459
Вирватись із клешнів "Газпрому"
— Енергетика
Якщо Європейському союзу було потрібно нове попередження про те, що Росія намагається підсилити контроль над поставками газу в Європу, таким стала поїздка президента Володимира Путіна в Лівію...
Під час цього візиту державна монополія "Газпром" домовилася з національною лівійською нафтогазовою компанією про співробітництво в цілій низці сфер.
Крім того, "Газпром" оголосив про переговори з італійською Eni із приводу інвестицій у новий трубопровід Лівія-Італія, що буде прокладений по морському дну, і про переговори з Нігерією щодо будівництва трубопроводу через Сахару. До цього велися переговори з Алжиром і Катаром. Одночасно Росія виявила явне прагнення і далі контролювати експорт газу із Центральної Азії.
Однак, хоча Путін відкрито говорив про "газовий ОПЕК", поява подібного картелю, на щастя, здається віддаленою перспективою. "Газпром" поки що більше обіцяє будувати нові трубопроводи, ніж дійсно займається будівництвом. Спірні проекти "Північний потік" (через Балтійське море) і "Південний потік" (через Балкани) з постачання у Євросоюз поки лише потрібно реалізувати.
Амбіції "Газпрому" цілком виправдані, навіть якщо враховувати лише комерційні міркування. По трубах компанії в ЄС надходить близько 25% необхідного газу. Зрозуміло, що "Газпром" постарається ще більше розширити свою частку на ринку - за допомогою партнерів або без них. Так діяв би кожен, хто прагне до монополії. Однак для Заходу зв'язок компанії із Кремлем надає тому, що відбувається, небезпечний політичний відтінок: "Газпром" втілює мету, що проголосив Путін, - перетворити Росію в енергетичну наддержаву.
ЄС усвідомлює небезпеку. Однак здатність виступити стосовно Росії єдиним фронтом підриває постійне прагнення провідних країн союзу - у тому числі Німеччини, Франції та Італії - укладати двосторонні угоди. "Газпром" діє за принципом "розділяй і пануй".
То як же варто діяти ЄС? По-перше, йому необхідно заохочувати інвестиції з боку "Газпрому" та інших російських газових компаній у видобуток газу. Чим більше газу добувають у Росії, тим краще для споживачів. По-друге, Брюсселю потрібно прискорити лібералізацію внутрішнього енергетичного ринку, щоб всі країни могли мати доступ до спільного запасу енергоносіїв. Крім реформи законодавства для цього необхідні інвестиції в газову та електричну інфраструктуру.
Крім того, держави Євросоюзу повинні підсилити зв'язки з іншими постачальниками крім Росії, зокрема з Лівією і Нігерією. ЄС повинен подвоїти зусилля із забезпечення нових поставок, особливо із країн Каспійське регіону. Запланований до будівництва газопровід Nabucco, що повинен зв'язати Каспій з ЄС, потребує фінансування і контрактів на поставки - і те й інше буде легше одержати, якщо держави ЄС нададуть проекту більш конкретну фінансову підтримку. Нарешті, ЄС варто активніше заохочувати економію енергії і диверсифікованість, підтримувати інвестиції в збагачене вугілля, термінали зі скраплення газу та у ядерну енергетику. У самому Євросоюзі видобуток газу зменшується, і гаяти час не можна.
Не потрібно демонізувати Росію. Москва навряд чи стане використовувати свій вплив, щоб перекрити поставки в ЄС. Вона залежить від газових доходів навіть більше, ніж Євросоюз - від російського газу. Однак більш стійка позиція на ринку дозволяє Кремлю встановлювати більш високі ціни та диктувати більш вигідні для себе умови, а також впливати, особливо в Східній Європі, що найбільшою мірою залежить від російського газу.
Єдиною дієвою відповіддю з боку ЄС може стати лише спільний, поголовний і гнучкий підхід до енергетичної безпеки. Можливо, це найбільший внесок, що союзу вдасться внести в економічний добробут Європи
За матеріалами: Версії.сом
Поділитися новиною
