1025
Привіт, Медведєв!
— Енергетика
В інтерв'ю екс-опозиціонер Ірина Хакамада розповіла про те, що:
1) Медведєв - це надовго, також як і Путін
2) Істерики навколо постачання газу в Україну будуть періодично повторюватися
3) На місці українських політиків говорила б про вступ у ЄС, а не в НАТО - так спокійніше
4) Пішла з політики, тому що росіянам не потрібні зміни
1) Медведєв - це надовго, також як і Путін
2) Істерики навколо постачання газу в Україну будуть періодично повторюватися
3) На місці українських політиків говорила б про вступ у ЄС, а не в НАТО - так спокійніше
4) Пішла з політики, тому що росіянам не потрібні зміни
Пішовши з політики, ви тепер можете без емоцій оцінити внутрішню і зовнішню політику Росії, у тому числі і відносно України. Як ви вважаєте, чому Газпром час від часу роздмухує істерію навколо постачання газу в Україну?
- Росія не довіряє Україні, вважаючи, що українські компанії постійно крадуть газ - про це Олександр Привалов (російський журналіст. - Прим. Контрактів) постійно кричить на радіо "Эхо Москвы". Україна у свою чергу не вірить Росії, припускаючи, що Газпром у будь-який момент може підняти ціни настільки, що країна просто захлинеться і не зможе оплатити це підвищення. Поки відносини не стабілізуються, істерія буде періодично повторюватися. І Київ, і Москва кличуть у посередники ЄС, але Європа поки не поспішає втручатися.
У вашої країни немає газу, але є транзит, що Росія зараз обійти не може. На стороні України грає Європа, що нібито її захищає: злякавшись енергетичної експансії Росії, ЄС буде всіляко перешкоджати будівництву обхідних шляхів. А Європа - це більш сильний гравець, ніж Україна, з нею потрібно рахуватися. Тому і стільки нервів - Росія розуміє, що через Україну має справу з Європою. Як на мене, Росія даремно різко підняла ціни, намагаючись наприкінці 2005 року вплинути на результати виборів в Україні. Сьогодні Тимошенко права, як би не радикально звучали її слова: продавати газ через посередників погано - на рівні державних поставок це створює поле для безлічі спекуляцій. Але Вашій державі теж варто було б допускати росіян і представників ЄС до своєї труби, щоб перші могли перевірити: чи краде Україна газ, призначений для Європи. Інакше довіри ніколи не буде.
Як можна охарактеризувати нинішні відносини України і Росії?
- Нинішній етап можна назвати холодним співробітництвом: Україна не може без Росії, а Росія без України. Це насамперед пов'язано з поставками і видобутком газу: Росія добуває газ, Україна забезпечує його транзит. Якби вона забезпечувала поставки газу в другорядні країни, усе було б по-іншому. Але оскільки через Україну газ іде в ЄС, довгострокові контакти мають для Росії величезне значення. Раніше наша країна ставилася до України з погляду геополітики - колишню братню республіку можна повернути у своє лоно. Зараз уже зрозуміло, що це неможливо. Тому Росія ставиться до України відчужено, холодно, менше втручається у внутрішні справи, але не прощає жодної політичної кризи, жодної помилки і коментує все, що відбувається, досить жорстко. А Україна заграє з Росією, коли їй потрібно одержати відповідної преференції або забезпечити стабільну і меншу ціну на газ. Але при цьому ставиться до Росії як до держави толерантно ворожої, тобто це не ворог, але політичний курс РФ потенційно ворожий українському політичному курсу. Це два протиборчі сусіди, зв'язані певними економічними інтересами.
Чому Росію так турбує тема Україна-НАТО? Адже всі розуміють, що країна приєднається до Альянсу не через рік і не через два?
- Для Росії це дуже принципове питання, тому що вона дотепер живе в умовах і із психологією оборонної політики. Кремль скрізь шукає ворогів і традиційно розглядає НАТО як ворожий блок. Росія ледь пережила просування НАТО до кордонів балтійських республік, але Прибалтика, навіть у рамках СРСР, завжди була самостійною. З Україною все по-іншому: багато росіян дотепер не можуть пробачити втрату Криму і прийняти незалежність України. Природно, ніхто всерйоз не очікує, що Блок, використавши кордони України, нападе на Росію. Подібні промови можуть вимовляти заради політичної кон'юнктури різні журналісти і публічні політики в парламенті.
Але всі прекрасно розуміють, що ніхто зі членів НАТО Росії не загрожує і не буде загрожувати надалі, тому що вона володіє ядерною зброєю.
