1486
Як можна отримати право використання чужої землі
— Нерухомість
Облаштування і користування власним будинком або земельною ділянкою найчастіше неможливе без використання частини сусідньої території.
Приміром, при проведення або ремонті комунікацій, необхідності проходу або проїзду до найближчої водойми, підвозу будівельних матеріалів і в інших випадках. Очевидно це може не сподобатися вашому сусідові, оскільки обмежує його можливість розпоряджатися приватним майном повною мірою.
Із цього приводу між сусідами іноді розпалюються конфлікти, що закінчуються судовими позовами. Як же уникнути неприємних з’ясувань? Що ж говорить про це закон?
Як відомо, приватна власність - недоторканна, і в українському законодавстві підтверджено, що користуватися приватною земельною ділянкою без відповідного дозволу його власника або належної правової підстави не можна нікому.
Вітчизняна практика показує, що наші громадяни в більшості випадків воліють не обтяжувати себе зайвими формальностями, займатися паперовою тяганиною та оформленням договорів, а охоче йдуть на поступки, у прагненні зберегти добрі сусідські відносини. Тим більше, що в деяких випадках поступки потрібні обопільні. Однак не завжди полюбовно вдається залагодити всі питання. І тоді на допомогу приходить закон, що дозволяє вимагати встановлення сервітуту - обмеженого права користування чужою земельною ділянкою.
За Буквою...
В українському законодавстві право сервітуту регулюється Цивільним і Земельним кодексами, а також низкою роз'яснювальних листів і положень. У них говориться, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене відносно земельної ділянки (земельний сервітут) або інших природних ресурсів для задоволення потреб інших осіб, тільки у випадку, якщо ці потреби не можуть бути задоволені іншим способом.
Зокрема, під такими потребами Цивільний кодекс України розуміє необхідність проходу, проїзду, прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації і т.д.. Земельний кодекс України додає у цей перелік: право прокладати на своїй земельній ділянці водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку, право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку, право відбору води із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, право проходу до природної водойми, право напувати свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, право прогону худоби до природної водойми, право прогону худоби по наявній дорозі, право установки будівельних риштувань і складання будівельних матеріалів з метою ремонту будинків і споруд, інші земельні сервітути.
Однак за словами Світлани Степанюк, юриста юридичної фірми "Магістр & Партнери", установлений законодавством перелік підстав, за наявності яких особі надається право вимагати встановлення сервітуту, не є вичерпним. Зацікавлена сторона вправі вимагати встановлення на її користь якого-небудь іншого сервітуту на підставі конкретних потреб. Ні Цивільний, ні Земельний кодекси України не обмежують коло суб'єктного складу права сервітуту (у тому числі і земельного). Таким чином, сервітут може бути встановлений на користь будь-якої особи (фізичної або юридичної, резидента України або нерезидента) і відносно земельної ділянки, що належить будь-якій особі.
Відповідно до статті 402 ЦК України, підставами для встановлення сервітуту можуть бути: договір, закон, заповіт або рішення суду. Як стверджує Антон Головня, заступник директора Юридичної компанії "Пріоритет Права", однією з головних підстав установлення сервітутних прав є договір. При цьому стороною, що ініціює укладання договору на свою користь є сервітуарій. Інша сторона - власник об'єкта сервітутного права. У цьому випадку сервітут називають добровільним. Якщо сервітут установлений законом, судом або заповітом, його називають примусовим.
Укладіть договір
Законодавство не передбачає особливих умов для письмових договорів, що встановлюють сервітут, тому сторони повинні керуватися загальними положеннями про договори. Договір сервітуту - це оплатна угода. Світлана Степанюк пояснює, що виходячи із практики використання норм земельного і цивільного права, найбільш доцільно передбачити в договорі наступне: спосіб обтяження, опис місця розташування з визначенням меж поширення сервітуту на плані, конкретний обсяг даного права, термін дії договору, а також розмір плати за сервітут (у випадку, якщо він є платним).
Окремо необхідно звернути увагу, що обов'язковою є державна реєстрація будь-якого права користування чужим майном, у тому числі і сервітуту. На даному етапі в країні ще не сформований єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно і їх обмеження, власником якого, відповідно до закону, повинен бути Центр державного земельного кадастру. У цей час даний реєстр сформований лише частково, а реєстрація обмежень права власності на об'єкт (у т.ч. сервітутів) проводиться в деяких випадках місцевими відділеннями земельних ресурсів. Дані державні органи вповноважені також видавати довідки про наявність або відсутність обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, у тому числі про наявність і відсутність сервітуту.
Важливі дрібниці
Крім окремо обговорених випадків, Закон зобов'язує особу, що користується сервітутом, вносити певну плату за використання чужого майна. Власник землі, відносно якої встановлені сервітути (як платні, так і безкоштовні), має право також на відшкодування збитку та інших втрат. Але тільки у випадку, якщо він зуміє довести, що збитки завдані саме сервітуарієм або є наслідком установлення сервітуту.
Законодавцем також визначено, що земельні сервітути можуть бути постійними і тимчасовими. За загальним правилом, сервітут вважається встановленим на невизначений термін (безстроковий, постійний), якщо іншого не згадано в договорі. Наталя Опря, директор "Юридичної консультації Братів Коваленків" стверджує, що закінчення строку, на який був установлений сервітут, а також не використання земельного сервітуту протягом трьох років є підставою для припинення дії земельного сервітуту.
Але є й інші підстави для припинення сервітутного права. Найпершою та очевидною з них - об'єднання в одній особі власника майна, обтяженого сервітутом, і сервітуарія. Причиною для припинення сервітутного права може бути відмова від нього особи, в інтересах якої він був установлений, а також факт порушення власником сервітуту обговорених у договорі умов його використання.
За запевненням Олександра Поліводського, директора юридичної фірми "Софія", наявність сервітуту не є перешкодою для продажу земельної ділянки. Але продавець зобов'язаний попередити покупця про наявність обтяжень. Відповідно до Цивільного і Земельного кодексів України сервітут зберігає свою дію у випадку переходу до інших осіб права власності на майно, відносно якого він установлювався. Це правило діє відносно всіх наступних власників незалежно від кількості подальших відчужень, якщо не настануть обставини, що спричинять автоматичне припинення сервітуту або не буде прийняте відповідне судове рішення.
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
