453
"Нафтогаз": як замінити дефолт надприбутком
— Енергетика
Менш ніж за тиждень до обрання прем'єр-міністром України, а точніше, у минулу п'ятницю Юлія Тимошенко одержала ще одну можливість подумати про те, яка спадщина їй дістається від попередників. Група найбільших іноземних кредиторів України поскаржилася їй, що одна українська компанія, що позичила в них більше двох мільярдів доларів, уже близько півроку не виконує умови кредитних договорів або, використовуючи звичну для них термінологію, перебуває в стані дефолту.
Ім'я цієї компанії - НАК "Нафтогаз України", що, втім, не повинно було стати несподіванкою не те що для нового прем'єра, але і для читачів "ДТ", що описало подібну перспективу ще два роки тому.
Як з'ясували іноземні кредитори, основною причиною дефолту є те, що "Нафтогаз" не може виконати умови кредитних договорів у частині надання фінансової звітності за міжнародними стандартами разом з висновком аудиторів. І, як вони з'ясували в керівництва компанії і галузі, з яким вони зустрічалися, ця, на перший погляд, "технічна" проблема відображає картину, що їх обурила.
Виявляється, "Нафтогаз" перебуває в такому жахливому фінансовому стані, що авторитетні міжнародні аудитори просто не вірять у те, що ця компанія не зможе припинити свою діяльність у найближчому майбутньому, і тому вони не можуть підписатися під фінансовою звітністю за 2006 рік, що цю дійсність не відображає повною мірою.
Іноземці просто не могли зрозуміти, як може національна компанія, стратегічно важлива для економіки країни, по ідеї, один з основних донорів бюджету, що забезпечує основні обсяги транзиту нафти і газу в Європу, а також видобуває близько 90% газу і нафти в Україні, бути збитковою і мати фінансовий дефіцит? Тим більше в умовах рекордно високих цін на газ і нафту?!
Юлія Тимошенко просто прийняти інформацію кредиторів до відома не могла - у руках цих людей гніт від бомби під всією країною. (І навіть не настільки важливе походження капіталу позичальників. Їхня логіка проста: "Винен - поверни гроші або віддай майно".) Через те, що "Нафтогаз" не виконує умови кредитних договорів, вони можуть у будь-який момент протягом місяця зажадати негайного дострокового погашення всіх узятих у них кредитів з урахуванням всіх можливих штрафних санкцій. А це як мінімум 3 млрд. дол. Якщо "Нафтогаз" гроші не повертає (а таких грошей у нього, незважаючи на всі заспокійливі
заяви прес-служби, немає), то його оголошують банкрутом.
У такому випадку, як кредитори дуже чітко пояснили майбутньому прем'єрові, фінансовій системі України загрожує колапс - відбудеться різке подорожчання державного боргу, закриття міжнародних фінансових ринків для українських банків і компаній, падіння курсу гривні і т.д.
Щоб хоч якось заспокоїти не на жарт стривожених кредиторів, Ю.Тимошенко нічого не залишалося, крім як одразу їх запевнити, що у випадку її приходу до влади держава буде гарантувати кредиторам повернення "Нафтогазом" грошей.
Оцінивши "тямущість" головного кандидата на посаду прем'єра, іноземні кредитори поспішили їй подякувати, взявши участь у брифінгу для журналістів і розповівши про проблеми, які їм створює чинний (на той час) уряд. І полетіли, пообіцявши повернутися...
"ДТ" має намір пильно стежити за розвитком ситуації з іноземними кредиторами "Нафтогазу" та інформувати про це своїх читачів. Втім, вся необхідна інформація у величезному масиві давно зібрана, як відомо "ДТ", у СБУ і Генпрокуратурі. І в них є питання до тих, хто підписував кредитні договори. Але чому отримані кредити використані не за призначенням, поки нікого ще не запитали. І ніхто за це поки не відповів. Але головне питання сьогодні в іншому: як урятувати від банкрутства НАК "Нафтогаз України"? Не чекаючи, поки буде офіційна вимога від клубу кредиторів НАКу повернути борги якщо не грішми (вони вже знають, що їх немає), то майном. Так, державним, починаючи з газотранспортної системи і... далі підключайте уяву.
