Бал биків


Бал биків

До 2010 року українські олігархи увійдуть до першої двадцятки найбагатших людей світу, стануть лідерами в одній з галузей світової економіки і забудують великі міста супермаркетами й хмарочосами

Найбагатші українці - власники вітчизняних бізнес-груп - претендують на світове лідерство за розмірами капіталу і масштабністю бізнесу. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши останній рейтинг найбагатших людей впливового журналу Forbes та дії самих олігархів за 2007-2008 роки. Найбагатша людина України 2007 року - Ринат Ахметов. За оцінками Forbes, його статки становлять $7,3 млрд. Ахметов посідає 127-му позицію в рейтингу світових багатіїв. Віктор Пінчук - друга найбагатша людина в Україні (203-тє місце), Ігор Коломойський - третій (253-тє місце). У 2007 році вітчизняні олігархи перемістилися в рейтингу Forbes одразу на 70-100 позицій вище порівняно з 2006-м.

У 2007 році істотно збільшилася вартість вітчизняних корпорацій - за рахунок зростання доходів, поглинань конкурентів і реструктуризації. У вітчизняного великого бізнесу з’явилися нові мантри: корпоративне управління і прозорість бізнесу.

План підкорення світу

До 2006 року українські олігархи скуповували активи не перебираючи, більшість підприємств купувалися за безцінь (іноді після низки корпоративних скандалів), без конкретної бізнес-мети. Ще 2-3 роки тому в більшості фінансово-промислових груп не було чіткої стратегії розвитку. У списку активів українських олігархів були не лише металургійні, машинобудівні, енергетичні, вугільні активи (усі - ланки одного виробничого ланцюжка), а й харчові, аграрні, транспортні, будівельні компанії. Зараз, кілька років потому, боротьба українських олігархів за деякі активи здається нелогічною з погляду розвитку бізнесу. Наприклад, у 2006-му Віктор Пінчук отримав Дніпроспецсталь після запеклої боротьби із групою Костянтина Григоришина... і через півтора року продав завод.

Однак у 2006-му великі українські підприємці почали позбуватися непрофільних активів, структурували компанії за напрямами бізнесу, створили холдингові структури. 2007 рік став переломним для українських олігархів: у співпраці із західними консультантами вони розробили стратегії розвитку свого бізнесу, визначили ключові напрями діяльності, почали скуповувати великі активи за кордоном. Угоди з купівлі та продажу компаній вітчизняними капіталістами стали прозорішими, суми зашкалили за $1 млрд.

Участь у масштабних злиттях і поглинаннях (M&A), розробка дорогих бізнес-стратегій, реструктуризація компаній - методи досягнення головної на даний момент мети українських олігархів першого ешелону: глобалізації бізнесу.

Світова бізнес-тенденція № 1 - M&A великих компаній і боротьба за сировинні активи - буде актуальною щонайменше ще років п’ять, вважають аналітики. Наприклад, торік австралійський гірничорудний гігант BHP Billiton спробував купити свого головного конкурента - компанію Rio Tinto. У BHP серйозні резони здобути контроль над конкурентом: за оцінками компанії, синергетичний ефект від злиття - $3,7 млрд додаткового прибутку щороку плюс контроль над світовим ринком ЗРС. За оцінками аналітиків, сума угоди могла б зашкалити за $190 млрд, однак поки сторони не домовилися про злиття.

У 2007-му група SCM Рината Ахметова також розширювала бізнес, поглинаючи конкурент-ів. Торік компанія "Метінвест" (входить до SCM) зайняла домінуюче становище на ринку залізорудної сировини в Україні і 6-те місце у світі. Метінвест купила металургійні активи компанії "Смарт Груп" бізнесмена Вадима Новінського: найбільший в Україні Інгулецький ГЗК, Макіївський метзавод і близько 50% акцій Південного ГЗК. За три активи плюс болгарський завод Promet steel Ахметов віддав Новінському 25% + 1 акція Метінвесту.

Угода SCM зі Смарт Груп - одна з небагатьох доволі прозорих покупок групи Рината Ахметова. Сторони заявили про плани провести злиття активів, за кілька місяців підписали відповідний контракт, умови угоди були оголошені офіційно. Втім, як це часто буває при купівлі українськими олігархами великих компаній, не обійшлося без скандалу. Угоду довго розглядав Антимонопольний комітет України: купуючи активи, Метінвест фактично ставав монополістом на внутрішньому ринку ЗРС (60% виробництва залізорудної сировини в Україні). АМК виніс безпрецедентне рішення - компанії Ахметова дозволили купити Інгулецький ГЗК і частину Південного, оскільки комітет проаналізував можливе монопольне становище компанії після угоди на "об’єднаному" українсько-російському ринку ЗРС. У цьому випадку концентрація акцій не призводила до монополізму Метінвесту.

