705
Імунітет до кризи
— Казна та Політика
Там, де європейська економіка вже давно б лягла, українська - тільки починає розвиватися...
Політична криза в Україні, що буде тривати ще мінімум кілька місяців, змусила говорити про руйнівні наслідки для економіки України. Традиційно прийнято вважати, що будь-які політичні потрясіння приводять до негативної реакції економіки країни.
Як приклад, звичайно, наводять ситуацію, що виникла після президентських виборів-2004. Ринок знаходився в очікуванні змін традиційних "схем роботи" і змін політичної еліти, що в Україні, як й у більшості країн пострадянського простору невідривно пов'язана з бізнесом. Тоді ці фактори знайшли своє відбиття у відтоку капіталу із країни, що за даними Нацбанку склав близько 3,5 мільярдів доларів США та динаміки зростання ВВП, що в 2005 році склав 2,4% у порівнянні з 12,1% в 2004 році. МВФ в 2005 році погіршив прогноз середньорічної інфляції.
У меншому ступені ці ризики знайшли відбиття в 2006 році під час парламентських виборів. Така ситуація стала результатом відставки уряду Юлії Тимошенко й приходом уряду Юрія Єханурова, що було прогнозованим і несло мінімальні ризики для бізнесу.
Політична криза 2007 року також всупереч очікуванням поки що не знайшов значного відбиття в економіці країни. Криза не торкнути фінансових й управлінських важелів керування країною й зберігається лише в інформаційній сфері.
З однієї сторони це здається дивним. Адже європейська практика свідчить про те, що політична криза, сформована лише навіть на інформаційному рівні, здатна віддзеркалитись на економіці. Правда, останні політичний кризи в Європі провокувалися невдачами в економіці, а не навпаки.
Виключенням є випадки, коли ринок очікував кардинальних змін правил гри, як наприклад, націоналізація в Італії в 1996-1998 роках. Особливо яскраво ця тенденція проявлялася в країнах Центрально-східної Європи, де бізнес уже до середини 90-х почав випробовувати утому від постійних реформ і кожні нові вибори, що обіцяють зміни, були додатковим подразником для національної економіки.
Україна зразка 2007 року отримала деякий імунітет до економічних потрясінь, пов'язаним з виборами. Очевидно, це пов'язано з кількома факторами
По-перше, мова йде про транснаціоналізації економіки. Більшість великих ФПГ мають активи за рубежем, і зміна влади як виконавчої, так і законодавчої не буде мати істотних наслідків для їхнього бізнесу.
По-друге, якщо не брати до уваги радикалізм уряду Юлії Тимошенко, як не дивно ФПГ, що підтримують як коаліцію, так й "Нашу Україну" сходяться в багатьох стратегічних підходах до економіки, зокрема, інтеграції у СОТ і ЄС. Таким чином, бізнес не очікує кардинальних змін стратегії розвитку країни. Наслідки можуть відчуватися лише на рівні бюджетних потоків, які після виборчих кампаній попадають у руки тих або інших ФПГ. Однак очевидно, що ці зміни не будуть мати значення ні для середнього, ні для великого бізнесу, що завжди здатен знайти загальну мову, незважаючи на політичні розбіжності.
По-третє, значна частина фінансів у структурі вітчизняного бізнесу ще перебуває в тіні, а це значить, що прийняття рішень на державному рівні, якщо вони не пов'язані з радикальними змінами, не вплинуть на тіньовий сектор.
Нарешті, по-четверте, зміна політичних еліт в Україні походить із уже відомої обойми політиків і представників ФПГ. Тому їхньої ротації в результаті виборів не приводять до "очікування невідомості". Всі політичні фігури колись уже обіймали посади в структурі виконавчої влади й не представляють із себе "фактор ризику" через непрогностичність наслідків.
Цілком можливо, що відставку уряду Тимошенко в 2005 році можна розглядати як імунну реакцію економічної сфери на радикальні зміни. Це значить, що вітчизняний бізнес, як великий (на рівні ФПГ), так і середній має підстави бути впевненим у збереженні стабільності на ринку, незважаючи на політичні зміни. Таку впевненість гарантує злиття політики й бізнесу на пострадянському просторі. Оскільки розподіл сфер впливу сьогодні, у порівнянні з кінцем 90-х, уже практично не відбувається, то всі учасники політичного процесу зацікавлені в стабільності роботи ринку. А це значить, що політичні ігри можуть розцінюватися лише як боротьба за доступ до бюджетного капіталу й системи управління країною, що практично не задіне економічні процеси в країні.
За матеріалами: Proua.com
Поділитися новиною
