перманентно відчувають перебої з поставками сировини.
Свої вигоди від альянсу з "ІСД" одержує і компанія Лакшмі Міттала. На думку Костянтина Головка, сам ініціатор даного союзу - "ArcelorMittal Кривій Ріг" - гостро в КГЗКОР не має потреби, оскільки підприємство цілком "може зосередитися на розробці інших своїх родовищ залізної руди та шахт". Однак в результаті участі в даному проекті воно одержить чималі економічні дивіденди, оскільки буде мати власні окатиші, які поки закуповує в компанії "Метінвест Холдинг". Більш того, у перспективі "АМКР" зможе наростити їх споживання і тим самим знизити частку використовуваного агломерату, що, як відомо, завдає більшої шкоди навколишньому середовищу.
Досить перспективними можуть виявитися й інші проекти. Як відзначає Костянтин Головко, будівництво глибоководного порту і розробка родовища марганцевих руд дозволять істотно поліпшити постачання підприємств "ІСД" та ArcelorMittal такими важливими видами металургійної сировини, як високоякісне коксівне вугілля та марганець. Як відомо, нагадує аналітик, сьогодні морські поставки вугілля з далекого зарубіжжя до України вкрай складні за браком підходящої інфраструктури. Настільки ж актуальні, на його думку, й інвестиції у виробництво марганцю, що поки фактично монополізовано групою "Приват", у той час як ціни на цей вид сировини стрімко ростуть внаслідок його глобального дефіциту та відсутності нових родовищ. "Спочатку створюється компанія з невеликим статутним фондом, що займеться визначенням місця розташування порту, техніко-економічними обґрунтуваннями, іншими документами. Пізніше статутний фонд буде збільшуватися в міру необхідності", - пояснює схему співробітництва Пилипенко.
Тарута та Міттал VS Усманов та Новинський?
Крім економічної вигоди, не менш важливу роль грають і політичні моменти. Зараз приватизація КГЗКОР практично "зависла", незважаючи на те, що українська влада була готова до передачі об'єкта в приватні руки. Ще в 2006 році уряд Віктора Януковича ухвалив рішення щодо створення на базі майна КГЗКОР, що перебуває у власності держави, спільного підприємства з держчасткою у статутному фонді не менш ніж 50%+1 акція. Головним претендентом на участь у СП тоді вважали "Українську рудно-металургійну компанію" (УРМК), створену "Металоінвестом" Алішера Усманова та "Смарт-групп" Вадима Новинського спеціально для участі в приватизації КГЗКОР. Однак тоді втрутився президент - у жовтні 2007 року Віктор Ющенко видав указ, яким заборонив Фонду державного майна України здійснювати "будь-які дії з майном КГЗКОР".
В остаточному підсумку СП так і не було створено. Головною причиною, на думку директора Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександра Рябченка, стала "безліч технічних непогодженостей", які не були опрацьовані на підготовчому етапі. Так, наприклад, українське законодавство не передбачає можливості приватизації об'єкта незавершеного будівництва, якимсь на сьогодні є КГОКОР, частинами або створення СП на одній із частин об'єкта. (А Україні, як відомо, належить лише частина КГЗКОР поряд з іншими її екс-партнерами з будівництву - Румунією та Словаччиною.) Але, як підкреслює Рябченко, що набагато більш важливо - у період підготовки до створення СП не були врегульовані взаємини із країнами - колишніми партнерами України.
Зокрема, нагадує експерт, незважаючи на те, що Словаччина формально відмовилася від участі в добудуванні та експлуатації цього об'єкта, вона розраховує на деяку грошову компенсацію. Що ж стосується Румунії, відзначає Олександр Рябченко, то в цій країні перспективи КГЗКОР обговорювалися привселюдно, в результаті чого виникли певні очікування румунського суспільства відносно компенсації за відмову від партнерства, які оцінюються в $1 млрд.
Імовірно, саме тому вже в лютому нинішнього року глава української держави оприлюднив нову концепцію приватизації КГЗКОР. По-перше, у ній був зроблений акцент саме на міжнародних зобов'язаннях України, які, на думку Ющенка, повинен взяти на себе майбутній інвестор, а не сама держава, як це передбачалося раніше. По-друге, як вважає президент, у першу чергу КГОКОР повинен забезпечити переробку окислених руд, а не виробництво залізорудних окатишів, як планувало керівництво "УРКМ".
Як відзначає Олександр Рябченко, оптимальним способом досягнення реальних домовленостей із країнами-екс-партнерами України в цьому проекті могло б стати включення в переговірний процес самих потенційних інвесторів. Тобто домовленості при участі представників бізнесу, які, ставши партнерами України із створенню СП на КГЗКОР, взяли б на себе певні зобов'язання перед цими країнами, були б, як припускає експерт, набагато більш ефективними, ніж абстрактні урядові угоди. І це, на його думку, могло б стати вирішальним критерієм при відборі інвестора - "переможцем стане той, хто запропонує оптимальний для всіх учасників проекту варіант".
Що цілком під силу "ІСД" й ArcelorMittal. По-перше, обидві компанії вже працюють у Східній Європі й добре відомі на місцевому ринку. По-друге, фінансові можливості і сам статус ArcelorMittal як найбільшої світової металургійної компанії виступають певною гарантією виконання зобов'язань.
Як констатує директор Міжнародного інституту приватизації Олександр Рябченко, у руслі світових інтеграційних процесів даний приклад об'єднання компаній для узгодження і реалізації інтересів у рамках конкретного - сировинного - проекту є цілком типовою. Хоча, як відзначає експерт, незважаючи на очевидну вигоду для обох сторін, у випадку здійснення власного стратегічного завдання - запуску КГЗКОР- цей проект не оптимізує ситуацію на українському ринку залізорудної сировини. Оскільки, на його думку, баланс у цієї підгалузі був порушений вже внаслідок приватизації "Укррудпрома". Скоріш навпаки - прихід як співвласника такого гіганта, як ArcelorMittal, ще й на КГОКОР тільки підсилить внутрішньогалузеві дисонанси.
Примітно, що до об'єднання з "ArcelorMittal Кривій Ріг" у цьому сенсі мислили й представники "ІСД". Так, Пилипенко, навмисне обмовляючись, що судити про це питання необхідно не з погляду інтересів "ІСД", а виходячи з інтересів України, заявляв, що надоцільніше було б залишити контрольний пакет акцій КГЗКОР у власності держави, а іншу частину його статутного фонду продати українським компаніям, роздрібнивши її на невеликі пули. Тоді держава змогла б зберегти за собою регуляторні функції, а його партнерами стали б компанії, безпосередньо зацікавлені в подібній регуляції. Але, оскільки держава власні інтереси не відстоює, бізнес тим часом виправдано реалізує свої.
Олександра Потапова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
