Цифровізація та борги українців: зручність чи нові виклики?
— Казна та Політика
132

В
Україні нещодавно було ухвалено в
основному та у другому читанні проєкт
Закону про внесення змін до деяких
законів України щодо спрощення виконавчого
провадження через цифровізацію (№ 14005).
Тобто йдеться про спрощення стягування
різного роду боргів.
Законодавці
мали свою мету: вони наголошують на
тому, що в Україні зростає рівень
заборгованості, зокрема за комунальні
послуги і начебто стара система була
вкрай неефективною.
Але
цей новий закон, який суспільство вже
охрестило скандальним, але який уже підписав Володимир Зеленський, кардинально
змінює закон про банки і банківську
діяльність, закон про дорожній рух та
низку інших.
Finance.ua
вирішив
ретельно розібратися у цьому важливому
для суспільства питанні за допомогою
юристів.
Система примусового покарання в Україні: особливості та зміни
Партнер
ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»
Андрій Дацьків
у
коментарі Finance.ua
зазначає, що вкрай важливо розуміти, що
система примусового виконання покарань
в нашій країні пройшла значний еволюційний
розвиток.
«Зокрема,
кардинальні зміни були введені ще 2016
року шляхом введення інституту приватних
виконавців та реєстру боржників,
обмежень, пов’язаних із цим для відчуження
нерухомого майна боржника тощо. Потім
у кінці 2017 року із введенням нових
процесуальних кодексів систему було
доповнено новими інструментами стягнення,
зокрема з майна третіх осіб. За весь цей
час проведено максимальну цифровізацію
виконавчого провадження, більшість
виконавчих дій здійснюються автоматично,
блокування коштів відбувається практично
миттєво», -
каже юрист.
Фахівець
впевнений, що не можливо виривати з
контексту лише необхідність виконання
судового рішення, посилаючись на високі
матерії та міжнародні норми, коли ми
маємо значну статистику скасування
саме цих судових рішень.
Такі
дії можуть призвести до незворотних
наслідків.
«Поряд
з цим є так звані професійні та впливові
боржники, які вже на етапі угоди
розробляють заготовлене для майбутніх
зловживань, відтак готові реагувати на
будь-яку цифровізацію. Ключова проблема
недобросовісного боргу закладається
ще задовго до того, коли він стягується.
Таким чином, відповідаючи на запитання,
чи є зараз опції щодо виведення майна
та уникнення відповідальності, — так
є, але не суттєві. Чи вирішуються вони
шляхом цифровізації? Частково так. Чи
це всі ключові проблеми, які необхідно
було вирішити? Ні. Чи несе така цифровізація
ризики? Так, можливо навіть більші, ніж
запланований ефект», — розповідає пан
Дацьків, переконуючи знову, що такі
зміни повинні були статися.
Читайте також: Державні програми кредитування житла: вплив та особливості
З
ним погоджується адвокат юридичної
компанії Esquires
Руслан Радченко, який зазначає для
Finance.ua,
що ключова
ідея нового закону — це цифровізація
та автоматизація виконавчого провадження.
«Фактично
йдеться про створення єдиної системи
обміну даними між виконавцями, банками,
реєстрами, нотаріусами та іншими
установами. До ухвалення закону виконавець
надсилав запити до банків, реєстрів і
МВС окремо. Кожний запит вимагав ручного
опрацювання, і, відповідно, часу, що
давало можливість боржникам для
недобросовісних маневрів. Тепер усі ці
кроки — автоматичні. Як тільки виконавець
внесе відомості про особу (боржника) до
Єдиного реєстру боржників, внаслідок
автоматизованого обміну інформацією
нотаріуси не зможуть посвідчити угоди
купівлі-продажу чи дарування, банки
блокуватимуть кошти на рахунках, а
сервісні центри МВС не дозволять
переоформити транспорт», — наголошує
він.
Загальні ризики закону для життєдіяльності українців
Знайти
іншу причину ухвалення цього законопроєкту
(окрім значної заборгованості громадян
та бізнесу. — Авт.), як виявилося дуже
просто — старший юрист компанії
«Приходько і партнери» Ілля Колесник
стверджує: аргументація
законодавців прагматична, адже ухвалення
такого закону є одним з індикаторів
плану Ukraine Facility, від якого залежить
макрофінансова допомога Україні.
