Ірина Селезньова: боротьба з «дропами». Хто насправді втрачатиме внаслідок обмежень p2p переказів

311

НБУ ввів тимчасове обмеження переказів з картки на картку. Ліміт — 150 тис. гривень. Довкола рішення точилося й точиться чимало емоційних суперечок. Говорити про те, чи це добре, чи це погано, доволі складно. Однак, це вже сталий факт.

Чим вмотивована держава?

Сумнівів у тому, що рішення про обмеження переказів ухвалювалося на користь України, немає. Адже кожен з нас мислить у межах свого власного комфорту, а держава — величезний організм, який має враховувати потреби всіх. Якщо її керівництво ухвалює такі рішення, це не означає, що вони погані. В реальності ці обмеження не такі критичні, якими можуть здатися на перший погляд.

Річ у тім, що останніми роками дії людей справді були неконтрольованими. Наприклад, ви вдома робите манікюр, вам оплачують послугу на картку або готівкою, ви не платите податки, ніхто це не контролює. Людей це влаштовувало. Впертий факт: чимало українців дедалі активніше наголошують на важливості боротьби з корупцією, при цьому самі ж не готові відмовлятися від можливості «вирішити» питання за допомогою зв’язків.

Безумовно, перша реакція на рішення — це шок. Тобі незручно, треба підлаштовуватися. З одного боку, хочеться «рвати й метати». З іншого боку, переважна більшість людей не бачить цих 150 тисяч. Що ж до бізнесу, через IBAN цього обмеження немає, на підприємців вони не впливають.

Можна поставити собі просте запитання: Чому ви маєте з однієї картки на іншу щось пересилати? І невдоволення затихає. З погляду закону — все логічно.

Проблема полягає в тому, що люди використовують «дропи» у власних цілях. Коли ви починаєте заробляти більш-менш нормальні гроші, постаєте перед вибором: або не заробляти їх, або платити НДС, віддавати 40% і більше свого прибутку. Якщо ми говоримо про бізнес, що не пов’язаний з виробництвом, як от IT чи інфобіз, то підприємцю буде невигідно цим займатися. Людина не матиме прибутку, вона усе віддаватиме. До прикладу, замість роботи з НДС я можу відкрити компанію у Дубаї й платити адекватний відсоток, розуміючи, за що. У мене є труднощі зі списанням реклами у Facebook на розхід, бо немає можливості сплачувати на закордонні рахунки… Це цілий ланцюжок.

Ситуація з життя. Людина вирішила купити TRON (TRX) на 100 доларів, а їй заблокували картку. Нічого забороненого вона не робила, втім тепер має проблему.

Вочевидь, складнощі будуть і з донатами… Якщо людям не вистачатиме на себе, вони перестануть це робити. І хто від цього виграє?

Дивитися на проблему слід ширше. Можливо, треба розробити нові закони оподаткування та середні комфортні умови для обох сторін? Забороною всього ми ніколи не досягнемо результату, бо завжди хотітиметься того, що тобі не дозволяють мати. Та й, будьмо чесні, «великі гравці» все одно знайдуть як обійти обмеження. Саме тут вони застосують усі свої зв’язки.

Труднощі роботи з українськими картками

Ключова складність полягає в неможливості витратити зароблені гроші. Наприклад, я отримала 8 млн грн на свій ФОП, а проживаю за кордоном. Уявимо, що у мене така модель бізнесу, що половина коштів — мій чистий прибуток. Тобто 4 млн я можу витрачати на рік. Як це робити? Щотижня у банкоматі можна зняти 250 доларів, це 1000 доларів на місяць, або 41 тис. грн. Оплатити з однієї картки — 100 тис. грн на місяць. У підсумку 141 тис. грн. Треба буде заводити ще карти віртуальні, щоб хоч якось забрати свої гроші. А, можливо, я хочу придбати машину… Доведеться переказувати ці гроші по різних банках і картках, але ж є ліміт у 150 тис. грн… Перспектива невесела.

Підвищення ліміту, звісно, домогтися можна, та це не вберігає тебе від фінансового моніторингу. Є тенденція, що банки просять приїхати до них із заявою. Якщо людина перебуває за кордоном і не збирається їхати до України — зробити це майже неможливо.

Ще один нюанс. Якщо відкрити компанію в іншій країні, наприклад Дубаї, постане питання виводу дивідендів. Стоїть питання: чи виводити їх на українську картку? Я ж українка і хочу заплатити своїй країні 10% від свого прибутку з дивідендів. Але як я буду витрачати гроші? Можливо, в мене вже 50 млн гривень… а не 4 млн, як у випадку з ФОПом.

Безумовно, люди, які нічого не заробляли, вони нічого і не втрачають. Але, ті, які мають гроші та хочуть платити податки, вони ці гроші не зможуть витратити. Я б залюбки тримала свої гроші у гривні й сплачувала би податок. Наразі я проживаю у Туреччині, тож не «витрачаю» зароблене в Україні, але ж я плачу відсоток державі. Врешті-решт я маю право витратити свої гроші? Питання відкрите.

Крім цього, обмеження психологічно впливають на людей. Адже йдеться не лише про встановлення ліміту, а й про блокування карток. У людей просто немає довіри.

Варіанти, що застосовуватимуть люди

Можна припустити, що через такі обмеження дедалі більше людей відкриватимуть для себе криптовалюту. Той, хто бодай трохи розібрався, вже там. Це інструмент, хоча й не ідеальний. Певні товари й послуги вже можна оплатити цифровою валютою, для цього є криптоеквайринги.

Наразі близько третини українців вже володіють криптовалютою, і цей показник лише зростатиме. Ймовірно, великі операції робитимуться через криптовалюту, тому що немає обмеження. З’являється дуже багато криптокарток й фізичних криптообмінників.

Але що робити людині, яка взагалі не розбирається у цьому питанні? Почати розбиратися. Так, про інвестиції та трейдинг говорити зарано, передовсім треба зрозуміти: як працює біржа, як працює гаманець, як виводити та заводити гроші, що таке мережі.

Безумовно, шахраї є скрізь, тому безпеці слід приділяти належну увагу: не передавати нікому приватні ключі, не використовувати загальнодоступний Wi-Fi, налаштувати двофакторну аутентифікацію тощо.

З погляду фінансової грамотності зовсім нерозумно зберігати кошти в одній валюті, в одному банку, в одній країні. Ми живемо у час постійних ризиків й викликів, тож слід шукати інструменти, які допоможуть диверсифікувати їх. Коли забороняється щось одне — відкривається щось інше. Люди завжди знайдуть спосіб використовувати гроші. Власні гроші.

Отже, втрачатимуть від обмежень саме банки й держава. Намагаючись відшукати істину ми завжди переконуємося, що найкраще працює так званий «серединний шлях». Тож, напевно, важливо створювати умови, комфортні для обох сторін — як держави, так і громадян. Людей потрібно заохочувати тримати свої гроші на картках українських банків та сплачувати податки до держбюджету, але й давати змогу витрачати чесно зароблене.

Ірина Селезньова, криптоінвесторка

За матеріалами:

Finance.ua

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас