816
Біржовий пасьянс
— Фондовий ринок
Український фондовий ринок переходить під контроль великих іноземних бірж - кому це вигідно?
Україна втрачає залишки конкурентноздатності на світовому ринку капіталу, так і не ставши повноцінним його учасником. Український фондовий ринок незабаром може перейти під повний контроль великих іноземних операторів біржового та депозитарного бізнесу, обігнавши за темпами денаціоналізації вітчизняний банківський сектор.
Добре це чи погано? Однозначної відповіді на це питання, мабуть, немає в жодного експерта. Природно, інтеграція вітчизняного фондового ринку у світовий ринок капіталу несе в собі незаперечні переваги - сучасні технології, прозорі правила гри, інвестиції. Однак приклад банківського сектора змушує серйозно задуматися, чи варто Україні "з тельбухами" здавати ключові інфраструктурні елементи, такі як біржі і депозитарії, іноземцям?
Кілька років тому, до початку масової інтервенції іноземного капіталу на український ринок банківських послуг дискусії на тему реальної користі та прихованих погроз для національної економіки від діяльності іноземних фінустанов не сприймалися всерйоз ні чиновниками Національного банку, ні тим більше самими банкірами, що бажають заробити на продажі свого бізнесу іноземцям. Сьогодні більше третини банківського сектора контролюють нерезиденти. При цьому з десяти найбільших банків країни шість - іноземні або викуплені іноземцями. До кінця року, за прогнозами НБУ, частка іноземного капіталу може перевищити 50%. За таких темпів український банківський сектор незабаром і зовсім перестане бути українським. З одного боку, прихід іноземців на ринок банківських послуг України є процесом об'єктивним і незворотним - вітчизняні фінустанови поки не можуть із ними конкурувати на рівні. З іншого боку, чи могла наведена вище статистика бути менш обтяжливою, якби чиновники регулятора реально оцінювали не тільки потенційні "плюси", але й "мінуси" діяльності закордонних банків в Україні?
Адже обіцяного зниження кредитних ставок за рахунок більш дешевих коштів закордонних материнських банків на практиці спостерігати не доводиться. Навпаки - кредити стали тільки дорожчими. При цьому замість кредитування українських підприємств іноземні банки воліють заробляти на дорогих споживчих кредитах, стимулюючи населення до проїдання грошей і фінансування українського імпорту.
Схожа ситуація сьогодні спостерігається і на фондовому ринку України. "Наш фондовий ринок, особливо останнім часом, не справляється зі своїм основним завданням - перерозподілом ресурсів між спекулятивним і корпоративним секторами на користь останнього, підтримуючи інвестиційні проекти пожвавлення реального сектора економіки", - відзначає Олександр Гончаров, засновник "Київського фондового центру". Інакше кажучи, вітчизняним промисловцям і підприємцям, які гостро потребують інвестицій для розвитку свого бізнесу, залишається тільки із заздрістю спостерігати за тим, як їхні закордонні конкуренти залучають відносно дешевий додатковий капітал, розміщаючи свої цінні папери на фондових біржах. Українським сміливцям, що ризикнули провести IPO на закордонних біржах, доводиться докладати чималі організаційні зусилля і фінансові ресурси для того, щоб зарекомендувати себе більш-менш надійним емітентом перед місцевими інвесторами, традиційно несхильними до високих ризиків.
Реалії такі, що український фондовий ринок для іноземних портфельних інвесторів все ще велика загадка. Всупереч поширеній думці про те, що левова частка інвестицій у цінні папери українських емітентів належить іноземцям (за оцінками українських брокерів, до 90% ціннопаперових угод на ринку укладаються на гроші нерезидентів), загальне число серйозних західних портфельних інвесторів, що вирішили спробувати інвестувати в Україні, ще надто мале. Разом з тим відсутність якісних фінансових інструментів і чітких правил гри, а також надмірно високі ризики, пов'язані з відсутністю гарантій по угодах купівлі-продажу цінних паперів і проблемами з переходом прав власності, створюють ідеальні умови для збереження в Україні дикого ринку, що приносить окремим ділкам надзвичайні прибутки. При цьому потенційно найбільшому внутрішньому інвесторові - населенню - не залишається нічого іншого, крім як зберігати свої заощадження під матрацом або в найкращому разі на банківському депозиті.
Вся ця досить песимістична картина на ділі підтверджується конкретними цифрами: обсяг торгів цінними паперами на організованому фондовому ринку з року в рік в Україні не перевищує 4-6% всіх ціннопаперових угод. Інші угоди укладаються поза біржею, тобто по суті левова частка українського фондового ринку на сьогоднішній день перебуває в "тіні". І це при тому, що в Україні існує цілий десяток фондових бірж. З них єдина, яка працює в щоденному режимі, - ПФТС (87,3% всіх біржових угод за 2007 рік). Однак лідером цей майданчик виглядає хіба що тільки на тлі українських бірж. Так, середньоденний обсяг угод у ПФТС за підсумками минулого року становить всього лише близько $26 млн., що в п'ять разів менше від одноденного результату Філіппінської фондової біржі ($120 млн.), у десять разів менше, ніж на Єгипетській біржі ($240 млн.), або більш ніж в 45 разів менше від результату основного торговельного майданчика Туреччини ($1,2 млрд.).
