Нацбанк ускладнить життя банкам, які володіють великою часткою неякісних кредитів


У Нацбанку є два кровних вороги — низька капіталізація банківської системи і низька якість кредитних портфелів. З теорії військових дій відомо, що війна на два фронти вимотує сили противника. Варто закрутити гайки щодо капіталізації, як одразу ж знижується якість кредитів і навпаки. Проте в Нацбанку іншого виходу немає. НБУ чудово розуміє, що банківська система не ідеальна, і якщо водночас натиснути на дві больові точки, то в кровоносної системи економіки може трапитися інфаркт у вигляді різкого уповільнення кредитування. Щоб цього не сталося, замість використання важкої артилерії дедалі більше практикується голковколювання. Саме до такого типу військових дій можна віднести чергову ініціативу Нацбанку примусити неякісних кредиторів вкладати гроші у держпапери.

За словами в. о. голови НБУ Арсенія Яценюка, Нацбанк направив до Асоціації українських банків проект постанови, яка пропонує зобов’язати банки з високою питомою вагою негативно класифікованих кредитів поліпшувати структуру своїх активів шляхом придбання державних облігацій. Стримати кредитний запал доведеться і банкам, у чиїх пасивах частка вкладів населення перевищує 50% (ощадним) — максимальний обсяг позики в одні руки для них залежатиме від питомої ваги поганих кредитів.

Річ у підході

На перший погляд, Україна здається державою з унікальною економікою, що розвивається, у якій поліпшення якості кредитних портфелів банків відбувається на тлі стрімкого зростання кредитування і високого рівня збитковості підприємств. Насправді з’ясовується, що загадка високої якості портфелів українських банків криється у статистичному підході. Якщо рахувати за звичною в Україні методикою, обсяг негативно класифікованих (найризиковіших) кредитів за неповних три квартали зменшився з 3,4 до 2,9%.

А згідно із західною методикою виявляється, що цей показник зріс з 27,5 до 27,7%. Тобто більш як чверть кредитів (на загальну суму не менш як 20 млрд грн) є проблемними. Враховуючи те, що, за даними Нацбанку, більшість проблемних кредитів припадає на системні банки, такі цифри змушують замислитися про ймовірність системної банківської кризи.

На сьогодні ризики банків оцінюються відповідно до фінансового становища позичальників (найплатоспроможніших відносять до класу А, найменш платоспроможних — до класу Д) і рівня обслуговування боргу (хороше, слабке, незадовільне). За цими критеріями кредити можуть бути визначені як стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні й безнадійні. Останні два види кредитів вважаються «негативно класифікованими». За оцінками самих банкірів, більшість позичальників об’єктивно потрапляють до класів В і Г, а кредити — відповідно до категорії субстандартних і сумнівних. Натомість з огляду на обсяг сформованих резервів (що нижча категорія кредиту, то більшого резервування він потребує) більшість банківських кредитів в Україні — під контролем і субстандартні.

На цю розбіжність Нацбанку вже давно вказує Міжнародний валютний фонд, який вважає, що темпи зростання банківського кредитування приховують у собі серйозні системні ризики. Він же пропонує Нацбанку відповідно до міжнародної практики класифікувати субстандартні кредити як негативні. НБУ, схоже, не проти, щоб прислухатися до поради. Щоправда, вважає за краще говорити про компромісний варіант. Тобто «списати» не всі субстандартні кредити, а лише їх частину. За словами заступника голови НБУ Олександра Шлапака, Нацбанк подумає про те, щоб розділити субстандартні кредити на нормальні та проблемні і віднести останню групу до негативно класифікованих.

Погані позичальники бувають різними

Поки що банки вельми оптимістично оцінюють якість своїх портфелів, що цілком природно. Кому спаде на думку заявляти про проблеми в кредитному портфелі. На думку опитаних банкірів, нинішня система оцінки кредитних ризиків, заснована на оцінці фінансового стану позичальників, дуже скупа й однобічна. Тому до розряду субстандартних часто потрапляють кредити, видані платоспроможним позичальникам. «Підприємство, яке виглядає не дуже успішним з фінансового погляду, може бути монополістом або лідером в окремо взятій галузі. Часом позичальник є збитковим, тому що реалізовує великі інвестпроекти й несе серйозні витрати. Зате коли інвестиції починають приносити віддачу, з’являється прибуток. Не можна рахувати ризики і формувати резерви, не враховуючи всі ці чинники», — вважає голова правління УкрСиббанку Олександр Адарич.

