1927
Світ на порозі продовольчої кризи
— Аграрний ринок
Рятуючись від глобального потепління і нафтової залежності, багато країн прийняли національні програми з переходу з бензину на біопаливо.
"У найближчі три роки попит на біопаливо зросте на 170%", - прогнозує Світова продовольча організація. Тенденція обіцяє аграріям додаткові доходи. На кукурудзі та рапсі, які використовуються у виробництві біопалива, тільки американські фермери до 2025 року зароблять 5 млрд долл., підрахувала Рада із захисту природних ресурсів США.
Однак вирішення паливних та екологічних проблем обернеться для планети іншими неприємностями - продовольчою кризою. Уже зараз фермери масово скорочують посівні площі продзерна на користь кукурудзи та рапсу. За прогнозами Організації економічної співпраці та розвитку, протягом наступних 10 років через дефіцит продзерна продукти харчування подорожчають на 20-50%.
Ситуацію погіршують зростання попиту на пшеницю та неврожай у країнах - експортерах зерна. У Канаді врожай 2007 року через посуху буде на 20% нижчий за торішній. Постраждали посіви в Австралії, Франції, Британії, Німеччині, Угорщині, Польщі, Румунії, Греції та Італії. У Китаї цього року через повені та посуху зберуть на 10% менше пшениці, ніж торік. За оцінками Міжнародної зернової ради, світовий збір пшениці у 2007-му становитиме 607 млн тонн (навесні цього року прогнозувалося 614 млн тонн).
Протягом останніх семи років попит на зерно перевищував пропозицію, а тому перехідні світові запаси пшениці поступово зменшуються. Цього року вони досягли мінімального за останні 26 років рівня - 116,6 млн тонн.
Апетити країн - імпортерів зерна з року в рік зростають. Активізували закупівлі Китай, Японія, Індія, Єгипет і Марокко. Американську пшеницю (США - одна з небагатьох країн, які отримали прогнозований урожай) на світовому ринку зараз буквально розмітають: за перший тиждень серпня реалізовано 2,1 млн тонн - рекордний обсяг угод за тиждень на американському ринку з 1996 року.
Хліба вистачить не всім
Дефіцит зерна прискорив зростання цін на світовому ринку, які вже сягнули десятирічного максимуму. З початку року пшениця подорожчала в 1,5-2 рази.
Великі можливості
Врятувати світ від голоду можуть Україна, Польща, Казахстан та Аргентина. Таку неоднозначну заяву зробили днями британські екологи. На їхню думку, продуктивність аграрного сектору цих країн має колосальний потенціал, а тому в них є шанс стати найбільшими експортерами продовольства. Після вступу до ЄС зростання польського сільського господарства становило 40-60% на рік. Фахівці сподіваються, що ця динаміка найближчими роками збережеться. Казахстан і Аргентина, своєю чергою, мають великі території неосвоєних земель.
В України, що входить до числа найбільших виробників сільськогосподарських культур, також є можливості для збільшення обсягів експорту. У 2005/06 маркетинговому році (липень 2005-го - червень 2006-го) на світовому ринку реалізовано 13,1 млн тонн українських зернових за врожаю 38 млн тонн.
"А могла б продавати лише пшениці близько 30 млн тонн на рік", - каже директор консалтингової агенції "ААА" Сергій Наливка. За його оцінками, Україна може вирощувати більш ніж 40 млн тонн пшениці. На території країни сконцентрована чверть світових чорноземів. Завдяки рівним кліматичним умовам майже всі регіони України придатні для вирощування сільгоспкультур (приміром, Австралія може використовувати тільки прибережну зону). При цьому в Україні 6 млн га кинутих земель.
Українські та світові ціни на пшеницю б’ють рекорди, дол./т
Навіть не збільшуючи посівних площ, українські аграрії могли б продавати на зовнішньому ринку мінімум на 30-40% більше за нинішні обсяги, підвищивши врожайність зернових до європейського рівня.
Протягом останніх трьох років українські фермери отримують у середньому лише 26 центнерів зернових з гектара. У Західній Європі - 40-50 центнерів, у Великій Британії - 100. Українські фермери ще не навчилися робити великі гроші, констатує Сергій Наливка: "Багато сільгоспвиробників ігнорують нові технології вирощування, обходять стороною нові культури, сорти, заощаджують на добривах і засобах захисту рослин. Кажуть, що нові технології занадто дорогі. Але це швидше невміння організувати бізнес. Сучасна технологічна карта з високоврожайного вирощування культури коштує на ринку 500-700 грн, сертифіковане якісне насіння - від 20 до 120 грн на гектар".
