2103
Україна на порозі нової кризи
— Казна та Політика
Незважаючи на початковий оптимізм уряду, ціни в Україні ростуть із завзятістю, гідною кращого застосування. Реальність виявилася настільки суворою, що Кабміну все-таки довелося змінювати річні макропрогнози. І практично відразу голова Нацбанку пристрахав країну можливістю стагфляції - неприємного міксу зі зростання цін і стагнації виробництва.
Це страшне слово "стагфляція"
Одинадцятого квітня Володимир Стельмах розширив термінологічні пізнання громадян, що жваво цікавляться станом справ рідної економіки. Голова НБУ поскаржився на те, що вже майже звичні інфляційні процеси ризикують доповнитися застоєм у промисловості, і тоді передкризовий стан української економіки перейде на новий рівень - стагфляції. "З одного боку - інфляція, (з іншого) падають темпи зростання промислового виробництва - є провісниками стагфляції", - поділився своїми побоюваннями верховний банкір країни, і додав, що Нацбанк зі свого боку робить все, щоб це не допустити.
Відповідно до словникового визначення, стагфляція - це стан економіки, коли застій або падіння виробництва (стагнація) поєднуються зі зростанням безробіттям і з безперервним збільшенням цін. На сьогодні українці повною мірою відчули на собі вплив основного фактору - високої інфляції.
Процес стрімкого зростання цін, що стартував ще в минулому році, із січня року поточного демонструє вражаючу послідовність. За перший квартал 2008 інфляція встигла перевалити за зафіксовану в бюджеті межу 9,6% - на кінець березня вона становила вже 9,7%, причому, судячи із прогнозів, у найближчі місяці ситуація стабілізуватися не буде. Значне збільшення цін (січень - на 2,9%, лютий - на 2,7%, березень - на 3,8%) не могли не помітити і світові фінансові організації. Так, Міжнародний валютний фонд, розглядаючи підсумки перших трьох місяців 2008 року, підвищив прогноз інфляції-2008 для України до 17,1 відсотка, а Світовий банк - до 17,2%. На такому тлі запланована Кабміном зміна макроекономічних показників (включаючи і прогнозну інфляцію 14,6%) виглядає досить скромно.
Іншим фактором, що викликав стурбованість Володимира Стельмаха, є потенційне зниження зростання промислового виробництва. Хоча, за даними Держкомстату, поки в нас все не так вже й погано: за підсумками березня виробництво "підросло" на 5,8%, якщо порівнювати з березнем попереднього року, або на 7,8% порівняно з результатами лютого-2008. Втім, тенденції до зростання економіка України стабільно демонструє протягом останніх декількох років, а прогнозована головою НБУ стагфляція може виникнути у зв'язку з деяким уповільненням зростання, що може накластися на відхід цін "у відрив".
Відповідно, основну небезпеку становить все-таки інфляція, але проблема української економіки ще й у тому, що політики не можуть розібратися із причинами підвищення цін (у першу чергу - на продовольчі товари, що найсильніше вдарило по кожному маленькому українцю). В опозиції вважають, що якщо не у всьому, то багато в чому винне збільшення соціальних виплат. Інакше кажучи, "наша" інфляція - це інфляція попиту, тобто кількість грошових знаків, "що крутяться" у народі, не підкріплюється необхідною кількістю вироблених у країні товарів. У свою чергу, економісти від БЮТ, наприклад, Микола Сивульський, запевняють: корінь проблеми в тому, що ми маємо інфляцію витрат, коли зростання цін пояснюється різким збільшенням виробничих витрат. Остання теорія корелюється із проблемами всесвітнього масштабу.
А кому зараз легко?..
До основних загальносвітових проблем останнього часу експерти відносять зростання цін на енергоносії і продукти харчування, а також нестабільність долара США. Всі ці складності тією чи іншою мірою відбиваються і на Україні.
