1999
Україна -бананова республіка Європи
Тисячі українців годинами стоять у чергах під посольствами, сміються самі над собою, морщать носи і вірять у помилку, одержуючи відмову в наданні візи, переплачують гроші кур'єрським фірмам, які іменують себе посередниками, і - розчаровуються в Європі.
Українські діти танцюють під посольствами, відомі баскетбольні клуби приймають за заробітчан і не пускають на матчі, а групи молодих журналістів і політиків - побачити Європарламент.
Україну не поважають. Однак саме Україна дала світові першу конституцію (Пилип Орлик), перший вертоліт (Сікорський), електрозварювання (Патон), рентгенівську установку (Пулюй), телевізійну трубку (Грабовський), на території України знайдена найстаріша у світі цивілізація (Трипільська культура), в Україні були відкриті одні з перших європейських вищих навчальних закладів (Острозька Академія (1576), Замостьська Академія (1593), Києво-Могилянська Академія (1632), Львівський Колегіум (1773))...
За іронією долі, незважаючи на всі ці досягнення, у свідомості європейців ми виглядаємо "банановою республікою", практично позбавленою розвиненого майбутнього. Існує якась розмита в повітрі ворожість до українців, як до нації, наділеної певним спектром негативних рис.
Сховавши свою антипатію під ввічливим ентузіазмом, ЄС вживає заходів нам назустріч, а ми просуваємося назустріч ЄС. Пройшло вже 17 років, як Україна стала незалежною, а наші дороги ніяк не перетнуться.
З 1 січня вступила в дію угода, яка вважається великим досягненням української дипломатії і нашим черговим проривом на шляху до ЄС. Це угода між Україною і Європейським Союзом про спрощення візового режиму. З нового року 12 категорій українських громадян (зокрема журналісти, близькі родичі, студенти) можуть одержувати безкоштовні візи. Для інших категорій українських громадян віза в країну Шенгенської зони повинна коштувати не більше 35 євро.
Навіть на папері незрозуміло, яким чином Єврокомісія сподівається виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до цієї угоди. Візова політика визначається не Єврокомісією, а країнами-членами ЄС (і про це постійно заявляє і сама Єврокомісія). Це означає, що кожна окрема країна-член Шенгенської зони має право сама визначати, які документи вимагати від українського громадянина, що хоче одержати візу, і ніякі подібні угоди для неї не мають сили.
Не існує механізму, щоб змусити країни Шенгенської зони виконувати цю угоду. Для Європейської Комісії подати до суду на якусь країну Шенгенської зони, що її порушила , - значить відразу опинитися під тиском інших країн-членів Шенгену. Але подавати до суду ніхто не буде, тому що мета і головний пріоритет діяльності ЄК - захищати країни ЄС, а не турбуватися про права українських громадян.
До речі, самі представники Єврокомісії розглядають угоду, підписану з Україною, не як зобов'язання, а скоріше як декларацію про наміри. На їх думку, БІЛЬШІСТЬ країн-членів шенгенської зони лише ПРИСЛУХАЮТЬСЯ до угоди.
Так, за словами заступника посла Нідерландів Роберта ін ден Боша, про угоду в посольстві знають, і підтримують її підписання. Однак, він відзначив, що угода містить певну кількість неясних пунктів, з якими, можливо, не будуть згодні деякі країни Шенгену. Тому вони і далі будуть застосовувати свої власні правила.
Головним болем громадян України є численні документи, яких вимагають посольства європейських країн для оформлення візи. У середньому, щоб відвідати Європу, пересічному українцеві доводиться зібрати 8 - 10 різних довідок.
Угода начебто б пропонує шлях до вирішення цієї проблеми. До неї додається декларація Європейського Союзу про уніфікацію документів, необхідних для оформлення короткотермінових віз. Згідно з декларацією, Єврокомісія бере на себе зобов'язання скласти список мінімальних вимог, щоб українські заявники мали доступну інформацію і подавали на розгляд однакові документи.
Але, по-перше, не існує не те що реального механізму виконання цього зобов'язання, але і навіть плану, як це зробити. У хлопців з Єврокомісії є тільки гарні законодавчі пропозиції, які перебувають у процесі розгляду ще з 2005 року, а прогресу і близько не видно.
Існує також пропозиція щодо Європейського візового кодексу, що передбачає уніфікацію документів. Але цей проект ще навіть ніде не розглядався. По-друге, уніфікація зовсім не значить спрощення в оформленні віз.