Сільгоспвиробники виправдовують низькі інвестиції в підвищення врожайності, зокрема, невисокими закупівельними цінами на зерно. Зараз цей аргумент виглядає непереконливо. За інформацією агенції "ААА", собівартість виробництва тонни пшениці в українських господарствах у середньому становить 390-420 грн, за дотримання всіх норм вирощування (кількості використовуваних добрив, гербіцидів, пестицидів) - 500-550 грн. Закупівельні ціни на ячмінь і пшеницю, які виставляють трейдери сільськогосподарським підприємствам, зараз на рівні американських і канадських прайсів - 112-230 дол. Кукурудзу українські аграрії взагалі продають на 5-8 дол. дорожче, ніж американці.
"Такого ще не було, щоб селяни диктували ціни покупцям", - констатує керівник аналітичної служби АПК-Інформ Родіон Рибчинський.
"Кон’юнктура світового ринку як ніколи сприяє зростанню українського експорту", - каже Сергій Наливка. Зараз на зерні можуть заробити не тільки трейдери, а й сільгоспвиробники.
Дефіцитний продукт
Але Україні не дуже вдається роль годувальниці Європи. Поки що ми намагаємося прогодувати бодай себе. Цього року через спеку Україна збере лише 27-28 млн тонн зернових (у 2006-му врожай становив 34,7 млн тонн). Щоб не допустити дефіциту зерна на внутрішньому ринку, уряд з липня по жовтень 2007 року ввів квоту на експорт зернових, що становить лише 12 тис. тонн.
Не житниця Європи
Таким чином уряд намагається стримати зростання цін на продукти харчування. У червні, коли на внутрішньому ринку знову подорожчала пшениця, індекс споживчих цін на борошно порівняно з травнем збільшився на 13,7%, на молоко, сир, яйця - на 6,9%.
Середньостатистичний німець витрачає на продукти харчування тільки 9% свого доходу, 10% зростання цін на їжу він може не помітити. Більшість українців на продукти харчування витрачають половину доходу, навіть незначне зростання цін - удар по сімейному бюджету. У рік виборів уряду вкрай важливо утримувати ціни. Кабмін вирішив проблему за рахунок експортерів зерна. За прогнозами АПК-Інформ, в 2007/08 маркетинговому році Україна відправить за кордон 2,5 млн тонн зернових - у 4,5 разу менше, ніж у 2006/07 МР.
За словами генерального директора компанії "Кернел-Трейд" Костянтина Литвинського, на українському зерновому ринку зараз затишок: "Трейдери зробили запаси зернових, але подальшу закупівлю ніхто не веде через невизначеність з експортними квотами".
Світовий ринок має потребу в українському зерні, однак Україна - непередбачуваний партнер. Уряд вже не вперше намагається регулювати зерновий ринок за допомогою квот. І якщо нинішнього року це більш-менш виправданий крок, то обмеження на експорт у 2006-му експерти називають перестрахувальними заходами.
Торік планували зібрати 40 млн тонн зернових, 13 млн тонн експортувати. Орієнтуючись на ці прогнози, трейдери поспішали укладати експортні контракти. Покупців було більш ніж достатньо - в інших країнах - експортерах зерна в 2006 році був неврожай. В Австралії, наприклад, порівняно з 2005-м валовий збір пшениці зменшився на 50%. Країна поповнила лави імпортерів зернових. Світовий баланс пшениці змінила Індія, яка перекваліфікувалася з нетто-експортера в нетто-імпортера. Зросли потреби в зерні у Бразилії.
За даними Мінагрополітики, з червня по жовтень 2006 року експорт зерна з України зріс на 30% порівняно з аналогічним періодом 2005-го. Країна впевнено йшла до позначки 13 млн тонн експорту. Однак через несприятливі погодні умови міністерство погіршило прогноз із 40 до 34,7 млн тонн. Змінилися й прогнози експорту: Україна, на думку економістів, за 2006/07 МР на світовому ринку могла реалізувати щонайбільше 9 млн тонн.
Кабмін запровадив ліцензування, а потім і квотування зернового експорту. Уряд вважає, що краще втратити на експорті пшениці, ніж потім боротися з дефіцитом на внутрішньому ринку. У підсумку Кабмін дозволив вивезти з України до кінця 2006/07 маркетингового року лише 1,1 млн тонн зернових.