Узявши під контроль понад 60% виробництва ЗРС в Україні, група SCM підвищила ціни на сировину підприємств Метінвесту удвічі та запропонувала споживачам продукції укласти довгострокові контракти з можливістю щорічної корекції ціни (така практика прийнята за кордоном). Вибухнув скандал: деякі меткомпанії пригрозили зупинити виробництво. Втім, в остаточному підсумку більшість із них пристали на цінові умови SCM.

Об’єднання компаній Рината Ахметова і Вадима Новінського є однією з причин чергового переділу вітчизняного металургійного ринку і приходу в Україну найбільшого в Росії метхолдингу - компанії "Евраз". Наприкінці 2007-го група "Приват" продала росіянам всі свої металургійні та коксохімічні активи - комбінат "Суха Балка", Дніпропетровський метзавод ім. Петровського, Баглейкокс, Дніпрококс і Дніпродзержинський коксохімічний завод. "Ми зрозуміли: або сьогодні повинні щось зробити, або завтра нас просто не стане", - так пояснив Ігор Коломойський, співвласник групи "Приват", продаж своїх метактивів.

Однак угода вигідна Привату: в обмін на продані "Евразу" активи Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов отримали 9,72% акцій російської компанії, що котирується на Лондонській фондовій біржі, плюс від $1 млрд до $2 млрд грошима (точна сума компенсації не розголошується).

Співпраця з "Евразом" дала українцям змогу купити великого австралійського виробника марганцевої руди Consolidated Minerals (за оцінками аналітиків, близько 10% виробництва марганцю у світі). Компанія обійшлася їм у $1 млрд. Схоже, власники Привату вирішили зосередити зусилля на двох напрямах бізнесу - феросплавному і банківському (групі, як і раніше, належить найбільший у країні ПриватБанк). "Приват активно розвиває феросплавний бізнес і явно збирається зміцнити свої позиції у цьому секторі. У найближчі кілька років феросплавні компанії група не продаватиме", - упевнений Юрій Рижков, аналітик ІК Millennium Capital.

Нова бізнес-стратегія Привату суперечить старій. До покупки CSM і продажу метактивів Коломойський і Боголюбов вважалися спекулятивними інвесторами: більшість активів вони використовували як "дійних корів" (вичавлювали з бізнесу якнайбільше прибутку, нічого не вкладаючи у розвиток), а потім продавали профільним корпораціям. Схоже, тепер співвласники Привату вирішили стати стратегами.

Стратег зі стажем Віктор Пінчук, навпаки, подався у портфельні інвестори. У вересні 2007-го Віктор Пінчук завершив реструктуризацію свого бізнесу, створивши інвестиційно-консалтингову компанію EastOne. Компанію зареєстрували у Великій Британії. Пінчук має намір розосередити свій бізнес по всьому світі, залишивши в Україні лише 50% активів. Судячи із заяв керуючих EastOne, нові бізнес-пріоритети Віктора Пінчука - інвестиції в міноритарні пакети акцій, ритейл, фінансові та IT-компанії. Аналітики вважають, що корпорацію "Інтерпайп" (трубно-колісний напрямок, головний актив - Нижньодніпровський трубопрокатний завод) бізнесмен виведе на IPO і згодом продасть стратегічному інвесторові.

Зал очікування

Масштабна реструктуризація українських бізнес-груп торкнулася навіть закритих корпорацій. Наприклад, у середині 2007 року Дмитро Фірташ - один із найменш публічних українських олігархів - створив холдингову компанію Group DF, у якій об’єднав усі належні йому активи. Виявилося, що бізнесменові належать компанії не лише в Україні (РосУкрЕнерго, Кримський содовий завод, Рівнеазот, Кримський Титан), а й за кордоном (Таджиказот, естонський Нітроферт).

Одна із цілей реструктуризації вітчизняного великого бізнесу - залучення боргового капіталу й виведення компаній на IPO. З 2006-го Метінвест, ДТЕК і материнська компанія SCM залучили понад $2 млрд закордонних кредитів. Останній оформила компанія ДТЕК: $150 млн під LIBOR + 3%. Дещо раніше у 2008 році компанія EastOne Віктора Пінчука залучила $344 млн під 3,78%. Аналітики оцінюють кредити, видані іноземними банками ДТЕК і EastOne, як досить вигідні - на світовому фінансовому ринку зараз компанії з країн, що розвиваються, позичають не дешевше, ніж під LIBOR + 4%. Невисокі відсоткові ставки за останніми боргами вітчизняних корпорацій - результат копіткої роботи зі структурування бізнесу.

