616
Лікування економіки - справа рук самої економіки?
— Казна та Політика
По частині економічних новин минулий тиждень виявився врожайною. Спочатку громадськість переварювала серпневі дані про чергове вповільнення економічного росту. Які, треба сказати, з урахуванням ускорившейся інфляції бентежать. Але катастрофи поки не передбачається: при грамотному підході уряду цілком під силу відвести більшість погроз.
Банкіри тим часом переконали таки НБУ не йти на серйозну жорсткість умов зовнішніх запозичень. Під приводом нинішньої напруженості на світових фінансових ринках, що, на жаль, так і не розвіялася, незважаючи на почате американською монетарною владою різке зниження базових кредитних ставок. Падіння долара, подорожчання нафти й золота б'ють багаторічні й навіть історичні рекорди. Так що неприємності ззовні усе ще можливі...
Минулого місяця ріст реального ВВП України різко сповільнився - до 5,8% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Що виглядає просто удручающе на тлі 7,2% росту в липні й 7,8% - у червні ц.р.
Основною причиною вповільнення стало більш ніж 10-процентне падіння виробництва в сільському господарстві. Підкачало, як відомо, рослинництво. По статистиці, урожайність зернових у нинішньому році в порівнянні із січнем-серпнем 2006 року знизилася на 4%. Недоречно довелося й скорочення посівних площ (на 4,3%). Ситуація у тваринництві, незважаючи на м'ясо, що дорожчає, залишилася незмінною: ріст за вісім місяців склав 0,3%.
Хоч і невелику (-0,1 п. п.), але все-таки негативну лепту в уповільнення темпів ВВП внесло будівництво. Ну а найважливішим фактором росту залишалися торгівля й обробна промисловість. Значну частину загального приросту (2,3 п. п.) сформували й чисті податки, реальний приріст яких за вісім місяців з початку року (17,1%) більш ніж утроє випереджає свій торішній аналог (5,6%).
Збір податків взагалі росте, як на дріжджах. Як справедливо відзначається в аналітичному звіті Укрсоцбанка, темпи їхнього приросту в нинішньому році найвищі. Важко не погодитися з думкою експертів: це відбувається завдяки швидкому збільшенню номінального ВВП, що у серпні досяг історичного максимуму - 65,4 млрд. грн.
Об'єм 12-місячного показника теж рекордний - 633,8 млрд. грн., або 125,5 млрд. дол. Темпи росту річного значення ВВП досягли максимуму з листопада 2006 року (+27,6% рік до року). Але відбулося це переважно через високі темпи інфляції. Так, дефлятор ВВП у січні-серпні склав 17,9%. До речі, уважають аналитики Укрсоцбанка, це - реальний показник інфляції в Україні.
Інфляція - взагалі тема особлива. Хоча приріст індексу споживчих цін минулого місяця сповільнився до 0,6% (з 1,4% у липні й 2,2% - у червні), річні темпи росту вже досягли дворічного максимуму - 14,2% (рік до року).
До того ж сама серпнева інфляція виявилася найбільшої за останні сім років. Сукупний восьмимесячный підсумок інфляції вже склав 6,2%. Якщо врахувати, що до цієї цифри ще прийде додати "досягнення" чотирьох місяців, причому самих инфляционно-опасных, то в реалістичність закладеного в бюджеті-07 прогнозу інфляції (7,5% грудень до грудня) може повірити тільки непоправний оптиміст. Як би прем'єр не доводив, що <за підсумками серпня практично ми вийшли на інфляцію, що була запланувала урядом> і що в перегляді прогнозу інфляції немає необхідності.
Для стабілізації споживчих цін уряд не тільки підписує меморандуми й установлює граничні торговельні надбавки, але й обіцяє роздрукувати Держрезерв і почати продаж м'яса й м'ясопродуктів, борошна й круп. Почалися кабминовские розгляду у зв'язку із ситуацією на ринку рослинного масла. Але чи вистачить таких антиінфляційних мір, щоб удержати ситуацію?
