555
Запрошують на роботу? Дізнаємось все про роботодавця
Про компанію, у яку запрошують працювати, можна і потрібно довідатися якнайбільше. Головне - не забути про те, що крім розміру, місця на ринку та інших формальних характеристиках, також важлива репутація компанії як роботодавця.
За останні два роки інженер технічного нагляду Володимир чотири рази змінював роботу. Кожне нове місце було гіршим від попереднього. То начальник вражав некомпетентністю, то атмосфера в колективі будувалася за принципом "кожен проти всіх", то коло обов'язків змушувало вити від нудьги. Тепер Володимир скептично ставиться до найманої праці як такої і подумує про власний бізнес.
У відповідь на припущення "Денег" про те, що він просто некритично підходив до вибору вакансії, Володимир рішуче закивав головою: "Всі компанії, у яких я побував, - це великі організації "з іменем". Крім того, я йшов туди не наосліп: як правило, мене кликали знайомі". Але зізнався, що єдиним по-справжньому важливим критерієм відбору для нього була зарплата. Що-небудь інше він навіть не намагався з'ясувати, оскільки вважав, що про внутрішню кухню компанії можна довідатися, тільки коли потрапиш у неї сам. "Роботодавець може перевірити кандидата за всіма параметрами: чи не значиться за ним кримінальне минуле, чи дійсно він працював на тих підприємствах, які зазначені в резюме, і так далі. А в пересічного працівника таких можливостей нема", - пояснює Володимир.
"Деньги" не зовсім згодні з такою точкою зору. Так, портрет роботодавця, зібраний з думок колег, чуток і повідомлень у пресі, може виявитися неповним та у чомусь необ'єктивним. Але навряд чи він буде цілком помилковим. Ми вирішили з'ясувати, що і як потрібно дізнаватися про потенційного роботодавця, щоб потім не пошкодувати про свій вибір.
Важней всего погода в доме
Дізнаватися потрібно все, що дозволить "приміряти" на себе майбутнє місце роботи. Термін існування компанії, її позиція на ринку, фінансовий стан, місцезнаходження офісу, акуратність у грошових питаннях, атмосфера в колективі, "адекватність" керівництва, умови праці, чітке коло обов'язків - це лише основний перелік обставин, що у кожного фахівця може доповнюватися специфічними побажаннями.
Приміром, щоб у радіусі найближчих 300 метрів від офісу обов'язково був заклад, де гарно годують. Журналіст Тетяна Мігунова говорить, що для неї найважливіше - стабільність компанії: "У першу чергу я б звернула увагу на становище компанії на ринку. Іти в нову чи збиткову контору - ризиковано. Також для мене дуже важливо, чи пропонується соціальний пакет, оплачуваний Інтернет і мобільний зв'язок". (До слова, великий ризик означає і великий потенційний прибуток. - Ред.)
Багато фахівців спочатку ставлять на перше місце "статусні" критерії - розмір і популярність компанії, її "коріння" (компанії з іноземними інвестиціями в нас у пошані). Безумовно, такі речі важливі. Як мінімум, вони дозволяють розраховувати на своєчасність оплати праці і зростання доходів. Але навряд чи пропозиція від великого холдингу, що займає 26-е місце в якому-небудь рейтингу, може бути достатнім мотивом для звільнення з компанії, у якої 28-е місце в цьому ж рейтингу.
Досвід опитаних "Деньгами" фахівців говорить, що серед правдивих причин невдоволення роботою (крім недостатньої кількості грошей), на перші місця виходять зовсім інші обставини. "Не вистачало драйву", "начальник самодур (тупий, некомпетентний)", "колектив - крокодиляче лігво", "я там пахав, як кінь", - такі пояснення зустрічаються набагато частіше. Узагальнивши їх, можна сказати, що в остаточному підсумку важливіше за все комфортність самого робочого процесу, а не те, на забезпечення яких оборотів цей процес спрямований (100 млн чи 10 млн дол.).
Це не означає, що без п'яти хвилин банкрут із чарівним правлінням кращий від промислового гіганта із червоним директоратом. Просто, як мінімум, інформацію про робочу атмосферу і колектив компанії не потрібно вважати вторинною.