Помітно б'є по економіці зростання цін на нафту, що перманентно б'є і б'є світові рекорди. Ще наприкінці літа - початку осені 2007 року 100 доларів за барель "чорного золота" здавалося практично позахмарною ціною, але на початку 2008 знаковий бар'єр був з успіхом узятий. Дорожчає і російська нафта, що для нашої держави більш критично. Тим більше що з першого квітня "північний сусід" вкотре збільшив експортні мита, і тепер вони становлять 340,1 долара за тонну, причому далекоглядний уряд РФ переглядає розміри мит кожні два місяці, з оглядкою на світовий попит на російський нафтопродукт.
Нарівні з енергоносіями практично по усім світі впевнено дорожчають продовольчі товари. На думку експертів ООН, поясненням цьому може слугувати комплекс факторів, серед яких високі ціни на нафту, збільшення попиту на продовольство в порівняно багатих азіатських країнах, використання орних земель і врожаїв для одержання біопалива, непогода і, як наслідок неврожай, а потім уже - спекулятивні ігри на продовольчому ринку.
За даними ООН, до кінця 2007 року продукти по усім світі подорожчали на 35%, причому нерівномірно: молочні продукти подорожчали на 80%, а, наприклад, зерно - на 42%. Прогнози ж - не надто втішні. Голова Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку при ООН Леннарт Бейдж, хоч і запевнив, що виробництво продуктів харчування буде збільшуватися, визнав, що ці заходи можуть ситуацію значно і не виправити. "Експерти в основному вважають, що високі ціни встановляться надовго. Ми побачимо, що обсяги поставок збільшаться, і ціни, сподіваюся, трохи знизяться, Але експерти в цій сфері вважають, що ціни однаково будуть вищі від колишніх, і що ми маємо справу зі структурним зрушенням у напрямку до більш дорогих продуктів", - сказав він.
Високий старт 2007 року не пройшов даремно, і прогнози "оонівських" експертів втілюються в життя. За даними Міжнародного валютного фонду, у лютому 2008-го ціни на продовольчі товари збільшилися на 39,1% у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Це, по суті, рекорд десятиліття.
В Україні подорожчання продуктів харчування експерти називають чи не найголовнішою причиною "галопування" інфляції взагалі. Міністр економіки Богдан Данилишин відзначає, що "рівень інфляції сформований головним чином під впливом збільшення цін на продукти харчування, питома вага яких у споживчому кошику становить 52%". У нашій країні продукти дорожчають із кількох причин, частина з яких успішно укладається в загальносвітові рамки. Серед цих причин збільшення добробуту громадян (елемент інфляції попиту), "обгін" платоспроможності населення темпів динаміки виробництва українських продуктів і загальносвітове підвищення цін на основні харчові товари.
Ціни vs уряд: Хто кого?
Найсвіжіша ініціатива українського уряду все-таки переглянути основні макроекономічні показники досить похвальна. Але от темпи цього перегляду залишають бажати кращого. Як уже згадувалося, Кабмін до останнього ховав голову в пісок, а готовність підвищити інфляційні прогнози виявилася тільки після того, як виявилося, що річний "запас" вичерпаний за три місяці. Та й плани підвищення (близько 14 відсотків) залишають бажати кращого: за прогнозами закордонних експертів Україна одержить інфляцію до 20%, власна опозиція щедро обіцяє і 20, і 30...
Уряд у свою чергу продовжує уповати на антиінфляційну програму, попередні начерки до якої містили такі заходи як підвищення ефективності кредитно-грошової і бюджетної політики для зниження інфляційного тиску, сформованого надлишковим попитом; усунення тимчасових дисбалансів на продовольчих ринках з недопущенням необґрунтованого підвищення цін; підвищення ефективності адміністрування цін на продукцію і тарифів на послуги об'єктів природних монополій; розвиток фінансового та фондового ринків, підвищення ефективності енергозбереження; заходи щодо оптимізації державного регулювання цін. Судячи зі слів Володимира Стельмаха, Нацбанк активно намагається стримати інфляцію монетарними методами, на відкуп же Кабміну традиційно залишаються адміністративні.
Юлію Тимошенко вже за підсумками першого прем'єрства "записали" у шанувальниці ручного керування економікою. І підстав для цього вистачає. Україні ще далеко до Росії, де з осені ціноутворенням на базові продукти харчування займається держава, але й зараз тривожних сигналів вистачає.