Нікому від Росії нічого, крім ресурсів, не треба, ніхто не збирається її завойовувати. Демократичні держави взагалі заперечують геополітику, захоплення нових територій їх не цікавить. Виняток - Штати, які роблять це під виглядом експорту демократії. Хоча, відзначу, дуже вдало. Тому Росія вібрує, коли починають говорити про вступ України в НАТО, а політики пропонують після приєднання Києва до Альянсу переглянути всі міждержавні угоди і договори. Але, по-моєму, вступ у НАТО розламає і саму Україну - захід і схід відреагують по-різному. Не стільки навіть населення, скільки політики, які почнуть, якщо вже не почали, розігрувати цю карту. Поки перехідний період в Україні не дуже стабільний, я б на місці політиків з помаранчевого табору говорила про вступ у ЄС. Це спокійніше, престижніше і, головне, ефективніше. А з НАТО можна організувати партнерську структуру, що забезпечувала б тісне співробітництво.
Що змушує російських політиків, зокрема, мера Москви Юрія Лужкова і депутата Костянтина Затуліна, брати участь в українських політичних конфліктах?
- Це їхня особиста ініціатива, що збігається з нашою національною політикою. Дух політики такий: думати одне, мати на увазі інше, робити третє. Більшість російських політиків живуть із постімперським комплексом: ми втратили Україну, але вона повинна бути з нами. Вони не можуть змиритися з вашою фактичною незалежністю і дивитися в майбутнє, а майбутнє всього світу деглобалізоване - з'являються нові держави. Незабаром, сподіваюся, російські політики викинуть із голови всі геополітичні ігри. Адже Росія не претендує на Китай, а Піднебесна на нашу державу, тому що це абсолютно незалежні одна від одної країни. Більше того, Росія погодилася розділити спірні території на кордоні двох держав. Але до пострадянських держав у російських громадян і політиків поки ставлення а-ля Затулін.
Світова тенденція деглобалізації зачепить і Росію - країну з безліччю автономних, етнічно однорідних територій?
- У нас не виникне свого Косова. Влада залізна, стабільна, нікого не відпустить - показано на прикладі Чечні. А жити стало цікавіше і веселіше. Ящик Пандори якщо і відкриється, то нескоро. Косово загрожує Грузії, де є Південна Осетія та Абхазія. Росія при цьому буде підступно посміхатися.
У Росії економіка тісно зав'язана на політику. Для економіки це добре чи погано?
- У РФ політика домінує у всьому, у тому числі і в економіці. Створюють державні корпорації, ініціюють злиття великого бізнесу з держпідприємствами під тиском держави, а не за бажанням бізнесу - йому, щоб вижити, необхідно йти під цей дах. Тому наші бізнесмени абсолютно толерантні, кланяються владі, у жодному разі не фінансують опозицію. Російська економіка росте - величезні темпи внутрішнього зростання, але вона набагато менш адаптована до потрясінь, ніж скажімо, українська. Наприклад, незрозуміло, за рахунок чого буде рости російська економіка, якщо зникнуть нафта та газ. Українська економіка більш мобільна і європеїзована. Все більшу роль відіграють не ресурси, а люди, інтелект, малий бізнес. Коли немає ресурсів, людей виштовхують уперед. У нас їх заштовхують назад.
В Україні олігархи управляють політиками. У Росії політики управляють олігархами?
- У нас великий бізнес зараз повністю контролюється державним політичним істеблішментом. Хоча ще зовсім недавно було навпаки: російські політики фінансувалися та управлялися олігархами.
Тобто історія з Михайлом Ходорковським і Платоном Лебедєвим може повторитися?
- Може. При бажанні в будь-який момент і з ким завгодно.
Нерухома вертикаль
Що зміниться в Росії після зміни президента?- У перші два роки - державна риторика: будуть створені всі умови для розвитку малого і середнього бізнесу - керівництво країни почало розуміти, що структура економіки дуже деформована. Так що Володимир Путін, будучи прем'єром, буде намагатися демонополізувати економіку: великі підприємства залишаться під жорстким контролем держави, а дрібним життя трохи полегшать. Протягом цього часу Путін буде розставляти своїх людей і разом із президентом Дмитром Медведєвим установлювати новий баланс сил. З політичної точки зору нічого не зміниться і може навіть погіршитися - нові думки та опозиція нікому не потрібні. Необхідно зробити все, щоб не почалася війна усередині влади. У геополітиці в найближчі чотири-п'ять років також усе залишиться як і раніше: будуть покусувати пострадянські країни, які прагнуть у ЄС або вже там, і одночасно будуть посилено співробітничати з Китаєм і намагатися не сваритися з Америкою і ЄС. При цьому Кремль не буде приєднуватися до якогось табору або альянсу - Росія хоче довести, що вона абсолютно самостійний гравець першого рангу.