Інша крайність - ставити за основу ті умови, які не влаштовували на попередньому місці. Менеджер з продажів Олена колись працювала в компанії, власники якої захоплювалися реформами. Ротація керівництва відбувалася кожні півроку, нововведення в ключові бізнес-процеси впроваджувалися ще частіше. Вітер змін не дув лише в один бік - убік зарплати співробітників. Олені захотілося стабільності і великих грошей. Вона перейшла в іншу компанію, що відповідала цим запитам. От тільки побажання Олени дуже незабаром змінилися. Вона стикнулася із труднощами, про наявність яких навіть не додумалася розпитати спочатку. У відділі з 20 чоловік, у якому працює Олена, усього один телефон з виходом на "8". А оскільки менеджерам часто доводиться дзвонити на мобільні та в інші міста, дух змагання не залишає цей колектив ніколи (хто швидше добіжить до апарата, що звільнився?).
Олена дзвонить із власного мобільного. А коли дивиться в рахунок на оплату мобільного зв'язку, розуміє, що майже нічого в зарплаті не виграла. Практично всю різницю між попередньою і нинішньою зарплатами - близько 90-120 дол. на місяць (при зміні роботи Олена "виграла" у зарплаті всього 150 дол.) - їй доводиться віддавати мобільному операторові.
Крім того, робоче місце Олени розташовано на проході, у неї зламаний стілець та "убитий" комп'ютер з монітором, що випалює очі. Ротація керівництва тепер не здається Олені таким злом. Панянка вже зовсім не проти того, щоб побачити на місці свого начальника когось іншого.
Висновок: не варто шукати роботу "від протилежного", намагаючись знайти на новому місці те, чого не вистачало на попередньому. Важливо все, що може охарактеризувати компанію як роботодавця. Безумовно, ідеального (для себе!) місця роботи можна за все життя не знайти. Але краще довідатися про недоліки компанії заздалегідь, щоб зрозуміти, чи можна з ними змиритися. Когось може збентежити той факт, що через велике навантаження прийдеться працювати і після 18:00, але близькість офісу до дому зніме всі претензії, оскільки заощадить час на проїзд. Інший буде готовий їздити до "чорта на кулички" і зрідка ночувати в офісі, аби тільки робота була захоплююча і платили добре.
Методи розшуку
"З'ясувати статусні" дані про компанію - її історію, оборот, місцезнаходження - простіше простого. Особливо якщо це велика публічна структура. Сайту компанії, професійних видань і запиту в інтернет-пошуковику може бути досить. А от на рейтинги роботодавців купуватися не варто. По-перше, вони дуже суб'єктивні (інакше списки переможців у різних рейтингах не відрізнялися б на 90-100%). По-друге, високе місце в них може бути оплачено. По-третє, основна увага журі приділяє формальним критеріям оцінки (наявність і склад соцпакета, розмір офіційної зарплати, кількість співробітників та інше). Воно не враховує психологічні умови роботи і той факт, що у двох філіях однієї і тієї ж структури і навантаження, і робоча атмосфера можуть відрізнятися кардинально.
Але відкриті, офіційні джерела не повідають про те, як в компанії працюється. Кращий спосіб зібрати таку інформацію - поспілкуватися зі знайомими, які там трудяться (або трудилися). Якщо таких нема, на допомогу прийде Інтернет. На job-форумах є "чорні" списки роботодавців - там можна перевірити, чи не помічена компанія в "злочинах" проти трудового колективу, або просто розпитати про неї. Правда, шанс, що серед "форумчан" є хтось, хто працює, або працював, у потрібній компанії, зовсім невелика (чим компанія менша, тим шанси нижчі).
Заступник директора компанії Executive Search "Анкор СВ" Вікторія Латуцька відзначає, що інформація з вуст співробітників компанії занадто суб'єктивна. Особливо коли це звільнені співробітники або такі, що щойно звільнилися. Якщо людина пішла з роботи, тому що не справлявся з обов'язками, вона навряд чи в цьому зізнається. Озвучені будуть інші причини, швидше за все, перебільшені. Тому, незважаючи на те, що співробітники компанії - унікальне джерело інформації, до їхніх відгуків потрібно ставитися критично. Це, по-перше.
По-друге, може з'ясуватися, що до різних співробітників у компанії різний підхід. Приміром, комусь виплачують відпускні по "білій" зарплаті, комусь - по "чорній", одним оплачують поїздки до клієнтів або мобільний зв'язок, іншим ні і так далі. Такі розбіжності говорять про те, що загальних стандартів у конторі нема, і що потрібно заздалегідь індивідуально обумовлювати подібні нюанси. Щоб скласти об'єктивний портрет роботодавця, потрібно поспілкуватися як мінімум із трьома людьми із цієї компанії.
Якщо це малознайомі люди, які не надто бажають розкривати перед сторонньою людиною власні проблеми на роботі, можна розпитати їх про нейтральні, непрямі показники, які теж можуть бути значущими. Приміром, про плинність кадрів.
Якщо компанія маленька і про неї нічого не вдається довідатися від знайомих або з Інтернету, потрібно наполягати на тому, щоб співбесіда з керівництвом компанії відбувалася на її території та у робочий час. Тільки так можна прозондувати атмосферу в компанії. На співбесіду бажано прийти раніше і "заблудитися" у коридорах офісу, щоб поспостерігати за тим, що відбувається. Доречно навіть "помилково" відкривати не ті двері, розглядаючи обстановку у відділах і спостерігаючи за поведінкою співробітників.
"Якщо люди метушаться і в офісі хаос, це може говорити про те, що є проблеми з розподілом обов'язків і навантаженням на одну людину", - вважає Латуцька.
Сама співбесіда - момент істини для складання портрета контори. Головне - під допитливим поглядом менеджерів, що зайняли позицію екзаменаторів, не захопитися розписуванням своїх достоїнств. Фахівець повинен не просто дорого продатися, а продатися в гарні руки. Робота - це сфера, якій віддають по дев'ять годин п'ять днів на тиждень (мінімум ). Тому буде абсолютно нормальним улаштувати представникам компанії зустрічний допит. Правда, їм напевно захочеться щось прикрасити або недоговорити.
"Тому краще провести кілька зустрічей, задати максимальну кількість питань різним представникам компанії і порівняти відповіді, - радить Вікторія Латуцька. - Якщо відповіді будуть різними, це привід насторожитися".
Але й однакові відповіді не завжди правдиві. Навряд чи компанія зізнається в тому, що вона лише обіцяє підвищити зарплату після іспитового терміну, але не робить цього. Такі речі з'ясовуються тільки в розмові зі знайомими пересічними співробітниками компанії.
Не соромтеся запитувати
Що потрібно з'ясувати в представників компанії:
вік компанії, місце розташування офісу;
розмір офіційної і неофіційної заробітної плати;
наявність і склад соцпакету;
як оплачуються відпускні, лікарняні, понаднормові та відрядження;
чому виникла вакансія, що не влаштовувало в попередньому фахівці;
матеріально-технічне забезпечення робочого місця;
чіткий перелік та опис обов'язків.
вік компанії, місце розташування офісу;
розмір офіційної і неофіційної заробітної плати;
наявність і склад соцпакету;
як оплачуються відпускні, лікарняні, понаднормові та відрядження;
чому виникла вакансія, що не влаштовувало в попередньому фахівці;
матеріально-технічне забезпечення робочого місця;
чіткий перелік та опис обов'язків.
А як прийнято у вас?
Що потрібно з'ясувати в майбутніх колег або колишніх співробітників компанії:
як насправді оплачуються відпускні, лікарняні, понаднормові та відрядження;
наскільки акуратно платять зарплату і чи підвищують її;
на кому/чому заощаджують, на що грошей не шкодують;
вдача майбутнього начальника, людей у відділі, у якому потрібно буде працювати;
наскільки сильна плинність кадрів;
чому пішов попередник.
як насправді оплачуються відпускні, лікарняні, понаднормові та відрядження;
наскільки акуратно платять зарплату і чи підвищують її;
на кому/чому заощаджують, на що грошей не шкодують;
вдача майбутнього начальника, людей у відділі, у якому потрібно буде працювати;
наскільки сильна плинність кадрів;
чому пішов попередник.
Отже: Пропозиція про нову роботу - відмінний шанс одержати гарний досвід, підвищити свою зарплату і змінити неабияк обридлу атмосферу. Варто різними методами дізнатися побільше про майбутнього роботодавця. А головне - потрібно з'ясувати свої "хочу" і співвіднести їх з тим, що пропонує новий бос.
За матеріалами: Деньги.ua
Поділитися новиною
