772
Плата за терміновість. Банкіри лобіюють безвідзивні вклади
— Кредит&Депозит
Наталія ЗАДЕРЕЙ
Банкіри замислилися над способами позбавлення клієнтів права достроково знімати гроші з депозитів. Не виключено, що вже цього року з’являться так звані безвідзивні вклади, які суттєво ускладнять повернення грошей вкладникам на першу їхню вимогу.
Мені, як і багатьом іншим вкладникам, важливо знати, що гроші, довірені банку, перебувають під моїм, а не його контролем. Цей ступінь свободи можна розглядати як додатковий елемент довіри між банківською установою і клієнтом. Проте кінець листопада — початок грудня, який позначився відпливом з банків коштів населення на суму близько 4 млрд грн, дав привід засумніватися у міцності відносин. Незадоволені не лише клієнти, які не отримали гроші у потрібний час, а й банки, поставлені перед фактом повернення заощаджень будь що. Саме тому в банківському співтоваристві тема заборони на дострокове зняття грошей вкладником набула особливої актуальності.
Щоб уникнути повторення торішніх подій, банки мають намір використати досвід російських колег — лобіювання законодавчого скасування дозволу дострокового зняття вкладів. Мішенню лобістських зусиль може стати норма Цивільного кодексу, яка зобов’язує повертати вклади на першу вимогу і таким чином перетворює всі види вкладів на депозити до запитання. Утім, до єдиної концепції боротьби за строковість вкладів банкіри ще не дійшли. На нинішньому етапі обговорюються юридичні можливості перешкоджання достроковому розірванню депозитних договорів постановами НБУ.
Ощадна безвідзивка
Так само як російські банкіри після літньої кризи в Росії, їхні українські колеги замислилися над новим видом вкладів — безвідзивним. Такі вклади не можна буде забрати на першу вимогу, пожертвувавши відсотками. Зате саме за цими вкладами банкіри готові платити високі відсотки, знизивши ставки за відзивними депозитами до рівня ставок за поточними рахунками. У тому, що безвідзивні вклади з вищою відсотковою ставкою мають право на існування нарівні зі звичайними відзивними вкладами, упевнений заступник голови правління банку «Аваль» Ігор Слободський. «Ми надіслали лист до Нацбанку з проханням створити робочу групу, яка займалася б цією проблемою. Ми всі разом готові внести корективи в законодавче поле для того, щоб урегулювати це питання», — розповів Контрактам банкір. Цю саму позицію обстоює і президент банку «Надра» Ігор Гіленко, який вважає, що строковість вкладів має регулюватися договірними умовами. Гіленко зазначає, що можливість розірвання договорів — це питання публічне і має бути чітко й зрозуміло вирішено на законодавчому рівні.
Російський досвід дає приклад того, що законодавчо відібрати в населення право достроково вилучати свої вклади не так легко. Мабуть, на легкий результат не розраховують і українські банкіри, які спільно з Нацбанком почали розробляти тимчасові варіанти розв’язання проблеми. З метою ускладнення дострокового вилучення вкладів банкіри не проти скористатися перевагами депозитних (ощадних) сертифікатів. Наприклад, банківське співтовариство вважає можливим зниження ставки за депозитами і підвищення ставки за депозитними сертифікатами, які не передбачають дострокового погашення. Як важіль адміністративного регулювання ставок розглядаються індикативні ставки НБУ, які поки що не є обов’язковими для практичного застосування.
Проте уявити собі, що індикативні ставки замінять ринкове ціноутворення, нелегко. Адже не секрет, що до діапазону ставок, запропонованого НБУ, можуть потрапити лише деякі великі банки. Дрібні й середні банки не здатні скласти їм гідну конкуренцію і вважають за краще грати по максимуму, суттєво завищуючи ставки щонайменше у 1,5 рази.
Строковість у законі
Утім, з приводу впровадження таких тимчасових варіантів банкіри особливого ентузіазму не мають. «Я не прихильник регулювання прогалин у законодавстві шляхом створення витонченіших продуктів. Масовий ринок передбачає простоту і зрозумілість. Тому нормативні документи Нацбанку — це навряд чи оптимальний шлях. Заходи НБУ можуть сприйматися клієнтами як щось не зовсім добросовісне», — вважає Гіленко.