Дуже хотілося б повірити першому віце-прем'єр-міністрові, міністрові фінансів Миколі Азарову, що 11 вересня цілком серйозно спрогнозував, що ціни на споживчому ринку впадуть після виборів. На сьогоднішній день, за словами Миколи Яновича, спостерігається надлишок споживчих товарів, зокрема продуктів харчування, тому ріст цін на споживчому ринку можна пояснити "психологічним впливом" політичної агітації опозиційних сил.
Першому віце-прем'єрові зараз можна тільки поспівчувати. Можливість подкорректировать бюджетний прогноз на нинішній рік він упустив, здається, ще в червні, коли проблеми із урожаєм стали очевидними й почався висхідний інфляційний тренд. Тепер, щоб не провокувати додаткові інфляційні очікування, уряд змушений чи не косити під дурня, наполягаючи на вужеві, що став, нереальним показнику. Вибір тепер, як у казці в каменю на розпуття: куди не підеш - обов'язково щось втратиш. У першу чергу довіра.
Втім, як виявилося, інфляційну ситуацію можна оцінювати по-різному. У Мінекономіки, наприклад, уважають, що, незважаючи "на штучно сформовані інфляційні очікування, уряду вдалося (як, уже? - Ю. С.), завдяки ефективно проведеним антиінфляційним мірам, зупинити необґрунтоване підвищення цін й істотно сповільнити інфляцію".
"Так, за підсумками серпня, споживчі ціни,- говорить повідомлення на веб-сайте міністерства, - виросли тільки(!) на 0,6% проти 1,4 у липні й 2,2% у червні". Інфляцію за підсумками восьми місяців (6,2%) у головному економічному відомстві зрівняли чомусь із аналогічним періодом 2005 року (6,7%), "забувши", що в усі інші роки нинішнього тисячоріччя (після 2000-го) вона була нижче. А більше висока інфляція в цілому за три літніх місяці взагалі востаннє спостерігалася в рік грошової реформи - в 1996-м. Ну й ще й раніше - у першій половині 90-х.
"Веселі" були часи. Видать, занадто коротка пам'ять у нинішніх політиків, що роздають непід'ємні для економіки й бюджету популістські соціальні обіцянки. У тієї "еліти", що нам має бути в черговий раз делегувати у владу через відсутність дійсного альтернативного вибору.
По ідеї, не повинен був забути "буремні 90-ті" глава нашої держави, у той час Нацбанк, що очолював. Або все-таки забув? Інакше чому б йому не припинити на корені слухи й толки про прийдешню зміну голови НБУ, що ЗМІ вже смакують як що практично свершились факт. І всерйоз міркують, хто стане спадкоємцем на Стельмаха після майбутніх парламентських виборів - Порошенко, Яценюк або Горбаль.
Видимо, Володимир Семенович і сам у цьому почасти винуватий - адже погодився бути внесеним у список "НУ-НС" під не занадто почесним для фігури такого масштабу 19-м номером.
Не повинен був президент, що попрацював головою НБУ, забути, що посада глави Національного банку не може бути предметом політичних торгів! І справа навіть не в особистості Стельмаха. Його, зрештою, можна любити, а можна - і немає. Справа в неухильному принципі: регуляторний орган такої найважливішої сфери, як грошовий обіг, не повинен залежати від поточної політичної кон'юнктури. Інакше країна коли-небудь знову сьорбне горя гіперінфляції.
У міру наближення 30 вересня ласі до скандалів ЗМІ з величезним задоволенням тиражують заголовки про прийдешнє підвищення цін. А також участившиеся спекулятивні прогнози про чи прийдешнє те обвалі, чи те зміцненні гривни.
До речі, на цей рахунок "ЗН" продовжує дотримуватися висловленого ще на початку цього року прогнозу: границі сьогоднішнього валютного коридору на міжбанку (5,0-5,06 грн. /дол.) почнуть поступово розширюватися, як тільки більш-менш проясниться й стабілізується політична ситуація в країні. Трохи пізніше поміняє звичну вивіску "5,05" й офіційний курс. Якщо, звичайно, політична ситуація коли-небудь стабілізується, а політики на той час остаточно не зіпсують діловий і споживчий клімат.
Чому Нацбанк не влаштовує нинішнє курсове благополуччя?
