715
Невільні хліби
— Аграрний ринок
Кабмін щедро обдарував місцеву владу повноваженнями регулювати торговельну надбавку на хліб ще в 1996 році. А в 2007-му до цього додався жорсткий диктат граничного рівня рентабельності виробників хліба при виробництві масових сортів.
Деякі області, попереджаючи значні стрибки цін, установлювали хлібозаводам "стелю" рентабельності на рівні 2-3%. А столична мерія занесла в список своїх перемог найнижчу вартість хліба в Україні, що не підвищувалася майже два роки. Результат - мінусова рентабельність хлібозаводів, що підпадають під держрегулювання, при виробництві масових сортів хліба.
Рецепт собівартості
Борошно, вода, дріжджі, сіль. Чотири невигадливі інгредієнти, що лежать в основі продукту №1. Ціна хліба простої рецептури масою 500 грам і більше підлягає регулюванню. Причому частка борошна в грошовому еквіваленті становить 52% від виробничої собівартості. А постійне збільшення цін на борошно пора назвати "ахілесовою п'ятою" пекарів.
Тільки за останні півроку борошно подорожчало в середньому на 20%, а за два роки ціна пшениці зросла на 90%, жита на - 140%. Динаміка зростання інших "складових" собівартості хліба також вражає: газу - 96% за останні два роки, електроенергії - 100%, зарплати персоналу - більше 40%. У результаті, за даними об'єднання "Укрхлібпром", з 300 промислових хлібопекарських підприємств 45% за підсумками 2007 року були збитковими. Середня рентабельність промислових хлібозаводів у першому кварталі 2008 року склала "мінус 2,7%". А рентабельність виробництва найбільшої компанії "Хліб Києва", асортимент якої більш ніж на 90% складається з масових сортів хліба, у квітні 2008 року досягла мінус 30% на батон "Нива", мінус 37% на хліб "Український" і мінус 28% на хліб "Пшеничний".
Звідки ростуть "мінуси"
Причина такої "математики" криється в держрегулюванні галузі. Так, у виробничу собівартість підприємство має право закласти рентабельність, що не перевищує верхню межу, встановлену місцевими держорганами. Наприклад, в Одеській області цей рівень становив 3%, а в Херсонській і зовсім 2%. Чернівецькому регіону пощастило більше за інших - його "стеля" обмежена 10%.
До того ж пекарі відраховують 20% ПДВ у скарбницю держави. Як відзначили в об'єднанні "Укрхлібпром", уже сім років організація лобіює зменшення ПДВ для хлібозаводів. Поки безрезультатно. В 2007 році відповідь Мінфіну була наступною: "П'ять років мораторію на зменшення ПДВ". Оператори сподіваються, що за ці п'ять років їхні пропозиції щодо перегляду будуть враховані при вдосконаленні законодавчої бази у даному питанні, чим зараз активно займається Кабмін. Для порівняння, російські пекарі давно працюють на 10% ПДВ. А в колишньому Союзі хліб, як соціально значимий продукт, взагалі не обкладався податками.
Державні лещата впливають насамперед на хлібозаводи, що попадають у категорію промислових, а таких в Україні близько 70% (за обсягом випуску продукції в натуральному вираженні). Більша частина продукції цих підприємств - масові сорти хліба, виробництво яких дотепер було збитковим.
Вихід же на конкурентний ринок елітних і високорецептурних сортів хліба для таких виробників дотепер був обмежений, що не дозволяло хлібозаводам істотно розширювати асортименти убік більш дорогої продукції з метою збільшення свого прибутку. Це відбувалося як через застарілі виробничі потужності, так і внаслідок відсутності бюджетів на активне просування елітної продукції в місцях продажів. Хоча, за інформацією генерального директора ВАТ "Хліб Києва" Ігоря Мазурики, торік обсяг продажів високорецептурної хлібної продукції цього виробника збільшився на 40%. А за перше півріччя цього року (у порівнянні з минулим роком) - ще на 30%. Також, розповіли у ВАТ "Хліб Києва", до 2006 року на підприємстві була проведена модернізація значної частини фондів.
"Надалі виробнича база також буде вдосконалюватися, що дозволить розширити асортимент продукції", - відзначає топ-менеджер.
Хлібна справа
На відміну від хлібозаводів, що підпадають під держрегулювання, приватним підприємствам пекти хліб вигідно. Рентабельність і ціни ніхто не регулює, тому вартість елітної продукції може досягати 30-40 грн./кг. Власні заробітки приватні пекарі тримають у секреті, дуже неохоче відповідаючи на питання подібного характеру.
Середній рівень рентабельності хлібозаводів, над якими не висить держрегулятор, коливається в діапазоні 15-20% і вище. Це пояснюється тим, що приватні та малі хлібопекарні не утримують великий штат і найчастіше працюють на єдиному податку. При цьому такі виробники чимало зусиль витрачають на просування своєї продукції.
"У нашому бізнесі ми робимо ставку саме на сервіс. На відміну від традиційних місць реалізації хліба, у наших точках завжди присутні консультанти, що пройшли спеціальне навчання", - розповідає Антон Діанов, директор однієї з найбільших приватних хлібопекарень України "Колос ЛТД" (ТМ "Віденські Булочки").
Хто виграв
Нинішнє підвищення цін у ВАТ "Хліб Києва" оцінюють як компромісний варіант вирішення існуючих проблем пекарів. З одного боку, ціни на хліб у столиці все-таки були підняті з урахуванням інтересу виробника. З іншого, не настільки високо, як хотілося б хлібозаводам. Хоча в будь-якому випадку ні перший, ні другий аргумент анітрошки не втішає киян. До речі, як відзначають самі жителі столиці, протягом тижня після підвищення цін помітно погіршився асортименти в хлібних кіосках, а якість хліба не почала радувати якимись змінами в кращий бік.
Як відзначають продавці в самих ларьках, хліба стали купувати менше, а тому виробники скоротили асортимент завезеної продукції. Також підприємства ще не визначилися з новими (затребуваними) обсягами продукції, що розкуповується, а тому на прилавках нерідко залежується вчорашній хліб. Хочеться сподіватися, що ситуація зміниться, і вже після підвищення цін якість хлібної продукції і її асортимент покращаться. Як відзначає керівництво ВАТ "Хліб Києва", маючи монопольне становище на ринку, підприємство розуміє всю повноту соціальної відповідальності і має намір підтримувати необхідний рівень виробництва хліба масового споживання.
Що стосується прогнозів щодо збільшення рентабельності, то певне набуття "цінової свободи" і вихід на конкурентний ринок, на думку виробників, - умовні. Адже існуючі механізми ціноутворення на хліб, установлені постановами Кабміну, не містять механізмів для захисту інтересів виробників (наприклад, у випадку різкого підвищення цін на складові виробництва хліба).
"Поки немає істотного стрибка цін на складові собівартості хліби - ми в ринку. Якщо ціни на сировину та інші статті витрат підуть вгору, у нас знову не буде легітимної можливості впливати на встановлення справедливих цін на свою продукцію", - підкреслив Ігор Мазурика.
Проте середня рентабельність українських промислових хлібозаводів уже в першому півріччі 2008 року повинна показати позитивну динаміку і "вийти хоч й у невеликий, але плюс", прогнозує Тетяна Мокрова, заступник генерального директора об'єднання "Укрхлібпром", пояснюючи це поступовим підвищенням цін на хліб у регіонах.
Ірина Государська
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
