Саудівське родовище є свідченням кінця епохи легкої нафти

Наступного року, якщо все піде за планом, Саудівська Аравія почне видобуток на найбільшому у світі нафтовому родовищі.

У результаті запуску комплексу Хураїс, за площею рівного половині штату Коннектикут, поставки нафти на світовий ринок, як очікується, збільшаться на 1,2 млн. барелів на день. В умовах зростаючого попиту і невеликого числа відкриттів нових великих родовищі ціни на нафту виросли до рекордних значень.

Але проект ілюструє і похмуру сторону. Навіть у Саудівській Аравії, де знаходиться більше чверті відомих світових доступних запасів, епоха дешевої нафти, що легко добувається, скінчилася.

Щоб освоїти Хураїс, компанії Saudi Arabian Oil Co., більш відомій як Aramco, довелося почати наймасштабніший проект у своїй історії. Вона витрачає до $15 млрд. на розгалужену мережу труб, устаткування для обробки шарів, глибокі горизонтальні свердловини і системи нагнітання води, які вона називає одним з найбільших промислових проектів, здійснюваних сьогодні у світі.

Крім того, здійснюючи цей проект, Aramco розпечатує один зі своїх останніх великих резервуарів нафти. Після Хураїса в Саудівської Аравії залишиться лише одне неосвоєне гігантське родовище - ще менш доступне родовище Маніфа (Manifa field) на шельфі Перської затоки. Крім них, резерви королівства в основному перебувають на старих або дрібних родовищах.

"Хураїс і Маніфа це два останні гіганти в Саудівській Аравії, - цитує Wall Street Journal Садада аль Хусейні, колишнього віце-президентa Aramco з нафторозвідки. - Звичайно, ми відкриємо десятки інших родовищ, меншого розміру, але після цих двох ми будемо ловити усе більш дрібну рибу".

Проект Хураїс стоїть в центрі розпачливих спроб Саудівської Аравії йти в ногу із природним спадом рівня видобутку на родовищах, при цьому зберігаючи статус єдиного у світі нафтового рятувального кола. Щоб домогтися цього, Aramco намагається наростити свої сукупні видобувні потужності до 12,5 млн. барелів на день у порівнянні з нинішніми 11 млн.

Кілька років тому саудівські чиновники говорили, що при необхідності можуть довести видобуток до 15 млн. барелів на день та утримувати на цьому рівні десятиліттями. Але останнім часом вони дають зрозуміти, що зупиняться на рівні, близькому до 12,5 млн. барелів. У минулі вихідні саудівський міністр нафтовидобувної промисловості Алі Наїмі заявив лондонському галузевому виданню Petroleum Argus, що, за оцінками Саудівської Аравії, поставки альтернативного палива і світовий попит показують, що до 2020 року світу не знадобиться більше саудівської нафти.

Однак Саудівську Аравію закликають збільшити видобуток, у той час як світ намагається впоратися зі збільшенням попиту на нафту, а Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency) прогнозує, що до 2015 року попит досягне 99 млн. барелів на день у порівнянні з 87 млн. барелів сьогодні. У Мексиці, Венесуелі, Північному морі і Росії видобуток падає або залишається незмінним, і всі чекають, що Саудівська Аравія заповнить дефіцит, незважаючи на різке збільшення попиту в самому королівстві.

Аналітики, що виражають занепокоєння із приводу майбутніх поставок, давно зосередили увагу на гігантському саудівському родовищі Гавар, що за продуктивністю значно переважає всі родовища світу. З моменту його відкриття в 1948 році Гавар дає значну частину саудівської нафти. Завдяки інтенсивному бурінню і нагнітанню великої кількості води для збільшення підземного тиску, Гавар дотепер приносить більше 5 млн. барелів на день, трохи більше половини саудівського видобутку і майже 6% світових обсягів виробництва.