Вся справа в тому, що зараз, як і на початку 2005-го, виник конфлікт між цілями збереження зовнішньої курсової й внутрішньої цінової стабільності гривни. Про його наявність свідчать три мільярди гривень, вилучених Нацбанком з обігу у вигляді двотижневих депозитних сертифікатів. Використати цей інструмент у Нацбанку не люблять ("зайві" витрати, чи знаєте), але змушені, причому вже не перший місяць. Поки цей конфлікт незначний, але він збільшиться, якщо ріст ВВП продовжить сповільнюватися, а інфляція - прискорюватися.
За підсумками серпня грошова маса в обігу (М3) досягла 328,9 млрд грн, збільшившись із початку року на 26%, а за останні 12 місяців - на 45%.
Досить інтенсивно эмитируемые Нацбанком в обмін на викуповує валюту, що, гривни поки не створюють особливих інфляційних проблем. І за умови збереження високих темпів росту ВВП й інвестиційної активності голодна на кредитні ресурси економіка буде переварювати ці гроші без особливих проблем і надалі. При нашому порівняно низькому рівні монетизации гроші в економіку необхідно підкидати, як вугілля в топлення. Але якщо "паровоз" забуксує - відразу почнеться перегрів.
Тому через відсутність повноцінних інструментів регулювання грошового ринку Нацбанк ну дуже хоче хоч небагато розширити простір для емісійного маневру. І давно шукає зручний випадок, щоб послабити вимушено утримувану їм уже два з половиною року "курсову хватку".
Звичайно, чекати обвалів і різких стрибків не треба. Курсовий коридор буде розширюватися (в обох напрямках, але, скоріше, спочатку убік посилення гривни), однак по можливості максимально тихо й непомітно, щоб не спровокувати непотрібної паніки серед населення. А також ажіотажу в закордонних спекулянтів, надмірна активність яких у вигляді масового напливу в країну гарячих грошей тільки й може змусити Нацбанк розіграти сценарій різкої ревальвації за зразком квітня 2005-го.
18 вересня вітчизняні банкіри зітхнули з деяким полегшенням. У ході наради представників 29 комерційних банків і декількох найбільших фінансово-промислових груп, що є найбільш активними позичальниками на зовнішніх ринках капіталу, з керівництвом НБУ начебто б була отримана згода Нацбанку відмовитися від введення з 19 жовтня досить твердих обмежень на валютні позики.
У якості одного з головних доводів їхньої недоцільності називалася "дестабілізація світових фінансових ринків", надії на швидке завершення якої виникли було ввечері у вівторок 18 вересня, після досить радикального зниження Федеральною резервною системою США - відразу на 50 базисних пунктів - базових процентних ставок.
У заяві Комітету, що пішла слідом за цим, по операціях на відкритому ринку даний крок мотивувався ситуацією на кредитному ринку, що "несе потенційну небезпеку погіршення ситуації на ринку житла, що може відбитися на всій економіці США". У цьому зв'язку "рішення було спрямовано на забезпечення економічного росту й запобігання поширення проблем фінансових ринків на всю економіку". Хоча інфляційні ризики зберігаються.
Так що перспективи росту ВВП й інфляції для американської економіки залишаються більш ніж мрячними. А от прибутковість доларових активів уже знизилася й, найімовірніше, продовжить скорочуватися в майбутньому (у ціні ф'ючерсів на ставку по федеральних фондах закладена 80-процентна ймовірність зниження ставки до 4,5% уже в жовтні).
На цьому, м'яко говорячи, не занадто сприятливому тлі на світових ринках почав валитися курс американської валюти. Вартість євро в доларах до полудня п'ятниці виросла до максимуму за всю історію існування єдиної валюти - 1,4120 дол. /євро. А співвідношення "зеленого", наприклад, зі своїм канадським тезком уперше більш ніж за три десятки років досягло паритету (1:1).
У четвер ціни на золото на торгах у Нью-Йорку досягли максимуму майже тридцятирічної давнини, перевищивши оцінку 740 дол. за унцію. А чорне золото в той же день побило чергові історичні максимуми: на Нью-йоркській товарній біржі жовтневий контракт на поставку нафти марки WTI коштував 83,32 дол. за барель.
