554
Добре платять там, де нас немає?
— Казна та Політика
Днями віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Дмитро Табачник радісно повідомив "бюджетному" народу, що найближчим часом його добробут помітно зросте.Так, за його словами, "...на другу половину поточного року розмір середньої заробітної плати вчителів, що сьогодні складає 870 гривень, досягне 1030 гривень на місяць". Хоча, погодьтеся, подібне підвищення важко назвати серйозним приводом для невтримних веселощів. Життя дорожчає не щодня, а щогодини. Це значить, що пару сотень надбавки до платні благополучно з’їсть інфляція.
Крім того, що стосується розміру заробітних плат працівників бюджетної сфери, то тут ми, на жаль, далекі не тільки від європейських, але й від російських стандартів. У нашого північно-східного сусіда педагоги в середньому отримують 350 доларів, а зарплата дільничних лікарів складає близько 800. Якщо перебратися в Європу нашим учителям проблематично через мовний бар'єр і різну систему освіти, то в Росію - немає проблем.
Після того як торік педагогам підвищили платню, те, за словами українців, що живуть у Москві, частина приїжджих викладачів у тамтешніх школах, особливо в Підмосков'ї, відразу різко збільшилася. Наші влаштовуються викладати фізкультуру, хімію, фізику та англійську. Росіяни ж прагнуть улаштуватися в ліцеях і гімназіях, звільняючи місця для іноземців у загальноосвітніх школах.
Ми - раби?
Тепер про ситуації на вітчизняному ринку праці в цілому. Картина тут - усе більше в сутінкових тонах. Як помітив голова Державної служби зайнятості України Володимир Галицький, наше найбільше лихо на сьогодні - надзвичайно низький рівень заробітної плати. За словами Володимира Михайловича, з 2,1 мільйони вільних робочих місць, зареєстрованих службою, 59 відсотків - із зарплатою нижче прожиткового мінімуму (і тільки п'ять відсотків пропонують оплату праці понад тисячу гривень). Середня українська зарплата в десять разів нижче зарплат наших географічних сусідів. Тому й рвуться люди на закордонні заробітки, щоб хоч якось зміцнити матеріальне благополуччя своїх родин.
У наявності колосальний відтік робочої сили. І насамперед професійної, висококваліфікованої. У підсумку Україна стала лідером у Східній Європі по кількості громадян, що потрапили в трудове рабство в інших країнах. Ці дані обнародувала Міжнародна організація по міграції. З 225 тисяч білорусів, молдаван, болгар, румун понад 117 тисяч - наші співвітчизники.
А на батьківщині, як відомо, святе місце порожнє не буває. Як спрогнозував Володимир Галицький, нішу незатребуваних українцями низькооплачуваних робочих місць дуже швидко можуть зайняти вихідці зі Східної Азії, Африки, Китаю. З усіма поганими наслідками, що випливають...
Очевидний на сьогоднішній день і перекіс в, скажімо так, професійному наповненні ринку праці. У тому розумінні, що українські вузи вже стільки наштамповали "модних і престижних" юристів, економістів та менеджерів, що вже вдень із вогнем не знайдеш неймовірно затребуваних інженерів-технологів, інженерів-механіків, інженерів-конструкторів. Створюється враження, що вони вимерли як клас! Однак щоб вони знову відродилися, потрібна мотивація. І це, знов-таки, гідна оплата гідної праці.
Приблизно така ж ситуація й із сільським безробіттям. Який сенс сьогодні витрачати парубку на одержання вищоїосвіти п'ять років, якщо він знає, що по закінченні вузу піде працювати на 150 доларів на місяць?! Так краще він буде не вчитися, а мішки тягати десь в Італії, Франції або Німеччині. І по-своєму буде прав!
Мільйон робочих місць - фікція!
Користаючись із нагоди, ми поцікавилися в Галицького, як справи з указом голови держави створювати щороку в Україні по мільйону робочих місць (наприкінці 2006-го про це досить широко казали вітчизняні ЗМІ).
Відповідь пролунало майже сенсаційно: "Єврокомісар з зайнятості та соціально-економічному розвитку Євросоюзу заявила, що в 2007-2008 роках в 25 країнах Західної Європи буде створено три з половиною мільйона нових робочих місць! Продовжувати далі? Тоді увага: на це буде витрачено 54 мільярди євро! Знаєте, я ні в якій мірі не хочу коментувати Ющенко. Безсумнівно, він керувався найкращими намірами, але сьогодні в нас півтора мільйона безробітних, і якщо ми будемо створювати по мільйоні робочих місць щороку, те, напевно, уже в 2008-му доведеться залучати основну силу з-за кордону.
И потім, а що, власне, являють собою ці самі "нові робочі місця"? Наприкінці минулого року ми провели таку перевірку. І з'ясували, що, виявляється, робоче місце вважається створеним, якщо в кабінеті поставили ще один стіл, стілець або додали ще один комп'ютер. Вибачите, але це ж фікція. Виходить, якщо мені підвищать зарплату на 10 гривень, то можна вважати, що тим самим роботодавець створив ще одне робоче місце?! Інакше кажучи, я думаю, що президент як людину дуже зайняту і завантажену просто дезінформували про створення таких місць. А він виходить до людей і говорить про це як про факт, що стався. А вся нації слухає й зомліває..."
Руки геть від трудової еліти!
Як стало відомо, найближчим часом народним депутатам буде запропонована нова версія закону про зайнятість, що не обновлялись уже більше 15 років й, м'яко кажучи, далекого від реалій дня сьогоднішнього.
Володимир Галицький так прокоментував необхідність правових нововведень: "Тут я б виділив два найбільше, на мій погляд, головні та вагомі нововведення. Перше стосується нашого золотого фонду, нашої трудової еліти, гордості й оплоту нації. Я маю на увазі тих наших співвітчизників, які досягли пенсійного віку, але при цьому ще повні творчих і фізичних сил. Більшість із них - унікальні фахівці, що володіють безцінним досвідом у своїй сфері діяльності. І от ці справді дорогоцінні кадри іноді ледве не насильно виштовхують на заслужений відпочинок. Тому що так прописано в законі! Ми запропонували забрати зі старого закону пенсійне обмеження. Це значить, що якщо новий закон буде прийнятий, то пенсіонери отримають можливість спокійно, не боячись скорочень і звільнень, працювати далі. Зрозуміло, за домовленістю з роботодавцем.
Друге запитання стосується тих, хто має індивідуальне сільське господарство. У законопроекті ми лишаєм людей, які проживають на селі, статусу безробітного. І це на наш погляд абсолютно справедливий захід. Тому людина з індивідуальним сільським господарством уже вважається самозайнятим. Навіть якщо він здає свої паї в оренду. Інша справа, що держава повинне щось робити, щоб ці люди на селі з самозайнятих перетворилися в підприємців і отримали при цьому якісь пільги.
Сьогодні ж за існуючим законом виходить приблизно так: якщо людина зареєстрована як власник індивідуального сільського господарства й має прибуток нижче ПМ (а довідку про прибуток йому дає селищну рада), те він має право отримувати статус безробітного і відповідну допомогу також. І от далі ланцюжок: людина працює на своїй ділянці, вирощує живність, продає її на ринку. При цьому він раз на тиждень іде в службу зайнятості, відзначається там, отримує допомогу. З огляду на, що при цьому він вважається ще й малозабезпеченим, він іде у виконком, дістає там субсидію. Чи справедлива подібна практика? Думаю, питання риторичне..."
За матеріалами: Деловая Неделя
Поділитися новиною