Представник Єврокомісії, що попросив не називати його ім'я, пояснив мені, що ЄС не брав на себе ніяких зобов'язань щодо уніфікації документів. "В угоді написано, що ми складемо список та уніфікуємо документи, але це просто рекомендація країнам ЄС", - пояснив він. Всі питання до кожної окремої країни і перебувають у компетенції міністерств закордонних справ європейських країн.
Далі, відповідно до угоди про спрощення в оформленні віз, сума плати за візу для громадянина України не повинна перевищувати 35 євро. Насправді, українцям доводиться оплачувати діяльність посередницьких фірм, які працюють при посольствах і "допомагають" оформлювати візи.
У березні 2007 року Емма Адвін - на той час прес-секретар Беніти Ферреро-Вальднер, Комісара Євросоюзу з питань зовнішніх відносин та Європейської політики сусідства - заявила в Брюсселі, що звернення країн-членів ЄС до послуг посередників суперечить духу угоди про спрощення візового режиму між Україною і ЄС. Минув майже рік, і точка зору ЄС встигла різко змінитися - за словами посадової особи ЄС, що (пробачте за тенденцію) побажала залишитися неназваною, вони повністю підтримують і навіть вважають необхідною діяльність посередницьких фірм.
Посольство Нідерландів одним з перших звернулося до послуг компанії-посередника (індуської фірми VFS) у березні 2007 року. Вищезгаданий заступник посла Роберт ін ден Бош на питання, чи будуть стягуватися гроші з українських громадян за послуги компанії-посередника (25 євро, або 170 гривень - ця сума є приблизно однаковою для всіх фірм-посередників, які працюють при посольствах країн ЄС), сказав, що вони абсолютно впевнені, що діють правильно. Він також відзначив, що угода не містить положення, яке б забороняло збирати з українських громадян ці гроші.
"Ми даємо вибір громадянам України, - сказав він, - або звертатися до посередника і платити свої гроші, або заповнювати документи самим. Ми нікого не змушуємо".
Однак, судячи з інформації на сайті посольства Нідерландів, вибору громадянам України не дають. Зокрема, на сайті посольства відзначено: "Сплата послуг Центру Оформлення Документів становить 170 гривень включаючи ПДВ. Ця сума стягується з кожної заяви на одержання візи і додається до суми консульського збору, відзначеної вище". Далі зазначено, що всі види оплат здійснюються готівкою в Ц.О.Д. (тобто через фірму-посередника).
За словами Вікторії Ніконової, та працює в сфері оформлення виду на проживання для українських студентів, які виїжджають на навчання в країни Шенгену, допомога VFS нідерландському посольству полягає в основному в наданні кур'єрських послуг (взяти ваші документи і віднести в посольство). Зателефонуйте, наприклад, у цю посередницьку фірму, і попросіть, щоб вам пояснили відмінність в оформленні довготермінових і короткотермінових віз, і ви переконаєтеся, що працівники фірми (переважно студенти) цього просто не знають.
Європейські посадові особи рекомендують нам у випадку, якщо посольства змушують оформлювати візи через фірми-посередники, звертатися до суду або у своє МЗС. Хоча зрозуміло, що людина, яка виїжджає за кордон, скоріше доплатить гроші, ніж скасує поїздку і піде в суд.
У той же час, на сьогодні не існує жодного документа, який би забороняв посольствам стягувати з українців додаткові гроші. У проекті директиви ЄС щодо впровадження біометрії є положення, відповідно до якого країни можуть використовувати аутсорсингові компанії (фірми-посередники) для збору біоматематичних даних і підготовки документів на візи, але це не повинно впливати на загальну вартість віз (тобто якщо для нас віза коштує 35 євро - то виходить, 35). Але цей проект пройшов лише перше читання в Європарламенті, і не відомо, що в ньому залишиться наприкінці.
Відповідно до угоди про спрощення оформлення віз, був створений моніторинговий комітет з його виконання. Цей комітет є надзвичайним, а не постійним. У березні, через три місяці після набрання чинності угоди, комітет розгляне результати моніторингу і підіб’є підсумки функціонування угоди. Поки ще не зовсім зрозуміло, які санкції будуть застосовуватися до країн, чиї посольства не будуть її виконувати. Новопризначений міністр закордонних справ України Володимир Огризко заявив на прес-конференції в грудні минулого року: якщо Україна побачить, що деякі країни ЄС, які входять у Шенгенську зону, несумлінно виконують свої зобов'язання за укладеним договором, Україна буде реагувати на це відповідним чином.
Залишається сподіватися, що заяви про прагнення до співробітництва, свободи і рівноправності в Європі не будуть просто ввічливими формальностями для "бананової" України, що зі свого боку взагалі скасувала візи для громадян ЄС.
Оксана Романюк
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