Позиції України на світовому ринку зерна зайняли Росія та Казахстан. У 2006/07 МР Росія продала на світовому ринку близько 12 млн тонн зерна (зберігши продаж на рівні минулого сезону), Казахстан майже подвоїв експорт (до 6,2 млн тонн).
Соняшник vs пшениця
Не сприяють нарощуванню експорту продовольчого зерна й українські фермери. Дедалі більше аграріїв віддають перевагу олійним культурам, а не «високоризиковому» зерну. Два роки тому в Україні вирощували 500-600 тис. тонн рапсу, в 2007-му врожай може становити 1,096 млн тонн, з яких половина піде на експорт.
Виробляти рапс фермерів змушує не тільки високий попит на сировину для біопалива (Європа вичерпала можливості збільшення виробництва рапсу). Світові ціни на цю культуру на рівні вартості пшениці 3-го класу - 350-370 дол. за тонну. В асоціації "Укроліяпром" вважають, що українські сільгоспвиробники могли б постачати на світовий ринок до 6-7 млн тонн рапсу. Площі для вирощування цієї культури зростатимуть, найімовірніше, за рахунок скорочення посівів зернових. За оцінками АПК-Інформ, у 2007 році вони зменшаться на 7% порівняно з 2006-м.
Конкурентом пшениці став і соняшник. Його вирощування вимагає від фермера значно менше зусиль, а попит і ціни на насіння на світовому ринку стабільно високі. "Соняшник сіяють на одному полі по 3-4 роки поспіль, виснажуючи землю. Після нього грунт відновлюється кілька років", - розповідає Сергій Наливка. Більшість українських фермерів прагнуть отримати швидкі гроші - змушує боргова яма (банківські кредити). На перспективу практично ніхто не працює. Тому найближчим часом Україна навряд чи стане найбільшим експортером продовольства.
Вічні годувальники
Найбільші торгівці зерном навіть після введення квот на експорт у 2006 році, за словами директора консалтингової агенції "ААА" Сергія Наливки, залишилися у виграші. Раніше рентабельність експортерів, за оцінками ААА, була на рівні 5-15 дол. чистого доходу на тонну проданого зерна. Зараз торгівці можуть заробити в кілька разів більше.
"Через квоти експортерам довелося цілий рік тримати зерно у сховищах. За цей час ціни зросли удвічі-втричі. Навіть якщо 10-20% зерна пропало, підвищення цін компенсує ці втрати", - пояснює аналітик. Торік пшеницю на внутрішньому ринку трейдери закуповували по 106-107 дол. за тонну, у 2007-му продадуть на світовому ринку по 370-400 дол. за тонну. До того ж трейдерам у 2006-2007 роках вдалося зробити великий запас українського зерна - близько 4-6 млн тонн.
Майже весь експорт зернових з України сконцентрований у руках доньок транснаціональних корпорацій - Cargill, Alfred C. Toepfer, Bunge, Serna, Louis Dreifus. З місцевих гравців до десятки найактивніших експортерів зерна входить хіба що компанія "Нібулон". У вищу лігу трейдерів намагається пробитися великий сільгосптрейдер "Південьтранзитсервіс". А ось його конкуренти Рамбурс і зерноторгова компанія "Олсідз Україна" з 2005 року пішли із зернового ринку: зайнялися продажем олійних культур та їх переробкою.
"Українським компаніям бракує досвіду і хватки, щоб працювати ліктями на світовому зерновому ринку", - каже Сергій Наливка.
Експортери багато інвестують у розвиток потужностей для зберігання зерна та логістики. За останні п’ять років їхніми стараннями пропускна здатність портів зросла удвічі-втричі. Тепер через українські порти компанії можуть відвантажувати близько 26 млн тонн зерна щороку.
Олена Струк
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
Також за темою
Аграрії намолотили 24,8 млн тонн: 12,8% менше, ніж на цю дату торік
Розмінування: в липні аграріям повернули 330 га розмінованих земель
Ціни на землю в Україні стрімко зростають: скільки зараз коштує гектар
Логістичні компанії у Польщі потерпають від дефіциту українського зерна
Яка країна стала найбільшим покупцем української агропродукції у липні
Українській пшениці доведеться більше конкурувати на традиційних ринках