Щодо
ризиків — Дар’я Броннікова, адвокат,
юристка практики обслуговування та
захисту бізнесу компанії Reliance
зазначає у коментарі Finance.ua,
що ухвалення
цього закону в умовах воєнного стану
має дискусійний вигляд, адже держава
посилює механізми примусу з дуже мізерним
розширенням соціальних гарантій, а
також з відсутністю нових інструментів
реструктуризації для неплатоспроможних
боржників.
Таким
чином, можна
сказати, що
в теперішньому вигляді
закон є економічно обґрунтованим, але
недостатньо збалансованим з погляду
захисту прав боржників.
Руслан
Радченко у цьому питанні більш
категоричний: він переконаний, що значна
частина боргів в Україні виникла не
через зловживання, а через об’єктивні
обставини — війну, втрату роботи,
вимушене переселення, знищення майна
тощо.
«Важливо,
щоб держава не ставила в один ряд умовного
«професійного боржника», який свідомо
ухиляється від виконання зобов’язань
(наприклад зі сплати аліментів) і літню
людину або, яка опинилася у складних
життєвих умовах та об’єктивно позбавлена
можливості погасити заборгованість,
яка існує.
Тому
сам по собі закон є логічним кроком у
напрямку оптимізації процесів виконавчого
провадження, однак без додаткових
запобіжників та врахування індивідуальних
обставин боржника є ризик, що цифровізація
просто зробить швидшими не лише
справедливі, а й надмірно жорсткі
рішення", — додає він.
Також
проти ухвалення цього закону і Андрій
Дацьків, який переконаний, що населення
і так не підготовлене до таких фатальних
подій, не захищене достатньо, а державна
машина замість того, щоб зайнятись своєю
ключовою функцією, не вживає достатніх
заходів з метою якось полегшити симптоми.
«Навпаки,
на моє переконання, систему примусового
виконання слід послабити на період
війни, ввести запобіжники можливих
зловживань, заморозити стягнення для
окремих категорій боржників (частково
виконано)», — додає він.
Зміни: запровадження автоматичної системи стягнення боргів у сенсі вилучення житла
Буде
супроводжуватися блокуванням продажу
та переоформлення майна до їхнього
погашення.
Однак
пані Броннікова стверджує, якщо раніше
норма
встановлювала заборону звернення
стягнення на єдине житло у випадках,
коли сума боргу не перевищувала 20
мінімальних заробітних плат, то після
внесених змін цей поріг підвищено до
50 мінімальних заробітних плат. Тобто
насправді начебто йдеться про підвищений
захист боржника.
Але,
все ж таки законодавець прямо визначив
випадки, коли навіть єдине житло може
бути об’єктом звернення стягнення.
«Йдеться,
зокрема, про ситуації, коли таке майно
є предметом іпотеки або застави за
відповідним виконавчим документом, а
також коли стягнення пов’язане з
відшкодування шкоди, завданої кримінальним
правопорушенням, каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров’я чи смертю особи»,
— зазначає вона.
На
думку адвоката, це все має подвійний
ефект: адже захищаються права як боржника,
так і кредитора.
Читайте також: Що у вас можуть (а що ні) забрати за борги
На
думку Іллі Колесника, це означає, що за
відносно невеликі борги (наприклад,
накопичені борги за ЖКГ у розмірі 200−300
тис. грн) квартиру забрати тепер буде
юридично неможливо.
Дійсно,
цей поріг підвищено до 50 мінімальних
заробітних плат (приблизно 432 тис.
гривень), що суттєво звужує коло випадків,
коли таке стягнення взагалі можливе.
Але, якщо сума боргів буде вищою 432 тис.
гривень, а таких випадків у пересічних
людей може бути чимало, враховуючи нашу
суцільну бідність, то тоді житло вилучать?
Здається, що так, проте, як зазначає
Руслан Радченко, разом із цим продаж
єдиного житла боржника можливий виключно
за рішенням суду.
Як
додає Андрій Дацьків, також передбачено
можливість звернення стягнення на таке
майно у кожному разі, якщо воно є предметом
іпотеки. Це, фактично, надає кредиторам
(в основному банкам і фінансовим
установам) додатковий важіль тиску на
боржника. Отже, проблеми у цьому питанні
є.