Слід зазначити, що недолік нормативної боротьби з достроковим вилученням вкладів полягає не лише в адміністративному регулюванні ставок, а й у юридичних нюансах. У багатьох банках юридичні відділи так і не дійшли єдиного експертного висновку щодо пропонованих нововведень.
Консервативної позиції дотримуються в Асоціації українських банків. Там розглядають можливість законодавчого надання Нацбанку права упровадження мораторію на дострокове вилучення вкладів в умовах загрози стабільності національної валюти і банківської системи. Оскільки можливість дострокового вилучення вкладів стосується інтересів широких верств населення, існує думка, що заборона на дострокове розірвання договорів — не найвдаліше рішення з погляду психології вкладника.
Психологічного неприйняття безвідзивних вкладів побоюються і в Росії. Тому там розглядають й інший варіант — уведення комісійних за дострокове вилучення для того, щоб останнє стало економічно невигідним. Водночас у Росії просування цієї ідеї гальмує відсутність системи гарантування вкладів — проблема, яку в Україні давно вирішено.
Банкірів можна зрозуміти. Вони озираються на світовий досвід відносин «банк — вкладник» і прагнуть зберегти свою ліквідність навіть за форс-мажорних обставин. Адже видача довгострокових кредитів в умовах, коли всі депозити, по суті, є депозитами до запитання, справа ризикована. Проте чи сприятиме обмеження на вилучення вкладів «подовженню» банківських пасивів? Навряд. Якщо банкіри підуть шляхом найменшого опору і дружно знизять ставки за звичайними вкладами, в чергу за купівлею довгострокових депозитних сертифікатів громадяни не шикуватимуться. У результаті середній термін вкладів може скоротитися. Водночас як тестовий варіант постанови НБУ є кращими за зміни в Цивільному кодексі.
Щоб внести поправки до законодавства, банкірам доведеться заручитися підтримкою не лише Нацбанку, а й уряду та парламенту. Для цього знадобиться значний лобістський ресурс. Разом з тим вельми сумнівно, що новому уряду й депутатам у нелегкий для економіки рік вистачить сміливості підтримати таке непопулярне рішення, як позбавлення населення права за першої необхідності забирати з банків свої кровні.
Чому банкіри не можуть запровадити безвідзивні вклади
Каменем спотикання є п. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, який зобов’язує банки повертати вклад або його частину на першу вимогу клієнта незалежно від виду вкладу. Цей самий пункт оголошує «поза законом» умову депозитного договору про відмову від права на отримання вкладу на першу вимогу. Водночас ст. 1065 свідчить про те, що депозитний сертифікат підтверджує право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну суми вкладу і відсотків, визначених сертифікатом.
Як закордонні банки борються з достроковим вилученням вкладів
У Цивільному кодексі Росії існує норма, аналогічна українському кодексу, яка називається «презумпцією винності банків». Проте, як вважають російські експерти, на сьогодні норма, необхідна за часів фінансових пірамід, застаріла. І вже цього року можлива поява безвідзивних вкладів. Повертати вклади на першу вимогу, згідно з вимогами цивільних кодексів, зобов’язані банкіри майже всіх країн СНД, крім Казахстану. В Казахстані вклади, які поділяються на термінові, умовні і вклади до запитання, можуть бути вилучені на умовах, передбачених договором банківського вкладу. У розвинених країнах умови дострокового вилучення вкладів також регулюються договорами між вкладниками і банками. Передчасно вилучити вклад можна, пред’явивши докази форс-мажору (медичну довідку тощо). Однак найчастіше вкладникам, які хочуть достроково зняти вклад, доводиться платити штраф. У США нижню планку для штрафів за дострокове вилучення строкових вкладів встановлює законодавство, а верхню планку має право призначити банк. У деяких країнах існує механізм, коли право вкладника відкликати свій вклад реалізовується через певний проміжок часу. Тобто після повідомлення про дострокове вилучення вкладу банк має можливість упродовж певного періоду акумулювати ці гроші.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
