1306
Артем Ковбель: інвестиційні настрої України. Чи лякає бізнес загроза вторгнення РФ?
— Казна та Політика
Західні політики та ЗМІ постійно говорять про війну. А Президент Зеленський розповідає, що весь цей інформаційний галас навколо України тільки розлякує інвесторів. Але чи так це? Чи реально ці інвестори так налякані?
І так, і ні
Якщо ми говоримо про прямі зовнішні інвестиції, то так, тут все погано. Новини про можливу війну дійсно змушують багатьох зовнішніх інвесторів гальмувати свої проєкти. Вони займають вичікувальну позицію.
Це в першу чергу західні власники капіталу. Але вони і без російської загрози не надто охоче йшли в Україну. Для них наша країна і раніше була зоною високих ризиків. Крім військових загроз, їх лякає корупція, непрацюючі суди і рейдерство.
Наприклад, наприкінці січня ізраїльські інвестори на чолі з гендиректором Simple Investment Ігалем Йоффе записали відеозвернення до Президента України. У ньому вони прямим текстом просять захисту від рейдерів і розповідають, як громлять їхні українські офіси. Західні інвестори, американці і західні європейці бачать це і тому не поспішають до нас.
Для них подібна ситуація в державі, яка вважає себе цивілізованою, — нонсенс. Щось, що не вкладається в голові. Тому вони не прийдуть навіть якщо завтра оголосять про деескалацію і деокупацію Донбасу.
Інша справа — східні інвестори. У 2021 році в Україну активно стали входити компанії з Грузії, Азербайджану, Казахстану. Так, казахстанська Kaspi купила українські компанії Portmone і БТА Банк, грузинський ТВС Bank планував купівлю українського Ідея Банку.
Також минулого року великі угоди здійснили австралійські компанії: European Lithium купила виробника літію Petro Consulting, а Volt Resources Limited викупила частку в компанії «Заваллівський графіт».
Активність східних інвесторів на українському ринку продовжиться і цього року. Той же Kaspi, наприклад, готується до купівлі маркетплейсу в Україні, про що говорили ще наприкінці минулого року.
Азербайджанський NEQSOL Holding закриває угоду з купівлі заводу Івано-Франківськцемент. А в інтерв’ю Forbes Україна регіональний керівник NEQSOL Володимир Лавренчук підтвердив, що ситуація навколо України не впливає на глобальні плани компанії щодо нашої країни. Тобто бажання вкладати в неї є. Чому?
Думаю, справа в менталітеті. Казахстан, Грузія, Азербайджан — всі ці країни, як і Україна, були колись у складі СРСР. Проблеми, з якими вони зіткнулися після розпаду Союзу, схожі на наші.
Як підсумок, інвестори з цих країн краще розуміють специфіку українських бізнес-реалій, ніж американці і західні європейці, і вони набагато більш підготовлені до виживання в цих реаліях. Вони знають, що на них чекає, і знають, як вирішувати проблеми, що надходять, тому що з подібним вже стикалися у себе на батьківщині і в інших країнах, що входили до складу СРСР.
Внутрішній інвестор не дрімає
Хто точно не злякався загроз війни, так це український бізнес. Минулого року, незважаючи на те, що Росія стягнула війська, а гривня на цьому тлі різко пішла вгору, вітчизняні інвестора уклали багато знакових угод M&A.
Наприклад «Сільпо» поглинув «Фуршет», «Епіцентр» придбав Дунаєвецький хлібокомбінат, Рінат Ахметов викупив Ідея Банк, а співвласник АТБ Геннадією Буткевич — «Укрнафтінвест».
За даними Європейської Бізнес Асоціації (EBA), 32% гендиректорів планують великі угоди в цьому році.
Опитування проводилося у вересні минулого року, коли галасу навколо України було менше, але я не думаю, що відтоді сильно щось змінилося в поглядах українських підприємців.
По-перше, тому, що сам працюю з великим бізнесом з самих різних сфер — від ІТ до промислового виробництва. Спілкуючись з власниками, зауважив: ніхто не планує скорочувати інвестиції та фінансування, згортати або перевозити виробництво в інші місця.
Всі компанії налаштовані розвивати свої бізнеси і чекають на зростання прибутку в цьому році. Майже у всіх них зараз в самому розпалі якісь великі угоди з купівлі бізнесів, залучення інвестицій і т. д.
По-друге, показовими є заголовки ділових новин, які повідомляють, наприклад, про плани «Нової Пошти» збільшити інвестиційний бюджет в 1,5 разу в 2022 році. Про намір Розетки вийти на IPO або відкриття компанією Ajax Systems четвертого R&D офісу в кінці минулого року. Можна згадати інтернет-магазин Мейк ап, який за останні пару років стрімко розрісся: він активно працює вже в 22 країнах, а також став першим після Розетки інтернет-магазином, який відкрив фізичну філію.
Все це теж підтверджує, що ділова активність в країні не завмерла. Вона триває і розвивається, що не може не радувати.
Але що далі?
Поточна криза навколо і в Україні не означає, що потік прямих зовнішніх інвестицій в неї обов’язково вичерпається. Є низка факторів, які можуть зіграти Україні на руку навіть в поточних умовах. Це:
1. Світова інфляція. Вона, як ніщо інше, підстьобує інвесторів вкладати гроші, а не зберігати на рахунках, де вони можуть швидко знецінитися. В результаті багато хто інвестує в усе підряд, аби вкластися, що в цілому погано в довгостроковому періоді, але може обернутися несподіваними вигодами для України.
2. Велика кількість інвестиційно привабливих компаній. Сегмент ІТ, телекомунікацій, агросектору, охорони здоров’я викликають інтерес у багатьох власників капіталу, і є навіть низка потенційно вигідних для купівлі підприємств у виробничому секторі.
3. Протистояння США і Китаю, посилене пандемією. Напруженість між двома країнами, а також логістичні колапси, викликані коронавірусом, переконують багато компаній в необхідності переносити виробництва з Китаю ближче до заходу. Україна — один з потенційно вигідних варіантів у цьому сенсі. Але для цього, звичайно, в Україні необхідні реформи і поліпшення бізнес-клімату в цілому. Багато чого буде залежати і від того, як вирішиться поточне протистояння Заходу і Росії.
Артем Ковбель, аудитор, співзасновник, партнер компанії Crowe Erfolg, член ASIS, ACFE, ASCP
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
