652
Боротьба з відмиванням грошей: європейський досвід для України
— Валюта
Як стверджують фахівці, ввела його в 1984 році Президентська комісія США з боротьби з організованою злочинністю.
Проте світова громадськість вже встигла продемонструвати серйозність своїх намірів у боротьбі із цим злом. Віденська конвенція ООН 1988 року дала вичерпне визначення цього терміну, а в 1989 році на зустрічі G7 була створена Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF -Financial Action Task Force). Україна до числа 29 країн -членів цієї групи не ввійшла, зате вже побувала в "чорному списку" цієї організації, продемонструвавши невідповідність розробленим цією групою рекомендаціям. Тепер разом з Європейською комісією здійснює в нашій країні кілька проектів, спрямованих на боротьбу з нелегальним обігом грошей.
Презентований у листопаді український переклад Другої оцінної доповіді GRECO (групи країн з боротьби з корупцією - Group d'Etats contre la Corruption, членом якої Україна стала з 2006 року) містить 25 конкретних рекомендацій, сумлінне виконання яких дозволить подолати основну проблему на шляху розвитку нашого суспільства. Це і створення спеціалізованого органу з розробки національної антикорупційної стратегії, і перегляд системи відповідальності за корупційні злочини, і заходи щодо активізації зусиль правоохоронних органів і підвищенню ролі саморегуляції в цій сфері.
Паралельно із цим в Україні здійснюється другий етап Проекту технічної допомоги з питань боротьби з відмиванням грошей (MOLI-UA-2). Перший етап програми завершився в 2005 році, і його результати одержали високу оцінку з боку Європейської комісії і Ради Європи. На питания видання відповідає Пшемислав Мусялковські, експерт РЄ, менеджер проекту.
КОР: Мусялковські, які пріоритетні завдання в галузі реформування законодавства в сфері боротьби з відмиванням грошей стоять перед Україною?
Мусялковські: Основне завдання - приведення українського законодавства у відповідність із європейськими стандартами. Україна ратифікувала Конвенцію про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих незаконним шляхом, прийняту РЄ в 1990 році. Однак відтоді у нас вже з'явилася нова конвенція - про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності і фінансування тероризму, прийнята в 2005 році. Крім того, європейські стандарти роботи в цьому напрямку ретельно виписані в третій директиві ЄС. І Україні, хоча вона і не є членом ЄС, корисно було б врахувати їх у своєму законодавстві.
Чинний у країні закон 2003 року про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, має серйозні недоліки. Головний з них - відсутність чіткого механізму блокування підозрілих транзакцій. Зараз рішення про заморожування підозрілих рахунків, перешкоджання проведенню підозрілих операцій приймає, за великим рахунком, сам банк. А таке рішення часто не відповідає його фінансовим інтересам. За допомогою європейських експертів була розроблена нова редакція закону. Однак він був прийнятий нелегітимною Верховною Радою, іншими словами, законної сили не має. Крім того, на останніх етапах розробки найбільш принципові пункти з тексту закону зникли. Так що зараз ми зробили крок назад, і вся основна робота в цьому напрямку нас ще тільки чекає.
КОР: На що в першу чергу потрібно звернути увагу українській стороні із практичної точки зору?
Мусялковські: Звичайно ж, на підвищення рівня кваліфікації всіх осіб, які беруть участь у боротьбі з відмиванням грошей і створення відповідної інфраструктури. Щодо цього Україна проробила велику роботу. Нашим основним партнером у цій роботі є Державний комітет фінансового моніторингу. Створений на його базі Міжнародний навчальний центр за три роки свого існування встиг не тільки розробити сертифіковані програми підготовки кваліфікованих кадрів, але і навчити кілька сотень фахівців.
Аналогічні центри існують лише в лічених країнах Європи. Підготувати людей, які не будуть перевантажувати всю міжнародну систему реагування помилковими сигналами тривоги, а зможуть виявляти, розпізнавати і попереджати злочинні транзакції, не так-то просто. У першу чергу це стосується фінансового сектора, звідки зараз надходить переважна більшість тривожних сигналів. Проте особливої уваги заслуговує підготовка співробітників правоохоронних органів, насамперед - суддів. Можливо, це моя суб'єктивна думка, але мені здається набагато більш важливим не засудити до позбавлення волі порушника, а позбавити його коштів, придбаних незаконним шляхом. Адже тюремне ув'язнення мало не вписується окремим рядком у бізнес-плани певних особистостей, тому що після звільнення їх очікує більш ніж заможне існування. І той факт, що підвищення кваліфікації українських суддів не враховує всього того досвіду, що напрацювала європейська юриспруденція за останні двадцять років саме в справі боротьби з відмиванням грошей (а це галузь, що найбільш динамічно розвивається), створює додаткові ризики. Причому не тільки для України.
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