Зміни: вплив на банківську таємницю
Якщо
раніше мова йшла переважно про наявність
рахунків і рух коштів, то тепер виконавці
отримують ширший фінансовий профіль
людини або бізнесу.
Зокрема,
банки розкриватимуть не лише залишки
коштів і операції, а й види рахунків,
інформацію про депозити (включно зі
строками) та навіть дані про заборгованість
перед самим банком, якщо вона забезпечена
заставою чи іпотекою.
На
практиці це означає, що блокування
рахунків стане швидшим і ефективнішим.
Після отримання інформації виконавець
виносить постанову про арешт коштів, а
банк зобов’язаний одразу її виконати,
фактично заблокувати рахунок у межах
боргу.
Що
це означає для клієнтів банків? На думку
Дар’ї
Броннікової, для них це має негативні
наслідки.
«По-перше,
зменшується рівень банківської таємниці,
інформація про фінанси стає значно
доступнішою для виконавців. По-друге,
під арешт можуть потрапляти не лише
поточні рахунки, а й депозити, що створює
ризик фінансових втрат. І по-третє,
держава фактично отримує повніше
уявлення про всі фінансові зобов’язання
особи», — додає вона.
На
думку Іллі Колесника, зникає поняття
«непомітного» рахунку і навіть цифрові
картки будуть заблоковані миттєво. У
цьому юрист вбачає великий ризик
помилкових арештів через збіг прізвищ
(хоча ідентифікація за ІПН має це
мінімізувати).
Зміни: що нового у законі про дорожній рух
Зміни
до закону про дорожній рух є логічним
продовженням загальної концепції
законодавця, спрямованої на унеможливлення
приховування або виведення майна
боржника з-під примусового виконання.
Якщо
особу внесено до Єдиного реєстру
боржників, вона не зможе здійснювати
реєстраційні дії щодо транспортного
засобу: продати його, подарувати,
перереєструвати або зняти з обліку (за
винятком окремих випадків, прямо
передбачених законом).
«Юридично
це можна кваліфікувати як обмеження
права розпорядження майном у межах
виконавчого провадження. Водночас право
користування транспортом не обмежується,
що дозволяє зберегти певний баланс між
інтересами стягувача і боржника», —
вважає Руслан Радченко.
«Тепер,
щойно особа потрапляє до Єдиного реєстру
боржників (навіть за неоплачений штраф
ПДР), то сервісні центри МВС в автоматичному
режимі бачать цю заборону. Ви не зможете
продати, подарувати або перереєструвати
автомобіль, поки не сплатите борг. З
погляду права — це обмеження прав
розпорядження власністю», — каже
Колесник.
Важливий
нюанс полягає в тому, що таке обмеження
застосовується не індивідуально за
рішенням суду щодо конкретного автомобіля,
а автоматично на підставі статусу особи
як боржника.
«Це
викликає занепокоєння серед юристів,
адже порушуються конституційні гарантії,
оскільки обмеження права власності
допускається, але воно має бути
пропорційним і обґрунтованим. У цьому
випадку обмеження застосовується
незалежно від розміру боргу, його
характеру чи співвідношення із вартістю
автомобіля, що потенційно може розглядатися
як надмірне втручання», — зазначає
Дар’я Бронникова.
Отже
автомобіль стає «заручником» боргу:
держава не забирає його, але створює
ситуацію, за якої власник не може ним
розпоряджатися, доки не виконає
зобов’язання.
Висновки
Як
зазначає Ілля Колесник, цей закон —
перехід до моделі, де «держава бачить
усе».
«Це
вигідно чесним кредиторам та стягувачам
аліментів, але ставить під удар приватність
фінансового життя пересічного громадянина.
Проте підвищення порогу для стягнення
житла до 50 „мінімалок“ — це серйозний
запобіжник проти соціальної кризи», —
додає він.
Андрій
Дацьків каже, що треба було б заборонити
нарахування та стягнення штрафних та
інших санкцій в примусовому порядку,
бо іноді такі санкції перевищують
основний борг і нараховані відсотки.
Приміром, кредитоотримувачі банків,
зокрема, за іпотекою, це чудово знають.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