Перші два-три роки внутрішня і зовнішня політика буде визначатися не Медведєвим, а командою, що не змінилася. Що буде потім - невідомо. Може, Путін стане олігархом або очолить Газпром, а може, повернеться на посаду президента.
Зараз ніхто і ніщо не може змінити політичну ситуацію в Росії. Немає ніяких ні зовнішніх, ні внутрішніх, ні економічних, ні політичних, ні соціальних, ні настрієвих, ні протесних причин - людей все влаштовує. На Росію звалилися нафто- і газодолари. При Єльцині люди виголодалися, тоді вони жили погано, а зараз починають активно споживати. Якщо єльцинські роки - період первісного нагромадження капіталу, то путінські - період початкового ажіотажного споживання. Споживчий бум охопив всю країну. Нічого нікого не хвилює.
Деякі російські політологи припускали, що Дмитро Медведєв, проробивши кілька місяців, складе повноваження, і Володимир Путін де-факто знову стане главою держави?
- Ні. Вважаю, що Медведєв це надовго. Так надовго, як і Путін.
Тобто ви вважаєте малоймовірним сценарій, що Медведєв витіснить Путіна і його команду із влади, як у свій час Путін витіснив команду Єльцина?
- Все може бути в авторитарній вертикалі влади, не контрольованій суспільством або громадянськими інститутами. З одного боку, авторитарна влада встановлює контроль над суспільством, з іншого боку - вона дуже піддана вибухам зсередини. Але не дай Боже, між ними виникне іскра - у нашій системі конфлікти між двома особистостями можуть потрясти всю країну.
Чому Путін призначив своїм наступником саме Медведєва?
- По-перше, він близька людина Путіна. Він з пітерських, вони закінчили один університет, Медведєв напевно працював з Путіним. Крім того, на Заході Медведєв вважається прийнятною кандидатурою. Він влаштовує німецького канцлера Ангелу Меркель - недарма вона перша привітала його, приїхавши в Москву вже 8 березня, і, до речі, не без наміру днями висловилася проти вступу в НАТО Грузії та України. Думаю, Медведєва схвалили американський президент Джордж Буш і республіканці.
Чому?
- Його публічний образ ліберальний. Медведєв, що істотно для Заходу, не працював у спецслужбах. Європа та Америка ставляться до нього формально: головне, щоб не був силовиком і говорив правильні слова. Обраний президент відповідає цим критеріям.
На президентських виборах лідер комуністів Геннадій Зюганов посів друге місце. Росіянам ближчі ідеї комунізму, ніж так званих демократичних сил?
- Росія - правонаступниця не тільки пострадянських боргів, але й комуністичного менталітету еліти. Нам підходить або авторитаризм у білих рукавичках, або авторитаризм у червоних рукавичках.
Чому ви пішли з політики?
- Немає перспектив. Населення нічого не хоче і всім досить, опозиція діє незлагоджено, а у влади досить ресурсів задавити всіх. Народ не вийде на вулицю, тому що якусь там партію не зареєструють. Я зрозуміла, що це не мій час - мій закінчився. Зараз пишу книги, читаю майстер-класи, викладаю у вузах. Написала два сценарії.
Кар'єра екс-опозиціонера
2006 р. - президент Міжрегіонального громадського фонду соціальної солідарності "Наш вибір"
2004 р. - голова російської демократичної партії "Наш вибір"
2004 р. - вийшла з УПС
2004 р. - балотувалася на посаду президента РФ
2000 р. - співголова політичної партії "Союз Правих Сил"
2000 р. - заступник голови Держдуми Федеральних Зборів РФ
1993 р. - депутат Державної Думи Федеральних Зборів РФ
1989 р. - керівник кооперативу "Системи + програми", директор Інформаційно-аналітичного центру, головний експерт і член біржової ради Російської товарно-сировинної біржі (РТСБ)
1984 р. - старший викладач, доцент, заступник завідувача кафедрою у ВТУЗі при заводі ім. Лихачова
1980 р. - молодший науковий співробітник НДІ Держплана РСФСР
1978 р. - закінчила економічний факультет Російського університету дружби народів ім. Патріса Лумумби
13 квітня 1955 р. - народилася в Москві
Наталія Гузенко
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
