1294
Держфінпослуг: погляд на страхування
(Досвід громадського аналізу звіту державного органу)
Леонід ХОРИН, генеральний директор «Асоціації страхувальників України»
Леонід ХОРИН, генеральний директор «Асоціації страхувальників України»
Вельми жорсткі вимоги до кандидатури керівника Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) сформульовані у відповідному положенні. Керівником могла стати особа, яка має бездоганну ділову репутацію, вищу економічну або юридичну освіту, досвід постійної роботи за фахом протягом 7 років (причому саме «протягом 7 років», а не більше — триваліший досвід, імовірно, міг перешкодити роботі). З усього населення України таким унікальним вимогам відповідав лише колишній народний депутат Віктор Суслов.
ДОБРИМИ НАМІРАМИ...
Одним із головних завдань, поставлених перед Держфінпослуг, є захист прав споживачів фінансових, у тому числі страхових, послуг. Слід вважати, саме турбота про споживачів примусила пана Суслова підписати договір про співпрацю з Лігою страхових організацій України (ЛСОУ) й увійти до складу координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України, тобто стати партнером об’єднань комерційних структур, діяльність яких Держфінпослуг має зірко контролювати. Схоже, саме надзвичайна зайнятість партнерськими відносинами з бізнесом не дозволила йому прослідкувати за такими «дрібницями», як рівень страхових виплат (який дорівнює відношенню виплачених страхувальниками сум до отриманих), що характеризує один із головних споживчих параметрів страхового ринку. У результаті, за час існування Держфінпослуг цей показник чомусь знизився на 35% і становив у 2004 році 7,9%, що приблизно вдесятеро гірше, ніж у розвинених країнах (для осіб, які не мають «досвіду роботи за фахом протягом 7 років», пояснимо — в середньому з кожних 100 грн., отриманих страховими компаніями від клієнтів, страхувальники виплачують клієнтам лише 7,9 грн., тобто напрочуд мало за мірками цивілізованих країн).
Про найнижчу якість страхових послуг свідчить і ЛСОУ. За її даними, у 70% випадків страхові компанії необґрунтовано відмовляють клієнтам у виплаті страхового відшкодування, тобто просто їх обманюють (газета «Финансы для всех» №6, 24.03.05).
Якою ж бачить діяльність страхового ринку сама Держфінпослуг?
РІВЕНЬ МОНОПОЛІЗАЦІЇ
У звіті цієї організації, що представлений на її сайті, наводяться міркування про заходи монополізації ринку. Загалом за всіма видами страхування перші три компанії забезпечили збір 22,3% премій, перші 50 компаній — 83% премій. Перші три компанії за страхування життя зібрали 56,3% премій, а перші 10 — 93% премій. Звісно, українському суспільству цікаво було б поіменно знати своїх героїв, але Держфінпослуг вважає це великою таємницею і не видає монополістів.
При цьому Держфінпослуг, демонструючи велику вченість і без пояснень посилаючись на індекс Герфіндаля-Гіршмана (хіба ви про такий не знаєте?!) вважає, що «в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо».
Герфіндалю-Гіршману й не снилося, що, наприклад, близько 90% українського ринку з обов’язкового страхування пасажирів автобусного транспорту (0,5 млрд. застрахованих на рік) контролює лише одна страхова компанія. А в страхуванні життя лідирує компанія, власники якої протягом минулих 10 років обдурили десятки тисяч пенсіонерів (переважно з донецького регіону), і Держфінпослуг про це знає, але знову-таки — мовчить. Але монополізація неможлива без підкупу державних чиновників...
СКІЛЬКИ ПЛАТИМО
Цей розділ звіту є найнеприємнішим для Держфінпослуг — псує увесь оптимістичний рапорт і тому препарується безпощадно. Ми вже наводили дані про те, що в 2004 році рівень страхових виплат досяг (!!!) 7,9% (зазначимо, удесятеро погіршав порівняно з розвиненими країнами, але про це Держфінпослуг мовчить). Але і тут специ з «досвідом роботи за фахом протягом 7 років» пішли на психологічний трюк — для характеристики вказаного падіння до 7,9% використали термін «досяг», хоча «досягненням» таку цифру назвати важко. Словесне жонглювання продовжене посиланням на те, що тенденція до зниження цього показника спостерігається з 1999 року, тобто «так було до нас, і ми тут ні при чім».
Але падіння рівня виплат на 35% припало якраз на період нагляду Держфінпослуг, що за бажання могла цьому падінню запобігти — наглядовому відомству надане право контролювати кожен крок страхових компаній, що за бажання вона і робить.
Рівень виплат фізособам у 2004 р. становив у середньому 44,9%. Це загалом непогана цифра. Але звідки вона взялася? З нею абсолютно не узгоджуються заховані на задвірках звіту дані про виплати зі страхування життя, які в 2004 роцi тліли на рівні 6,3%, і цілком відсутні у звіті дані про те, що за окремими масовими видами страхування виплати практично відсутні (наприклад, в обов’язковому страхуванні пасажирів залізничного й автобусного транспорту рівень виплат лише 2%). Якщо наглядове відомство допускає тарифи, за яких виплати практично відсутні, то або здійснює бездарний нагляд, або має свій інтерес...
ЯК ПЕРЕВІРЯЄМО
У законодавчому порядку Держфінпослуг повністю контролює процес вибору аудиторів страховими компаніями. Тобто несе особисту відповідальність за достовірність аудиту.
Але якщо за постійного зростання кількості компаній (2002 р. — 338, 2003 р. — 357, 2004 р. — 387 компаній) їхні щорічні сумарні витрати на аудит знижуються, а середня вартість аудиту страхової компанії чомусь в багато разів менша, ніж аудит банку (4 — 5 тис. грн. проти 30 — 37 тис. грн.), хоча обсяги перевірок, на думку аудиторів, повинні бути приблизно однакові. Отже, крім відсутності в звіті багатьох незручних для Держфінпослуг відомостей, сам він ґрунтується на сумнівних аудиторських даних, за достовірність яких відповідає та сама Держфінпослуг.
За матеріалами: День
Поділитися новиною