Чіткої юридичної структури (наприклад, холдингової) поки що немає в корпорації "Індустріальний союз Донбасу" Сергія Тарути і Віталія Гайдука, групи "Приват" і концерну "Енерго" Віктора Нусенкіса (контролює вугільну шахту "Червоноармійська-Західна № 1", Донецьксталь, Ясиновський коксохім). Власники ІСД не раз заявляли про плани вивести своє дітище на IPO, однак далі кредитів міжнародних фінансових організацій, що не потребують високого рівня прозорості бізнесу, справа не пішла.

Група "Приват" ніколи не прагнула публічності: юридична структура бізнесу групи дотепер неясна. Однак деякі активи бізнес-групи - наприклад, ПриватБанк та Укрнафта - мають високі рейтинги західних агенцій і є активними гравцями закордонного боргового ринку.

Концерн "Енерго" вже близько 10 років розвивається винятково за рахунок власних коштів і грошей підконтрольного Кредитпромбанку. Щоправда, власники Енерго збираються продати актив грецькому National Bank of Greece. Якщо банк продадуть, концерну теж доведеться розкрити структуру власності і провести юридичну реструктуризацію бізнесу - щоб залучати великі кредити за кордоном.

IPО входить у плани багатьох українських олігархів - Рината Ахметова, Віктора Пінчука, Костянтина Жеваго і навіть Дмитра Фірташа. Продаж пакета акцій компанії на біржі дає змогу не лише оцінити вартість бізнесу, а й підвищує шанси провести вигідну угоду M&A: для поглинення конкурента банки скоріше дадуть великий кредит публічній компанії, ніж закритій. Утім, поки на IPO зважився лише Костянтин Жеваго: розмістив акції Ferrexpo (управляє Полтавським ГЗК) на Лондонській фондовій біржі. Бізнесмен має намір вивести на IPO й інші свої активи - компанію "АвтоКрАЗ", шинний і фармацевтичний напрями бізнесу. Інші великі бізнесмени наразі лише капіталізують компанії - купують нові активи й чекають на сприятливу кон’юнктуру на світовому фінансовому ринку, який нині зазнає кризи ліквідності. Зволікання з первинним розміщенням акцій засвідчує, що великому бізнесу в Україні вистачає власних коштів і кредитів західних банків. IPO для українських олігархів - не першочергове завдання.

Нішеві олігархи

У 2007-2008-му багато олігархів подалися у ритейлери і будівельники. До цього торгівлею й девелоперським бізнесом займалися бізнесмени середньої руки або так звані галузеві олігархи (наприклад, Лев Парцхаладзе та Ігор Баленко), промисловців Ахметова і Пінчука ці напрямки (порівняно з сировинним і металургійним бізнесом) не цікавили.

На початку 2008-го компанія EastOne Віктора Пінчука разом з російським оператором роздрібної торгівлі "Мосмарт" заснували СП для створення мережі супермаркетів в Україні. Пінчук є портфельним інвестором проекту - EastOne належить 49% СП, Мосмарту - 51%. Ринат Ахметов має намір у найближчі 5 років інвестувати $200 млн у розвиток роздрібної мережі "Брусниця". Щоправда, поки розвиток мережі супермаркетів у SCM просувається досить повільно.

Олександр Ярославський - колишній банкір і хімічний магнат - зосередив зусилля підконтрольної йому DCH на будівництві. Компанія отримала харківський аеропорт у довгострокову оренду, збирається інвестувати в харківські проекти в межах Євро-2012 понад $500 млн (реконструювати харківський стадіон "Металіст", оновити інфраструктуру навколо спортивної арени, побудувати спортивно-розважальний центр, п’ятизірковий готель). Ярославський у партнерстві зі співвласником девелоперської компанії HCM Group Андрієм Заїкою до 2015 року мають намір реалізувати один з найбільших девелоперських проектів у Києві. Партнери інвестують $1 млрд у будівництво багатофункціонального комплексу площею близько 1 млн кв. м на Подолі.