Поліпшити показники своєї діяльності українські біржі можуть у першу чергу за рахунок виходу значної частини ціннопаперових угод з тіньового обороту. "Для країни, що розвивається, такої як Україна, частка біржових угод повинна становити не менше 30% у загальному обсязі", - вважає генеральний директор Східноєвропейської фондової біржі Андрій Казаков. Однак серйозною перешкодою для українських біржовиків як і раніше залишається відсутність сучасних торговельних і розрахункових технологій, таких як "ринок заявок", "інтернет-трейдинг", "поставка проти платежу" і т.п.
Гонка переозброєння українських бірж вступила в активну фазу. Правда, поки користі для учасників ринку від перманентного декларування біржовиками планів розвитку своїх торговельних систем немає ніякої. Для модернізації бірж і депозитаріїв будуть потрібні чималі інвестиції, а як показує практика останніх років, учасники ринку на фондову інфраструктуру виділяють гроші вкрай неохоче.
Серйозним каталізатором загострення конкуренції між вітчизняними біржовиками став російський майданчик РТС, що давно норовить роздобути шматок українського ринку цінних паперів. Після провальних переговорів із ПФТС і фондовою біржею "Іннекс" росіяни вирішили піти більш складним шляхом - створити торговельний майданчик в Україні з нуля. Місяць тому російська біржа РТС разом з українськими брокерами заснували ВАТ "Українська біржа". У новій біржі росіянам буде належати 49% акцій.
Про плани стати акціонером одного з українських торговельних майданчиків недавно заявила і Варшавська фондова біржа (ВФБ). Найбільш імовірним об'єктом покупки, за версією польського видання Parkiet, є біржа "Іннекс".
Поява РТС або ВФБ на українському фондовому ринку може серйозно похитнути позиції нинішнього лідера - біржі ПФТС. Учасники ринку допускають, що у випадку якщо ПФТС не модернізує свої технічні можливості, вона ризикує втратити значну частку угод, що укладаються на ній. Якщо всі торги перемістяться на нову біржу, то не виключено, що ПФТС змушена буде припинити свою діяльність.
Однак у ПФТС здаватися не мають наміру. На біржі вже заявили про плани впровадити нову торговельну систему в рамках реалізації міжнародного проекту "MICEX - NASDAQ OMX - PFTS Ukrainian Project". Власником програмного забезпечення є NASDAQ OMX, а права на програмне забезпечення торговельних місць учасників і шлюзів належать Московській міжбанківській валютній біржі. Не виключено, що згодом ММВБ може стати одним з акціонерів ПФТС - після того, як остання проведе обіцяну корпоратизацію.
Взяти участь у гонці переозброєння вирішили і власники Української міжбанківської валютної біржі, заявивши про підписання договору з NASDAQ OMX, що передбачає розробку дизайнерського проекту сучасної торговельної системи для біржі. Керівництво УМВБ також повідомило, що одночасно NASDAQ OMX підписала схожу угоду із НБУ про можливе впровадження сучасної розрахунково-клірингової і депозитарної системи для новоствореного Всеукраїнського депозитарію цінних паперів. Правда, в NASDAQ OMX від коментарів поки утримуються.
Примітно, що першими про участь скандинавської біржової групи OMX у проектах з розвитку вітчизняного фондового ринку домовилися Національний депозитарій України (НДУ) та Держагентство інвестицій та інновацій, очолюване Віктором Івченком. На початку минулого року Держінвестицій і НДУ домовилися з OMX Technology (структурний підрозділ групи OMX) про участь у розвитку ринків капіталу як постачальник технологічних рішень для НДУ та інших системних інститутів. Шведські консультанти з ОМХ разом з іншими іноземними консультантами - компаніями Octagon Advisors (Сінгапур) і Thomas Murray (Великобританія) - брали участь у підготовці Концепції держпрограми модернізації ринків капіталу України, відповідно до якої, зокрема, планувалося завершити створення на базі НДУ повнофункціонального центрального депозитарію. Згодом, щоправда, цей документ був анульований Кабміном Юлії Тимошенко.
Схоже, що керівництво Нацбанку та УМВБ перехопило в Держінвестицій і Нацдепозитарію не тільки ініціативу щодо створення центрального депозитарію, але й одного із ключових закордонних партнерів.
Як і в ситуації з банківським сектором, стрімкому проникненню закордонного капіталу у фондову інфраструктуру активно сприяє регулятор - Держкомісія цінних паперів, найчастіше зовсім відкрито лобіюючи інтереси окремих учасників ринку. Днями Кабінет Міністрів схвалив законопроект, розроблений у стінах ДКЦПФР, що дозволить ВДЦП, значна частина акцій якого належить іноземним банкам, стати центральним депозитарієм, одержавши право вести облік всіх власників цінних паперів в Україні.
В'ячеслав Канишевський
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