Є й інший варіант: відстрочити виплату боргу, реструктуризувати його і далі, зібравши всю мужність і розум, почати практично переходити до реальних цін на газ і на транзит. Як? Про це, зокрема, "ДТ" запитало в Юрія Вітренка, що на той момент був радником голови правління НАК "Нафтогаз України" Євгена Бакуліна. Разом з окремими (!) керівниками "Нафтогазу" він уже півроку як переконує іноземних кредиторів не банкротувати "Нафтогаз" і почекати "ще трошки". Як він аргументує своє прохання? Позиція Вітренка полягала в наступному: як тільки політична ситуація в країні стабілізується, держава оперативно вирішить основну проблему компанії - збитково низькі ціни на основні види її продукції. Зроблено це буде або шляхом підняття ціни, або надання компенсації з бюджету.
До слова, більшість фахівців "Нафтогазу" завжди акцентують увагу на низьких цінах реалізації газу (і послуг з його доставки) як на основній проблемі компанії.
Але як же так виходить? Вся країна стогне від високих цін на газ, керівники "Нафтогазу України" пишаються (було б чим) підвищенням ставки транзиту, а фахівці всі ремствують на низькі ціни?
Які ціни хоче встановити "Нафтогаз України"?
Чим же все-таки не влаштовують існуючі ціни компанію "Нафтогаз України"? Із цим питанням "ДТ" звернулося до Андрія Коболєва, начальника департаменту "Нафтогазу", саме відповідального за ціноутворення.
Він розповів, що існує офіційний документ - "Порядок установлення ціни на природний газ", проект якого був розроблений "Нафтогазом України" і погоджений з Міністерством палива та енергетики ще влітку 2007 року для виконання постанови Кабміну. У постанові уряду та у згаданому "Порядку..." чітко визначені ключові елементи того, чого хоче "Нафтогаз", - перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності при розрахунку собівартості та урахуванні вартості капіталу.
Пояснюючи ці складні терміни, А.Коболєв використав досить просту аналогію на прикладі орендної плати за квартиру. Вас вважатимуть або нахабою, або божевільним, якщо ви будете вимагати від власника квартири здавати вам її в оренду за ціною, що усього на 7% перевищує комунальні платежі за цю квартиру. Скажемо, щоб трикімнатну квартиру в центрі Києва вам здавали доларів за п'ятдесят, а не за дві тисячі, як всім іншим. Якщо вам відразу ж не викличуть психіатричну "швидку", то власник квартири вам пояснить, що йому простіше продати квартиру за сотні тисяч доларів (за нинішніми цінами), покласти гроші в банк на депозит та одержувати свої 15%, що складе тисячу доларів на місяць, а вже ж ніяк не п'ятдесят. Як говориться - "нема дурних"...
Точно так само вважає і "Нафтогаз", тому хоче одержувати нормальний прибуток на вкладений капітал, а не просто невелику надбавку до експлуатаційних витрат. Тільки вибір альтернативних заходів у цієї держкомпанії досить обмежений: вона не може відмовитися від будь-якого "орендаря" або "продати свою квартиру" (читай - отримані від держави багатомільярдні нафтогазові активи, створені декількома поколіннями ще при СРСР). Більше того, продовжуючи аналогію з нерухомістю, "Нафтогаз" володіє не просто "квартирою, а цілим будинком", у якому живе вся країна і який вимагає регулярного ремонту, найчастіше капітального...
Із приводу необхідності використати міжнародні стандарти розрахунку собівартості, а не національні, аргументація Андрія Коболєва була досить відвертою і простою: "Ви думаєте, у світі всі дурні, а одні ми розумні?". Хто реальні гроші в "Нафтогаз" вкладає? Ті ж іноземні кредитори. А вони на звітність за міжнародними стандартами дивляться, де збитки в "Нафтогазу" наростають. Бухгалтерія ж за національними стандартами - де прибуток показаний, нікого з нормальних інвесторів не цікавить.
На жаль, цифр і розрахунків, наскільки "Нафтогаз" хоче підвищити ціни, наприклад, на газ для населення, відповідно до їх проекту "Порядку встановлення ціни...", нам поки роздобути не вдалося.
Однак ми згадали одну примітну деталь. На семінарі, що недавно проходив у Києві, організованому "Нафтогазом" і Секретаріатом Енергетичної Хартії, вищезгаданий Юрій Вітренко гаряче дякував експертам Секретаріату за те, що, використовуючи їхні документи, "Нафтогаз" нарешті-то зміг зрозуміти, що ставка транзиту газу територією України занижена в багато разів. При цьому він дуже переконливо розповідав, що в "Нафтогазу" є розрахунки транзитної ставки, засновані на надійній інформації та які відповідають всім вимогам кращої світової практики, а головне - відповідній букві і духу Договору Енергетичної Хартії, що Україна підписала і ратифікувала та, отже, зобов'язана виконувати.
Принцип розрахунку, якщо його спростити, приблизно наступний. Беремо з фінансової звітності за міжнародними стандартами операційні витрати без урахування амортизації, додаємо амортизацію і вартість капіталу, розраховані на основі визначеної незалежними оцінювачами відбудовної вартості газотранспортної системи, ділимо на одиницю "товаротранспортної роботи" (1000 кубометрів на 100 км) і одержуємо...
Відповідно до цієї методики, в 2006 році економічно обґрунтована ставка транзиту газу територією України повинна була становити не 1,6, а 5,25 дол. В 2007 році вона повинна була б бути 7,48 дол. А в 2008-му - і зовсім 9,32 дол. за 1000 кубометрів на 100 км.
"Без підготовки" ці цифри навіть у фахівців викликали, принаймні, подив. Більше того, нас самих вони потрясли настільки, що здавалися неправдоподібними. Це змусило нас неодноразово перевіряти ще раз розрахунки, тестувати їхнє сприйняття на різних фахівцях газової галузі і взагалі економіки - розрахунки витримували всі перераховані випробування.
І хоча принципи обґрунтування транзитної ставки, закладені в документах Енергетичної Хартії, і не припускають порівняння із транзитними ставками інших операторів у Європі, для впевненості ми це порівняння провели. Не бажаючи стомлювати читача складними деталями зіставлення різних систем тарифікації, можемо лише засвідчити, що професійний аналіз ставок у Європі лише підтверджує вищевказані розрахунки.
Але тоді виникає логічне запитання - якщо керівництво НАК "Нафтогаз України" знає, що обґрунтована транзитна ставка в 2008 році повинна становити 9,32 дол. за 1000 кубометрів на 100 км, то чому воно підписує договір з "Газпромом" зі ставкою 1,7 дол., тобто в п'ять разів менше?
Ціна транзитного питання - 9,5 млрд доларів
Транзит російського природного газу територією України становить приблизно 115 млрд. кубометрів при середній відстані транзиту 1090 км. Помноживши ці цифри на ставку 1,7 дол. за 1000 кубометрів на 100 км, одержимо дохід від транзиту газу в сумі 2,13 млрд. дол. А якщо помножимо на ставку 9,32 долара за 1000 кубометрів на 100 км, то одержимо прибуток від транзиту газу в сумі 11,68 мільярда доларів.
Різниця становить більше 9,5 млрд. дол. Фактично це втрати України від заниження транзитної ставки.
Тільки це зовсім не означає, що ці цифри і розрахунки не були відомі учасникам останніх знакових переговорів з "Газпромом", у результаті яких ціна на газ для України збільшена з 130 до майже 180 дол., а транзитна ставка зросла аж на одну десяту - з 1,6 до 1,7 дол.
Пояснили традиційно: якщо ми, тобто Україна (НАК "Нафтогаз України" і ДП "Укртрансгаз"), піднімемо транзитну ставку для "Газпрому" і його сателітів, то "Газпром" теж збільшить транзитну ставку на середньоазіатський газ для України.
Але коли ж ми нарешті-то назвемо речі своїми іменами?! Адже Україна купує газ на україно-російському кордоні. Не в Туркменістану, Узбекистану або Казахстану, а в посередника "РосУкрЕнерго". Ніяких прямих контрактів на закупівлю центральноазіатського газу в нас немає і в найближчому майбутньому не передбачається. Тому що "Газпром" уклав довгостроковий контракт із Туркменістаном на закупівлю всього, що добувається, і того, що буде добуватися там, природного газу протягом майже 30 років.
Як з'ясувало "ДТ", розрахунки економічно обґрунтованої транзитної ставки з усіма деталями і поясненнями були офіційно спрямовані менеджменту НАК "Нафтогаз України" перед підписанням наприкінці 2007 року нової угоди з "Газпромом" про ціну газу і про транзитну ставку...
Чесно кажучи, ми намагалися знайти розрахунки затвердженої транзитної ставки. Але як не намагалися - не виявили навіть слідів обґрунтування цифри 1,7. Може, вона просто гарна? Воронін же естет...
До речі, якщо хтось буде лякати нас Європою (мовляв, Брюссель не допустить підвищення транзитної ставки, оскільки Європа в цьому випадку буде змушена більше платити за російський газ), то нехай він відразу посилається на існуючі довгострокові контракти з європейськими покупцями російського газу: Україна в них не фігурує. Ну а моральної сторони питання краще навіть не торкатись - малоймовірно, що небідна Європа буде відмовляти бідній Україні в праві просто покривати свої витрати на транзит, розраховані за європейськими принципами.
Дешевий імпортний газ?
У свою чергу, вищесказане також означає, що якщо Україна перейде на "світові" (у розумінні "Газпрому") ціни на газ, то ціна імпортного газу, розрахована за принципом "середня ціна для європейських споживачів на західному кордоні України мінус транспорт по Україні" в 2008 році складе 250 дол. за 1000 кубометрів. "Газпром" прогнозує ціну для європейських споживачів на західному кордоні України в розмірі 350 дол.; витрати на транспорт розраховані виходячи зі ставки 9,32 дол. і середньої відстані транзиту 1090 км. Тобто від ціни для європейців 350 дол. віднімемо 100 дол. за транзит - от і одержимо 250.
Простіше кажучи, Україні невигідно (!) купувати газ за нинішніми так званими заниженими цінами. Тому що при ринковій ціні на газ 250 дол. (як випливає з логіки "Газпрому") і ринковій же ставці 9,32 дол. Україна була б ще з великим прибутком від транзиту.
А так виходить, що при максимальному обсязі імпорту в розмірі 55 млрд. кубометрів Україна "заощаджує" близько 4 млрд. дол., купуючи газ за ціною 179,5 дол. за 1000 кубометрів, як це визначено у вищевказаному контракті між НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром" на 2008 рік. Віднявши цю "економію" у сумі 4 млрд. дол. від "втрат у транзиті" у сумі 9,5 млрд. дол., побачимо, що "чисті втрати" для України тільки в наступному році складуть 5,5 млрд. дол. А цих грошей вистачило б і на підтримку ГТС у нормальному стані, і на погашення позик.
Неминуче виникає ціла низка питань, серед яких найбільш необразливим є наступне: "Хто кого, зрештою, субсидіює, а також що і кому удешевлює "РосУкрЕнерго"?
При всьому при цьому залишається відкритим питання про загальну доцільність субсидування споживання газу окремими галузями промисловості. Фактично вищевказані 4 млрд. дол., на які знижується вартість газу для "споживачів імпортного газу", це - недоотримані доходи бюджету. Судячи з темпів зростання ринкової вартості одних з основних споживачів імпортного газу - металургійних підприємств, їхнім власникам живеться трохи краще, ніж українським пенсіонерам або тому ж "Нафтогазу України".
Що робити?
Ми не випадково приділили стільки уваги аналізу транзитної ставки і вартості імпортного газу - саме ці два параметри мають найбільший вплив на фінансовий стан "Нафтогазу", і забувати про них, говорячи про дефолт і можливе банкрутство "Нафтогазу", - страусина політика.
Дефолт "Нафтогазу" - серйозна проблема, і відповідальним за неї повинно бути дуже соромно. Від докірливого погляду громадськості вони можуть сховатися хіба що в ресторані "Мандарина", будівництві століття на Оболоні, еміратському офісі "Петрогазу" або в президентському номері еміратського ж готелю "Вітрило"...
Банкрутство "Нафтогазу" - це нависла загроза колапсу фінансової системи України і незалежності в цілому.
Надання державної гарантії по кредитах "Нафтогазу", як пообіцяла Юлія Тимошенко, хоча і вирішує проблеми іноземних кредиторів, але буде покладене на бюджет країни, і так уже обтяжений усілякими "хлібними" обіцянками.
Вирішення проблем "Нафтогазу" можливе і лежить у переході на нові принципи ціноутворення, що означає, чого гріха таїти, значне підвищення цін.
Тільки хочеться вірити, що новий уряд і керівництво "Нафтогазу" не буде вирішувати проблеми "багатих" за рахунок "бідних".
Адже буде якось ніяково відмовлятися від 9,5 млрд дол. абсолютно законних доходів від транзиту, субсидіювати на мільярди доларів власників українських заводів, газет і пароплавів, а виниклі через це фінансові проблеми "Нафтогазу" і ринку газу в цілому вирішувати за рахунок підвищення цін для населення України або дотацій з бюджету.
Алла Єременко
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