Деякі олігархи зацікавилися медіабізнесом. До 2007-2008-го телебачення і друковані ЗМІ були політичним рупором українських олігархів і не приносили своїм власникам великих доходів. Однак зі зростанням ринку реклами власники бізнес-груп переглянули своє ставлення до ЗМІ. Валерій Хорошковський - екс-президент російського "Евраза", нині голова Держмитслужби - ще до приходу в митницю сконцентрував сім рейтингових українських телеканалів. За даними аналітиків, до листопада 2007-го головний митник країни опосередковано контролював 27% глядацької аудиторії, рік тому - не більш як 15%. Телевізійний напрям розвиває і Віктор Пінчук: зараз йому належать п’ять телеканалів (23% глядацької аудиторії). Наприкінці минулого року Ігор Коломойський купив 3% акцій компанії Central European Media Enterprises (володіє "Студія 1+1", "Кіно", "Сіті"), а на початку 2008-го - 50% акцій телеканала ТЕТ. SCM Рината Ахметова має намір протягом найближчих п’яти років інвестувати в медіаактиви десятки мільйонів доларів. За словами Іллі Архипова, директора з розвитку бізнесу SCM, у 2008 році її медійна група планує створення телевізійної мережі на базі ТРК Україна: "Ми готуємо до запуску перші тематичні канали - ТРК "Новини" і ТРК "Футбол".

Зміна лідерів

На думку експертів, у найближчі 5-10 років найбільші українські бізнес-групи потіснять нинішніх промислових лідерів у деяких галузях світової економіки. SCM і Приват придбають ще кілька закордонних активів у гірничорудній і феросплавній галузях. Щоправда, для фінансування великих угод бізнесменам доведеться або продати частину українських активів (ПриватБанк, Єнакіївський метзавод, Харцизький трубний завод) і позичити гроші в західних банках, або вивести підконтрольні компанії на IPO. Останній метод фінансування проектів істотно підвищить капіталізацію бізнесу олігархів (на думку аналітиків - в 1,5-3 рази) і дасть їм змогу увійти до першої двадцятки світових багатіїв. Утім, виведення компанії на IPO логічне для SCM, з огляду на нову стратегію групи, а ось усе ще закритий Приват навряд чи вийде на IPO у найближчі 5 років.

"В Україні Ігор Коломойський і Ринат Ахметов щонайменше ще 5 років будуть найвпливовішими бізнес-постатями", - вважає Юрій Рижков з ІК Millennium Capital. Віктор Пінчук поступово втратить вагу в українському бізнесі, оскільки приділятиме забагато уваги закордонним активам: купить кілька великих і середніх іноземних фірм у сфері високих технологій (не виключене придбання інтернет-компаній), торгівлі, а також у фінансовому секторі, який добре знайомий колишньому власникові Укрсоцбанку.

Олександр Ярославський, Дмитро Фірташ, Костянтин Жеваго і Вадим Новінський, швидше за все, стануть нішевими (галузевими) олігархами, відмовившись від розвитку одразу кількох напрямів бізнесу. Олександр Ярославський, наприклад, може потіснити нинішніх лідерів будівельного і девелоперського ринку в Україні. Більшість будівельних компаній зараз переживають не найкращі часи - українські та західні банки через фінансову кризу відчутно урізали кредитування будівельного бізнесу. Багато проектів у великих містах заморожено. За таких умов компанія DCH Олександра Ярославського може зайняти значну частку ринку, оскільки має доступ до великого акціонерного капіталу і за необхідності може залучити відносно дешеві закордонні кредити.

Інвестаналітики вважають, що Дмитро Фірташ розвиватиме хімічний напрям свого бізнесу, а Вадим Новінський - суднобудівний: наприкінці минулого року власник Херсонського суднобудівного заводу спробував узяти під контроль Чорноморський суднобудівний завод. Також бізнесмен претендує на ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара".

За прогнозами аналітиків, головними (і, можливо, єдиними) гравцями українського металургійного ринку через 5-7 років будуть група SCM та Індустріальний союз Донбасу. Компанії, що не мають власної сировинної бази або є невеликими за обсягами, наприклад ММК ім. Ілліча, Запоріжсталь, Донецьксталь, незабаром будуть продані великим українським корпораціям, прогнозує Дмитро Хорошун, аналітик ІК "Сократ". "Такі бізнесмени, як Володимир Бойко (ММК ім. Ілліча) і Едуард Шифрін (Запоріжсталь), можуть перетворитися на найманих менеджерів або - що більш імовірно - піти з металургійного бізнесу. Центром консолідації при цьому стане SCM або одна з російських металургійних компаній - "Северсталь", "Евраз", "Газметалл", - припускає аналітик. Дмитро Хорошун прогнозує злиття групи "Енерго" Віктора Нусенкіса та корпорації ІСД. Двом групам вигідне M&A - компанії доповнять свої бізнес-ланцюжки, укрупняться для того, щоб створити серйозну конкурентну противагу SCM.

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua