2902
Відкриваємо банківські таємниці
— Кредит&Депозит
1. А як же конфіденційність?
Чув, що, незважаючи на те, що банки зобов'язані зберігати конфіденційність даних про своїх клієнтів, їх внески та
рух коштів на їх рахунках, фінустанови можуть розкривати цю інформацію "зацікавленим" держструктурам. Підкажіть, чи правда це?
Анатолій Лазаренко, Київ
Так, правда. Відповідно до статті 11 Закону України "Про протидію та попередження легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом", визначений перелік фінансових операцій, інформація про які повинна бути передана в уповноважений орган (Держфінмоніторинг) - і це не вважається порушенням банківської або комерційної таємниці.
У першу чергу, це фінансові операції, сума з яких дорівнює або перевищує 80 тис. грн (або еквівалент у валюті) і має наступний характер:
- перерахування або одержання коштів з анонімного (номерного рахунку) за кордоном, а також перерахування грошей на рахунок у банк офшорної зони;
- угоди з особами, зареєстрованими, проживаючими або, що перебувають на території держав, що не приймають участь у міжнародному співробітництві в сфері протидії відмиванню доходів і фінансування тероризму;
- покупка або продаж дорожніх чеків та подібних ним платіжних інструментів за готівку;
- перерахування готівкових коштів за кордон з вимогою видати одержувачеві готівка;
- зарахування на рахунок готівки та їх переказ у той же або наступний операційний день іншій особі;
- зарахування або списання коштів з рахунку юридичної особи, період роботи якого не перевищує 3-х місяців від дня реєстрації. Або - якщо на рахунках юрособи не було "руху коштів" з моменту відкриття компанії;
- відкриття рахунку із внесенням на нього коштів на користь третьої особи;
- перерахування коштів за кордон особою, що не має зовнішньоекономічного контракту;
- обмін банкнот (особливо іноземної валюти) на банкноти іншого номіналу;
- проведення фінансових операцій із цінними паперами на пред'явника, не розміщених у депозитаріях;
- придбання цінних паперів за готівку;
- виплата фізичній особі страхового відшкодування або страхової премії;
- виплата виграшу в лотерею, казино або іншому гральному закладі;
- розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів або інших цінностей у ломбарді.
Так що пам'ятайте: якщо "сума угоди" перевищує 80 тис. грн, то з великою часткою ймовірності про неї довідаються в Держфінмониторінзі.
Відзначимо, що інформувати вповноважені органи про здійснення "підозрілих" угод зобов'язані не тільки банки, але й кредитні спілки, страхові компанії, ломбарди, казино, компанії з управління активами та будь-які інші компанії, що проводять фінансові операції.
Більш того, навіть якщо вам відмовили у проведенні фінансової операції, що має "сумнівні" риси, інформація про неї однаково піде до уповноваженого органу. А разом з нею і такі дані:
- інформація, що ідентифікує учасників угоди;
- вид фінансової операції;
- сума й валюта операції;
- дата і час здійснення (або відмови в здійсненні) угоди;
- додаткова інформація про мотиви, що дозволили засумніватися в легітимності фінансової операції.
І ще один нюанс. Згідно ст. 8 цього ж Закону, сповіщати учасника "сумнівної" фінансової операції про те, що інформація про угоду "пішла до органів" - суворо забороняється. Як, влане, й інформувати будь-яких інших третіх осіб.
2. Стати поручителем можна без попиту
Товариш попросив мене виступити поручителем з його кредиту, а моя дружина - категорично проти подібного кроку. Підкажіть, чи обов'язкова згода "другої половини" для того, щоб стати поручителем?
Анатолій Грищук
- Для підписання одним з подружжя договорів поручництва згода другого чоловіка не потрібно, - повідомили в прес-службі "Діамантбанку". - Це пов'язане з тим, що договір поручництва не треба засвідчувати нотаріально. А, згідно ч. 3, ст. 65 Сімейного Кодексу України, згода другого чоловіка необхідно тільки для підписання тих договорів, які повинні бути зареєстровані і/або засвідчені нотаріально, або стосуються коштовного майна. Договір поручництва до таких договорів не відноситься.
Хотілося б ще раз нагадати "ручающимся": якщо позичальник раптом перестає платити за кредитом, то банк одержує право жадати від поручителя погашення боргу. У тому числі - і за рахунок продажу майна, що належить останньому. Звичайно, надалі поручитель має право подати до суду на недбайливого позичальника і стягнути з його всі свої збитки.
Але факт залишиться фактом: за ненадійного "позичальника" поручитель може поплатитися своїм майном.
І ще один важливий нюанс: якщо "друга половина" поручителя категорично не згодна платити за боргами того, за кого поручився її чоловік, то вона цілком може подати позов про визнання такого договору недійсним. Адже, як говорить ч. 2, ст. 65 Сімейного Кодексу: "Якщо один з подружжя уклав договір, що виходить за рамки дрібного побутового, без згоди з іншим чоловіком, то другий має право звернутися до суду з позовом про визнання такого договору недійсним".
3. Компроміс завжди знайдеться
Я збираюся взяти в банку іпотечний кредит. Це довготерміновий займ, але ж у стабільності матеріального становища ніколи не можна бути впевненим на всі 100%. Підкажіть, що буде, якщо я за якимись причинами втрачу можливість платити за взяті на себе зобов'язанням?
Олексій К., Київ
- У випадку втрати позичальником платоспроможності основне завдання банку та позичальника полягає в тому, щоб знайти найбільш прийнятний для обох сторін вихід із ситуації, що створилася, - розповіла Ольга Онуфрийчук, виконавчий директор компанії "Простобанк Консалтинг". - І тут багато чого залежить від сумлінності та порядності клієнта стосовно банку. Якщо втрата платоспроможності пов'язана з непередбаченими обставинами (наприклад, інвалідністю), а не простим небажанням виконувати взяті на себе зобов'язання, то шляхи вирішення питання є:
- якщо позичальник все-таки має якісь грошові надходження, які дозволяють йому обслуговувати свій борг, можливий перегляд графіка погашення кредиту (наприклад, збільшення його терміну, що значно знизить щомісячні видатки позичальника з погашення позики);
- якщо позичальник застрахований і наступає страховий випадок, у чинність вступає механізм одержання страхового відшкодування. У цьому випадку гроші, що підлягають виплаті з страхового випадку (інвалідність) будуть спрямовані в банк у рахунок погашення кредиту. Однак без "підводних каменів" не обійдеться й тут. Більшість страхових полісів передбачають наявність франшизи - частини грошей, які страхувальникові не виплачуються. От цю частину боргу банку і прийдеться позичальникові погашати самостійно;
- якщо доходи позичальника не дозволяють йому погасити кредит навіть у перспективі, то в чинність вступає механізм реалізації заставного майна (іпотеки). При всій згаданій безвихідності цього варіанта розвитку подій для позичальника він не такий вже й поганий. Справа в тому, що темпи росту цін на житло значно вищі, ніж відсотки з кредитів, виплачуваних банку, і після реалізації закладеного житла за ринковою ціною виручених грошей, як правило, вистачає не тільки на погашення заборгованості перед банком, але й на інші видатки позичальника
Людмила Савелова
За матеріалами: Газета по-києвські
Поділитися новиною