На думку Нацбанку, 70% приросту проблемних кредитів забезпечило збільшення обсягів кредитування фізосіб. А банкіри вважають іпотечне й автокредитування найнадійнішим і пов’язують великі ризики з корпоративними позичальниками. За словами директора департаменту кредитування і фінансування інвестпроектів ТАС-Інвестбанку Олександра Бондаренка, ризики банків зростають через збільшення кількості довгострокових та інвестиційних кредитів. «По наших позичальниках ми бачимо, що змінюються напрями діяльності підприємств, зростають інвестиції в нерухомість і для оновлення основних засобів звертаються до банків підприємства, які раніше не використовували таку схему кредитування. У зв’язку з цим підвищуються ризики недофінансування, ризики ліквідності об’єктів незавершеного будівництва і ризики майнових прав», — говорить банкір.

Загалом ідею ввести додаткові критерії оцінки позичальників підопічні Нацбанку сприймають позитивно. Водночас у банках вважають, що віднесення субстандартних кредитів до негативних не дасть можливості адекватно класифікувати кредитні портфелі. На сьогодні банки зацікавлені в тому, щоб штучно завищувати якість своїх кредитних портфелів і таким чином створювати менші резерви під них. Причина зрозуміла — резервування зменшує капітал і відповідно обмежує кредитні операції. Крім того, за законодавством банки, у яких негативно класифіковані кредити з урахуванням сформованих резервів перевищують 45% регулятивного капіталу, вважаються недокапіталізованими.

Небезпеку такої ситуації бачать не лише в Нацбанку. «Підкручуючи якість клієнтів, заганяючи їх у вищу категорію, щоб створювати менші резерви, і відповідно мати в своєму розпорядженні великий капітал і широкі можливості активно нарощувати кредитні портфелі, банки залучають себе в ризикову зону», — зазначає керуючий ризиками банку Calyon Олександр Копиленко.

Держпаперами — по ризиках

Окрім змін у класифікації якості кредитів у Нацбанку з’явилася ще одна ідея для недбайливих кредиторів. НБУ має намір у якості засобу впливу (за необхідності) зобов’язувати банки з високою часткою негативно класифікованих кредитів купувати ОВДП. Щось подібне вже відчув на собі Ощадбанк.

«Якщо у банку «погані» активи, то, природно, треба контролювати, як і куди він надалі розміщуватиме свої кошти. Фактично створення резервів — це заморожування доходів для покриття збиткових активів. Тому в такому обсязі вони й повинні вкласти кошти у високоліквідні активи», — так ще навесні виклала позицію регулятора заступник директора департаменту методології і планування банківського нагляду НБУ Інна Романенко.

Враховуючи, що держоблігації традиційно вважаються найменш ризиковими активами, ініціатива НБУ має сенс. Хоча дещо бентежить той факт, що безризикові й ліквідні українські держоблігації за міжнародними мірками вважаються спекулятивними паперами з високим ризиком. Перспектива заміни високодохідних кредитних операцій вкладеннями в ОВДП банкірів не надихає. «У світовій практиці інвестори дуже часто вкладають гроші у держоблігації з метою знизити ризики. Інша річ, що в нас під цю метушню банкам можуть продати облігації із заниженою дохідністю», — вважає начальник відділу аналітичних досліджень Альфа-банку Олександр Печерицин. До речі, вже були прецеденти, коли Мінфін за домовленістю збував держбанкам довгострокові низькодохідні облігації. За такого розкладу не виключено, що ціною примусового зменшення ризиків стане суттєве зниження прибутковості банків.

Ініціатива Нацбанку підкоригувати якість портфелів ощадних банків здається резоннішою. Утім, хоча ризикові кредити для банків з високим обсягом коштів населення в нинішніх умовах є недозволеною розкішшю, довгі й низькодохідні держоблігації, які активно скуповує, наприклад, Ощадбанк, — не найкращий вихід.

Наступного року боротьба з поганими кредитами посилиться. У банківських колах продовжують обговорювати наслідки прийнятої влітку постанови № 411, яка стосується нових вимог до формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (зокрема, за кредитами в іноземній валюті). Сформувати резерви, згідно з новими правилами, банки зобов’язані до 1 березня 2005 року. За попередніми оцінками, резерви окремих банків порівняно з нинішніми портфелями зростуть приблизно на $10-12 млн. У масштабах всієї системи це означає, що кредитні потужності банків зменшаться приблизно на мільярд.

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Кредит&Депозит
Дивись також
Весь ринок:Кредит&Депозит Фондовий ринок
Все, що ми знаємо про:НБУ
В Контексті Finance.ua
Опитування