Подорожчання нафти й інших енергоносіїв на світових ринках, якому поки не видно кінця, у сполученні з низькими процентними ставками й ослабленням долара створюють дійсно значні інфляційні ризики для американської економіки, у той час як більш ніж реальної залишається погроза її спаду. Можливість реалізації самого неприємного сценарію - стагфляції - швидко остудила що почав було відроджуватися оптимізм на ринках цінних паперів. Фондові ринки США під приводом неприємних корпоративних новин уже в четвер закривалися в мінусі.
Всі ці події мають величезне значення для України, і не тільки через зростаючі апетити вітчизняних позичальників до іноземних грошових ресурсів. Уразливість нашої економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, що сміло можна назвати критичної, рік у рік не стає менше.
Прогнози в такій ситуації - справа невдячне, особливо з огляду на, що, крім зовнішніх факторів, нас завжди може підвести рідна влада. Як відомо, осінь традиційно характеризується найбільш високою ціновою динамікою; саме на кінець року доводяться найбільш інтенсивні витрати бюджету.
У середині вересня залишки на єдиному казначейському рахунку уряду перевищували 26 млрд грн, з яких близько 10 млрд зберігалися в іноземній валюті. Варто віддати належне чи те Миколі Яновичу, чи те Тендерній палаті, але за минулі два тижні залишок на гривневому рахунку скоротився незначно - до 16,5 млрд грн (17,1 млрд грн на 1 вересня ц.р.). На відміну від ситуації трирічної давнини, держскарбниця поки не спустошується масованими викидами додаткових обсягів готівки у вигляді пенсій і соціальних виплат.
З іншого боку, навіть наявні соціальні виплати вже привели до значного збільшення кількості наявних гривень в обігу. Тільки за три літніх місяці нинішнього року в наявний обіг було випущено 13,4 млрд., що більш ніж у два рази перевищує торішній аналог.
У принципі, ріст наявних - не лихо, якщо їхній інфляційний потенціал компенсується адекватно зростаючою товарною пропозицією. Поки економіка зберігає гарні шанси на ріст ВВП на рівні 5-7% за підсумками року. Зачепив для цього - непогана інвестиційна активність. За підсумками першого півріччя інвестиції в основний капітал перевищили торішні показники майже на третину (32,2%).
Бізнес устигає не тільки освоювати інвестиції, але й збільшувати прибуток. Можливо, її приріст у більш ніж півтора разу за підсумками січня-липня (до 49 млрд грн.) - почасти лише результат висновку з тіні раніше, що ховалися доходів. Але й детенизация - теж приємний факт.
Основні ризики - погроза різкого погіршення зовнішньої кон'юнктури й, відповідно, падіння експорту й зниження доступності зовнішніх позик. Крім того, інвестиційну активність може підкосити й можливе загострення політичних склок після виборів.
Інфляція, за прогнозами більшості експертів, за підсумками року все-таки не повинна значно перевищити 10% (максимум 11-12). Правда, заслуга політиків у цьому, як би вони себе не розхвалювали, мізерно малі.
Більшість зусиль нинішніх чиновників, як й їхніх попередників, розтрачується в суєті гасіння пожеж, замість їх грамотної й ґрунтовної профілактики. Нинішній уряд поки не пішло далі своїх попередників і так і не змогло до початку опалювального сезону домовитися з північним сусідом про ціни на газ. Тому ні населення, ні виробники не знають, чого їм чекати через кілька місяців, не говорячи вуж про перспективу декількох років.
Доводиться в черговий раз нагадати, що більш ніж за рік Кабмін Януковича так і не удосужился затвердити довгострокову стратегію соціально-економічного розвитку. Що ж говорити про її обговорення й підтримку в суспільстві:
Непереборні сумніви виникають побачивши в тільки що поданому проекті держбюджету параметра прогнозованої на наступний рік інфляції - 6,8% (зважені експертні оцінки дають прогноз у діапазоні 9-11%). Навіщо навіть у передвиборному запалі видавати бажану інфляцію за дійсну?
Схоже, висловлення й заяви як представників влади, так й опозиції зараз у значній мірі диктуються законами передвиборного PR, ніж здорового глузду. Але тоді хто й коли візьме на себе сизифов праця лікувати стару хронічну хворобу - невизначеність нашої економічної політики, що породжує недовіру до влади в цілому й до цілей, які вона проголошує?
Юрій Сколотяный
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
