1074
Де повинна бути Україна?
— Казна та Політика
Вимога прийняти Україну в НАТО, висунута Сполученими Штатами, стала черговим цебром холодної води для європейських країн, деякі з яких, у тому числі Німеччина і Франція, вважають її щонайменше передчасною. Але ні Європа, ні Україна, ні Росія так і не відповіли на запитання: де повинна бути Україна? Європа не буде єдиною, як каже генсек НАТО Яаап де Хооп Схеффер, поки не буде збігу "між тим, де знаходяться країни, і тим, де вони хочуть бути".
Саміт НАТО в Бухаресті на цьому тижні повинен дати добро на вступ трьох нових членів: Албанії (чи зіграє тут свою роль проблема Косово?), Хорватії і Македонії (якщо із Грецією буде вирішено питання про назву країни).
Однак раптово про своє прагнення в альянс заявили президент і прем'єр-міністр України, Ющенко і Тимошенко, одночасно пообіцявши, що на території їхньої країни не буде іноземних баз (їхнє створення заборонене конституцією). На своєму останньому атлантичному саміті Буш хоче залишити спадщину - дорожню карту, або MAP (план дій щодо підготовки до членства в НАТО) для їхнього вступу.
За час президентства Буша в НАТО ввійшло 10 нових членів: Болгарія, Словенія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва і Румунія, до яких варто додати ще три в поспіху запрошені країни. Однак з Україною, як і із Грузією, що ставить свої складні проблеми, "може вийти осічка", відзначають європейські джерела.
Бухарестський саміт НАТО стане першим, на якому буде присутній поки що ще російський президент Володимир Путін. Українське питання підвищує накал цієї зустрічі. Відносини Росії з Україною переживають занадто делікатну стадію для того, щоб перспектива вступу Києва в НАТО не створювала серйозних проблем. Між двома країнами - сотні кілометрів непозначених кордонів. Вступ у НАТО змусить позначити ці кордони і розділити деякі міста та об'єкти воєнної промисловості.
Але питання не тільки в тому, що НАТО вступає на стежку, що викликає відторгнення в росіян або надає їм неприйнятне право вето, - але й у тому, що переважна більшість самих українців не схвалює вступ у Північноатлантичний альянс. Більше половини проти, і всього лише менше 20% - за, за даними різних опитувань. Офіційна ініціатива навіть привела до парламентського бойкоту з боку опозиції, що завершився тільки після досягнення компромісу про проведення референдуму. Україні варто зрозуміти, чим вона хоче бути, але поки згоди в цьому питанні досягти не вдається.
За що висловилася б більшість, так це за вступ у Євросоюз, але, з огляду на перенапругу останніх розширень, дана перспектива на даний момент не проглядається на обрії ЄС та України. Деякі європейські країни, зокрема Німеччина і Франція, виступають проти антиросійського дискурсу, що виходить із Вашингтона та інших столиць. У всякому разі, вони вважають, що необхідно знизити напруженість у регіоні, перш ніж порушувати питання про вступ України і Грузії.
Альянс не просто розширюється - довкола нього групуються можливі партнери, що не є членами: Австралія, Японія (на думку деяких, ще й Ізраїль). Альянс перетворюється в систему міжнародної безпеки. Китай поки не висловлював заперечень, але, якщо альянс, що розширюється, почне наближатися до його кордонів, у нього знайдеться що сказати. НАТО, якому в 2009 році виповниться 60 років, теж варто задуматися над тим, чим він хоче бути, тому що Афганістан уже поставив під сумнів придатність цієї організації для виконання взятих на себе завдань. Бухарестський саміт повинен виробити стратегічну концепцію для Афганістану, яка б переконливо пояснювала, чому, як, з якою метою і якими методами діє НАТО в цій країні, тому що в низці європейських країн росте протест проти участі в цій далекій війні.
У НАТО поки не вирішили, чи належить Росія до Заходу чи до решти (The West or the rest). З розширенням НАТО, що у Москві і владі, і населення сприймають як антиросійське, "альянс завойовує території, але втрачає Росію", вважають деякі російські лідери.
Дійсно, з кожним наступним розширенням НАТО складається враження, що прозахідні сили в Росії втрачають свій вплив, хоча альянс не позиціює себе як загрозу для Росії. Насправді загроза Росії з боку Заходу зараз перебуває на найнижчому рівні із часів Наполеона. Однак часто уявлення значать більше, ніж справжній стан справ
За матеріалами: 24.ua
Поділитися новиною
