31951
Професійні хвороби менеджера
Стреси, проблеми професійного "вигорання", напруженість, викликана взаємодією з колегами та підлеглими... Радості від перемог, зведені на ні моральним виснаженням, розчаруванням, відчуттям тупика... Комплекс психоемоційних труднощів, що супроводжують життя людей, серйозно занурених у бізнес, не новий. Можливими і найбільш реальними проблемами сфери почуттів 2008 року і способами їхньої регуляції цікавилася "Інвестгазета".
Загроза №1: "Синдром менеджера"
Чим більше ми прагнемо встигнути, тим швидше для нас біжить час. Скажений ритм життя - неминучий супутник будь-якої цілеспрямованої та процвітаючої в кар'єрі людини. Однак не багатьом вдається ефективно управляти своїм часом, розслаблятися і "спускати пару", контролюючи тим самим свій емоційний стан.
"Відповідаючи за результати роботи компанії, ефективність менеджменту, завоювання частки ринку, керівники перебувають у стані перманентного стресу. Утома, що нагромадилася таким чином, позначається на результатах роботи будь-якої людини. А наслідки та ступінь їхнього впливу на навколишніх можуть сильно відрізнятися. Від депресії керівника, однією із причин якої може бути тривалий стрес і перевтома, до небажаних тенденцій у компанії", - відзначає консультант з людських ресурсів консалтингової компанії TOTAL HR Consulting Тетяна Глуховська.
Несвоєчасні увага та регуляція даної проблеми шкідливі знайомством із широко поширеним на Заході "синдромом менеджера" ("хвороба Епштейна - Барра", "синдром хронічної утоми", "грип яппі").
Виникнувши в 80 роках минулого століття, даний синдром вважається професійною хворобою благополучних, освічених, молодих менеджерів-трудоголіків. Як пояснила нам керуючий партнер, консультант з управління компанії "Четвертий вимір" Вікторія Журавльова, багато в чому "синдром менеджера" є розплатою за стереотипність життя та ігнорування духовного пошуку, закладеного природою в кожній людині. Терміна "синдром менеджера" в офіційній медицині нема, однак у реальному житті даний синдром не просто існує, але й стає усе більше і більше поширеним. До його ознак належать постійна утома, втрата інтересу до навколишнього, до роботи, до власного життя, відчуття тупика, погіршення загального стану організму, поява різного роду залежностей (наприклад, від алкоголю, азартних ігор та ін.), стереотипність мислення.
При цьому зовсім очевидно, що відповідальність за стрес - це частина роботи менеджера. Як запобігти подібному "перевантаженню"?
"Активний відпочинок, спорт, час, проведений із близькими людьми, - це прекрасний спосіб відновити сили та одержати емоційний заряд. Але це ще не все. Навички стрес-менеджменту вимагають серйозної уваги і розвитку, як і інші ключові для керівника навички. Наше суспільство вже готове до особистісної терапії в різних її проявах (індивідуальна, групова, коучинг). Це підтверджують тенденції в столичних бізнес-колах - усе більше менеджерів працюють із психотерапевтами та займаються психоаналізом", - констатує Тетяна Глуховська.
Загроза №2: "Криза середнього віку"
Ще одну потенційно небезпечну психоемоційну проблему українського менеджера (середньої і вищої ланки) озвучила директор Центру навчання та розвитку персоналу компанії Pulse Арета Бєлякова. Це так звана "криза середнього віку". Справа в тому, що середньостатистичний вік менеджерів росте, і саме в 2008 році він досягне критичної позначки - близько 40 років. Раніше така проблема була абсолютно нехарактерна фахівцям даного рівня. Тепер все частіше менеджери зіштовхуються з відчуттям безвиході, відсутності перспектив, недооцінкою своїх можливостей і відчуттям власної незатребуваності за віковим фактором.
Так, за наявності двох претендентів на вакансію менеджера роботодавець віддасть перевагу молодому і недосвідченому - він не тільки коштує менше, але й швидше вчиться, адаптується під сучасні реалії, іде в ногу з часом, має більш активну життєву позицію.
З іншого боку, цінність менеджера "середніх років" у тому, що він - постійний, стабільний, лояльний, має сформований професійний кругозір, досвід проб і помилок. Він у більшості випадків - сімейна людина, може подовгу засиджуватися на роботі, не претендує на велику кількість вільного часу.
Тому роботодавцеві дуже важливо розуміти, що менеджери середніх років становлять групу ризику, і ставитися до них треба відповідно. У цьому віці людина всерйоз думає про те, чого вона досягла і що робити далі. Так що проблему можна вирішити визначенням подальшої кар'єри, установкою нових повноважень і обов'язків, поліпшенням умов роботи.
"Працівник повинен чітко визначити своє бачення подальшого зростання, а його начальник - допомогти в цьому. Для людей середнього віку надзвичайно важлива фінансова стабільність, тому їх можна навчати фінансовому плануванню, кредитним і депозитним програмам.
Зараз в Україні складається ситуація, за якої збільшення цін не регламентоване ні оплатою праці, ні ринком, ні державою. У даній ситуації менеджер середнього віку, що звик до устояних умов роботи, може посоромитися просити підвищення зарплати і почати шукати нову роботу. Роботодавцеві необхідно передбачати це та спробувати надати свою підтримку та увагу. І, звичайно ж, дати шанс менеджерові одержати більшу матеріальну винагороду", - рекомендує пані Бєлякова.
Обійде боком?
Пояснюють вони це підвищеним збільшенням інтересу з боку керівників вищої ланки до психологічних знань, що дозволяють краще зрозуміти себе, оцінити сильні та слабкі сторони свої і своїх підлеглих. Останнім часом вони охоче йдуть на оволодіння навичками управління, змін, емоційною компетентністю, управління конфліктами, стрес-менеджментом, коучингом як інструментом роботи з персоналом.
"Чому ці знання затребувані зараз? Та тому, що всілякі проблеми, пов'язані зі стресами, "вигорянням" і т.д., не "нападають" зненацька.
Ці проблеми можна назвати "чесними", тому що перш ніж поглинути людину, вони говорять про свою присутність всіма можливими способами і сигналами. Таким чином, менеджери, що володіють актуальними психологічними знаннями, що розуміють свої персональні особливості, будуть здатні вчасно відстежити дані сигнали та у результаті уникнути непотрібних проблем", - прогнозує Вікторія Журавльова.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
