Девальвація гривні: експерт розповів, що відбуватиметься із національною валютою

Що допомогло гривні?

1. Дуже своєчасна реакція НБУ — валютні обмеження. Нацбанк мав план швидкого реагування на випадок збройної агресії, і реалізувався цей план буквально через кілька годин після вторгнення. Було введено обмеження на операції з валютою, транскордонні перекази. Це дозволило перебити очікувану паніку перших годин та днів. Це можна назвати «всіх пускати, нікого не випускати», коли йдеться про валюту. Дуже правильні кроки для початку війни. Якби не обмеження, курс міг першого ж дня злетіти в небо, а далі спрацював би так званий hysteresis («ціни зростають охочіше, ніж падають»), і не факт, що повернувся б навіть до 35-40. Так, певний час було трохи незручно, точніше, дорого платити за кордоном (особливо там, де банки здійснюють подвійну конвертацію), і це частина price of the war. Наразі НБУ вже навіть послабив деякі обмеження.
2. Допомога з-за кордону. Насамперед т.зв. офіційне фінансування — допомога урядів та центробанків, макрофінансові програми, заплановані раніше, кредити МВФ. Причому важливі тут не тільки самі по собі capital inflows, а й (навіть важливіші) очікування майбутніх надходжень з офіційних джерел. Іншими словами, очікування, які нам допомагають, що валюта буде, і Україна матиме і гроші, і можливість вчасно платити за попередніми боргами. Ризик дефолту навіть за війни близький до нуля.
3. Past (non-prior) actions — попередня робота. По-перше, розвиток системи електронних платежів, СЕП НБУ і до війни кілька років працював у режимі 23/7 (у переважній більшості країн світу, особливо в Європі, цього немає). Впровадження та розвиток кешлесу, тут навіть дещо допомогла пандемія, через яку значну частку платежів вдалося перевести в онлайн. Розвиток обміну платежів між банками, іншими словами, можливість швидко та без комісій перекидати кошти з рахунків в одному банку до інших. У результаті система впоралася з навантаженням перших днів і добре працює зараз. До того ж допомогла роз’яснювальна робота НБУ з банками (окремі дійсно запанікували, дещо обмежили крос-розрахунки та кредитні ліміти 24-25 лютого, але швидко прийшли до тями і майже все відновили).
4. Past actions — попередня робота-2. Ідеться про регулювання НБУ, що стосується ризиків, насамперед кредитного. Простими словами, обмеження кредитування «пустушок та схематозу» за рахунок позикових ресурсів, коштів вкладників. Тільки за свої, за гроші акціонерів, на що банки загалом не йшли. У результаті банківська система на початку війни мала «структурний профіцит ліквідності», тобто гроші, якими не було прокредитовано різного роду схематози, і ця ліквідність була використана, зокрема, для зняття паніки. Причому більша частина цих грошей була у валюті.
5. Перекази від українців та іноземців із-за кордону. Ще немає повної статистики, є лише інформація щодо допомоги ЗСУ (на рахунки, які відкрив НБУ) та на купівлю воєнних бондів. Допомога велика, як від тих, хто працює за кордоном, так і від іноземців, як на потреби армії та волонтерів, так і просто перекази рідним та знайомим.

Як утримувати курс нацвалюти?

• Просити, вимагати постійної фінансової допомоги від партнерів у всьому світі. У будь-якій формі та будь-якій сумі. Просити постійно. На додачу до того, як ми вимагаємо зброї, закритого неба та іншої військової допомоги. Соромитися тут не варто і недоречно. Формула: ми воюємо, ЄС відповідає за забезпечення, такою вона є економіка війни для нас. Забезпечення — зокрема й фінансове. Це має бути ключовим месиджем у наших зверненнях до партнерів на найвищому рівні. Іншими словами: боїтеся допомагати військом — допомагайте грошима, якщо вже так. Це не тільки до НБУ, який це вже робить, а й до найвищих офіційних спікерів — президента, профільних міністрів, послів, представників.
• Контролювати СЕП (систему електронних платежів), забезпечувати її безперебійну роботу, дублювання «вузлів» та інфраструктури, кіберзахист системи та систем банків. Це зрозуміло навіть інтуїтивно, і це робить Нацбанк.
• Обмеження на валютні операції, і особливо виведення коштів зарубіжних країн. Ідеться не про розрахунки наших громадян, що тимчасово за кордоном — вони працюють. Йдеться про виведення коштів великих клієнтів, зокрема іноземців. Які, їх можна зрозуміти, хочуть вивести кошти в тихіші гавані. Вибачте, нам потрібніше, sorry, we need that money to defend you as well. Повернемо після перемоги. Та само «всіх пускати, нікого не випускати». Запровадити жорсткий контроль за виведенням коштів — поточний рівень розвитку фінансового моніторингу дає змогу це зробити.
• Спрощувати систему взаєморозрахунків та транскордонних переказів з іноземними банками. Іншими словами — щоб відправник із умовної Німеччини а) не мав проблем із переказом коштів в Україну (через умовні внутрішньобанківські обмеження) б) ці кошти зараховувалися протягом кількох годин, а не днів або навіть тижнів. Це, знову ж таки, робиться. Але це потребує багато часу, бо з кожним банком є індивідуальна історія. Як мінімум, слід скласти перелік найбільших з європейських та північноамериканських системно важливих банків (G-Sibs та D-Sibs) та домовлятися з ними. І, звичайно, з їхніми регуляторами; у банках так влаштовано, що через регулятора досягти мети швидше, дозвіл регулятора — це вже 75% успіху.