Одним з перспективних заходів ЮВТ співтовариші традиційно вважають зниження імпортних мит. Передбачається, що у випадку цього в країну хлинуть більш дешеві закордонні товари, які негайно задовольнять попит населення. Але все те ж всесвітнє збільшення цін на продукти приводить до того, що імпортна продукція може і не виявитися дешевшою від української. А національний виробник може постраждати. Так, керівник компанії Da Vinci AG Андрій Колпаков запевняє, що "багато галузей, особливо в харчовій промисловості, і так одержать додаткове конкурентне навантаження після вступу до СОТ. Це приведе до скорочення виробництва до 12,5-13% і до зменшення експорту до 8%. Ще більше зниження імпортних мит остаточно доб'є вітчизняного виробника". Подібна точка зору, можливо, зайво радикальна, але шанси втримати ціни за рахунок імпорту дійсно невеликі.
Ще одним "негарним", але ситуативно успішним методом можна порахувати "оптимізацію державного регулювання цін". У критичному випадку українському уряду буде вкрай складно уникнути спокуси спробувати втримати ціни "руками". Та й подібне регулювання хоч і може тимчасово допомогти кінцевому споживачеві, але одночасно і помітно вдарить по виробнику. Найчастіше в подібній ситуації будь-який уряд закликають допомогти малому бізнесу/сільгоспвиробникові/бідному торговцеві. Але цільове дотування в українських реаліях ризикує перетворитися в порочне коло, коли державна допомога успішно "проїдається", а не використовується для, наприклад, модернізації виробництва, і в перспективі - зниження собівартості продукції або збільшення її конкурентноздатності. Із щільною роботою з інфляцією витрат українській економіці поки не везе. Але ж навіть задеклароване Кабміном "підвищення ефективності енергозбереження" могло б бути в допомогу, якби реалізовувалося нормально.
Крім іншого, зайвому оптимізму уряду помітно заважають й інфляційні очікування. За останні місяці українці звикли до того, що ціни ростуть, тому навіть безпідставне подорожчання якої-небудь товарної групи значного подиву не викличе: у країні ж інфляція! "Тому, навіть незалежно від реальних показників інфляції, багато виробників уже закладають у свої плани інфляцію на рівні 15%, а деякі - і 20%", - вважає директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. А от тут у Юлії Володимирівни найбільше поле для бурхливої діяльності. Волати до совісті тих виробників, а головне - посередників, у яких з нею "напряжонка" - справа практично безнадійна. А визначити, у якому випадку підвищення ціни виправдано, а коли воно всього лише "данина моді" - не так вже й просто. Той же Світовий банк рекомендує ціни "відпустити", а ті категорії населення, по яких подорожчання "б'є" найсильніше - субсидіювати. Але це якось дуже по-ринковому, але не дуже по-українському...
Про громадян Кабінет міністрів готується подбає по-своєму: серед змінюваних макропоказників скорочення темпів зростання реальної зарплати на 3%. Лише незначне підвищення рівня заробітних плат пояснюється багато в чому прагненням утримати "у рамках" видаткову частину бюджету. З одного боку фіксація заробітків на менш високому рівні може зайвий раз ударити по кишенях кінцевих споживачів: доходи не будуть устигати за збільшенням цін на продукти. З іншого боку - жорстка прив'язка рівня зарплат може спровокувати ще більшу інфляцію, а зупинити цю "карусель" буде важко.
Немаловажною антиінфляційною мірою зараз може стати визнання самого факту наявності високих темпів інфляції. Дотепер Кабмін періодично намагався "пограти в страуса", не далекий він цих намірів і зараз. А ціни в країні ростуть. І уповати на літо і новий урожай, звичайно, можна, але не занадто. Уже дуже "розбестилися" українські ціни, і закликати їх до порядку буде набагато складніше, ніж здавалося спочатку.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
Також за темою
В уряді обіцяють підвищити базову пенсію
В уряді назвали суму, яку Україна потребує на 2026 рік
Попри податкові пільги, Дія. City не охопила навіть половину галузі — нардеп
Порушення комендантської години: які штрафи пропонують — законопроєкт
Місія МВФ приїде до України наприкінці серпня
Уряд готує нову формулу розрахунку пенсій