Однак для скептиків родовище Хураїс є перевіркою здоров'я світової нафтовидобувної галузі. У колах нафтовиків і галузевих аналітиків багато хто сумнівається, що Саудівська Аравія зуміє подолати безліч геологічних та економічних проблем і вивести Хураїс на четверте місце за продуктивністю у світі після Гавар і родовищ у Кувейті та Мексиці.

Геологи Aramco відкрили родовище, розташоване приблизно на відстані 60 миль на захід від Гавар, в 1957 році. В 1959 році Aramco короткий час вела видобуток на Хураїс, а потім заморозила його. Видобуток відновився, коли нафтові ціни злетіли наприкінці 1970-х років, в 1981 році родовище досягло свого піка - приблизно 150 тисяч барелів на день, а потім Aramco знову його закрила.

Спочатку в Саудівській Аравії сподівалися, що Хураїс виявиться ще одним Гавар. Однак роки оцінок показали, що це не так. На родовищі дуже низький підземний тиск, що виштовхує нафту назовні, а нафтоносні шари залягають глибоко, і добратися до них сутужніше, ніж на Гавар. Єдиним способом реанімувати Хураїс та одержувати на ньому значні обсяги нафти є нагнітання великих кількостей морської води. Нагнітання газу виключається, оскільки в Саудівській Аравії постійно росте попит на газ для виробництва електроенергії.

Необхідність нагнітати воду породила низку труднощів. Комплекс Хураїс із двома родовищами-сателітами, Абу Джифан і Мазалиж, що знаходяться південніше, розташований далеко від головної нафтової інфраструктури. Тому необхідно прокласти милі труб, по яких на родовище піде опріснена вода з Перської затоки, розташованої приблизно на відстані 120 миль на схід.

Масоване нагнітання води зажадає від Aramco оточити комплекс більш ніж 100 водяними свердловинами. Компанії прийдеться розібратися зі складною геологією всієї площі родовища, не тільки щоб знати, де бурити, але й щоб не залити водою нафтові свердловини.

Протягом 20 місяців сейсмологи Aramco зробили 2,8 млн. тривимірних зображень підземних шарів родовища, почасти для того, щоб знайти в породі тріщини, які згодом можуть створити проблеми. Це була наймасштабніша програма підземного картографування в історії Aramco. На основі цих даних компанія будувала комп'ютерні моделі, перевіряючи, як родовище відреагує на нагнітання води.

Але й всі ці премудрості лише підкреслюють проблеми родовища. Щоб упоратися з низьким підземним тиском на Хураїс, Aramco планує нагнітати в його підземні структури 2,4 млн. барелів води на день, тобто близько двох барелів води на кожен барель нафти, що вона сподівається добувати. На родовищі Гавар в 1960-і роки нагнітали обмежену кількість води, а на більші обсяги Aramco перейшла лише наприкінці 1970-х.

Для сумнівів у тому, що на Хураїс все піде за планом, досить підстав. Останнім часом Aramco постійно стикається зі збільшенням витрат і відставаннями від графіка. В 1990-і роки збільшення видобувних потужностей на один барель на день обходилося Aramco приблизно в $4000. Величезний проект Шайбах, завершений в 1997 році, зажадав від Aramco будівництва доріг і прокладки труб. Це обійшлося приблизно в $2 млрд. і збільшило видобуток на 500 тисяч барелів на день.

Сьогодні, за оцінками експертів, збільшення потужностей на один барель на день коштує компанії близько $16 тисяч. Кілька великих проектів Aramco не укладаються в графіки через нестачу сталі і робочої сили. Проект Хурсанія повинен був збільшити видобуток на 500 тисяч барелів на день до кінця минулого року, але тепер саудівські чиновники говорять, що це відбудеться не раніше кінця нинішнього року.

Є сумніви й у тому, що на Хураїс дійсно вдасться добувати 1,2 млн. барелів на день. Втім, колишній начальник нафторозвідки Aramco Хусейні завив, що компанія зможе добувати таку кількість нафти, хоча б короткий час. "Питання в тому, - сказав він Wall Street Journal, - скільки часу можна втримувати видобуток на такому рівні і якою ціною".